Ухвала суду № 35215586, 15.10.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1621/826/12

Номер провадження 11/786/521/2013

Категорія: 189 ч.3 - Т.З.

Головуючий у 1-й інстанції Івко В.М.

Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Корсун О.М.,

суддів: Давиденка Е.В., Рябішина А.О.,

при секретарі Войтенко Є.М.,

з участю прокурора Акулової С.М.,

потерпілого ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури Новосанжарського району Полтавської області та засудженого ОСОБА_3 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 4 березня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1., громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,

засуджено за:

- ч. 3 ст. 189 КК України на п'ять років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- ч. 2 ст. 189 КК України на три роки позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 209 КК України на три роки позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з конфіскацією коштів,отриманих злочинним шляхом у сумі 36 724 грн. 57 коп. та всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом у сумі 36 724 грн. 57 коп. та всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди 12 547 грн. 50 коп., а також на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Полтавській області -393,96 грн. у рахунок відшкодування судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винуватим та засуджений за те, що на початку грудня 2011 року у нього виник умисел на отримання коштів шляхом вимагання чужого майна та вчинення дій майнового характеру з погрозою вбивства, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_2.

Реалізуючи свій злочинний умисел на вимагання, ОСОБА_3 з метою потрапити до будинку ОСОБА_2 попередньо зателефонував останньому і домовився про спільне розпиття спиртних напоїв.

Після цього, 6 грудня 2011 року приблизно о 7-30 год. ОСОБА_3 прибув до будинку потерпілого у АДРЕСА_2, де відразу під приводом повернення неіснуючого боргу, почав застосовувати до потерпілого фізичне насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я - наносив удари руками в різні частини тіла ОСОБА_2, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді «гематом та саден шкіри голови», які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

При цьому ОСОБА_3 взяв наявну у будинку бензопилу та у рішучій формі, з погрозою її застосування,заявив потерпілому ОСОБА_2 вимогу про передачу належного останньому автомобіля НОМЕР_1.

Після цього ОСОБА_3 забрав документи на зазначений автомобіль, ключі від нього та змусив ОСОБА_2 сісти до автомобіля і разом покинули населений пункт.

У послідуючому потерпілий був змушений постійно знаходитись при ОСОБА_3 та його знайомих, при цьому ОСОБА_2 не знав, що інші присутні не знають про злочинні дії ОСОБА_3 та не перебувають у змові з ним, а тому боявся просити допомоги.

7 грудня 2011 року ОСОБА_3, щоб швидко довести свій злочинний умисел до кінця і отримати гроші, продав ОСОБА_4 належний за дорученням автомобіль ОСОБА_2 ЗАЗ DAEWOO Е13110 ЗНГ д. н. з. НОМЕР_1 за 17 000 грн., за ціною явно меншою за його реальну ринкову вартість, яка становить 36 724,57 грн..

При цьому ОСОБА_2 не міг видати покупцеві доручення, так як згідно вимог по вчиненню нотаріальних дій, заборонена видача третьої довіреності на вчинення дій від імені власника.

У зв'язку з цим, під примусом заходів зі сторони ОСОБА_3, ОСОБА_2 змушений був підтвердити ОСОБА_5, в якого раніше придбав автомобіль та якому видав довіреність ОСОБА_6, на якому автомобіль зареєстрований у Полтавському ВРЕВ, свою добровільну згоду на продаж автомобіля.

Після цього ОСОБА_5 надав довіреність на право розпоряджатись автомобілем від імені власника ОСОБА_4, а ОСОБА_3 отримав кошти у сумі 17 000 грн..

Крім того, 6.12.2011 року приблизно 7-30 год. ОСОБА_3, перебуваючи у будинку ОСОБА_2 у АДРЕСА_2., після пред'явлення вимоги про передачу автомобіля ЗАЗ DAEWOO Е13110 ЗНГ д.н.з. НОМЕР_1 оглянув кишені куртки потерпілого ОСОБА_2 з метою виявлення документів на автомобіль і, виявивши грошові кошти у сумі 250 грн., ОСОБА_3 із кишені куртки ОСОБА_7 у присутності останнього, діючи повторно, відкрито викрав грошові кошти у сумі 250 грн., якими у послідуючому розпорядився.

