Ухвала суду № 35214948, 13.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 23/447-49/290-2012 13.11.13

За заявою ліквідатора ВАТ "Київенергобуд" арбітражного керуючого Гороховського А.В.

зацікавлена особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Осмо"

Про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, відчуженого в межах провадження у справі № 23/447-49/290-2012 про банкрутство

У справі за заявою Акціонерного товариства "Перший експедиційний загін підводних та

гідротехнічних робіт"

до Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд"

про визнання банкрутом

Суддя Івченко А.М.

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора ВАТ "Київенергобуд" арбітражного керуючого Гороховського А.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, відчуженого в межах провадження у справі № 23/447-49/290-2012.

Відповідно до ч. 8 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 19.01.2013 р.) спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Згідно зі абз. 2 ст. 1-1 Перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 19.01.2013 р.) положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 заяву ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, відчуженого в межах провадження у справі № 23/447-49/290-2012 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.11.2013.

Як вбачається із заяви ліквідатора ВАТ "Київенергобуд", останній також просить суд вжити заходів до забезпечення позову на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на нежилу споруду котельні, площею 312 кв.м., яка знаходиться за адресою: 03040, м. Київ, пров. Задорожний, 1-А.

Свою заяву вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтовує наступним.

Постановою господарського суду міста Києва від 25.02.2008 Відкрите акціонерне товариство "Київенергобуд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ковезу Андрія Івановича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2012 у справі № 23/447-49/290-2012 достроково припинено обов'язки ліквідатора ВАТ "Київенергобуд" арбітражного керуючого Ковези Андрія Івановича та призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Гороховського А.В.

13.10.2000 між ВАТ "Київенергобуд" та ТОВ "Осмо" був укладено договір купівлі-продажу нежилої споруди, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окруру Дрозд Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 9546, відповідно до якого ВАТ "Київенергобуд" продало на користь ТОВ "Осмо" нежилу споруду котельні площею 312 кв.м., яка розташована за адресою: 03040, м. Київ, пров. Задорожний, 1-А.

Із рішень Державної податкової інспекції у Ватутінському районі м. Києва про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування №1549/18-8301 від 02.06.1998 р. та № 4042/18-04630689/20753 від 07.10.1999 р. вбачається, що на момент укладення спірного договору у ВАТ "Київенергобуд" існувала податкова заборгованість, яка в свою чергу зумовила перебування всього майна товариства (в т.ч. нерухомого) у податковій заставі, про що ВАТ "Київенергобуд" було повідомлено повідомленням від 16.09.1998 р. №14218/15 та підтверджується довідкою ДПІ у Ватутінському районі м. Києва від 29.12.2000 р. № 2915/9/10-007.

Таким чином, на думку, заявника, на момент відчуження ВАТ "Київенергобуд" на користь ТОВ "ОСМО" згідно договору від 13.10.2000 р. купівлі-продажу нежилої споруди така нерухомість перебувала в податковій заставі.

За змістом п. 5 Указу Президента України від 04.03.1998 р №167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами", (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) платник податків, майно якою перебуває у податковій заставі, володіє і користується ним на свій розсуд, забезпечуючи при ньому збереження такого майна. Відчуження майна та майнових прав, які перебувають у податковій заставі, може здійснюватися лише за письмовою згодою органів державної податкової служби за місцезнаходженням платника податків, крім товарів в обороті, якщо такі товари реалізуються за цінами не нижче звичайних.

У відповідності до п. п. 38, 39 Положення про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, затвердженого Указом Президента України від 28.06.1999 р. № 754/99, (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) платник, активи якого знаходяться в податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними з урахуванням пункту 39 цього Положення. Підлягають узгодженню з органом державної податкової служби операції платників, активи яких знаходяться в податковій заставі, щодо продажу або інших видів відчуження нерухомого та рухомого майна (крім готової продукції), інших видів основних фондів, у тому числі землі та прав на видобування корисних копалин.

З огляду на викладені положення вбачається, що відчуження нерухомого майна, яке перебуває у податковій заставі може бути здійснено виключно за наявності відповідної згоди органу державної податкової служби.

В той же час, докази надання органом державної податкової служби згоди ВАТ "Київенергобуд" на відчуження спірного майна, яке на момент укладення оскаржуваного договору перебувало в податковій заставі, відсутні.

Таким чином, на думку заявника, оскаржуваний договір було укладено з порушенням положень п. 5 Указу Президента України від 04.03.1998 р. №167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" та п. п. 38. 39 Положення про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, затвердженого Указом Президента України від 28.06.1999 р. № 754/99 (в редакціях, чинних на момент укладення спірного договору).

Предметом даного позову фактично є повернення спірного майна у власність ВАТ "Київенергобуд" у зв'язку із його незаконним вибуттям (недійсністю договору).

В той же час, на даний момент нерухоме майно перебуває - у володінні, користуванні та розпорядженні покупця за оскаржуваним договором - ТОВ "ОСМО", яке за час вирішення спору може відчужити таке майно на користь інших осіб.

Відтак, можливість реального вирішення даного спору у частині повернення у власність ВАТ "Київенергобуд" спірного нерухомого майна обумовлена перебуванням такого майна у власності саме ТОВ "ОСМО", оскільки подальше відчуження спірного майна зумовить неможливість захисту прав ВАТ "Київенергобуд", як власника спірного майна, шляхом застосуванням правового механізму, встановленого ст. 216 Цивільного кодексу України (реституція по недійсному правочину), який можливо застосувати виключно стосовно сторін відповідного правочину, а на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином.

Тобто, відчуження ТОВ "ОСМО" за час вирішення спору спірного майна на користь інших осіб матиме своїм наслідком можливість захисту прав власності ВАТ "Київенергобуд" на таке майно лише на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, що зумовить необхідність звернення до суду з новим позовом, додаткового витрачання коштів, часу та затягування строків розгляду справи про банкрутство ВАТ "Київенергобуд» і задоволення вимог кредиторів.

Більш того, невідомо чи можливим буде повернення спірного майна його законному власнику-ВАТ "Київенергобуд" в порядку, визначеному ст. 388 Цивільного кодексу України.

Отже, невжиття заходів до забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду, оскільки спірне майно може бути відчужено іншим особам.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.Враховуючи доводи та докази заявника, пов'язаність заходів забезпечення з предме

том спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що зазначена заява про забезпечення позову обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, абз. 2 ст. 1-1 Перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву ліквідатора ВАТ "Київенергобуд" Гороховського А.В. про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на нежилу споруду котельні площею 312 кв. м., що знаходиться за адресою: 03040, м. Київ, пров. Задорожний, 1-А.

3. Ця ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її прийняття, тобто з 13 листопада 2013 року та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її прийняття.

4. Строк пред'явлення цієї ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить один рік, тобто до 13 листопада 2014 року. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

5. Стягувачем у виконавчому провадженні за цією ухвалою про вжиття заходів до забезпечення позову є - Відкрите акціонерне товариство "Київенергобуд" (02225, м. Київ, вул. Бальзака, 22; код ЄДРПОУ 04630689).

6. Боржником у виконавчому провадженні за цією ухвалою про вжиття заходів до забезпечення позову є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Осмо» (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 25; код 25388353).

Суддя А.М.Івченко