Ухвала суду № 35215924, 13.11.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

секретар Тодоряк Г.Д.

з участю ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

встановила:

Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Посилалась на те, що з 28 листопада 1998 року з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду. Від шлюбу у них є син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.12.2009 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 370 грн. щомісячно до повноліття дитини,починаючи з грудня 2009 року та 1386 грн. за минулий період. На підставі цього рішення 10.12.2009 року був виписаний виконавчий лист та направлений на виконання в Шевченківський відділ ДВС Чернівецького МУЮ. Відповідач з грудня 2009 року по день звернення з позовом до суду повинен був сплатити аліменти в розмірі 14706 грн., однак вчасно цього не зробив.

Сума неустойки за період з грудня 2009 року по листопад 2012 року, яка становить 29058 грн. 65 коп. і нарахована із боргу по несплаті аліментів в розмірі 5815 грн.

№22ц-1291 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Кирилюк Л.К.

Категорія 46 Доповідач Перепелюк Л.М.

Вважала, що відповідач здоровий, працездатний, у нього немає на утриманні непрацездатних батьків, немає іншої дружини та дітей, тому у нього немає поважних причин для невчасної сплати аліментів на утримання його дитини.

Просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 29058 грн. 65 коп.

В березні 2013 року позивачка ОСОБА_3 подала до суду заяву про зменшення суми неустойки, просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 13723,37 грн. за період з грудня 2009 року по січень 2013 року включно.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, стягнутих рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 грудня 2009 року, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 12794 гривні 71 копійку.

Вирішено питання про судовий збір.

На дане рішення суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, яким відмовити у задоволенні вимог позивачки в повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, не враховані всі обставини, які мають значення по справі.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи частково позов та стягуючи з відповідача на користь позивачки ОСОБА_3 12794,71 грн. пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції врахував норми матеріального права та обставини, встановлені ним на підставі досліджених доказів по справі.

Відповідно до ст. 179 ч.1 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи.

З огляду на зміст заявлених вимог, предметом доказування у справі є обставини, пов'язані із виконанням боржником свого обов'язку по утриманню сина ОСОБА_5 та щодо виконання рішення суду з щомісячної сплати аліментів у визначеному судом розмірі.

Відповідно до ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Таким чином, передбачена ст. 196 Сімейного кодексу України відповідальність у виді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" стосовно повідомлення належним чином державним виконавцем відповідача про суму заборгованості та про строк її погашення, з урахуванням того, що відповідач знав про необхідність сплати аліментів.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08.12.2009 року з відповідача стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 370 грн. щомісячно до повноліття дитини,починаючи з грудня 2009 року та 1386 грн. за минулий період.

В результаті неналежного виконання вказаного рішення по сплаті аліментів у відповідача виникала заборгованість, що підтверджується розрахунком відділу ДВС Чернівецького МУЮ від 31 січня 2013 року (а.с.40-41).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції зробив неправильний розрахунок розміру заборгованості по сплаті аліментів, у зв'язку з чим рішення суду необґрунтоване та не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, є безпідставними, спростовуються наведеними вище мотивами та уточненим розрахунком позивачки ( а. с. 54-55).

Крім того, надуманими є твердження апелянта про те, що судом нараховувалась пеня із заборгованості по аліментах у розмірі 5815 грн., оскільки розрахунки проводились із заборгованості, встановленої начальником Шевченківського відділу ДВС Чернівецького МУЮ на 01.11.2012 р., враховуючи щомісячну заборгованість.

Визнаючи у своїй апеляційній скаргу наявну заборгованість станом на 01.11.2012 р. у розмірі 2178 грн., апелянт, разом з тим, не наводить розрахунків пені, виходячи із такої заборгованості.

Суд 1-ї інстанції також об'єктивно прийшов до висновку про наявність вини відповідача ОСОБА_1 у виникненні заборгованості по аліментах.

Посилання відповідача на те, що він не був присутній у судовому засіданні на час розгляду справи, а тому не міг надати докази для звільнення його від сплати неустойки, тобто на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, адже в суді апеляційної інстанції апелянту були надані всі можливості для надання доказів наявності підстав для зменшення розміру неустойки чи звільнення від її сплати за відсутності вини відповідача.

Разом з тим, у суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що утриманців у нього на час створення заборгованості по несплаті аліментів не було, він проживав у фактичних шлюбних стосунках з іншою жінкою, здоровий, працездатний.

Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б слугували підставою для скасування його рішення.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження поважних причин невчасної сплати аліментів на утримання його дитини та не надав суду апеляційної інстанції докази на спростування висновків суду першої інстанції.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: