Постанова № 35218559, 07.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2013 р. (12:57) Справа №801/6869/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В., представників сторін:

від позивача - Брюховецький В.А., Шатунов С.В., Юдіна Д.С.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Компанія "Арттекс Крим"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: приватне підприємство "Компанія "Арттекс Крим" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач), в якому просить, з урахуванням уточнення позовної заяви, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008721502 від 27.05.2013р., № 0305141501 від 20.05.2013р. та заборонити Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС накладати податковий залог на майно Приватного підприємства "Компанія "Арттекс Крим".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів позивача, а саме ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, укладені угоди є нікчемними, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарів, робіт(послуг) у ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп» мають реальний характер, отримання товарів, робіт(послуг) та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач також вказує, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання угод нікчемними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.07.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.10.2013 залишено без розгляду позовну заяву Приватного підприємства "Компанія "Арттекс Крим" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в частині позовних вимог про заборону Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС накладати податковий залог на майно Приватного підприємства "Компанія "Арттекс Крим".

Представники позивача під час розгляду справи наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Заперечень на адміністративний позов та будь-яких доказів до суду не надав, про причини неявки представника у судові засідання не повідомив.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія «Арттекс Крим» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 37369917) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 10.11.2010.

Відповідно до довідки серії АА № 339854 від 11.11.2010р. основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, виробництво верхнього одягу (КВЕД 18.22.0), виробництво робочого одягу (КВЕД 18.21.0), виробництво іншого одягу та аксесуарів (КВЕД 18.24.0).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Приватне підприємство «Компанія «Арттекс Крим» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Компанія «Арттекс Крим» з питань взаємовідносин з ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп» у березні, квітні 2011р.

За результатами перевірки був складений акт від 04.02.2013р. № 1458/15.2/37369917 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004451501 від 27.03.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 29236,00 грн., у тому числі за основним платежем - 26767 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2469 грн.;

- № 0006261502 від 27.03.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28236,25 грн., у тому числі за основним платежем - 22589 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2647,25 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ПП «Компанія «Арттекс Крим» подало скаргу від 10.04.2013 вих. 50 до Державної податкової служби в АР Крим.

За результатом розгляду скарги позивача Державною податковою службою в АР Крим було винесено рішення про результат розгляду первинної скарги № 1118/10/10.2-14 від 10.04.2013, яким:

- скасовує податкове повідомлення рішення № 0004451501 від 27.03.2013р. в частині визначення штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 2468 грн.;

- скасовує податкове повідомлення рішення № 0006261502 від 27.03.2013р. в частині визначення штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 2646,25 грн.

У зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0305141501 від 20.05.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 26768 грн., у тому числі за основним платежем - 26767 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.;

- № 0008721502 від 27.05.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22590 грн., у тому числі за основним платежем - 22589 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 26768 грн., у тому числі за основним платежем - 26767 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ПП «Компанія «Арттекс Крим» п. 44.1 ст. 44, п. 138.1., п. 138.2., п. 138., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням витрат позивачем у березні, квітні 2011р. на суму 112945 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 26767 грн.

Сума донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 22590 грн., у тому числі за основним платежем - 22589 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ПП «Компанія «Арттекс Крим» п. 198.1, п. 198.3., п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп» у березні, квітні 2011р. , в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 22589 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0305141501 від 20.05.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 26768 грн., у тому числі за основним платежем - 26767 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., суд зазначає наступне.

Як видно з матеріалів справи, витрати по операціях з ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп» були сформовані позивачем у березні, квітні 2011р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" так і норми ІІІ розділу Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до пп. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 ст. 3 Закону №334 об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів про виконання робіт, послуг.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.04.2011р. порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до скалу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, платник податків має віднести витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому вказані витрати включаються до податкового обліку того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що ПП «Компанія «Аттекс Крим» до валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у 2011 р., включені витрати по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп».

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що ПП «Компанія «Аттекс Крим» необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп» за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів, робіт (послуг).

