Постанова № 35212582, 12.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року 810/4088/13-а

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Маслакова І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фея" до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фея" (далі-позивач, товариство) до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом про поставку товарів. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом. Позивач вказав, що на законних підставах сформував податковий кредит і валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції між ним і вказаним контрагентом мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Відповідач до суду не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі, позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити та надав письмові заперечення, що ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фея” є юридичною особою, що зареєстрована 28.03.2002 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариству видано Броварською ОДПІ 01.04.2002; видами діяльності за КВЕД є: виробництво прянощів і приправ; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; забір очищення та постачання води; вантажний автомобільний транспорт; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзерногруп» є юридичною особою, що зареєстрована 19.11.2009 Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість товариству видано ДПІ у Солом’янському районі м. Києва 02.12.2009.

На підставі наказу від 17.01.2013 №53 податковим органом проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою «Фея» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Укрзерногруп» за період з 01.06.2011 по 31.12.2011. За результатами перевірки складено акт від 25.01.2013 №50/22-5/31033921, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем: ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України; п.138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України - ТОВ «Фея» занижено податок на прибуток на загальну суму 270062 грн, в т.ч.: за 2-3 квартали 2011 р. - в розмірі 152546 грн; за 2-4 квартали 2011 р. - в розмірі 117516 грн; п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України - ТОВ «Фея» занижено суму податку на додану вартість в розмірі 234837 грн, в т.ч.: за червень 2011 р. - в сумі 45257 грн, за липень 2011 р. - в сумі 22290 грн, за серпень 2011 р. - в сумі 65102 грн, за жовтень 2011 р. - в сумі 50048 грн, за листопад 2011 р. - в сумі 52140 грн.

У ході перевірки встановлено, що податковим органом отримано від ДПІ у Солом’янському районі м. Києва ДПС акт від 31.08.2012 №779/22-317/36854165 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов’язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.04.2012». Згідно з цим актом встановлено, що податковий кредит ТОВ «Укрзерногруп» сформовано за рахунок наступних «ризикових» суб’єктів господарювання: ПП «Оліяторг», ПП «Укрхімкомплект», ПП «Євротерм-Харків». Перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Укрзерногруп» будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, а також трудових ресурсів, що необхідно для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансово-господарська діяльність між ТОВ «Укрзерногруп» та його контрагентами є нікчемними правочинами. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Фея» здійснювало безтоварні операції з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Укрзерногруп», які в дійсності не реалізовувалися вказаним підприємством, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від сплати податків та обов’язкових платежів. Оформлення ТОВ «Укрзерногруп» первинних документів щодо придбання товарів (виконання робіт) на адресу ТОВ «Фея» є таким, що суперечить вказаним нормам ЦК України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. Отже, правочини, укладені між ТОВ «Фея» та ТОВ «Укрзерногруп», не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

На підставі Акту перевірки від 25.01.2013 №50/22-5/31033921 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 №0000062203, яким збільшено суму грошового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 329628 грн, у тому числі за основним платежем - 234837 грн, за штрафними санкціями - 94791 грн, та №0000042203, яким збільшено суму грошового зобов’язання по сплаті податку на прибуток у розмірі 270062 грн, у тому числі за основним платежем - 270062 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Київській області від 22.04.2013 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 01.07.2013 залишено без змін ці податкові повідомлення-рішення, а скарги платника - без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що 30.06.2011 ТОВ «Фея» (покупець) укладено договір поставки №3006 з ТОВ «Укрзерногруп» (постачальник). За договором постачальник зобов’язується передати у власність покупця олію соняшникову рафіновану дезодоровану (товар), а покупець зобов’язується оплатити та прийняти товар, відповідно до умов даного договору.

Факт надання товару (робіт, послуг) оформлювався 11 податковими та 6 видатковими накладними, 4 рахунками-фактурами, а також 6 товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача (т.1 а.с. 84-110). На підтвердження транспортування продукції позивачем надано копії технічних паспортів автомобілів, подорожні листи та довіреності на осіб, які здійснювали транспортування продукції (т.2 а.с.58-84). На підтвердження якості олії позивачем надано сертифікат відповідності, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи та посвідчення про якість на олію (т.1 а.с.111-116).

Оплата за цим договором здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента, що підтверджується платіжним дорученням та випискою по рахунках (т.1 а.с. 117-154).

Проведення оплати та оприбуткування отриманого товару на склад позивача підтверджується попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції та журналом-ордером і відомістю по рахунках (т.1 а.с.161-162).

Позивачем на підтвердження наявності у нього складських приміщень та трудових ресурсів надано штатний розклад на 2010 рік, договір оренди об’єкта нерухомості, укладеного 01.09.2009 з СТ «Альянс-5», акт прийму-передачі основних засобів, додаткову угоду до договору оренди (т.1 а.с.163-170).

