Рішення № 35221948, 07.11.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.Справа № 916/2611/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Сивак А.Л.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Державного підприємства „Одеський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 135 947,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Одеський автомобільний ремонтний завод" про стягнення заборгованості в сумі 135 947,50 грн. за послуги водовідведення ливневих стоків. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

01.11.2000 р. між КП „Одесводоканал" та Військовою частиною А-3926 (правонаступником якої є Державне підприємство „Одеський автомобільний ремонтний завод") було укладено договір № 591/3 на послуги водопостачання та водовідведення.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до рішення сесії Одеської міської ради №2038-ХХІV від 17.12.2003 р. та договору оренди цілісного майнового комплексу, КП „Одесводоканал" реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке є правонаступником всіх прав та зобов'язань КП „Одесводоканал" (п. 1.5 договору оренди), що підтверджується п. 1.1 його статуту. Для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія „Інфоксводоканал", що діє на підставі положення про філію.

Як вказує позивач, у відповідності з п. 2.1 договору позивач та відповідач зобов'язуються керуватися „Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Відповідно до п. 3.2 додаткової угоди № 475/3 від 08.05.2010 р. оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок позивача. Так, позивач зазначає, що станом з квітня 2011 р. по січень 2013 р. у відповідача з'явилась заборгованість за послуги водовідведення ливневих стоків у сумі 135 947,50 грн.

При цьому позивач зазначає, що розрахунок скиду ливневих стоків проводиться згідно з довідками Гідрометеологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадів за даний період та листа вих. № 5807-ти від 15.09.2009 р., на підставі поданих документів, з 01.09.2009 р. закріплена площа забудови складає - 2,0832 га, площа удосконаленого покриття - 2,0775 га, характер каналізації - загальносплавна.

Тариф на водовідведення у розмірі 6,89 грн. встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008р., тариф у розмірі 7,212 грн. - відповідно до Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 182 від 30.09.2011 р.

Згідно з п. 3.7 додаткової угоди № 475/3 об'єм, скинутих абонентом ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 4.10 „Правил водокористування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України" та ДСТУ 3013-95, де зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами Сніп 2.04.03-85 Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослужби".

Позивач пояснює, що формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Так, позивач посилається на п. 2.4.15 додаткової угоди № 475/3 та п. 2.4 Правил приймання стоків, у відповідності з якими відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, скид ненормативно-очищених стоків та інші платежі, передбачені „Правилами водокористування" та „Правилами приймання стічних вод", а також умовами вказаного договору.

Як вказує позивач, відповідачем були отримані досудове попередження № 48574 від 18.06.2012 р. та акти звірки, що підтверджується поштовими квитанціями.

Відтак, несплата відповідачем вказаної суми боргу стала підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості за послуги водовідведення ливневих стоків у сумі 135 947,50 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.09.2013 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" прийнято до розгляду та порушено провадження по справі № 916/2611/13 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений судом належним чином за адресою, що значиться в позовній заяві, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду (а.с. 58, 62 ).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

01.11.2000 р. між Комунальним підприємством „Одесводоканал" та Військовою частиною А-3926 (абонент) було укладено договір № 591/3 на послуги водопостачання та водовідведення (а.с. 16), згідно п. 1.1, 1.2 якого КП "Одесводоканал" надає послуги з постачання питної води на об'єкти абонента, а також послуги з приймання стічних вод, що скидаються абонентом в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів, в свою чергу абонент своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, експлуатує та утримує водопровідні та каналізаційні мережі, прилади та пристрої на них у належному порядку у відповідності з Правилами, зазначеними в п. 2.1 договору, і діючим законодавством.

У відповідності з п. 2.1 вказаного договору його сторони зобов'язуються керуватися „Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і водовідведення", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими розпорядженням Одеської облдержадміністрації № 87/А-98 від 09.02.1998 р., чинними ДСТУ та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору передбачено, що КП „Одесводоканал" зобов'язується подавати абоненту воду по графіку, затвердженому місцевими органами державної влади, і приймати стоки у відповідності зі станом мереж та споруд; доводити до відома абонента про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за 1 добу до відключення, в зв'язку з проведенням планового ремонту водопровідно-каналізаційних мереж через ЗМІ.

Згідно п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 договору абонент зобов'язується утримувати в належному технічно справному стані водопровідно-каналізаційні мережі, прилади і устрої, обладнання і споруди, що знаходяться у нього на балансі; забезпечити економне та раціональне використання води, не допускати втечі води; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод".

П. 3.1 договору передбачено, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об'єктах абонента.

За умовами п. 3.2 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок „Водоканалу". Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку. У випадку зміни тарифів, діючих на момент укладення договору, оплата абонентом наданих йому послуг здійснюється по новим тарифам, без зміни інших умов договору (п. 3.3 договору).

