Рішення № 35219534, 13.11.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 листопада 2013 р. Справа № 903/1130/13

за позовом державного підприємства "Цуманське лісове господарство", Волинська область, Ківерцівський район, смт. Цумань

до приватного підприємства "Альфамонолітбуд", м. Луцьк

про стягнення 120 814,47 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Мороз Д.В.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з

Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 120 814,47 грн., з них: 104 979,86 грн. заборгованості за переданий на підставі договору поставки № 485/10 від 20.09.2010р. товар, 9 430,93 грн. процентів річних за період з 01.11.2010р. по 05.09.2013р., 6 403,68 грн. збитків, завданих інфляцією, за період листопад 2010р. - вересень 2013р.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 485/10 від 20.09.2010р. в частині повного та своєчасного розрахунку за передану продукцію.

Позивач та відповідач уповноважених представників в судове засідання не направили.

Відповідач 12.11.2013 року через канцелярію суду подав клопотання, в якому просить розгляд справи відкласти, посилаючись на перебуванні у відрядженні директора ПП "Альфамонолітбуд".

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, перебування у відрядженні директора ПП "Альфамонолітбуд" не перешкоджає вирішенню спору по суті. Обгрунтованих письмових пояснень по суті спору, які вимагалися ухвалою суду від 31.10.2013 року про порушення провадження у справі, відповідач суду не подав.

Факт належного повідомлення позивача про судовий розгляд підтверджується поштовим повідомленням про те, що ухвалу суду уповноважений представник отримав 05.11.2013р.

Факт належного повідомлення відповідача про судовий розгляд підтверджується поштовим повідомленням про те, що ухвалу суду уповноважений представник отримав 08.11.2013р.

З огляду на викладене, судом клопотання відповідача відхилено, справу відповідно до ст.77 ГПК України розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

20.09.2010 року між державним підприємством "Цуманське лісове господарство" як продавцем та приватним підприємством "Альфамонолітбуд" як покупцем було укладено договір поставки № 485/10 (надалі - договір), згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купує необроблену деревину, надалі - товар.

Пунктами 3.2., 3.3. договору визначено загальну кількість товару - 627 м.куб. та його загальну вартість - 135 610 грн.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору одержання товару покупцем здійснюється на складах продавця. Продавець забезпечує завантаження товару на транспортний засіб наданий покупцем.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем по факту вивезення лісопродукції шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок продавця в національній валюті України.

11.10.2010 року відповідачем було видано довіреність №7 на ім'я Гафінець Ю.С. на отримання від ДП «Цуманський держлісгосп» 627 м.куб. лісопродукції.

На виконання умов договору поставки № 485/10 від 20.09.2010р. позивач впродовж жовтня 2010 року передав відповідачу товару на загальну суму 104 979,86 грн., що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних серії 01 СЛА № 002592 від 18.10.2010р., серії 01 СЛА № 002593 від 18.10.2010р., серії 01 СЛА № 002594 від 19.10.2010р., серії 01 СЛА № 002595 від 19.10.2010р., серії 01 СЛА № 002596 від 20.10.2010р., серії 01 СЛА № 002597 від 20.10.2010р., серії 01 СЛА № 002601 від 21.10.2010р., серії 01 СЛА № 002602 від 21.10.2010р., серії 01 СЛА № 002637 від 22.10.2010р., серії 01 СЛА № 002635 від 22.10.2010р., серії 01 СЛА № 002631 від 22.10.2010р., серії 01 СЛА № 002604 від 22.10.2010р., серії 01 СЛА № 002645 від 23.10.2010р., серії 01 СЛА № 002644 від 23.10.2010р., серії 01 СЛА № 002643 від 23.10.2010р., серії 01 СЛА № 002639 від 23.10.2010р., серії 01 СЛА № 002646 від 25.10.2010р., серії 01 СЛА № 002647 від 25.10.2010р., серії 01 СЛА № 002648 від 25.10.2010р., серії 01 СЛА № 002649 від 25.10.2010р., серії 01 СЛА № 002652 від 25.10.2010р., серії 01 СЛА № 002653 від 25.10.2010р.

Згідно із підписом на товарно-транспортних накладних, товар за вказаними товарно-транспортними накладними було отримано Гафінець Ю.С., якому відповідач виписав довіреність №7 від 11.10.2010 року

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією №99 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. (надалі - Інструкція), дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення).