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно з постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно з акта про неможливість проведення зустрічної звірки не підтверджено реальність проведення господарських операцій ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ПП «Компанія «Аттекс Крим» за період березень, квітень 2011

На думку податкового органу діяльність ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Габарит-Груп» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування ПП «Компанія «Аттекс Крим» по взаємовідносинах з ПП «Габарит-Груп» та ТОВ «ВТК «Окнополь», суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що між ПП «Компанія «Аттекс Крим» та ПП «Габарит-Груп» було укладено договір купівлі-продажу № 211417/16 від 01.03.2011, відповідно до якого Продавець (ПП «Габарит-Груп») зобов'язується продати та передати у власність Покупця (ПП «Компанія «Аттекс Крим»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (тканини, нашивки, шеврони) відповідно до умов даного договору.

На виконання умов вказаного договору ПП «Габарит-Груп» передало позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 61 від 03.03.2011 на суму 4020,00 грн., у тому числі ПДВ 670,00 грн. (вартість без ПДВ 3350,00 грн.), № 84 від 11.04.2011 на суму 24582,30 грн., у тому числі ПДВ 4097,05 грн. (вартість без ПДВ 20485,25 грн.), № 85 від 12.04.2011 на суму 23472,00 грн., у тому числі ПДВ 3912,00 грн. (вартість без ПДВ 19560,00 грн.).

Загалом було отримано товарів на загальну суму 52074,30 грн., у тому числі ПДВ 8679,05 (вартість без ПДВ 43395,25 грн.).

Судом встановлено, що ПП «Компанія «Аттекс Крим» частково сплачена вартість товарів, отриманих від ПП «Габарит-Груп» на суму 52000,00 грн., що підтверджується випискою з банку по особовому рахунку позивача (том І а.с.56-57).

Окрім цього, між ПП «Компанія «Аттекс Крим» та ТОВ «ВТК «Окнополь» був укладений договір підряду № 221418 від 01.03.2011, відповідно до якого Виконавець зобов'язується виконати в інтересах Замовника роботи по виготовленню швейних виробів з використанням наданих Замовником тканин, допоміжних та інших комплектуючих матеріалів або без їх використання; роботи з нанесення на вироби спеціального зображення текстового або графічного характеру методом термодруку, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити Виконавцю вартість зазначених робіт.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ВТК «Окнополь» виконало на користь позивача роботи по виготовленню швейних виробів, що підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт від 31.03.2011 на суму 43384 грн., у тому числі ПДВ 7230,70 грн. (вартість без ПДВ 36153,30 грн.) та актом здачі-прийому виконаних робіт від 29.04.2011 на суму 40065,00 грн., у тому числі ПДВ 6677,50 грн. (вартість без ПДВ 33387,50 грн.).

Загалом було виконано робіт на загальну суму 83449 грн., у тому числі ПДВ 13908,20 (вартість без ПДВ 69540,8 грн.).

Судом встановлено, що ПП «Компанія «Аттекс Крим» частково сплачена вартість робіт (послуг), отриманих від ТОВ «ВТК «Окнополь» у розмірі 83384,20 грн., що підтверджується випискою з банку по особовому рахунку позивача (том І а.с.68-70).

Як видно з акта перевірки, податковим органом у 2011 р. по контрагентам ТОВ «ВТК «Окнополь» та ПП «Габарит-Груп» були зняті витрати на загальну суму 112945 грн., проте ані в акті перевірки, ані представником податкового органу під час розгляду справи не було надано будь-яких пояснень або обґрунтувань с приводу виключення саме суми у розмірі 112945 грн. зі складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування позивача по взаємовідносинам з контрагентам ТОВ «ВТК «Окнополь» та ПП «Габарит-Груп».

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження правомірності формування валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у 2011р., позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з ТОВ «ВТК «Окнополь» та ПП «Габарит-Груп» на загальну суму 112936,08 грн. (вартість без ПДВ).

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів, робіт (послуг) від ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь» з господарською діяльністю позивача та їх використання в оподаткованих операціях, судом встановлене наступне.

Пунктом 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334 встановлено, що «Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах».

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд враховує, що на формування показників валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податкового кредиту впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Отже, податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інш.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції.

Відповідно до довідки серії АА № 339854 від 11.11.2010р. основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, виробництво верхнього одягу (КВЕД 18.22.0), виробництво робочого одягу (КВЕД 18.21.0), виробництво іншого одягу та аксесуарів (КВЕД 18.24.0).

Матеріали справи свідчать, що ПП «Компанія «Аттекс Крим» придбало у ПП «Габарит-Груп» тканини, нашивки, шеврони, які у подальшому були використані при виробництві верхнього та спеціального одягу з залученням ТОВ «ВТК «Окнополь».