Вказаний договір було укладено на 5 років та строк його дії встановлено з 01.11.2000 р. до 01.11.2005 р. Договір вважається пролонгованим на наступні п'ять років, якщо до кінця місяця після закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії.

Таким чином, Військова частина А-3926 було абонентом КП "Одесводоканал" на основі Правил користування системами комунального водопостачання і водовідведення та договору № 591/3 від 01.11.2000 р.

Як зазначає позивач та з'ясовано судом, КП „Одесводоканал" в подальшому було реорганізовано шляхом приєднання до ТОВ „Інфокс", яке стало правонаступником всіх прав та обов'язків реорганізованого КП „Одесводоканал" на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу КП „Одесводоканал" від 17.12.2003 р., що вбачається зі статуту ТОВ „Інфокс".

При цьому на базі орендованого ТОВ „Інфокс" цілісного майнового комплексу КП "Одесводоканал" була створена філія "Інфоксводоканал", яка є структурним підрозділом ТОВ „Інфокс" та діє на підставі Положення про філію, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ „Інфокс" (протокол № 01/12 від 22.12.2003 р.).

Як з'ясовано судом, жодна із сторін не зверталась з відповідною заявою про припинення дії договору № 591/3 від 01.11.2000 р., у зв'язку з чим вказаний дію договору було пролонговано на наступні 5 років після спливу терміну його дії 01.11.2005 р.

Між тим на момент укладення вказаного договору № 591/3 від 01.11.2000 р. був чинним Цивільний кодекс Української РСР, який регулював цивільні правовідносини між сторонами.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України. Так, згідно Прикінцевих положень чинного Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Враховуючи викладене, до договору про надання послуг водопостачання і водовідведення застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо порядку виконання вказаного договору, оскільки договір продовжував діяти після набрання чинності вказаним Кодексом.

28.11.2007 року між ТОВ „Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" та Державним підприємством „Одеський автомобільний ремонтний завод" була укладена додаткова угода до договору на послуги водопостачання і водовідведення № 591/3 від 01.11.2000 р. (а.с. 18), відповідно до якої абонентом за вказаним договором стало ДП „Одеський автомобільний ремонтний завод", якого позивач визначає правонаступником Військової частини А-3926.

В подальшому, як з'ясовано судом, 08.05.2010 р. між ТОВ „Інфокс" в особі начальника служби „Водозбут" філії "Інфоксводоканал" та Державним підприємством „Одеський автомобільний ремонтний завод" (споживач) була укладена додаткова угода № 475/3 (а.с. 19-20) до вказаного договору № 591/3 від 01.11.2000 р. , у відповідності з якою умови договору № 591/3 від 01.11.2000 р. п. 1.2 були викладені у новій редакції.

Зокрема, у відповідності з п. 1.2 договору позивач зобов'язався надавати послуги з подачі питної води на об'єкти споживача, а також послуги з приймання стоків холодного та гарячого водопостачання, що скидаються споживачем в систему комунальної каналізації у відповідності з дислокацією об'єктів. В свою чергу споживач згідно п. 1.3 договору своєчасно сплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, забезпечує належну експлуатацію своїх водоканалізаційних мереж, споруд, приладів та пристроїв на них у відповідності з встановленими Правилами, зазначеними в п. 2.1 договору і діючим законодавством.

В п. 2.1 договору в новій редакції передбачено, що його сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про питну воду та питне водопостачання"; „Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190, „Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України", затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 р. № 30; „Правилами приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затвердженими рішенням виконкому Одеської міської ради від 14.06.2007 р. № 632; а також технічними умовами, чинними ДСТУ, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2 договору у новій редакції позивач зобов'язаний подавати споживачу цілодобово або за відповідним графіком воду і приймати стоки у відповідності зі станом мереж і споруд водопроводу і каналізації, доводити до відома споживача через ЗМІ про припинення подачі води та приймання стоків не менше, ніж за 10 днів.

Згідно п. 2.4.1, 2.4.2 договору у новій редакції споживач зобов'язаний утримувати в належному технічно справному стані свої водоканалізаційні мережі і споруди, обладнання, прилади і пристрої, що знаходяться у нього на балансі; здійснювати скидання стоків, якість яких не перевищує граничнодопустимі концентрації, встановлені „Правилами приймання стічних вод".

В п. 3.1 договору у новій редакції передбачено, що облік спожитої холодної води та скиданих стоків, а також споживання холодної води, що направляється на гаряче водопостачання, і водовідведення гарячої води здійснюється за показниками приладів обліку води та стоків, встановлених на об'єктах споживача. У випадку збоїв у водопостачанні не з вини споживача, розрахунок за відпущену воду за відсутністю приладів обліку води і стоків здійснюється за час фактичної подачі води. Факт відсутності води встановлюється представниками споживача і позивача зі складанням акту. У випадку відсутності підписаного сторонами акту послуги водопостачання-водовідведення вважаються наданими у повному обсязі.

Згідно п. 3.2 договору у новій редакції оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим; грошові кошти перераховуються на поточний рахунок позивача. Оплата здійснюється за тарифами, які затверджені в установленому діючим законодавством порядку (п. 3.3 договору). При цьому на моменту укладення договору в новій редакції діяли наступні тарифи: за водопостачання - 9,64 грн. за 1 куб.м (з ПДВ), за водовідведення - 6,89 грн. за 1 куб.м (з ПДВ).

При цьому у відповідності з п. 2.4.15 договору у новій редакцій та п. 2.4 Правил приймання стоків споживач зобов'язаний своєчасно та в повному об'ємі сплачувати послуги водопостачання та водовідведення, скид ненормативно-очищених стоків та інші платежі, які передбачені „Правилами водокористування" і „Правилами приймання стічних вод", а також умовами цього договору.

За умовами п. 3.4 договору в новій редакції рахунки (дебетові повідомлення) направляються споживачу на його адресу поштою у відповідності з реквізитами, які зазначаються в договорі, або вручаються представнику споживача.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем, на виконання умов вказаного договору № 591/3 у новій редакції Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" надавало відповідачу послуги з водовідведення ливневих стоків.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем послуг з водовідведення ливневих стоків від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, як зазначалось вище, умовами п. 3.2 договору № 591/3 передбачено порядок оплати відповідачем послуг з водокористування та водовідведення.

При цьому слід зазначити, що на момент викладення договору № 591/3 у новій редакції діяв тариф на водовідведення у розмірі 6,89 грн., що був встановлений рішенням виконкому Одеської міської ради № 1074 від 25.09.2008 р.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснював належним чином оплату за надані послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 135947,50 грн.

Як вказує позивач та з'ясовано судом, відповідачу направлялись досудове попередження № 48574 від 18.06.2012 р. (а.с. 24) та акти звірки взаєморозрахунків (а.с. 26-27), про що свідчать надані позивачем копії поштових квитанцій.

В п. 3.7 договору у новій редакції зазначено, що об'єми стоків, які відводяться від споживача, приймаються рівними об'ємами спожитої води або визначаються по показникам приладів обліку стоків у відповідності з п. 3.14, 5.29 „Правил водокористування". Об'єм, скинутих відповідачем ливневих стоків, визначається розрахунковим шляхом згідно з п. 4.10 „Правил водокористування" (2008 року) та ДСТУ 3013-95.

Зокрема, в п. 4.10 Правил водокористування, що були затверджені Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190 (в редакції, що діяла у спірний період) зазначено, що додаткову кількість стічних вод, що потрапляє у каналізаційні мережі через зливоприймачі та каналізаційні колодязі у періоди дощів та сніготанення, підприємства оплачують: а) при загальносплавній системі каналізації - відповідно до території, що займає підприємство, за нормами БНіП 2.04.03-85 „Каналізація. Зовнішні мережі і споруди та даними гідрометеослу жби".

Формула, за якою проводиться розрахунок об'єму скиду ливневих стоків, використовується відповідно до БНтП (СНиП) 2.04.03-85 та Держстандарту 3013-95 „Гідросфера", „Правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств", що затверджені Наказом Держстандарту України № 58 від 23.02.1995 р. Вказаний ДСТУ розповсюджується на правила контролю за відведенням дощових та снігових стічних вод з територій міст та промислових підприємств. П. 7.3 Держстандарту містить формулу для розрахунку загального об'єму дощових вод, що стікає з території водозбірних басейнів.

Так, як з'ясовано судом, розрахунок скиду ливневих стоків проводився позивачем згідно з довідками Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів про кількість осадків за відповідний період, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 28-48).

При цьому згідно наданих до суду позивачем розрахунків вартості наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення (а.с. 8-10) за період з квітня 2011 р. по 01.01.2013 р. вартість наданих послуг з водовідведення ливневих стоків склала 135947,50 грн. згідно наданого позивачем обґрунтованого розрахунку суми боргу (а.с. 11-12), що обліковується на особовому рахунку відповідача згідно витягу з особових рахунків від 16.01.2013 р. (а.с. 13-15).

Між тим заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідачем не спростовано, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наразі несплатою позивачу суми заборгованості за надані згідно договору № 591/3 послуги водовідведення відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення частково відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" до Державного підприємства „Одеський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 135947,50 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Державного підприємства „Одеський автомобільний ремонтний завод" (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 4; р/р 26009010114213 в філії „Укрексимбанк", м. Одеса, МФО 328618, код ЄДРПОУ 07934823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ 26472133; р/р 26007311687301 в АБ „Південний", МФО 328209) заборгованість за послуги водопостачання в сумі 135947/сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім/грн. 50 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2718/дві тисячі сімсот вісімнадцять/грн. 95 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2013 р.

Суддя Петров В.С.