6.12.2011 року приблизно 12-15 год. ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів, з метою заправити пальним автомобіль ЗАЗ DAEWOO Е13110 ЗНГ д.н.з. НОМЕР_1, яким він заволодів під час вимаганнята отримання коштів для дрібних покупок, діючи повторно, пред'явив вимогу ОСОБА_2 про зняття коштів з його рахунку за допомогою банківської картки потерпілого.

ОСОБА_2, якому були раніше заподіяні ОСОБА_3 тілесні ушкодження, побоюючись за своє життя і здоров'я та можливості застосування подальшого насильства стосовно нього, змушений був зняти грошові кошти в сумі 300 грн. в банкоматі, який розміщений в смт. Нові Санжари, вул. Шевченка, 51/49, якими у послідуючому і розпорядився ОСОБА_3.

Після вчинення ОСОБА_3 вимагання та отримання грошей у сумі 17 000 грн., які були здобуті завідомо злочинним шляхом, в результаті вимагання, ОСОБА_3 вирішив ці грошові кошти витратити на купівлю іншого автомобіля для особистого користування, тобто вчинити правочин з коштами, отриманими злочинним шляхом.

Для цього він, 7.12.2011 року з оголошення в газеті дізнався про продаж автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_8 та її чоловіком ОСОБА_9, і цього ж дня, при зустрічі з останнім уклав усну угоду про купівлю зазначеного автомобіля, на виконання якої передав йому 11 500 грн., з грошей, здобутих в результаті вимагання, та отримав від них зазначений автомобіль та реєстраційний документ на нього, що дозволило йому в послідуючому користуватися та розпоряджатися цим транспортним засобом.

В апеляції прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, просить вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 4 березня 2013 року скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених: ч. 3 ст. 189 КК України, та призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 2 ст. 189 КК України 3 роки позбавлення волі; ч. 2 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі; ч. 1 ст. 209 КК України 5 років позбавлення волі, без позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом у сумі 36 724 грн. 57 коп. та всього майна, яке є його власністю, і на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим визначити остаточне покарання 8 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю без позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом у сумі 36 724 грн. 57 коп.. Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд при призначенні засудженому покарання не врахував те, що ОСОБА_3 добровільно не відшкодував завдані збитки потерпілому, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, перебуває на обліку у лікаря-нарколога через алкогольну залежність, відсутність обставин, які пом'якшують його покарання.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 4 березня 2013 року скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. При цьому засуджений вказує на відсутність доказів його винуватості у інкримінованих йому злочинах та необхідності допиту в якості свідка ОСОБА_10, яка підтвердить, що вона забирала у потерпілого грошові кошти, ключі від автомобіля та банківські картки.

В поданих запереченнях проти апеляції прокурора ОСОБА_3., посилаючись на аналогічні підстави, які наведені ним в його апеляції, просить апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача; доводи прокурора Акулової С.М., яка просила справу щодо ОСОБА_3 закрити за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а в іншій частині апеляцію прокурора - задовольнити з підстав у ній наведених, а апеляцію засудженого - залишити без задоволення; засудженого, який принесену ним апеляцію підтримав та заперечував проти задоволення апеляції прокурора; думку потерпілого, який просив апеляцію прокурора задовольнити частково з підстав наведених у апеляційній інстанції прокурором Акуловою С.М., апеляцію засудженого - залишити без задоволення; провівши часткове судове слідство; перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляція засудженого задоволенню не підлягає на таких підставах.

Так, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів,передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 186 КК України, не зважаючи на невизнання останнім своєї вини, підтверджується сукупністю достатніх, допустимих доказів, зібраних у встановленому порядку і досліджених судом та детально викладених у вироку у їх сукупності та взаємозв'язку. Зокрема, вони підтверджуються показаннями:

- потерпілого ОСОБА_2 наданими у місцевому суді і підтвердженими в апеляційній інстанції про те, що 6 грудня 2011 року ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_10 заподіяв йому тілесні ушкодження і забрав з кишені його куртки документи на автомобіль НОМЕР_1, ключі від нього, дві банківські картки, грошові кошти у сумі 250 грн.. При цьому ОСОБА_3, взявши бензопилу у руки, погрожував тим, що поріже його і тому він змушений був сісти до свого автомобіля і поїхати з останнім для продажу автомобіля. У с. Судіївка, Новосанжарського р-ну ОСОБА_3 змусив його зняти з належної йому кредитної картки грошові кошти у сумі 300 грн., якими в подальшому розпорядився.7 грудня 2011 року під погрозами ОСОБА_3 він змушений був підтвердити ОСОБА_4, що він продає належний йому автомобіль за 17 000 грн.. ОСОБА_10 банківські картки, грошові кошти та ключі від автомобіля у нього ОСОБА_2 не брала. Грошові кошти у сумі 17 000 грн. від продажу автомобіля відразу забрав засуджений (т. 2 а. с. 130-132);

- свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які підтвердили, що ОСОБА_3 примусив ОСОБА_2 продати його власний автомобіль та забрав гроші і банківські картки (т. 2 а. с. 136);

- свідка ОСОБА_13, який підтвердив, що 7.12.2011 р. ОСОБА_3, сівши за кермо автомобіля ОСОБА_2, змусив останнього, на обличчі якого було видно побої, сісти в автомобіль (т. 2 а. с. 175-176);

- свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_14, які підтвердили, що 7.12.2011 р. ОСОБА_4 купив за 17 000 грн. автомобіль, належний ОСОБА_2, які відразу забрав ОСОБА_3 , а ОСОБА_4, дізнавшись після придбання автомобіля, що ОСОБА_2 під примусом дав згоду на його продаж дав останньому на дорогу 100 грн.;

- свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_5, які підтвердили, що 7.12.2011 року бачили потерпілого побитого та пригніченого(т. 1 а. с. 168,171-172);

- даними протоколу огляду з фототаблицями від 9.12.2011 р. та 26.03.2012 року , з яких вбачається, що в помешканні ОСОБА_2 відбувалася бійка і була вилучена бензопила «Байкал» (т. 1 а. с. 168,171-172);

- даними висновку судово медичної-експертизи № 174 від 7.02.2012 року, згідно яких у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді гематом та саден шкіри голови, які утворилися не менш ніж трикратної дії травмую чого(их) фактору (ів), якими могли бути пальці людини стиснуті в кулак,нога людини у взутті, або інші предмети зі схожою характеристикою, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження,що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дані ушкодження не характерні для падіння з висоти власного зросту на площину. Показання потерпілого не протирічать механізму утворення ушкоджень у нього(т. 1 а. с. 233-234);

- даними висновку авто-товарознавчої експертизи №9 від 21.02.2012 року, згідно яких вартість автомобіля НОМЕР_1 на час злочину складала 36 724,57 грн. (т. 1 а. с. 243-248) та іншими письмовими доказами у справі.

Крім того в апеляційній інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_16 показання яких також підтверджують винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним злочинів,передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 186 КК України.

Так , свідок ОСОБА_10 підтвердила, що 6 грудня 2011 року ОСОБА_3 спричинив ударом руки тілесні ушкодження потерпілому і тільки після цього останній разом із засудженим та нею поїхали продавати належний потерпілому автомобіль, який продали за 17 000 грн.. Також підтвердила, що 6.12.2011 року ОСОБА_2 зняв грошові кошти у сумі 300 грн. в банкоматі у смт. Нові Санжари, якими розпорядився ОСОБА_3. Свідок ОСОБА_16, підтвердив, що 6.12.2011 року відбувався конфлікт між засудженим та потерпілим у якого було розсічення носа. На продажі автомобіля наполягав ОСОБА_3, а ОСОБА_2 не говорив, що хоче продати свій автомобіль.

Показання свідка ОСОБА_10- співмешканки засудженого про те, що саме вона на прохання ОСОБА_2 брала з кишені його куртки партмане, ключі від автомобіля потерпілого та частину грошових коштів від продажу транспортного засобу ОСОБА_3 повернув потерпілому, колегія суддів відкидає, оскільки вони спростовані вищенаведеними узгодженими між собою показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_14.

Твердження свідка ОСОБА_10 про те, що потерпілий не під примусом засудженого дав згоду на продаж належного йому автомобіля, колегія суддів також відкидає, оскільки вони спростовуються, зокрема і її ж - ОСОБА_10 показаннями, яка в апеляційній інстанції стверджувала, що тільки після того як ОСОБА_3 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_2 вони поїхали продавати автомобіль.

Враховуючи вищевикладене доводи засудженого про те, що саме показаннями свідка ОСОБА_10 доводиться його невинуватість і відсутність допиту якої він вважав підставою для направлення справи на додаткове розслідування, на думку колегії суддів є безпідставними.

Показання засудженого на думку колегії суддів є непослідовними і неправдивими, оскільки у суді першої інстанції він стверджував, що 6.12.2011 року він прийшов до потерпілого з метою з'ясування стосунків щодо його колишньої дружини - ОСОБА_17 і на ґрунті ревнощів завдав потерпілому тілесні ушкодження, а у апеляційній інстанції він стверджував, що вказаного дня він приїхав до потерпілого з метою вирішення питання щодо погашення кредиту, який він ОСОБА_3 оформив на своє ім'я для вирішення проблем ОСОБА_2, у зв'язку з цим останній погодився продати автомобіль і спростовуються як показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_17, які в суді стверджували, що у потерпілого не було боргів перед засудженим (т. 1 а. с. 174,т. 2 а. с. 134-135), так і діями ОСОБА_3, який відразу після отримання грошових коштів від продажу автомобіля потерпілого придбав собі автомобіль ВАЗ-21013 д. н. з. НОМЕР_1.

Доводи засудженого про те, що потерпілий перечепився і упав внаслідок чого отримав тілесні ушкодження спростовуються стабільними показаннями потерпілого та даними висновку судово-медичної експертизи № 174 від 7.02.2012 року, згідно яких у ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження не характерні для падіння з висоти власного зросту на площину. Показання потерпілого не протирічать механізму утворення ушкоджень у нього (т. 1 а. с. 233-234). Крім того, свідки ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_5 у судовому засіданні першої інстанції підтвердили, що 7.12.2011 року бачили потерпілого побитим.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень у збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 189,ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 186 КК України, судом апеляційної інстанції не встановлено. Висновки суду ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Таким чином посилання засудженого в апеляції на необхідність повернення справи на додаткове розслідування є безпідставним.

Доводи прокурора у апеляції щодо м'якості призначеного засудженому покарання є необґрунтованими.

Як убачається з вироку, при призначенні засудженому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, в достатній мірі врахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів, так і дані про його особу, в тому числі, що він добровільно не відшкодував завдані збитки потерпілому, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, перебуває на обліку у лікаря-нарколога через алкогольну залежність. Разом із цим суд врахував відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання. Обставини, на які є посилання в апеляції прокурора як підстави для призначення більш суворого покарання, були досліджені та враховані судом першої інстанції, про що зазначено у вироку.

Отже, призначене ОСОБА_3 не в максимальних межах санкцій кримінального закону покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Разом з тим, висновок суду про винуватість ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 209 КК України не ґрунтується на законі.

Так, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 209 КК України, є спеціальна мета легалізації, тобто надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предметами, зазначеними у ст. 209 КК України.

Використання ОСОБА_3 привласнених коштів на придбання автомобіля свідчить не про легалізацію доходів одержаних злочинним шляхом, а про те, що ОСОБА_3 розпорядився коштами, якими заволодів шляхом вимагання на власний розсуд, тому склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 209 КК України, у його діях відсутній.

Згідно ст. 376 КПК України (в редакції 1960 року) апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6 КПК України (в редакції 1960 року), скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

З огляду на викладені обставини, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, апеляція засудженого - залишенню без задоволення, а вирок місцевого суду - скасуванню у частині засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 209 КК України із закриттям справи за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Керуючись пунктами 11,15 Розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінально процесуального кодексу України та статтями 365, 366,376 КПК України (в редакції 1960 року),-

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора прокуратури Новосанжарського району Полтавської області задовольнити частково.

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 4 березня 2013 року в частині засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 209 КК України скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (в редакції 1960 року) за відсутністю в його діях складу даного злочину.

ОСОБА_3 вважати засудженим за ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання обраного вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 4 березня 2013 року.

В іншій частині вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 4 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

С У Д Д І :

Корсун О.М. Давиденко Е.В. Рябішин А.О.