Постанова № 35216297, 14.11.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2342/13-п Провадження №33/773/304/13 Суддя в 1 інстанції: Гайдук А.Л. Категорія:ст. 472 МК України Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Оксентюк В.Н.,

з участю прокурора - Шевчука В.М.,

представника митниці - Пікалюка М.С.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 29 серпня 2013 року, якою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, українець, житель АДРЕСА_1, закордонний паспорт НОМЕР_2, виданий 2502.2013 року, визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.472 Митного кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Зазначеною постановою ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 9978,52 грн. з конфіскацією автозапчастин до легкових автомобілів в кількості 90 штук загальною вартістю 9978,52 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь Ягодинської митниці 72,54 грн. витрат за зберігання товарів.

ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 02 серпня 2013 року близько 23 год. 55 хв. слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост "Ягодин" Ягодинської митниці в якості водія мікроавтобуса «Мерседес-Бенц» р.н.НОМЕР_1 не задекларував за встановленою формою товар, а саме автозапчастини до легкових автомобілів різних найменувань в кількості 90 штук загальною вартість 9978,52 грн., які перевозились в багажному відсіку мікроавтобуса без ознак приховування, надавши для митного контролю документи виписані на його ім'я, а задекларовані громадянами України ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які без виїзду з території України в Польщу та в'їзду з територій Польщі в Україну самовільно здійснили перехід на смугу руху «в'їзд в Україну з Польщі», чим вчинив правопорушення, передбачене ст.472 МК України.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що призначене стягнення у виді штрафу та конфіскації товару, є надто суворим і не відповідає тяжкості скоєного ним правопорушення. Вказує, що неточності у декларації щодо кількості переміщуваного ним товару, допустив через перевтому.

При визначенні стягнення суд не врахував, що до адміністративної відповідальності він притягується вперше, щиро розкаюється у вчиненому та те, що державним інтересам тяжких наслідків не заподіяно, а товару не приховував.

Просить постанову скасувати, а провадження закрити у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням.

Заслухавши апелянта, який апеляцію підтримав, прокурора та представника митниці, які апеляцію заперечили, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, прихожу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, за обставин вказаних у постанові, ґрунтується на досліджених в суді першої інстанції доказах.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ст. 472 МК України є правильною і ним в апеляції не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

При накладенні стягнення ОСОБА_3 суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу винного ступінь його вини та інші обставини і обрав стягнення в межах санкції ст.472 МК України.

Згідно копії паспорта (а.с.14) ОСОБА_3 неодноразово перетинав кордон України та РП, що свідчить про його обізнаність з правилами перетину митного кордону, а декларування переміщуваних ним товарів на осіб, які не перетинали митний кордон України свідчить про свідоме порушенням ним митних правил. Твердження ОСОБА_3, що неправдиві відомості у декларацію він вніс через перевтомленість суперечать фактичним обставинам справи, а тому до уваги не приймаються.

Умисне недекларування ОСОБА_3 90 (дев'яносто) найменувань товарів не може вважатись малозначним правопорушенням.

Постанова суду першої інстанції є умотивована. Підстав для задоволення апеляції немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 29 серпня 2013 року щодо нього - без змін.

Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.Н. Оксентюк