Постанова № 35216587, 14.11.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/1439/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

представника позивача Кульгейко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Молоко" до відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Молоко" (далі - ТОВ "Полісся-Молоко") звернулось до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області та з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить скасувати постанови начальника відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції Гах Ю.М. від 29.03.2013 про стягнення виконавчого збору з товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Молоко" в розмірі 7292,60 грн. від 03.04.2013 про стягнення з ТОВ "Полісся-Молоко" витрат на проведення виконавчих дій на суму 47,50 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуваними постановами з позивача як боржника були стягнуті: виконавчий збір в розмірі 7292,60 грн.; витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 47,50 грн. Позивач вважає, що постанови є такими, які підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не було прийнято до уваги, що ТОВ "Полісся-Молоко" в добровільному порядку сплатило заборгованість і виконало повністю виконавчий документ в межах наданого державним виконавцем строку, що підтверджується наданими відповідачу платіжними дорученнями. Крім того зазначив, що жодних дій щодо примусового виконання рішення суду державним виконавцем не вчинялось, примусово борг не стягувався, тому, відповідно у відповідача відсутні витрати на організацію та проведення виконавчих дій під час примусового виконання рішення суду. Таким чином, оскаржувані постанови винесені державним виконавцем передчасно, без перевірки спірних фактів, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі та письмові заперечення, в яких зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, оскільки відповідач в оскаржуваних правовідносинах діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Крім того зазначив, що в доданих до листа позивача про виконання рішення суду платіжних дорученнях, в полі призначення платежу, зазначено: «сплата за ПММ зг. Рах. Від 01.02.2013 №96». Вказане формулювання, в свою чергу, не підтверджувало сплату боргу відповідно до рішення господарського суду Чернігівської області від 05.03.2013 №927/159/13-г. В зв'язку з цим, 27.03.2013 відповідачем був поданий запит до ТОВ «Астра» з проханням повідомити чи дійсно ТОВ "Полісся-Молоко" сплачено борг відповідно до наказу господарського суду Чернігівської області від 05.03.2013 №927/159/13-г. 29.03.2013 до відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області надійшов лист ТОВ «Астра», яким повідомлялось, що станом на 29.03.2013 відповідно до наказу господарського суду Чернігівської області від 05.03.2013 №927/159/13-г. 29.03.2013, ТОВ "Полісся-Молоко" сплачено борг в сумі 96893,93 грн. На підставі вказаного листа відповідачем і були винесені оскаржувані постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу господарського суду Чернігівської області від 05.03.2013 №927/159/13-г, яким стягнуто з ТОВ "Полісся-Молоко" на користь ТОВ «Астра» борг в сумі 169819,93 грн. та заяви стягувача від 20.03.2013 №227 (а.с.82) начальником відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області Гахом Ю.М. 22.03.2013 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду до 28.03.2013 (а.с.83).

Вказана постанова була отримана уповноваженою особою товариства 27.03.2013, що підтверджується копією зворотнього повідомлення, наявного в матеріалах справи (а.с.86) та не заперечувалося позивачем в судовому засіданні.

27.03.2013 ТОВ "Полісся-Молоко" направило відповідачу лист №54 яким проінформовано начальника відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області Гаха Ю.М. про те, що наказ №927/15913-г, виданий 05.03.2013 на виконання рішення господарського суду Чернігівської області, виконаний позивачем самостійно в строк зазначений в постанові про відкриття виконаного провадження від 22.03.2013 та на підставі цього запропоновано закінчити виконавче провадження. На підтвердження виконання рішення суду позивачем до вищевказаного листа були додані платіжні доручення (а.с. 87,120-129).

29.03.2013 начальником відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області Гах Ю.М. винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ТОВ "Полісся-Молоко" у розмірі 7292,60 грн. (а.с.90) та 03.04.2013 постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 47,50 грн. (а.с.92).

Вказані постанови були направлені на адресу позивача, що підтверджується копіями супровідних листів від 01.04.2013 №1-42/725 та №1/42 (а.с.89,91).

08.05.2013 начальником відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області Гах Ю.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з погашенням боргу повністю згідно виконавчого документа (а.с.100).

Вважаючи оскаржувані постанови такими, які підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом №606-XIV.

Частиною 1 статті 6 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

В статті 11 Закону №606-XIV вказано, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини 1 статті 17 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Перелік виконавчих документів за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, визначено частиною другою статті 17 Закону №606-XIV.

Згідно з пунктом 1 цієї норми виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, є, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до частин 1,2,5 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Отже, вищевказана норма закону зобов'язує державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 28 Закону №606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Враховуючи наведені вище положення Закону №606-XIV, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору належить до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.

Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання, шляхом його стягнення постановою про стягнення виконавчого збору. Виконавчий збір дисциплінує боржника до виконання рішення.

Згідно пункту 4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року №74/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за №865/4158 (далі - Інструкція №74/5) постанова про стягнення виконавчого збору, зокрема, виноситься після завершення добровільного строку та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.

Однак, з положень з частини 3 статті 27 Закону №606-XIV вбачаться, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір, у такому разі з боржника не стягуються.

Таким чином, починаючи примусово виконувати рішення, державний виконавець повинен пересвідчитися чи здійснені боржником дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 25 Закону №606-XIV.

Аналіз згаданих положень Закону №606-XIV та Інструкції №74/5 дає підстави вважати, що державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору після пересвідчення у не здійсненні боржником дій, спрямованих на добровільне виконання рішення та закінчення добровільного строку виконання рішення, але до початку здійснення примусового заходу.

Вказану правову позицію висловив і Вищий адміністративний суд України у постанові від 26.09.2013 у справі К/800/24246/13 за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Автодім Полтава» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду 12.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автодім Полтава" до Державної виконавчої служби України про скасування постанови.

Відповідно статті 41 Закону №606-XIV витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кошти виконавчого провадження складаються з: авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; інших надходжень, що не суперечать законодавству. До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

З аналізу вищевказаної статті вбачається, що винесенню постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, також, передує невиконання боржником рішення суду в добровільний строк, встановлений статтею 25 Закону №606-XIV.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що відповідно до статей 45,46 Закону №606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для його строк і воно було виконано примусово.

Матеріалами справи підтверджується факт самостійного виконання ТОВ «Полісся-Молоко» наказу господарського суду, в строк зазначений у постанові про відкриття провадження від 22.03.2013 та повідомлено відповідача про це з наданням підтверджуючих документів (а.с. 87,120-129, 144, 145).

Однак, відповідач проігнорувавши вказаний лист ТОВ "Полісся-Молоко" та порушивши вимоги частини 3 статті 27 Закону №606-XIV передчасно, без перевірки усіх фактичних обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень, виніс постанови від 29.03.2013 про стягнення виконавчого збору в розмірі 7292,60 грн. та від 03.04.2013 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій на суму 47,50 грн.

Крім того, відповідно до пункту 4.15.2. Інструкції №74/5 про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів. Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідачем не надано суду доказів складання акту про витрати на проведення виконавчих дій та документів, якими підтверджуються відповідні витрати.

Проаналізувавши вимоги Закону №606-XIV та матеріали справи, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для винесення оскаржуваних постанов, що в свою чергу свідчить про необхідність їх скасування.

Судом при вирішенні вищевказаного адміністративного позову було взято до уваги положення частини 3 статті 2 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність винесених постанов.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Молоко" до відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанов, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Молоко" - задовольнити повністю.

Скасувати постанову начальника відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції Гах Ю.М. від 29.03.2013 про стягнення виконавчого збору з товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Молоко" в розмірі 7292,60 грн.

Скасувати постанову начальника відділу державної виконавчої служби Щорського районного управління юстиції Гах Ю.М. від 03.04.2013 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 47,50 грн.

Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений статтями 185-186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: В.В. Падій