Рішення № 35216111, 12.11.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№243/9962/13-ц

№ 2/243/3668/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2013 року Слов"янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Профатило П.І.

при секретарі - Каліух К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обґрунтувавши свої вимоги тим, що він працював у ВАТ "Содовий завод" на посаді водія з 09 лютого 1973 року по 07.02.1999 рік, що підтверджується записами у трудовій книжці у відповідності до наказів про прийняття на роботу, та про звільнення.

На день його звільнення заборгованість по сплаті заробітної плати відповідачем сплачена не була, чим порушив вимоги трудового законодавства.

Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити повний розрахунок по заробітній платі, але його постійно повідомляли про неможливість здійснити повний розрахунок, у зв'язку з відсутністю у підприємства коштів.

Відповідно до Довідки наданої ВАТ «Содовий завод» за №32-8739 від 08.10 2013 року середній заробіток за останні два місяці складає 89,33 грн. у зв'язку з чим вважає, що середній заробіток з 08.02.1999 року по день постанови судом рішення по справі 15722,28 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак до суду надав заяву про слухання справи без її участі, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час на котре було призначено слухання по справі. Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказі, а на підставі ст. ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд в праві постановити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення середнього заробітку за час затримкм розрахунку при звільненні підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у ВАТ "Содовий завод" на посаді водія з 09 лютого 1973 року по 07.02.1999 року, що підтверджується записами у трудовій книжці у відповідності до наказів про прийняття на роботу, та про звільнення.

Відповідач ВАТ «Содовий завод» неналежно здійснював виплату заробітної плати, та мав заборгованість перед позивачем.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

У період праці позивач звертався до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 19.04.1999 року №2-1490-1999, яке має закону силу, з відповідача на користь позивача було вирішено стягнути заборгованість заробітної плати у розмірі 363,24 грн..

У відповідності до Наказу №66 від 07.02.1999 року позивач був звільнений з ВАТ «Содовий завод».

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Розрахунок з позивачем відповідач при звільненні не здійснив.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити розрахунок по заробітній платі, але відповідачем звернення було проігноровано.

Судом встановлено, що з моменту звільнення до теперішнього часу позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України "В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку".

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачем, підприємство вказує на відсутність коштів та відкриття ліквідаційної процедури по справі з приводу банкрутства підприємства на підставі Ухвали Донецького Господарського суду від 02 квітня 2013 року.

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Таким чином, аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки з 08.02.1999 року по день постанови судом рішення по справі.

Приписами п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило з позивачем повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем обов'язку по проведенню розрахунку із звільненим працівником,то таке є підставою для покладення на нього встановленої ст. 117 КЗпП України відповідальності.

Виходячи із засад законодавства, що регулює трудові правовідносини між працівником та роботодавцем, відсутність підстав для її покладення, в т.ч. у визначеному повивачем розмірі такої відповідальності має доводити роботодавець.

Відомості про те, що відповідач заперечував проти проведеного позивачем розрахунку у справі відсутні.

Тому з підприємства - ВАТ "Содовий завод" на користь позивача слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку.

У відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 ( зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348) середньоденний заробіток позивача складає 4,15 грн.

Враховуючи розрахунок розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 08.02.1999 року по 12 листопада 2013 року, який надав позивач, вбачається, що загальна сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складає 15722,28 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.

Порушення прав працівника на своєчасне отримання належних йому при звільненні коштів підлягає захисту в іншій спосіб,- у порядку, встановленому ст. 117 КЗпП України.

Судом встановлено, що у період трудових відносин були порушені права ОСОБА_1, а саме, право на оплату праці, оскільки заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена до теперішнього часу.

Також, у відповідності до вимог ст.4 ЗУ "Про судовий збір", за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України „ Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог".

У зв'язку з чим, з відповідача - ВАТ "Содовий завод", на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп. за вимоги майнові характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,88,192,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України,Законом України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Законом України "Про судовий збір", суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б.91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Словянська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Райгородок, пров. Чапаєва, 12, середній заробіток за весь час затримки з 08.02.1999 року по 12.11.2013 року у сумі 15722 ( п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 28 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", судовий збір у розмірі 229,40 грн. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Дане заочне рішення може бути оскаржене відповідачем за його письмовою заявою, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_3