Постанова № 35215225, 13.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа№ 910/2892/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Кісілевич Є.С. (представник за довіреністю);

від відповідача 1. - Єршова С.В. (представник за довіреністю);

від відповідача 2. - Мінаєв С.І. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року

по справі № 910/2892/13 (суддя - Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»

до 1. Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

2. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз»

про усунення перешкод під час виконання господарського договору, спонукання вчинити певні дії та припинення зловживання правом

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 року по справі № 910/2892/13 та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апелянт наполягає на те, що його право передбачене п. 3.4. договору та статті 662 Цивільного кодексу України на отримання документів, що стосується товару порушено відповідачем 1, а обраний спосіб захисту відповідає вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. публічному акціонерному товариству «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 року змінено склад колегії суддів, у зв'язку із перебуванням суддів Смірнової Л.Г. та Тищенко О.В. у відпустці.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 змінено склад колегії суддів, у зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному.

21.08.2013 р. та 16.10.2013 р. у судових засіданнях оголошувалась перерва.

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. у справі № 910/2892/13 без змін, посилаючись на те, що посилання позивача на порушення відповідачем 1 п. 3 ст. 13 ЦК України є безпідставними, оскільки відповідач 1 реалізовував свої права в межах, наданих договором та у встановленим діючим законодавством спосіб.

Відповідач 1 зазначає, що не підписання актів приймання-передачі документів жодним чином не порушує майнові та немайнові права суб'єкта господарювання, а їх не підписання відповідачем 1, не порушує жодних прав та інтересів позивача, що і було встановлено судом 1-ї інстанції при вирішення даної справи на підставі наданих сторонами доказів.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. у справі № 910/2892/13 без змін, посилаючись на , що за постановами ВСУ від 30.09.2008 р. та від 02.06.2009 р. встановлено, що позовні вимоги щодо підписання актів приймання - передачі газу кваліфіковані як неправильно обраний спосіб захисту, що не відповідають вимогам ст. 16 ЦК України.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 змінено склад колегії суддів, у зв'язку із перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці.

Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» подало клопотання про долучення доказів, а саме лист № 26-4740/1.5-13 від 17.09.2013 р. щодо підписання актів приймання-передачі газу та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2013 р. у справі № 826/739/13а.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

20.07.2013 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу природного газу № МР001-2172ТЕ, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 р. природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанією» «Нафтогаз України» за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 22 червня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 14566,837 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктами 3.3., 3.4. Договору сторони погодили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до пункту 4.1 Договору кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 р. № 288 «Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів», зареєстрованого в Мін'юсті 11.08.2010 р. за № 671/17966 (надалі по тексту - наказ Мінпаливенерго від 15.07.2010 р. № 288).

На виконання умов договору, позивач направив на адресу відповідача - 1 акти приймання передачі від 31.10.2012 року в обсязі 378,562 м. куб. на загальну суму 1 764 756,11 грн.; від 31.11.2012 року в обсязі 1070,663 м. куб. на загальну суму 4 991 148,25 грн.; від 31.12.2012 року в обсязі 1 652,996 м. куб. на загальну суму 7 705 830,96 грн.

Листом від 03.12.2012 року за вих. № 26-6712/.2.-12 та листом від 22.01.2013 року № 26-357/1.2-13 відповідач 1 повідомив позивача про порушення останнім вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року № 288, оскільки, при оформленні фактично спожитих обсягів природного газу, до використаного газу для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням включено обсяги газу, використані для компенсації втрат теплової енергії для власних потреб теплопостачальних підприємств.

У зв'язку з вищенаведеним, відповідач - 1 надіслав на адресу позивача акти приймання - передачі природного газу за відповідні періоди 2012 року, складені відповідно до обсягів газу, необхідних для виробництва теплової енергії виключно для потреб населення.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме, вимога про виконання умов Договору шляхом підписання та направлення на адресу позивача актів приймання - передачі природного газу не передбачений ні статтею 16 Цивільного кодексу України, ні статтею 20 Господарського кодексу України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з огляду на наступне.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.

У відповідності 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами порушення своїх прав та необхідність їх захисту.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси господарюючих суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання визначається цим кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

У відповідності до статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказані норми Законів не передбачають такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором.

Заявлена вимога про зобов'язання підписати акт прийому-передачі природного газу за Договором не може бути предметом позову, оскільки такий акт є доказом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої суд приймає рішення. Відповідно до ст. 12 ГПК України зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах України. Зазначене знайшло своє відображення у постанові Верховного суду України від 02.06.2009 р.

Разом з цим, відповідно до пункту 4.3. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. у справі № 910/2892/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2013 р. у справі № 910/2892/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/2892/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді І.А. Іоннікова

Л.Г. Смірнова