Постанова № 35218616, 07.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року № 813/6147/13-а

11 год. 59 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 5

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Прокопчука О.С.

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - Цицик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового-повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФО-П ОСОБА_3) звернулась до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового-повідомлення рішення від 08 квітня 2013 року № 0001331710.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області було порушено порядок прийняття податкового повідомлення-рішення та порядок надсилання платнику податків акта камеральної перевірки. Всупереч вимогам Податкового Кодексу України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить підстав нарахування податкового зобов'язання. Окрім того, до податкового повідомлення рішення не долучено розрахунку податкового зобов'язання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, подав письмові заперечення та просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що до суми перевищення доходу понад 150000 грн., а саме 23839 грн., ФО-П ОСОБА_3, доходу, слід було застосувати ставку єдиного податку в розмірі 15 відсотків, що відповідно складе 3575,85 грн. Оскільки ФО-П ОСОБА_3 самостійно не було нараховано та сплачено єдиний податок на суму перевищення доходу в розмірі 3575,85 грн., а також не подано заяву про застосування ставки єдиного податку визначеної для платників єдиного податку другої або третьої або п'ятої групи, або про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, Державною податковою інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області державної податкової служби було проведено камеральну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 08.04.2013 року № 1246/17-10. На підставі вказаного акту винесене податкове повідомлення-рішення від 08.04.2013 року № 0001331710, яким визначено суму грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 5959,75 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши їх у судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 23.11.2000 року виконавчим комітетом Львівської міської ради ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

З 01 січня 2012 року перебувала на спрощеній системі оподаткування, згідно свідоцтва платника єдиного податку № 811644 (серія А).

06 лютого 2013 року ФО-П ОСОБА_3 подано до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області державної податкової служби податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2012 рік, в якій задекларовано суму доходу за звітний (податковий) період відповідно до статті 292 глави 1 розділу XIV Податкового Кодексу України (згідно із підпунктом 1 пункту 291.4 статті 294 глави 1 розділу XIV Податкового Кодексу України) в розмірі 173839,00 грн.

Відповідно до п.п.1 п.291.4 ст.291 Податкового Кодексу України до першої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.

Оскільки позивачем самостійно не було нараховано та сплачено єдиний податок на суму перевищення доходу, 08 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Львівської області державної податкової служби було проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за 2012 рік, за результатами якої складений акт № 1246/17-10.

Згідно з висновками акта, перевіркою встановлено, що при заповненні податкової декларації платником податку порушено: п.291.4 ст.291; п.296.6 ст.296.6 ст.296; п.293.4 ст.293; п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Львівської області державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001331710 від 08.04.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з єдиного податку в розмірі 5959,75 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового Кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Частиною 2 п.86.4 ст.86 Податкового Кодексу України визначено, що акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п.86.8 ст.86 Податкового Кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пункт 86.7 ст.86 передбачає, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Щодо суми податкового зобов'язання щодо сплати єдиного податку визначеного в Акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.1 п.291.4 ст.291 Податкового Кодексу України до першої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень.

Положеннями ст.293 Податкового Кодексу України передбачено, що ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків: до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.

Згідно п.296.6 ст.296 Податкового Кодексу України, сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано податкову декларацію єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2012 рік якою задекларовано дохід в розмірі 173 839,00 грн. Отже сума перевищення обсягу доходу, визначеного п.п.291.4 ст.294 Податкового Кодексу України для платників єдиного податку першої групи складає 23839,00 грн.

У відповідності до положень п.п.1 п.293.4 ст.293 Податкового Кодексу України, до суми перевищення обсягу річного доходу застосовується ставка єдиного податку в розмірі 15 %. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів, що свідчилиб про правильне застосування ставки єдиного податку при визначенні суми податкового зобов'язання позивачу.

Щодо посилань позивача на те, що податкове повідомлення-рішення оформлено з порушенням вимог Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що всупереч наведеним вище вимогам Податкового кодексу України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить підстав нарахування податкового зобов'язання, а саме не вказано, які саме положення чинного податкового законодавства допущено платником податків, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення та не додано розрахунку податкового зобов'язання.

Окрім того, в тому ж податковому повідомленні-рішенні відповідач посилається на абз.2 п.123.1 ст.123 розд.2 Податкового кодексу України, в якому зазначено: у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Проте, як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 року, ФО-П ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі - 5959,75 грн. без нарахування штрафних санкцій.

Отже, за наслідками розгляду справи суд погоджується з твердженням позивача про відсутність порушення ним норм податкового законодавства. Висновки відповідача, як органу державної податкової служби, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 року № 0001331710 та ненадано доказів, які б спростовували доводи позивача. А тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 123, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області державної податкової служби № 0001331710 від 08.04.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1) 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 12 листопада 2013 року.

Суддя Тертичний В.Г.