Згідно з пунктом 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей , який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 інструкції).

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

З аналізу наведених вище нормативно-правових приписів вбачається, що довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Таким чином, наявна в матеріалах справи довіреність №7 від 11.10.2010 року є належним доказом на підтвердження повноважень працівника ПП «Алфамонолітбуд» Гафінець Ю.С. на отримання товарно-матеріальних цінностей від ДП «Цуманський держлісгосп»

Відповідач не надав суду доказів анулювання виданої ним довіреності чи її відкликання з повідомленням про це позивача.

Також не надано доказів її часткового списання.

В той же час, підтвердженням факту отримання вищевказаною особою товарно-матеріальних цінностей у позивача є її особистий підпис на товарно-транспортних накладних .

31.08.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 801 про перерахування суми заборгованості за переданий на підставі договору поставки № 485/10 від 20.09.2010р. товар.

Факт отримання претензії відповідачем підтверджується повідомленням про вручення її уповноваженому представнику 03.09.2011р.

У відповідь на претензію відповідач надіслав позивачу лист №2 від 06.09.2011р., в якому, для виконання вимог, зазначених у претензії, просив надати копії товарно-транспортних накладних № 002653, № 002652, № 002649, № 002648, № 002647, № 002646, копію договору та доручень на отримання товару.

09.09.2011р. позивачем на адресу відповідача супровідним листом № 841 було направлено копії документів, зазначених у листі №2 від 06.09.2011р.

Лист № 841 від 09.09.2011р. з додатками було отримано відповідачем 15.09.2011р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 4302602510477.

Проте, відповідач за отриманий товар не розрахувався, заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи складає 104 979,86 грн.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, укладеним між сторонами у справі, товарно-транспортними накладними, не було визначено конкретного строку оплати товару, а відтак перебіг строку виконання грошового зобов'язання відповідача починається з моменту прийняття товару.

Про те, що перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується, зазначено також і в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

Оскільки відповідач не оплатив товару після його прийняття, позовна вимога про стягнення з відповідача 104 978,86 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач просить також стягнути з відповідача 9430,93 грн. процентів річних, 6403,68 грн. збитків, завданих інфляцією,

До позовної заяви додано розрахунки (а.с.10, 11), згідно з якими позивачем нараховано 6 403,68 грн. збитків, завданих інфляцією, за період листопад 2010 року - серпень 2013 року, 8973,62 грн. процентів річних за період прострочення 1040 днів, що охоплює період з 01.11.2010 року по 05.09.2013 року.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з абзацом 2 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція).

Проведений судом розрахунок суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення свідчить про відсутність збільшення суми боргу з урахуванням інфляції за серпень 2013 року на суму 734,86 грн., а відповідно відсутність збитків у позивача від інфляційних процесів за цей період, а тому вимога про стягнення з відповідача 734,86 грн. збитків, завданих інфляцією, нарахованих за серпень 2013 року, не підлягає до задоволення.

Сума збитків, завданих інфляцією, в розмірі 5668,82 грн. за період прострочення листопад 2010 року - липень 2013 року нарахована позивачем вірно, а тому підлягає до стягнення.

Із розрахунку (а.с.11) вбачається, що позивач нараховує проценти річних за 1040 днів прострочки, починаючи з 01.11.2010 року.

З огляду на те, що позивач нараховує проценти річних з 01.11.2010 року за 1040 днів, підлягає до задоволення вимога про стягнення з відповідача 8973,62 грн. процентів річних, виходячи з розрахунку: 104 979,86 х 3% / 365 х 1040.

У позові про стягнення 457,31 грн. процентів річних (9430,93 - 8973,62) слід відмовити, як заявлених до стягнення безпідставно.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір на підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 599, 610, 611, 612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Альфамонолітбуд" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 12, кв. 77, код ЄДРПОУ 35778251) на користь державного підприємства "Цуманське лісове господарство" (45233, Волинська область, Ківерцівський район, смт. Цумань, вул. Жовтнева, 124, код ЄДРПОУ 00991491) 104 979 грн. 86 коп. заборгованості, 8973 грн. 62 коп. процентів річних, 5668 грн. 82 коп. збитків, завданих інфляцією, 2078 грн. 88 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 734 грн. 86 коп. збитків, завданих інфляцією, 457 грн. 31 коп. процентів річних відмовити.

Суддя І. О. Якушева