Отже отримання від ТОВ «ВТК «Окнополь» та ПП «Габарит-Груп» позивачем товарів, робіт (послуг) та продаж їх у подальшому іншим суб'єктам господарювання з метою отримання прибутку відповідає основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Судом встановлено, що товари, роботи (послуги) придбані ПП «Компанія «Аттекс Крим» у ТОВ «ВТК «Окнополь» та ПП «Габарит-Груп», були в подальшому реалізовані з отриманням доходу, що підтверджується наступним.

Так, ПП «Компанія «Аттекс Крим» - постачальником були укладені ряд договорів на купівлі-продажу товарів з іншими суб'єктами господарювання, а саме:

- договір № 42 від 08.04.2011з Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення ГУ МНС України;

- договір поставки № б/н з ТОВ «Приват-безпека 3»;

- договір поставки № б/н з ПП «Беркут-3»;

- договір поставки № 111402 від 21.01.2011 з СТОВ «Кримтеплиця»;

- договір № 1 від 04.04.2011 з військова частина 3009;

- договір поставки товарів № 111321 від 18.04.2011 з ДП «Господарське управління Кримспоживспілки»;

- договір поставки № 111326 від 15.04.2011 з ТОВ «Крим-Ірей»;

- договір купівлі-продажу № 111304 від 31.01.2011 з ДП «Чорноморьє»;

- договір поставки № 111210 від 21.02.2011 з ТОВ «Фірма «Салта» ЛТД»;

- договір поставки товару № 111114 від 22.03.2011 з ВАТ «Агропромислова фірма «Таврія»;

- договір поставки № 111410 від 16.02.2011 з ТОВ «Алеф-Віналь-Крим»;

- договір поставки № 111415 від 22.03.2011 з ТОВ Фітосовгосп «Радуга».

На виконання умов вказаних договорів у період березень-квітень 2011р. товарно-матеріальні цінності (спеціалізований одяг, тканина та нашивки та шеврони), придбані ПП «Компанія «Аттекс Крим» у ПП «Габарит-Груп» та готові вироби (які були вироблені ТОВ «ВТК «Окнополь» на користь позивача за договором № 221418 від 01.03.2011 з використанням матеріалів придбаних у ПП «Габарит-Груп») реалізовані третім особам - покупцям, що підтверджується належними видатковими, податковими накладними та реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за вказаний період.

Крім того, готові вироби на суму 3500,00 грн. - зразки форменого костюма(які пошиті ТОВ «ВТК «Окнополь» з використанням матеріалів придбаних позивачем у ПП «Габарит-Груп»), використані позивачем для власних, а саме для презентації своїх виробів на виставці для реклами власної господарської діяльності.

Зазначені обставини підтверджуються актом списання товарів № 2 від 31.03.2011 та карточкою бухгалтерського рахунку «93» за 1 квартал 2011 року.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагентів позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів, робіт (послуг) та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача.

У зв'язку з чим, по даті поставки товарів іншим суб'єктам господарювання у позивача виникли, в тому числі, зобов'язання по формуванню об'єкту оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість.

Судом встановлено, що витрати, понесені по операціям з ТОВ «ВТК «Окнополь» та ПП «Габарит-Груп», були включені позивачем до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у тому звітному періоді, в якому отриманий дохід від господарської діяльності.

Отже, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, беручи до уваги, що валові витрати та витрати, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у сумі 112936,08 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на виконання господарської операції за договорами з покупцями спеціалізованого та робочого одягу), включені позивачем до податкового обліку у тому звітному періоді, в якому отриманий дохід, вказані витрати є валовими витратами та витратами, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у розумінні приписів п. 5.1. ст. 5 Закону №334 та п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивачем обґрунтовано до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, було віднесено суму у розмірі 112936,08 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі суму 26768 грн., у тому числі за основним платежем - 26767 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень № 0008721502 від 27.05.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22590 грн., у тому числі за основним платежем - 22589 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «ВТК «Окнополь» та ПП «Габарит-Груп» був сформований позивачем у 2012р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. За висновками акту податкового органу ПП «Компанія «Аттекс Крим» безпідставно нарахувало податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) у ПП «Габарит-Груп» та ТОВ «ВТК «Окнополь» у розмірі 22589 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно з постанови слідчого групи слідчих, винесеної в рамках кримінальної справи № 69-0146, були направлені акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин.

