Постанова № 35219650, 07.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа № 914/2768/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желік М. Б.

Кузь В. Л.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Оленюк С.Л.,

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лісопереробна фірма "Немирів"

на рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року

у справі № 914/2768/13

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Лісопереробна фірма "Немирів", смт. Немирів,

до відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі -Антимонопольний комітет), м. Львів

за участю третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лісоторгпроект", м. Рава-Руська,

про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2013р. № 58 у справі № 3-01-201/2012.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року у справі №914/2768/13 в позові Приватного акціонерного товариства "Лісопереробна фірма "Немирів" до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2013р. № 58 у справі № 3-01-201/2012 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач ПАТ "Лісопереробна фірма "Немирів", подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати та постановити нове рішення, яким їхні позовні вимоги до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2013р. № 58 у справі № 3-01-201/2012 задоволити повністю. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що відповідач прийняв спірні рішення за відсутності доказів негативного впливу дій позивача на стан конкуренції при проведенні торгів, у тому числі, шляхом отримання незаконної переваги над учасниками торгів. Відповідачем обов'язково має бути встановлено факт вчинення узгоджених дій та настання або реальна можливість настання внаслідок їх вчинення недопущення, усунення чи обмеження конкуренції з обов'язковим з'ясуванням того, в чому конкретно такі наслідки антиконкурентних дій могли б полягати або полягають. Подібність пробілів та вирівнювання тексту, схожі побудови таблиці не можуть бути доказами узгодженості учасниками торгів дій та не впливають на визначення переможця і не спотворюють результатів тендеру. Не наведено доказів порушення конфіденційності інформації, що надавалась учасникам при здійсненні процедури закупівлі. Фактів, за наявності яких відхиляється пропозиція учасників торгів чи відміняються торги, замовником у ході проведення торгів не виявлено. Крім того, позивач зазначає про відсутність в рішенні доказів обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку. У зв'язку з наведеним просить визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету №58 від 18.04.2013 р.

В свою чергу, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій вказав, що вважає рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року у справі №914/2768/13 законним і обґрунтованим, яке прийняте у повній відповідності норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лісопереробна фірма "Немирів" безпідставною і такою, що не підлягає до задоволення. Окрім того, вказав, що у рішенні №58 на підставі аналізу на ринку поведінки ПрАТ "Лісопереробна фірма "Немирів" та ТзОВ "Лісоторгпроект" встановлено однаковість (тотожність) цін тендерних пропозицій, нехарактерну для таких випадків подібність у зовнішньому оформленні, структурі, текстовому змісті, що виключає можливість підготовки пропозицій кожним з суб'єктів господарювання окремо, без обміну інформацією.

В судовому засіданні представник відповідача, навів доводи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, жодних клопотань на адресу суду не надходило, хоча про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лісопереробна фірма "Немирів" без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.04.2013 р. №58 (надалі - Рішення) визнано, що ПАТ "Лісопереробна фірма "Немирів" та ТзОВ "Лісоторгпроект" під час участі у торгах на закупівлю "Послуги в лісовому господарстві" вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій щодо спотворення результатів торгів, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Частиною 3 статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" однією з основних засад внутрішньої політики в економічній сфері є розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки, забезпечення дієвого регулювання діяльності природних монополій, недопущення проявів монополізму на державному та регіональному рівнях.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку. Аналогічне за своєю суттю поняття відображено і в статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про здійснення державних закупівель" закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Наведене визначення дозволяє зробити висновок, що конкуренцією є таке змагання суб'єктів господарювання, яке призводить або може призвести до отримання такими суб'єктами певних економічних переваг. При цьому такі переваги забезпечуються завдяки їх власним досягненням. Наслідком такого змагання є те, що споживачі (замовники) отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання (учасники конкурентного змагання) не визначають умов реалізації товару чи послуг на ринку, чи іншим чином не обмежують конкурентне змагання.

Підставою прийняття Рішення є встановлення Антимонопольним комітетом у діях позивача та третьої особи антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Таке порушення передбачено пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Такого висновку Антимонопольний комітет дійшов на основі таких фактів:

- цінові пропозиції у трьох лотах двох учасників торгів повністю співпадають;

- кількість днів відтермінування платежу в учасників торгів почергово є різними, внаслідок чого в лотах 1 та 2 перемогла третя особа, а в лотах 3, 4, 5 - позивач;

- документація учасників торгів є подібною, схожа у зовнішньому оформленні, структурі, текстовому змісті, встановлено однаковість (тотожність) цін тендерних пропозицій;

- учасники торгів перебувають у різноманітних договірних відносинах.

Необхідно зазначити, що відповідно до положень статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Апелянт при обґрунтуванні підстав для визнання недійсним Рішення Антимонопольного комітету покликається на те, що подібність пробілів та вирівнювання тексту, схожі побудови таблиць не можуть бути доказами узгодженості учасниками торгів дій та не впливають на визначення переможця і не спотворюють результатів тендеру. Позивач зазначає, що відповідач прийняв оскаржуване рішення за відсутності доказів негативного впливу дій позивача на стан конкуренції при проведенні торгів, у тому числі шляхом отримання незаконної переваги.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, таке твердження повністю спростовується тим, що Антимонопольний комітет встановив порушення, яке передбачено пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Зазначений вид порушення не вимагає настання якихось наслідків, адже сам по собі усуває конкуренцію як вид економічного змагання.

Також колегія суддів критично ставиться до тверджень позивача щодо прийняття спірного Рішення за відсутності доказів негативного впливу дій позивача на стан конкуренції при проведенні торгів суд враховує таке. Згідно з положенням пункту 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (частина друга статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як антиконкурентні узгоджені дії (частина друга статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (статті 5, 7, 9, 11, 13 - 15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частина перша статей 6 і 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4, 6, 8, 151, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

Невірним є також посилання позивача і на норми Закону України "Про здійснення державних закупівель" в тій частині, що замовником не було відхилено пропозиції учасників торгів, торги відбулися і замовником визначено переможців. Зазначені доводи не стосуються предмета спору, адже до повноважень замовника не належить перевірка тендерної документації на предмет виявлення антиконкурентних узгоджених дій.

Крім того, безпідставним є посилання позивача на відсутність в рішенні доказів обмеження конкуренції, внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку. Зазначене положення слідує із пункту 8.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства". Проте наведене положення стосується частини третьої статті 6 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а саме: вчинення суб'єктами господарювання антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльності) на ринку товарів. Наведене порушення є цілком самостійним порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, окремим від того, що визначене пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та яке виявлено Антимонопольним комітетом.

Окрім того, слід зазначити, що рішенням адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 08.11.2012 року № 108, яке є чинним, встановлювався вже факт вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Також, як вбачається з матеріалів справи скаржником, було долучено до апеляційної скарги платіжне доручення № 3128690 від 30.09.2013 року на суму 802,90 грн. Призначенням даного платежу був Судовий збір (Вищий господарський суд), сплачено дані кошти на рахунок 31211254700007, в той час як реквізитами Львівського апеляційного господарського суду є Державний бюджет України ( отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м.Львова ; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007620; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО) - 825014; рахунок отримувача - 31216206782006 ). Відтак з апелянта слід стягнути 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Лісопереробна фірма "Немирів" - відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2013 року у справі №914/2768/13 залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лісопереробна фірма "Немирів" (ЄДРПОУ - 20831654) на користь Державного бюджету України ( отримувач - УДКСУ у Личаківському районі м.Львова ; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007620; банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО) - 825014; рахунок отримувача - 31216206782006 ) 573, 50 грн. за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 11.11.2013 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Кузь В. Л.