Рішення № 35215986, 11.11.2013, Старобешівський районний суд Донецької області

2-4/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 листопада 2013 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого судді Дмитрієва О.Ф., при секретарі Вжещ Ю.О., за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ сумісно нажитого майна, -

В С Т А Н О В И В :

16.05.2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ майна, посилаючись на те, що з 1994 року до січня 2007 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Фактичні шлюбні стосунки між ними припинені у вересні 2006 року, спільне господарство не ведеться, проживають окремо. Від шлюбу мають дитину сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час шлюбу та сумісного проживання разом з відповідачкою придбали жилий будинок, розташований за адресою: м. Комсомольське, вул.. О. Кобилянської, 6 Старобешівського району та інше майно, що є спільним та підлягає поділу. Просив виділити йому та відповідачці по ? частині будинку та зобовязати відповідачку сплатити йому вартість ? частини сумісно придбаного майна, вартість якого складає 12600 грн.

10.08.2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ сумісно нажитого майна, просила визнати за нею право власності на ? частину сумісно придбаного у шлюбі майна: автомобіля ВАЗ-21093, вартістю 20000 грн., причепа вантажного автомобільного, вартістю 1500 грн.

Ухвалою Старобешівського районного суду від 10.08.2007 року цивільні справи за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ сумісно нажитого майна обєднані в одне провадження.

Під час розгляду справи позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 неодноразово змінювали і уточнювали позовні вимоги.

28.10.2013 року позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 надали суду заяви про уточнення позовних вимог, в яких позивач ОСОБА_1 просив виділити йому в натурі ? частину будинку, який розташований за адресою: м. Комсомольське, вул.. О. Кобилянської, 6 Старобешівського району та земельну ділянку для обслуговування частини виділеного будинку; визнати за ним право власності на автомобіль ВАЗ-21093, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1; визнати за відповідачкою ОСОБА_3 право власності на вантажний автомобільний причеп, 1994 року випуску, державний номер ОСОБА_6; визнати за ним право власності на ? частину торгівельного контейнера. Відповідачка ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на 2/3 частини, за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину домоволодіння №6, що розташоване за адресою вул.. О. Кобилянської в м. Комсомольське Старобешівського району; зобовязати ОСОБА_1 сплатити на її користь грошову компенсацію за ? частину вартості легкового автомобіля ВАЗ-21093, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 15000 грн.; зобовязати ОСОБА_1 сплатити на її користь грошову компенсацію за ? частину вартості причепу вантажного ПГА 1, державний номер НОМЕР_3, 1994 року випуску.

04.11.2013 року ОСОБА_1 надав заяву про доповнення позовних вимог, просив стягнути з відповідачки на його користь ? частину контейнера у розмірі 10000 гривень та вартість автомобіля ВАЗ-21093 16032 гривні.

Вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані обставинами, викладеними у первісному позові.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_3 зазначила, в теперішній час предметом спору про поділ спільного майна подружжя є домоволодіння та транспортний засіб (легковий автомобіль). В період шлюбу ними придбано житловий будинок №6, що розташований по вул.. Кобилянської в м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області. В силу ст.ст. 60, 61 Сімейного Кодексу України вказаний житловий будинок є обєктом їх з ОСОБА_1 спільної сумісної власності. Їх неповнолітній син проживає разом з нею, знаходиться на її утриманні, ОСОБА_1 матеріально сину практично не допомагає, тому вважає, що на підставі ч.3 ст.70 СК України її частка у праві власності на житловий будинок може бути збільшена до 2/3 частини. Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 31.07.2013 року автомобіль ВАЗ 21093 визнано їх з ОСОБА_1 спільною сумісною власністю. Вказаний автомобіль в теперішній час знаходиться в користуванні ОСОБА_1 Керуючись нормою ч. 1, 2 та 4 ст. 71 Сімейного Кодексу України, просить суд поділити спірне рухоме майно причеп ПГА 1, АН0102 1994 року випуску та автомобіль ВАЗ 21093, 2002 року випуску шляхом їх виділення ОСОБА_1 в натурі та зобовязання останнього сплатити на її користь грошову компенсацію в розмірі 50% від вартості цього нерухомого

Суд розглянув справу в межах заявлених сторонами остаточних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 на задоволенні позовних вимог, викладених ними у заявах про уточнення позовних вимог від 28.10.2013 року та 04.11.2013 року, наполягали.

З пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що приблизно у 2000 році ОСОБА_1 встановив на ринку м. Комсомольське саморобний контейнер. До 2006 року ОСОБА_3 здійснювала торгівлю у контейнері. Правовстановлюючих документів на контейнер у ОСОБА_1 не було.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснили, що в 2005 році ОСОБА_12 на замовлення ОСОБА_1 зварив металевий контейнер, який у подальшому ОСОБА_11 відвіз та встановив на ринку в м. Комсомольське. Їм невідомо, чи наявні у ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на контейнер.

Свідок ОСОБА_13 під час судового засідання пояснила, що в липні 2011 року вона придбала у Баштовенко металевий контейнер вартістю 20000 грн. на ринку в м. Комсомольське. Будь-які правовстановлюючі документа на контейнер відсутні.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, обєктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позови сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.02.1995 року. Рішенням Старобешівського районного суду від 09.01.2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу сторонами придбано майно, до складу якого входить побутова техніка, меблі, інструменти, обладнання, нерухоме майно у вигляді домоволодіння та рухоме майно у вигляді транспортного засобу та причепу.