Згідно акта про неможливість проведення зустрічної звірки не підтверджено реальність проведення господарських операцій ПП «Габарит-Груп» та ТОВ «ВТК «Окнополь» з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з ПП «Компанія «Аттекс Крим» за період березень, квітень 2011р.

На думку податкового органу діяльність ПП «Габарит-Груп» та ТОВ «ВТК «Окнополь» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладених позивачем з ПП «Габарит-Груп» та ТОВ «ВТК «Окнополь» угод, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 22589 грн.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагентів, суд зважає на наступне.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ПП «Компанія «Аттекс Крим» з ПП «Габарит-Груп» суд вказує на наступне.

Як було зазначено вище, між ПП «Компанія «Аттекс Крим» та ПП «Габарит-Груп» було укладено договір купівлі-продажу № 211417/16 від 01.03.2011, відповідно до якого Продавець (ПП «Габарит-Груп») зобов'язується продати та передати у власність Покупця (ПП «Компанія «Аттекс Крим»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (тканину, шеврон, нашивки) відповідно до умов даного договору.

На виконання умов вказаного договору ПП «Габарит-Груп» передало позивачу товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 61 від 03.03.2011 на суму 4020,00 грн., у тому числі ПДВ 670,00 грн. (вартість без ПДВ 3350,00 грн.), № 84 від 11.04.2011 на суму 24582,30 грн., у тому числі ПДВ 4097,05 грн. (вартість без ПДВ 20485,25 грн.), № 85 від 12.04.2011 на суму 23472,00 грн., у тому числі ПДВ 3912,00 грн. (вартість без ПДВ 19560,00 грн.).

Загалом було отримано товарів на загальну суму 52074,30 грн., у тому числі ПДВ 8679,05 (вартість без ПДВ 43395,25 грн.).

Судом встановлено, що ПП «Компанія «Аттекс Крим» частково сплачена вартість товарів, отриманих від ПП «Габарит-Груп» на суму 52000,00 грн., що підтверджується випискою з банку по особовому рахунку позивача (том І а.с.56-57).

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою передачі товарів/частково за датою списання грошових коштів в оплату товарів вартістю 52074,30 грн., у тому числі ПДВ 8679,05, у продавця (ПП «Габарит-Груп») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 8679,05 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Габарит-Груп» виписала позивачу податкові накладні: № 2 від 03.03.2011 на суму 4020,00 грн., у тому числі ПДВ 670,00 грн. (вартість без ПДВ 3350,00 грн.), № 7 від 11.04.2011 на суму 24582,30 грн., у тому числі ПДВ 4097,05 грн. (вартість без ПДВ 20485,25 грн.), № 9 від 12.04.2011 на суму 23472,00 грн., у тому числі ПДВ 3912,00 грн. (вартість без ПДВ 19560,00 грн.).

Загалом було виписано податкових накладних на суму 52074,30 грн., у тому числі ПДВ 8679,05 (вартість без ПДВ 43395,25 грн.), які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2011р.

У зв'язку з чим, по даті отримання товарів, що підтверджено податковими накладними/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2011 році по взаємовідносинах з ПП «Габарит-Груп» в сумі 8679,05 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату отриманих товарів.

Судом встановлено, що постачальник - ПП «Габарит-Груп» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2011 році по взаємовідносинам з ПП «Габарит-Груп», містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ПП «Компанія «Аттекс Крим» з ТОВ «ВТК «Окнополь» суд вказує на наступне.

Як було зазначено вище, між ПП «Компанія «Аттекс Крим» та ТОВ «ВТК «Окнополь» був укладений договір підряду № 221418 від 01.03.2011, відповідно до якого Виконавець зобов'язується виконати в інтересах Замовника роботи по виготовленню швейних виробів з використанням наданих Замовником тканин, допоміжних та інших комплектуючих матеріалів або без їх використання; роботи з нанесення на вироби спеціального зображення текстового або графічного характеру методом термодруку, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити Виконавцю вартість зазначених робіт.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ВТК «Окнополь» виконало на користь позивача роботи по виготовленню швейних виробів, що підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт від 31.03.2011 на суму 43384 грн., у тому числі ПДВ 7230,70 грн. (вартість без ПДВ 36153,30 грн.) та актом здачі-прийому виконаних робіт від 29.04.2011 на суму 40065,00 грн., у тому числі ПДВ 6677,50 грн. (вартість без ПДВ 33387,50 грн.).

