Постанова № 35215211, 11.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа № 920/1236/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є. суддя Терещенко О.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився;

відповідача –не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№2872С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2013 р. у справі №920/1236/13

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ

до Липоводолинського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню “Райсількомунгосп”, смт.Липова Долина, Липоводолинський район, Сумська область

про стягнення 140 733,65 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДК “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ФОП Липоводолинського районного міжгосподарського комбінату по наданню комунальних послуг сільському населенню “Райсількомунгосп”, в якому просив суд стягнути на користь ДК “Газ України” з відповідача основний борг за поставлений природний газ в розмірі 85 868,32 грн., пеню в розмірі 38 689,08 грн., 9842,37 грн. – 3% річних та 6 333,88 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.08.2013 р. у справі № 920/1236/13 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено повністю.

Відповідач частково не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2013 року у справі №920/1236/13 частково скасувати в частині стягнення з відповідача 9842,37 грн. - 3% річних та 6333,88 грн. інфляційних витрат.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує в повному обсязі, вимоги та доводи, викладені в ній вважає незаконними, необґрунтованими, такими, що не містять під собою правового підґрунтя, в зв’язку з чим, вказана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Сторони в судове засідання 06.11.2013 року не з’явились, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

28.01.2011 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Липоводолинським районним міжгосподарським комбінатом по наданню комунальних послуг сільському населенню «Райсількомунгосп» (покупець) був укладений договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання за № 06/11-141БО-29.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору, постачальник зобов’язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець повинен був прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 285 тисяч куб.м., в тому числі по місяцях. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов.

Ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 073,97 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за газ проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.1 договору сторонами узгоджено строк дії договору, в якому зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ-до їх повного здійснення.

28 січня 2011 року сторони також підписали додаток до договору поставки № 06/11-141 БО 29., в пункті 2.2. розділу „2” якого також уточнили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов’язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання п.1.2 договору позивачем з січня 2011 року по квітень 2011 року було передано відповідачу природний газ на загальну суму 443 868,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2011року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року та від 30.04.2011 року.

Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством (а.с.21-24).

Відповідач свої грошові зобов’язання за договором виконав частково в сумі 358000 грн., внаслідок чого, за період постачання з січня 2011р по квітень 2011року, за ним утворилась заборгованість в розмірі 85 868,32 грн.

Сума боргу підтверджується наданими позивачем матеріалами (договором, актами приймання - передачі газу (в яких сторони вказали ціну і вартість поставленого газу), розрахунком боргу.

Позивач просить суд стягнути основний борг, пеню за прострочення зобов’язання, 3% річних та інфляційні нарахування.

Відповідач не представив суду доказів погашення боргу, доводи позивача не спростував.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо зобов’язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов’язки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи непогашення відповідачем суми боргу, вказаної позивачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3.1., п.9.3 договору у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов’язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони встановили, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Заявою від 19.08.2013р. № 31/10-3794 позивач уточнив період і розмір вимог в частині нарахування пені і надав уточнений розрахунок на суму 25 648,70 грн.

Судова колегія вважає, що уточнений розрахунок пені є вірним, таким, що відповідає умовам договору (п.п.4.1;7.3.1.;9.3) та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов’язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, обґрунтованим, на думку колегії суддів також є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9842,37 грн. за період з 21.02.2011 року, та інфляційних втрат за період з березня 2011 року по червень 2013 року у розмірі 6333,88 грн.,розмір яких підтверджено наданим позивачем розрахунком, який не було спростовано відповідачем.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що частково не згоден з прийнятим рішенням, в частині стягнення з нього 3% річних та інфляційних нарахувань.

На думку апелянта стягнення одночасно пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також 3% річних та інфляційних збитків є результатом невірного застосуванням норм матеріального права. Місцевий господарський суд стягнувши пеню, 3% річних та інфляційні нарахування невірно застосував, на думку відповідача, ст. 625ЦК України, і необгрунтовано не прийняв до уваги положення преамбули та ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання”.

Судова колегія не погоджується з такими доводам скаржника у зв’язку із наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов’язань.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В пункті 7.3.1. договору поставки природного газу сторони домовилися, що у разі порушення покупцем( відповідачем) умов договору щодо оплати за одержаний газ( п.4.1.), він повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, тобто встановили санкції за неналежне виконання покупцем договірних зобов'язань.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним пені за порушення виконання зобов’язання.

За вказаних обставин є також необґрунтованими посилання апелянта на те, що заборгованість у нього виникла по причині неналежного технічного стану котельної.

Судова колегія прийшла до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2013 року по справі № 922/1236/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.08.2013 року по справі №920/1236/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови підписаний11.11.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.