Рішення № 35221847, 12.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 911/3750/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

За позовом приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружба», Київська обл., Богуславський р-н, с. Бране Поле

до публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод», Київська обл., м. Кагарлик

про повернення 38,2 т. цукру

за участю представників:

від позивача: Горбуненко В.С. (дов. № 264 від 07.10.2013 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Дружба» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (далі-відповідач) про стягнення 38,2 т. цукру.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору зберігання № 115/2 від 01.12.2012 р. в частині повернення майна, переданого на зберігання, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 38,2 т. цукру на суму 174192,00 грн.

24.10.2013 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу 38,2 т. цукру.

Враховуючи те, що позивачем заявлено позовну вимогу про передачу майна, а саме 38,2 т. цукру, проте у прохальній частині позовної заяви позивач помилково просить суд стягнути з відповідача 38,2 т. цукру, хоча стягненню підлягають лише грошові кошти, то суд дійшов висновку, що заява позивача про уточнення позовних вимог за своїм змістом є заявою про виправлення описки, а не зміну предмета позову.

Таким чином, заява приймається судом до розгляду. Отже, господарським судом розглядаються позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути 38,2 т. цукру.

Представник позивача в судових засіданнях 15.10.2013 р. та 12.11.2013 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 15.10.2013 р., 29.10.2013 р. та 12.11.2013 р. не з'явився, хоча про час та місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 38191460 та № 36923766. Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

Встановив:

01.12.2012 р. між публічним акціонерним товариством «Кагарлицький цукровий завод» (зберігач) та приватним орендним сільськогосподарським підприємством «Дружба» (поклажодавець) було укладено договір зберігання № 115/2 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором, згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання цукор білий кристалічний (ІІІ та IV категорії) з цукрових буряків в кількості 309,2 тон., вартістю згідно прибуткових або супроводжувальних документів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято на зберігання 309,2 т. цукру, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за здані цукрові буряки від 01.12.2012 р., підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств.

Згідно з п. 1.2. договору майно передається на зберігання за договором терміном до 31.12.2013 р. Термін зберігання може бути продовжено шляхом внесення змін до договору через укладення відповідних додаткових угод.

Підпунктом 2.1.3. договору встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю повністю чи частково за першою вимогою останнього.

Відповідно до п. 2.4. договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

09.01.2013 р. позивач звернувся до відповідача із заявкою № 5 на зняття цукру із зберігання, в якій просив підготувати до зняття із зберігання 309,2 т. цукру та письмово повідомити про дату готовності відвантажити вказану кількість цукру.

Проте, з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних у кількості 8 шт., підписаних представниками сторін, вбачається, що відповідач за період з 03.01.2013 р. по 29.01.2013 р. повернув позивачу лише 251,0 т. цукру.

Листом № 14 від 30.01.2013 р. відповідач повідомив позивача про те, що відвантаження цукру 30.01.2013 р. припинено, в зв'язку з відключенням електроенергії.

За таких обставин, позивач направив на адресу відповідача претензію № 21 від 31.01.2013 р. про виконання договірних умов, в якій зазначив, що станом на 30.01.2013 р. на зберіганні у відповідача залишилось 58,2 т. цукру, та вимагав негайно повернути цукор із зберігання та повідомити про дату готовності відвантаження цукру.

Довідкою № 16 від 31.01.2013 р. відповідач підтвердив, що станом на 31.01.2013 р. на складі на відповідальному зберіганні знаходиться 58,2 т. цукру та зазначив, що відвантаження цукру зупинено до вирішення питань з банком ПАТ АКБ «Київ», в якому знаходиться в заставі майно цукрового заводу.

17.04.2013 р. відповідачем додатково було повернуто позивачу із зберігання 20,0 т. цукру, що було підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

При цьому, факт часткового повернення позивачу товару підтверджується, зокрема актом звірки по договору № 115/2 від 01.12.2012 р., підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств, відповідно до якого станом на 23.09.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 38,2 т. цукру на суму 174192,00 грн.

Таким чином, на момент прийняття рішення частина майна, а саме 38,2 т. цукру, переданого позивачем на зберігання відповідачу за договором № 115/2 від 01.12.2012 р., залишилася неповернутою.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки відповідачем всупереч вимог ст. 953 ЦК України та умов договору № 115/2 від 01.12.2012 р. на момент прийняття рішення не повернуто спірне майно, вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути прийняте на зберігання майно, передане відповідачу згідно з актом звірки взаєморозрахунків за здані цукрові буряки від 01.12.2012 р., а саме цукор у кількості 38,2 т., є правомірною та обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, код 19409200) повернути приватному орендному сільськогосподарському підприємству «Дружба» (09731, Київська обл., Богуславський р-н, с. Бране Поле, вул. Центральна, 1, код 03753680) 38,2 т. (тридцять вісім тисяч двісті кг.) цукру.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, код 19409200) на користь приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Дружба» (09731, Київська обл., Богуславський р-н, с. Бране Поле, вул. Центральна, 1, код 03753680) 3483,84 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят три грн. 84 коп.) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 14.11.2013 р.