Надходження товару на склад та подальший його рух по підприємству підтверджується картками складського обліку матеріалів, виробничими листами, накладними на внутрішнє переміщення, а також попередніми калькуляціями (т.2 а.с.85-183).

З метою подальшої реалізації товару третім особам, зокрема, ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ДП «Продмережа», ТОВ «Фудмаркет», ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» та іншим позивачем надано видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, що підписувались уповноваженими особами вказаних контрагентів та позивача (т.1 а.с. 171-201).

Крім того, позивачем надано до суду документи на підтвердження трудових ресурсів та походження товару у ТОВ «Укрзерногруп», який був відвантажений позивачу, зокрема, штатний розклад ТОВ «Укрзерногруп», накази, договір №67 про виконання робіт щодо очищення та переробки соняшникової олії від 24.06.2011, укладені між ТОВ «Укрзерногруп» та ПАТ «Київський маргариновий завод», і додаткову угоду до договору, договір №92 про виконання робіт щодо очищення та переробки соняшникової олії від 30.09.2011, укладені між ТОВ «Укрзерногруп» і ПАТ «Київський маргариновий завод» та акт виконаних робіт до цього договору, договір №101 про виконання робіт щодо очищення та переробки соняшникової олії від 01.11.2011, укладені між ТОВ «Укрзерногруп» і ПАТ «Київський маргариновий завод» та акт виконання робіт до цього договору, податкові та видаткові накладні, договір поставки сировини №3/1 від 01.06.2011, укладений між ТОВ «Укрзерногруп» та ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод», договір №5/11 від 01.06.2011 оренди нежитлових приміщень та харчових цистерн, укладений між тими ж сторонами, акти-приймання передачі, договір транспортного перевезення №4/11 від 30.05.2011, укладений між ТОВ «Укрзерногруп» та ТОВ «Кривоозерський комбікормовий завод», протокол погодження договірної вартості перевезення (т.1 а.с.208-249, т.2 а.с.1-27).

Крім того, судом досліджено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013, якою позов ТОВ «Укрзерногруп» задоволено повністю, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби з проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрзерногруп», за наслідками яких складено акт № 779/22-317/36854165 від 31.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов’язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.04.2012; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби по включенню до акту № 779/22- 317/36854165 від 31.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов’язань та правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.04.2012, висновків про нікчемність правочинів; зобов’язано Державну податкову інспекцію у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби скасувати облікові операції з коригування даних з податку на додану вартість у картці особового рахунку ТОВ «Укрзерногруп», а також в усіх електронних інформаційних системах, у тому числі в автоматизованій інформаційній системі «автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України», проведені на підставі акту № 779/22-317/36854165 від 31.08.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов’язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.04.2012.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва Державної податкової служби по включенню до акту № 779/22- 317/36854165 від 31.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов’язань та правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.04.2012, висновків про нікчемність правочинів – скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Постанова Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 набрали законної сили.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв’язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1, п. 2 Положення №88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.P>

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов’язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов’язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошових зобов’язань прийнято податковим органом у зв’язку з завищенням податку на прибуток та завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Укрзерногруп» за відповідні періоди 2011 року, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.P>

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачем від ТОВ «Укрзерногруп» та подальша реалізація товару та виготовленої на його основі продукції третім особам і оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов’язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Укрзерногруп» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем був зареєстрованим платником податку на додану вартість і мав право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Укрзерногруп» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Укрзерногруп» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: P>

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Укрзерногруп» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Укрзерногруп», які засвідчують отримання товарів (робіт, послуг), у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді 2011 р.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд бере до уваги, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв’язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Суд враховує, що підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Що стосується посилання відповідача в Акті перевірки на акт про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача, то суд не визнає цей акт належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. 70 КАС України.

Так, відповідно до п.73.5 ст.75 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу акт про неможливість провезення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, наявність у нього виробничих потужностей, місць зберігання і відпуску газу, орендованих транспортних засобів чи осіб, які працюють за наймом або на підставі інших договорів, не перевіряв, відтак висновки, викладені в цьому акті, суперечать приписам п.73.5 ст.73 ПК України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинених цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Крім того, суд бере до уваги, що судовими рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду визнано протиправні дії податкового органу з проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрзерногруп», за наслідками яких складений акт № 779/22-317/36854165 від 31.08.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ «Укрзерногруп» з питань правильності визначення розміру податкових зобов’язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.04.2012. Ці рішення набрали законної сили, отже і з цих підставі наведені в акті відомості не є належними і допустимими доказами у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними і допустимими доказами та не мають фактичного та правового обґрунтування.

Під час судового розгляду справи суду було надано позивачем всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Укрзерногруп», а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України та ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є безпідставними.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з ТОВ «Укрзерногруп» за 2011 р. та неправомірне віднесення коштів, сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000062203 та №0000042203 від 11.02.2013, видані Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фея" судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 листопада 2013 р.