В грудні 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Старобешівського районного суду Донецької області подано спільну заяву про відмову від позову в частині позовних вимог про розподіл спільного майна, а саме побутової техніки, меблів, інструментів та обладнання.

На підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на підставі біржового контракту № 166-н від 05.05.1998 року Донецької товарної біржі ОСОБА_1 придбано житловий будинок №6, що розташований по вул.. Кобилянської в м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області. Заочним рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 22.11.2006 року вказаний біржовий контракт визнано дійсним.

Частиною 1 статті 60 Сімейного Кодексу України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки спірне майно: будинок №6 по вул. О. Кобилянської в м. Комсомольське Старобешівського району Донецької області придбаний сторонами 05.05.1997 року, а отже, за час шлюбу, він є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що на час розгляду справи шлюб між сторонами розірвано, угоди про добровільний поділ спільно придбаного майна між сторонами не досягнуто, шлюбний договір не укладався, тобто частки позивача та відповідача є рівними.

Відповідно до частини 3 статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При вирішенні спору про поділ майна, відповідно до частини 2 статті 70 СК України, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сімї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сімї.

Проте судом не встановлено правових підстав для застосування частин 2, 3 статті 70 СК України, оскільки наявність істотних обставини, які впливають на відступ від засад рівності поділу часток майна подружжя по справі не доведено.

Відповідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №7031/23 від 21.01.2011 року, ринкова вартість домоволодіння №6 по вул.. О. Кобилянської в м. Комсомольське Старобешівського району на час складання висновку складає 157753 грн. Виконати розподіл будинку №6 по вул. О. Кобилянської в м. Комсомольське Старобешівського району в натурі в частках 2/3 та 1/3 з дотриманням протипожежних, технічних, санітарно-гігієнічних норм та правил не є можливим. Розподіл будинку №6 по вул.. О. Кобилянської в м. Комсомольське Старобешівського району в натурі в частках, близьких до часток ? та ? з дотримання протипожежних, технічних, санітарно-гігієнічних норм та правил можливий за умови проведення робіт з реконструкції жилого будинку.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У своїх вимогах, з якими сторони звернулись до суду, вони не враховували необхідність проведення вказаних робіт з реконструкції житлового будинку, не надали відповідної проектно-кошторисної документації, що встановлювала б вартість таких робіт. Крім того, будь-хто зі сторін не звертався до суду з вимогами про вирішення питання покладення сплати вартості цих робіт на одну чи іншу сторони.

Враховуючи, що, відповідно до поданих доказів, без проведення вказаних робіт з реконструкції житлового будинку домоволодіння не може бути поділено між сторонами в натурі, суд залишає це майно у спільній сумісній власності сторін.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 31.07.2013 року визначено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на автомобіль ВАЗ-21093, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до частини третьої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких умов, вимоги сторін щодо поділу автомобілю ВАЗ-21093, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 розгляду не підлягають.

Згідно довідки начальника Старобешівського МРЕВ від 05.06.2007 року, причеп ПГА 1, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 з 09.09.2004 року значиться зареєстрованим за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва ЯНВ 365812.

Отже, з огляду на положення ст.60 ч.1 СК України, даний причеп є спільного сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Однак, з огляду на відсутність вимог сторін щодо поділу даного майна, з огляду на ч.1 ст.11 ЦПК України суд позбавлений можливості розподілити його і залишає дане майно у спільній сумісній власності сторін.

Розглядаючи вимогу сторін щодо поділу торгівельного контейнера суд виходить з наступного.

На підставі п.24 Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно до ч.1, ч.3 ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно до ст.ст.57-60 ЦПК України, на підтвердження своїх доводів сторони повинні подати належні та допустимі докази.

З матеріалів цивільної справи та з пояснень сторін і показів свідків встановлено, що будь-які правовстановлюючі документи на спірний контейнер відсутні, час, порядок придбання та вартість контейнеру належними доказами не підтверджені, як і той факт, що дане майно взагалі наявне у сторін на час розгляду справи в суді.

За таких обставин суд позбавлений можливості включити спірний контейнер до складу майна, що підлягає поділу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем ОСОБА_1 за проведення судової будівельної експертизи сплачено 1380 гривень.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача частину понесених судових витрат, повязаних з проведенням судової експертизи, пропорційно розміру задоволених вимог, в сумі 690 гривень.

Позивачем ОСОБА_1 при подачі доповнень до позовної заяви 04.11.2013 року на сплачено судовий збір, тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 260 гривень 32 коп..

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 14, 57, 88, 208, 209, 212-215,368 ЦПК України, ст.ст. 69, 70, Сімейного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати домоволодіння №6 по вул.. О. Кобилянської в м. Комосомльське Старобешівського району Донецької області вартістю 157753 гривні спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Визнати причеп вантажний ПГА 1, державний номерний знак НОМЕР_3, 1994 року випуску шассі 001015 вартістю 1500 гривень спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

У задоволенні решти вимог за позовом ОСОБА_1 відмовити.

У задоволенні решти вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ? частину вартості судової будівельної експертизи в сумі 690 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4) на користь держави на розрахунковий рахунок УДКСУ у Старобешівському районі (Старобешівський район) Код отримувача 38014879 Банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області Код банку отримувача (МФО) 834016 Рахунок отримувача 31218206700356 Код класифікації доходів бюджету 22030001 судовий збір за подачу заяви про доповнення позовних вимог від 4 листопада 2013 року в сумі 260 гривень 32 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя :

11.11.2013