Рішення № 35219558, 14.11.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.11.2013 Справа № 920/1758/13За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість», м. Дніпропетровськ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Силікатобетон», м. Суми

про стягнення: 465 272,55 грн.

СУДДЯ Моїсеєнко В.М.

За участю представників сторін:

від позивача Клименко Р.Ю., довіреність № 1 від 01.02.2013р.

від відповідача не з'явився

За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви № 350 від 11.10.2013р., просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 465 272,55 грн. відповідно до договору купівлі-продажу вапняку № 804 ГДП, укладеного між сторонами данного спору 24.01.2013р., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Позивач подав заяву від 30.10.2013р. № 362 про збільшення розміру позовних вимог, в якій крім основного боргу в розмірі 465 272,55 грн., просить суд стягнути з відповідача 35 851,62 - пені та 7 712,19 грн. - 3 % річних за затримку в проведенні розрахунків.

Зазначена заява подана з дотриманням вимог ст.22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

По клопотанню відповідача ухвалою суду від 31.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 10 год.20 хв. 14.11.2013р.

В судове засідання 14.11.2013р. представник відповідача не з'явився, про причини нез'явлення не повідомив, відповідач відзив на позов не подав, тому згідно вимог ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача , дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

24.01.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу вапняку № 804 ГДП.

Згідно з п.1.1 договору позивач ( продавець) продає відповідачу (покупцю) вапняк за ціною, у кількості та найменуванні, зазначених в Специфікації до договору, що оформляється як додаток до договору і є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.3.3 договору № 804 , оплата за кожну партію продукції здійснюється у вигляді 100% передоплати, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 3.4 цього договору передбачена також можливість відвантаження продукції без отримання від покупця 100% передплати , де строк оплати визначений на протязі семи календарних днів з дати відвантаження продукції зі станції Скалат Львівської залізниці.

Як свідчать матеріали справи , а саме належним чином оформлені залізничні накладні та видаткові накладні ( а.с. 13 - 84) позивачем на адресу відповідача було відвантажено продукції у кількості 6320,20 тон на загальну суму 1409379,33 грн. з ПДВ за ціною передбаченою Специфікацією № 1 до Договору - 185,83 грн. без ПДВ за 1 тону.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за отриману продукцію, розрахунки провів частково , тому, відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу лист-вимогу ( вих..№323 від 19.09.2013р.) щодо погашення заборгованості в сумі 465 272,55 грн. в добровільному порядку. Однак, зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тому, оскільки відповідач розрахунки з позивачем не провів, позивач був вимушений звернутися до суду з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 465272,55 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Отже відповідач доказів сплати заборгованості в розмірі 465 272,55 грн. не подав, не подав і аргументованого заперечення вимогам позивача , тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 465272,55 грн. заборгованості за отриману продукцію.

Також позивачем заявою від 30.10.2013р. № 362 заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 35851,62 грн. та 3% річних в сумі 7712,19 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за затримку в проведенні розрахунків.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивач подав розрахунок по сплаті пені за період з 08.04.2013р. по 30.10.2013р. з порушенням вимог ч. 6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України , тому суд відмовляє в стягненні пені в розмірі 3567,17 грн. Стягує пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за 6 місяців прострочення платежу в розмірі 32 284,45 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення , а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вимоги позивача про стягнення 7712,19 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно Закону України «Про судовий збір», ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу пропорційно задоволеним позовним вимогам за рахунок відповідача відшкодовується 10105,38 грн. - витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІілікатобетон» (40030, м. Суми, вул.Прикордонна,14, код 31065953) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» ( 49069, м. Дніпропетровськ, вул. Червона,37, прим.2, код 31261769) 465272,55 грн. основного боргу, 32284,45 грн. пені, 7712,19 грн. 3% річних, 10105,38 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні вимог про стягнення 3567,17 грн. пені - відмовити.

4.Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Повне рішення складено 14.11.2013р.

Суддя В.М. Моїсеєнко