Загалом було робіт на загальну суму 83449 грн., у тому числі ПДВ 13908,20 грн.(вартість без ПДВ 69540,8 грн.).

Судом встановлено, що ПП «Компанія «Аттекс Крим» частково сплачена вартість робіт (послуг), отриманих від ТОВ «ВТК «Окнополь» у розмірі 83384,20 грн., що підтверджується випискою з банку по особовому рахунку позивача (том І а.с.68-70).

Таким чином, у перевіряємому періоді за датою передачі товарів/частково за датою списання грошових коштів в оплату товарів вартістю 83449 грн., у тому числі ПДВ 13908,20 грн., у продавця (ТОВ «ВТК «Окнополь») відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 13908,20 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «ВТК «Окнополь» виписала позивачу податкові накладні: № 42 від 31.03.2011 на суму 43384 грн., у тому числі ПДВ 7230,70 грн. (вартість без ПДВ 36153,30 грн.) та № 65 від 29.04.2011 на суму 40065,00 грн., у тому числі ПДВ 6677,50 грн. (вартість без ПДВ 33387,50 грн.).

Загалом було виписано податкових накладних на суму 83449 грн., у тому числі ПДВ 13908,20 грн.(вартість без ПДВ 69540,8 грн.), які відображені позивачем у розділі І «Отримані податкові накладні» реєстрів податкових накладних за 2011р.

У зв'язку з чим, по даті отримання робіт(послуг), що підтверджено податковими накладними/по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2011 році по взаємовідносинах з ТОВ «ВТК «Окнополь» в сумі 13908,20 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату отриманих товарів, робіт (послуг).

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «ВТК «Окнополь» відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2011 році по взаємовідносинам з ТОВ «ВТК «Окнополь», містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ПП «Компанія «Аттекс Крим» по взаємовідносинах з ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь» судом встановлено, що отримані від ПП «Габарит-Груп» товарно-матеріальні цінності (тканини, нашивки, шеврони) були використані при виробництві верхнього та спеціального одягу з залученням ТОВ «ВТК «Окнополь» та у подальшому готова продукція була реалізована стороннім покупцям з отриманням валового доходу.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача.

Таким чином, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів, робіт (послуг) від ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України та Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь» булі вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт (послуг).

Зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів, робіт(послуг) від ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем робіт у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд підкреслює, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, хто не був постачальником товару. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 31.11.2011р.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Суд також зазначає, що за відсутністю безперечних доказів, які свідчать про неможливість отримання товарів, робіт (послуг) від ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь» (зокрема доказів отримання вказаних товарів, робіт (послуг) від інших постачальників), та при наявності доказів, які підтверджують отримання товарів саме від ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь» та їх використання в господарської діяльності позивачем, у суду відсутні підстави визнання вказаних операцій фіктивними, такими, що спрямовані на ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди.

Суд зазначає, що відсутність ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь» за місцезнаходженням, а також відсутність у нього достатніх трудових ресурсів, машин, механізмів та обладнання, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ним господарські операції з продажу товарів, робіт(послуг): адже необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з СПД-ФО, або шляхом аутстафінгу (позикова робоча сила) і т.п. (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалі від 01.03.2012 р. по справі №К/9991/76143/11, від 08.12.2011 р. по справі №К/9991/50633/11).

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів у ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь», а відтак відсутня залежність правомірності формування валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування та податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь» (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 р. по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 р. по справі №К-26345/10, від 19.04.2012 р. по справі № К/9991/11054/12).

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту та виключення валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування по операціям з ПП «Габарит-Груп», ТОВ «ВТК «Окнополь» знаходяться поза межами вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0305141501 від 20.05.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 26768 грн., у тому числі за основним платежем - 26767 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. та № 0008721502 від 27.05.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22590 грн., у тому числі за основним платежем - 22589 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн., прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

У зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.11.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 12.11.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0305141501 від 20.05.2013р. та № 0008721502 від 27.05.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Компанія "Арттекс Крим" (ЄДРПОУ 37369917) 574,73 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна