Рішення № 35211965, 11.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/12570-2012 11.11.13За позовом Мегаінфарм ГмбХ (Megainpharm GmbH)

До Приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця»

3-тя особа,

яка не заявляє

самостійних вимог

на предмет спору

на стороні

відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфамед»

Про стягнення 463 947, 00 грн.

Судді: Картавцева Ю.В. (гол.)

Бойко Р.В.

Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача Нечитайло Т.В.- представник (дов. № б/н від 26.11.2012 р.)

від відповідача Терлецька О.О. - представник (дов. № 29 від 25.04.2013 р.)

від 3-ї особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Компанія Мегаінфарм ГмбХ (Megainpharm GmbH) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» про стягнення 463 947, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Ліцензійного договору про передачу права на використання знака для товарів і послуг на території України від 25.04.2008 р. (далі - Ліцензійний договір) щодо сплати роялті, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 463 947, 00 грн.

Ухвалою суду від 14.09.2012р. порушено провадження у справі №5011-39/12570-2012 та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою суду від 05.02.2013 р. припинено провадження у справі №5011-39/12570-2012 на підставі п.2 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013р. у справі №5011-39/12570-2012 апеляційну скаргу Компанії Мегаінфарм ГмбХ (Megainpharm GmbH) задоволено, скасовано Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.02.2013р. у справі №5011-39/12570-2012 та направлено справу для подальшого розгляду по суті до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.04.2013 р. прийнято справу до провадження та призначено її розгляд на 26.04.2013 р.

25.04.2013 р. відділом діловодства суду отримано від позивача Пояснення у справі № 1-пп від 25.04.2013 р., якими надане нормативне обґрунтування позовних вимог та додаткові докази.

25.04.2013 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача клопотання про фіксацію судового процесу та клопотання про зупинення провадження у справі. Останнє обґрунтоване тим, що 24.04.2013 р. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» подало касаційну скаргу на Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. у справі № 5011-39/12570-2012, вирішення якої Вищим господарським судом України безпосередньо пов'язане із розглядом справи № 5011-39/12570-2012.

25.04.2013р. відділом діловодства господарського суду міста Києва отримано від Київського апеляційного господарського суду запит вих. №1710 від « 24» квітня 2013 р. про направлення матеріалів справи № 5011-39/12570-2012 для розгляду касаційної скарги приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» на Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.13 у справі № 5011-39/12570-2012.

У зв'язку з направленням матеріалів справи до суду вищої інстанції, суд зупинив провадження у справі №5011-39/12570-2012 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. у справі №5011-39/12570-2012, про що виніс відповідну ухвалу від 25.04.2013р.

Постановою Вищого господарського суду України, від 11.06.2013р. у справі №5011-39/12570-2012, суд постановив залишити Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013р. зі справи № 5011-39/12570-2012 без змін, а касаційну скаргу ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» - без задоволення.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.06.2013 р. поновлено провадження у справі № 5011-39/12570-2012, та призначено розгляд справи на 08.07.2013 р.

05.07.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про витребування доказів, а саме матеріалів справи № 20/95-58/599.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що справи № 20/95-58/599 та № 5011-39/12570-2012 є тотожними, оскільки суб'єктний склад, предмет та підстави позову - аналогічні, а тому це є підставою для припинення провадження у справі. Для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування факту про тотожність предмету та підстав позовів в обох справах, а також того, що докази, на які посилається позивач у даній справі, були вже розглянуті господарським судом у справі № 20/95-58/599, відповідач просить витребувати матеріали справи № 20/95-58/599.

05.07.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить припинити провадження у справі з підстав, зазначених у відзиві.

08.07.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача додаткові пояснення у справі, в яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у поясненнях.

Розглянувши у судовому засіданні 08.07.2013 р. клопотання відповідача про витребування доказів, а саме матеріалів справи № 20/95-58/599, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Оскільки представником відповідача належним чином не обґрунтовано клопотання про витребування доказів, а саме не зазначено конкретно, який саме доказ (докази) з матеріалів судової справи витребовується, не зазначено обставин, які може підтвердити конкретний доказ (докази) з матеріалів справи, не зазначено обставин, що перешкоджають його (їх) наданню з інших джерел, окрім судової справи № 20/95-58/599, суд відмовляє в задоволенні клопотання.

У судовому засіданні 08.07.2013 р. оголошено перерву до 15.07.2013 р.

Ухвалою суду від 15.07.2013 р. залучено до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Інфамед», та відкладено розгляд справи на 29.07.2013 р.

25.07.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника 3-ї особи пояснення стосовно позовної заяви, в яких останній просить суд розглядати справу без його участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у поясненнях.

29.07.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача додаткові пояснення у справі, в яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у поясненнях.

У судове засідання 29.07.2013 р. представник 3-ї особи не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представником відповідача в судовому засіданні 29.07.2013 р. подано клопотання про відмову від здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у судовому засіданні 29.07.2013 р. Оскільки представник позивача не заперечував проти задоволення даного клопотання, суд задовольнив клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації у судовому засіданні 29.07.2013 р.

Також, представником відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та поданими додатковими доказами. Представник позивача не заперечив проти задоволення даного клопотання. Клопотання судом задоволено.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника 3-ї особи, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 09.08.2013р., про що виніс відповідну ухвалу від 29.07.2013р.

06.08.2013р. представником відповідача через відділ діловодства суду подано додаткові заперечення на додаткові пояснення позивача та пояснення третьої особи до позовної заяви про стягнення 463 947, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Зважаючи на ту обставину, що справа № 5011-39/12570-2012 відноситься до категорії складних, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи, суд, в судовому засіданні 09.08.2013р. прийшов до висновку про необхідність розгляду справи № 5011-39/12570-2012 колегіально у складі трьох суддів, відповідно до ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, про що 09.08.2013р. винесено відповідну ухвалу.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 09.08.2013 р. визначено для розгляду справи № 5011-39/12570-2012 колегію суддів в наступному складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.08.2013 р. справу № 5011-39/12570-2012 прийнято колегією у складі Картавцева Ю.В. (гол.), судді Гавриловська І.О. та Полякова К.В. до провадження, та призначено розгляд справи на 02.09.2013 р.

У судове засідання 02.09.2013 р. представник 3-ї особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

23.08.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, яке обґрунтоване наступним.

14.08.2013 р. позивачем було подано до Київського апеляційного господарського суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами Постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 р. у справі № 20/95-58/599.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 р. у справі № 20/95-58/599 прийнято заяву позивача про перегляд за нововиявленими обставинами Постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 р. у справі № 20/95-58/599 та призначено судовий розгляд заяви на 03.09.2013 р.

Оскільки справа № 20/95-58/599, розгляд якої не завершено, є тотожною даній справі (суб'єктний склад, предмет позову, підстави позову), це є підставою для залишення даного позову, що був поданий пізніше, без розгляду.

В судовому засіданні 02.09.2013 р. представником відповідача підтримано зазначене вище клопотання.

Представник позивача заперечував проти задоволення даного клопотання та просив в його задоволенні суд відмовити.

Розглянувши у судовому засіданні 02.09.2013 р. клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі №5011-39/12570-2012 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

28.05.2012 р. Київським апеляційним господарським судом прийнято у справі № 20/95-58/599 постанову, якою рішення суду першої інстанції скасовано частково.

Згідно зі ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 р. у справі № 20/95-58/599 залишено без змін Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 р. у справі № 20/95-58/599.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Однак, представник відповідача надав суду докази подання позивачем заяви про перегляд за нововиявленими обставинами Постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 р. у справі № 20/95-58/599 та належним чином завірені копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 р. у справі № 20/95-58/599, відповідно до якої розгляд даної заяви призначено на 03.09.2013 р.

Таким чином, станом на 02.09.2013 р. відповідачем не надано доказів, що у провадженні господарського суду, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, тобто справа у якій судом ще не прийнято рішення.

Постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 20/95-58/599 не є скасованою, а тому відповідно, має законну силу, так як факт самого лише подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами Постанови суду, до її розгляду, жодним чином не скасовує Постанову.

Оскільки доказів протилежного суду не надано, суд вважає, що рішення у справі № 20/95-58/599, по-перше, набрало законної сили, по-друге, не скасоване, а тому у суду відсутні підстави вважати, що у провадженні господарського суду станом на 02.09.2013 р. знаходиться справа з господарського спору між тими ж сторонами, з тих же підстав, а тому відсутні і підстави для залишення даного позову без розгляду.

Крім цього, з поданих суду документів ТОВ «Інфамед», зокрема постанови господарського суду м. Києва у справі № 910/7187/13 від 13.06.2013 р. суду стало відомо про визнання банкрутом 3-ї особи по даній справі - ТОВ «Інфамед».

Також, відповідно до бази даних «Єдиний державний реєстр судових рішень», а саме до ухвали господарського суду м. Києва у справі № 910/7187/13 від 08.08.2013 р., 19.07.2013 р. відділом діловодства господарського суду м. Києва отримано від компанії Мегаінфарм ГмбХ (Megainpharm GmbH) заяву про визнання кредитором боржника (ТОВ «Інфамед») на суму 1 008 240, 25 грн., а 02.08.2013 р. до відділу діловодства суду надійшла заява від ПрАТ «ФФ «Дарниця» про визнання кредитором боржника (ТОВ «Інфамед») на суму 983 043, 53 грн.

Відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках, зокрема, такі дії по підготовці справи до розгляду: зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження (п. 4).

З метою забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи № 5011-39/12570-2012, враховуючи те, що, по-перше, ТОВ «Інфамед», який залучений в якості 3-ї особи у даній справі, визнаний банкрутом, по-друге, позивач та відповідач подали заяви про визнання їх кредиторами ТОВ «Інфамед» та, враховуючи висновки викладені в Постанові Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2012 р. у справі № 20/95-58/599, яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 р., суд вбачає необхідним витребувати у сторін додаткові документи стосовно поданих ними заяв.

За таких обставин, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, нез'явленням у судове засідання представника 3-ї особи, суд, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд справи на 07.10.2013 р., про 02.09.2013 р. про що виніс відповідну ухвалу.

01.10.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача документи на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2013 р., в тому числі ухвала Господарського суду м. Києва у справі № 910/7187/13 від 12.09.2013 р., відповідно до якої Компанію Мегаінфарм ГмбХ (Megainpharm GmbH) визнано кредитором ТОВ «Інфамед» на загальну суму 1 008 240, 25 грн. у зв'язку із невиконанням останнім умов ліцензійних договорів, укладених між Компанією Мегаінфарм ГмбХ (Megainpharm GmbH) та ТОВ «Інфамед»,а саме: № 2/09 від 03.01.2009 р. та № 2/10 від 10.01.2010 р.

03.10.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача пояснення по справі, до яких додана, зокрема, ухвала Господарського суду м. Києва у справі № 910/7187/13 від 12.09.2013 р., відповідно до якої ПрАТ «ФФ «Дарниця» визнано кредитором ТОВ «Інфамед» на загальну суму 983 043, 53 грн. у зв'язку з невиконанням останнім договору поставки № INF-2 від 04.10.2008 р., укладеного між ПрАТ «ФФ «Дарниця» та ТОВ «Інфамед».

У судове засідання 07.10.2013 р. представник 3-ї особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. представники позивача та відповідача подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору до 11.10.2013 р. включно, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 07.10.2013 р. представника 3-ї особи, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 11.10.2013 р. о 11 год. 00 хв., про що 07.10.2013 р. виніс відповідну ухвалу.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 р. визначено для розгляду справи № 5011-39/12570-2012 колегію суддів в наступному складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Бойко Р.В. та Полякова К.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 р. справу № 5011-39/12570-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі Картавцева Ю.В. (гол.), судді Бойко Р.В. та Полякова К.В., розгляд справи призначено на 11.10.2013 р. о 11 год. 00 хв.

У судове засідання 11.10.2013 р. представник 3-ї особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника 3-ї особи, дослідженням доказів та з метою подання доказів, суд, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відклав розгляд справи на 11.11.2013 р., про що 11.10.2013 р. виніс відповідну ухвалу.

08.11.2013 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача додаткові документи на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2013 р., а саме: постанова Вищого господарського суду України від 29.10.2013 р. у справі № 20/95-58/599, відповідно до якої ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р., якою відмовлено у перегляді справи № 20/95-58/599 за нововиявленими обставинами, залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Також представник позивача подав суду документи (Звіт ліквідатора ТОВ «Інфамед», акти інвентаризації ТОВ «Інфамед» № 1 та 2, відповіді на запит ліквідатору ТОВ «Інфамед» Держсільгоспінспекції України, ГУ Держземагентства у м. Києві, Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та інформатизації Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та ін.), відповідно до яких будь-яке майно на балансі ТОВ «Інфамед» відсутнє.

Крім цього, серед поданих позивачем через відділ діловодства суду 08.11.2013 р. документів знаходиться лист ТОВ «Інфамед», який містить реквізити підприємств-боржників останнього, та відповідно до якого ТОВ «Інфамед» пропонує своїм кредиторам (позивач та відповідач) погасити заборгованість перед ними шляхом уступки права вимоги ТОВ «Інфамед» до боржників останнього.

08.11.2013 р. відділом діловодства Господарського суду м. Києва отримано від представника відповідача клопотання про залучення доказів, відповідно до якого останній просить суд залучити до справи постанову Вищого господарського суду України від 29.10.2013 р. у справі № 20/95-58/599, відповідно до якої ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р., якою відмовлено у перегляді справи № 20/95-58/599 за нововиявленими обставинами, залишено без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання 11.11.2013 р. представник 3-ї особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 11.11.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.03.2012 р. у справі № 20/95-58/599 за позовом Мегаінфарм ГмбХ (Megainpharm GmbH) до закритого акціонерного товариства «Фармацевтична фірма» «Дарниця» (перейменоване на приватне акціонерне товариство «Фармацевтична фірма «Дарниця»), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Інфамед» про стягнення 58 141, 70 долара США (далі - Рішення від 12.03.2012 р.) встановлено, що рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності від 10.04.2008 р. в офіційному бюлетені «Промислова власність» опубліковано відомості про передачу Мегаінфарм ГмбХ (Megainpharm GmbH) права власності на знаки відповідно до свідоцтв України №№ 49568, 49569, 49570 та внесено зазначені відомості до Державного реєстру свідоцтв України. Дата реєстрації - 25.04.2008р.

Відповідно до рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 07.12.2010 р. в офіційному бюлетені «Промислова власність» було опубліковано відомості про передачу на користь ОСОБА_8 за заявою власника свідоцтв - Мегаінфарм ГмбХ права власності на знаки згідно зі свідоцтвами України №№49568, 49569, 49570 та внесено зазначені відомості до Державного реєстру свідоцтв України. Дата реєстрації - 27.12.2010р.

Позивач у період з 25.04.2008р. по 27.12.2010р. був власником свідоцтва України № 49569 від 16.05.2005р. на позначення «Окомістин», яке зареєстроване для товарів 5 класу: антисептичні засоби; фармацевтичні препарати; ліки для людини; очні краплі.

25.04.2008р. між Мегаінфарм ГмбХ (Ліцензіар, позивач) та ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (Ліцензіат, відповідач) було укладено Ліцензійний договір про передачу права на використання знака для товарів і послуг на території України (далі - Ліцензійний договір).

При цьому, суд вважає за доцільне вказати на те, що знаком для товарів і послуг в преамбулі Ліцензійного договору зазначено товарний знак, що охороняється свідоцтвом № 49569 «Окомістин» для товарів і послуг, вказаних у свідоцтві - кл. 5 - Антисептичні засоби; фармацевтичні препарати; ліки для людини; очні краплі.

Також Рішенням від 12.03.2012 р. встановлено таке.

Відповідно до п. 1.1 Ліцензійного договору Ліцензіар надає Ліцензіату на строк дії Договору за винагороду невиключну ліцензію на використання товарного знака для позначення продукції, для якої товарний знак зареєстрований: кл. 5 - Антисептичні засоби, фармацевтичні препарати; ліки для людини; очні краплі; з метою застосування товарного знака на етикетках та упаковках лікарського засобу в упаковках у вигляді флакону 5 мл, що виробляється Ліцензіатом за Реєстраційним свідоцтвом МОЗ України № UA/0483/01/01 та № UA/7537/01/01 по реєстраційній документації та технології, які належать ЗАТ "Інфамед-Україна".

Згідно з п. 3.1 Ліцензійного договору Ліцензіат зобов'язується вести облік продукції, виготовленої згідно з цим договором, для розрахунку з Ліцензіаром за цією ліцензією.

П. 5.1 Ліцензійного договору передбачає, що за надання прав за цим Договором ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду (роялті) відповідно до п. 5.2.

Відповідно до п. 5.2 Ліцензійного договору, починаючи з 01.05.2008 р. Ліцензіат сплачує Ліцензіару роялті від кожної одиниці реалізованої продукції, позначеної товарним знаком (флакон, упаковка), шляхом щоквартальних перерахувань на рахунок Ліцензіара не пізніше 5 банківських днів після підписання обома сторонами Акту про обсяги реалізації продукції та суми роялті. Акт про обсяги реалізації продукції та суми роялті надається ліцензіаром ліцензіату не пізніше 20 календарних днів після закінчення кожного кварталу.

Згідно з п. 5.4 Ліцензійного договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.04.2008 р. до Ліцензійного договору), розмір роялті за 1 флакон по кожному виду упаковки складає 2,00 грн. Беручи до уваги можливість зміни економічної ситуації, сторони дійшли згоди, що перерахунок суми роялті у валюті платежу (Долари США) здійснюватиметься за узгодженим у двосторонньому порядку курсом Долара США до української гривні, шляхом підписання відповідних Додатків до Ліцензійного договору.

Положення, викладені у Додатках до Ліцензійного договору, є підставою для визначення суми роялті у валюті платежу, у відповідних Актах про обсяги реалізації продукції та суми роялті за кожен із періодів та для виставлення ліцензіату Інвойсу з боку Ліцензіара.

Підставою для здійснення оплати є Інвойс та Акт про обсяги реалізації продукції та суми роялті за кожен із періодів.

Згідно з п. 5.3 Ліцензійного договору, валютою платежу сторонами приймається долар США.

Відповідно до п. 5.5 Ліцензійного договору Ліцензіат зобов'язується робити щоквартальні платежі протягом всього строку дії зазначеного договору, перераховуючи їх на користь Ліцензіара за реквізитами, наведеними наприкінці цього договору, на підставі Актів про обсяги реалізації продукції та суми роялті.

Рішенням від 12.03.2013 р. також встановлено, що 04.10.2008 р. між ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (виконавець) та ТОВ «Інфамед» (замовник) укладено Договір № INF-2 від 04.10.2008 р. на виробництво за контрактом і поставку лікарських препаратів «Окомістин», краплі очні 0,01 % та «Окомістин», краплі очні/вушні/для носа 0,01 %, відповідно до умов якого виконавець виробляє на замовлення замовника та зобов'язується передати у власність замовника лікарські препарати у флаконах з крапельницею (надалі - продукція) у річному обсязі не менше ніж 300 000 одиниць, а замовник прийняти та оплатити продукцію, асортимент, кількість та ціна яких зазначені в специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Рішенням від 12.03.2013 р. також встановлено, що відповідачем на виконання умов Договору № INF-2 від 04.10.2008 р. було здійснено поставку флаконів із використанням товарного знаку «Окомістин» на користь ТОВ «Інфамед» загальною кількістю 238 381 одиниць, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 80002523 від 24.02.2010 р. та № 80002741 від 23.03.2010р., оригінали яких були подані позивачем суду для огляду, та копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідно до даних накладних загалом було поставлено товару із використанням товарного знаку «Окомістин» на користь ТОВ «Інфамед» загальною вартістю 2 359 971, 90 грн.

Судом у Рішенні від 12.03.2012 р. встановлено, що на вимогу позивача (вих. від 04.02.2011 р., яка одержана відповідачем 01.03.2011 р.) підписати Акт про обсяги реалізованої продукції та оплатити суму роялті, відповідач Акт не підписав, роялті за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2010 р. не оплатив. Як вбачається із вимоги вих. від 04.02.2011р., додатком до неї є, зокрема, оригінал Інвойсу №100 від 04.02.2011р. та оригінал Акту у двох примірниках. Відмову у підписанні Акту та сплати роялті відповідач у відповіді вих. №44/865 від 31.03.2011р. обґрунтував тим, що факт продажу продукції не відбувся, оскільки продукція не була оплачена покупцем -ТОВ "Інфамед", отже фактично продукція була передана безоплатно. До моменту повної оплати продукції ТОВ "Інфамед" у відповідача немає зобов'язань по підписанню Акту про обсяги реалізації (продажу) продукції та сплати роялті на користь позивача за продану продукцію.

У Постанові Київського апеляційного господарського суду у справі № 20/95-58/599 від 28.05.2012 р., якою скасовано Рішення від 12.03.2012 р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача боргу у розмірі 463 947, 00 грн. та стягнуто з відповідача 12 815, 00 грн., зазначено, що сторони ліцензійного договору, встановивши плату за використання об'єкта інтелектуальної власності у вигляді відрахувань за кожну реалізовану одиницю товару, позначену товарним знаком, та назвавши її роялті, очевидно, виходили із того, що поняття реалізації є тотожним поняттю продаж, оскільки платіж у вигляді роялті є нерозривно пов'язаним із доходом особи, яка використовує об'єкт інтелектуальної власності, так як саме частину такого доходу особа, яка використовує об'єкт інтелектуальної власності, зобов'язана сплатити особі, яка надала дозвіл на використання такого об'єкта.

У Постанові Вищого господарського суду України у справі № 20/95-58/599 від 08.08.2012 р., якою Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 р. залишено без змін, зазначено, що спірна продукція відповідачем фактично не була реалізована, а передана відповідачем ТОВ «Інфамед» безоплатно. Таким чином, до моменту повної оплати з боку ТОВ «Інфамед» за передану продукцію, марковану знаком для товарів і послуг «Окомістин», у відповідача не виникли зобов'язання по підписанню акту про обсяги реалізації (продажу) продукції та сплати роялті за продану продукцію. Сплата певної грошової суми є обов'язковою умовою договору купівлі-продажу, а відтак і договору поставки згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України.

Листом від 08.08.2012 р., що адресований позивачу, ТОВ «Інфамед» повідомило про свою неплатоспроможність та зазначило, що розрахунку за товар здійснено не буде у зв'язку із відсутністю активів для погашення боргу.

За таких обставин 20.08.2012 р. позивачем направлено відповідачу лист-вимогу про погашення боргу від 13.08.2012 р., який був отриманий останнім 23.08.2012 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Даний лист містив вимогу про сплату відповідачем на користь позивача протягом 7 днів з дня його отримання суми роялті за перший квартал 2010 р. у розмірі 56 578, 90 доларів США.

Крім цього, з поданих сторонами судового процесу документів вбачається, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2010 р. у справі № 46/282 стягнуто на користь ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» з ТОВ «Інфамед» у зв'язку з невиконанням останнім умов Договору № INF-2 від 04.10.2008 р. 1 847 148, 84 грн. основного боргу, 47 202, 64 грн. пені та 6 907, 71 грн. 3% річних.

Суд у зазначеному вище рішенні у справі № 46/282 встановив, що ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» було виготовлено та передано товариству з обмеженою відповідальністю «Інфамед» товару на загальну суму 2 359 971, 90 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними № 80002523 від 24.02.2010 р. та № 80002741 від 23.03.2010р. За твердженнями ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» у справі № 46/282, ТОВ «Інфамед» здійснив часткову оплату вартості виготовленої та поставленої продукції в розмірі 449 388, 50 грн., у зв'язку з чим стягнення даної суми коштів в якості позовної вимоги не заявлялось. Також після порушення провадження у справі № 46/282 ТОВ «Інфамед» здійснило часткову сплату на користь ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» вартості поставленого товару на суму 63 434, 25 грн. За таких обставин рішенням суду від 10.09.2010 р. у справі № 46/282 стягнуто на користь ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» з ТОВ «Інфамед» у зв'язку з невиконанням останнім умов Договору № INF-2 від 04.10.2008 р. 1 847 148, 84 грн. основного боргу.

Матеріалами справи, а саме банківськими виписками по рахунку ТОВ «Інфамед» протягом періоду часу з 21.05.2008 р. по 29.07.2011 р. підтверджується факт сплати товариством з обмеженою відповідальністю «Інфамед» на користь приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» суми коштів за поставлену у 1 кварталі 2010 р. продукцію відповідно до товарно-транспортних накладних № 80002523 від 24.02.2010р. та № 80002741 від 23.03.2010р. згідно з умовами Договору № INF-2 від 04.10.2008 р. у розмірі 1 445 482, 76 грн., частина з яких була стягнута з ТОВ «Інфамед» на користь відповідача на виконання рішення суду від 10.09.2010 р. у справі № 46/282.

З поданих учасниками судового процесу документів вбачається також, що 3-тя особа (ТОВ «Інфамед») ухвалою від 13.06.2013 р. у справі № 910/7187/13 визнано банкрутом.

Ухвалою від 12.09.2013 р. у справі № 910/7187/13, копія якої міститься у матеріалах справи, ПрАТ «ФФ «Дарниця» визнана кредитором ТОВ «Інфамед» на загальну суму 983 043, 53 грн. у зв'язку з невиконанням останнім у першому кварталі 2010 р. умов Договору № INF-2 від 04.10.2008 р.

Позивач вважає, що строк оплати роялті за Ліцензійним договором є не встановленим, а розрахунок ТОВ «Інфамед» перед відповідачем не є подією, що неминуче має настати, оскільки ТОВ «Інфамед» заявляє про свою неплатоспроможність, а ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.04.2013 р. у справі № 910/7187/13 порушено справу про банкрутство ТОВ «Інфамед».

За таких обставин, позивач вважає, що зобов'язання повинно виконуватись відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме: протягом семиденного строку з моменту пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання.

Оскільки після отримання листа-вимоги від 13.08.2012 р. відповідачем не було здійснено сплату роялті у семиденний строк, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 463 947, 00 грн. В поданих суду поясненнях позивач зазначає, що дана сума складається із наступних сум: 279 201, 72 грн. - сума роялті пропорційно сплаченій товариством з обмеженою відповідальністю «Інфамед» на користь відповідача частині вартості відвантаженої продукції; та 184 745, 28 грн. - сума роялті, строк оплати якої є невизначеним та встановлюється моментом витребування.

Відповідач проти позову заперечує з підстав того, що розмір позовних вимог обрахований, виходячи з вартості відвантаженої, а не реалізованої продукції, що не може бути підставою для оплати роялті відповідно до умов Ліцензійного договору.

Також, відповідач вважає, що дана справа та справа № 20/95-58/599 мають один і той самий предмет та підстави позову, а тому, відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження по даній справі підлягає припиненню.

Крім цього, відповідач вважає, що Ліцензійний договір втратив чинність у зв'язку із втратою позивачем права власності на знак для товарів і послуг «Окомістин», а тому втрачені і похідні від права власності на знак для товарів і послуг права, в тому числі і право на отримання винагороди (роялті).

Також, відповідач заперечує проти позову з підстав відсутності у матеріалах справи належних доказів того, що позивач був власником свідоцтва України № 49569 від 16.05.2005 р. на знак для товарів і послуг «Окомістин» на момент подання позовної заяви у справі № 5011-39/12570-2012.

3-тя особа позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки, по-перше, товариством з обмеженою відповідальністю «Інфамед» було здійснено часткову оплату поставленої відповідачем у першому кварталі 2010 р. продукції, а саме у розмірі 1 445 482, 76 грн., по-друге, ПрАТ «ФФ «Дарниця» здійснювала маркування товарів знаком відповідно до умов Ліцензійного договору самостійно та на власний ризик, по-третє, Ліцензійний договір та Договір № INF-2 не є пов'язаними правочинами, тобто такими, що мають один стосовно одного якісь правові наслідки.

Стосовно доводів відповідача про необхідність припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, на що останній неодноразового звертав увагу суду, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Згідно з абз. 4 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У Постанові Вищого господарського суду України у даній справі від 11.06.2013 р. зазначено: Київський апеляційний господарський суд у Постанові від 08.04.2013 р., встановив, що підстави даного позову (у справі № 5011-39/12570-2012) не є тотожними підставам позову у справі № 20/95-58/599 (початок процедури припинення ТОВ «Інфамед», наявність судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення з ТОВ «Інфамед» на користь ПрАТ «ФФ «Дарниця» боргу за поставлену продукцію, марковану спірним позначенням) (абз. 7 стор. 2 Постанови).

Більше того, Вищий господарський суд України у вищезазначеній Постанові вказує на помилковість застосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України стосовно даної справи, у зв'язку з відсутністю підстав для припинення провадження, а також на те, що Київський апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.02.2013 р. (якою провадження у даній справі припинено) та передав справу № 5011-39/12570-2012 для розгляду по суті (абз. 1 ст. 3 Постанови).

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Внаслідок укладення Ліцензійного договору та договору поставки між сторонами згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1109 ЦК України: за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч. 3 ст. 1109 ЦК України).

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 4 ст. 1109 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Позивач умовно поділив позовну вимогу про стягнення з відповідача роялті за Ліцензійним договором у розмірі 463 947, 00 грн. на 2 частини: 279 201, 72 грн. - сума роялті пропорційно сплаченій товариством з обмеженою відповідальністю «Інфамед» на користь відповідача частині вартості відвантаженої продукції; та 184 745, 28 грн. - сума роялті, щодо неоплаченої на користь відповідача продукції, строк оплати якої є невизначеним та встановлюється моментом витребування, у зв'язку з чим розгляд справи судом здійснено з урахуванням такого поділу.

Щодо стягнення з відповідача суми роялті у розмірі 279 201, 72 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали судової справи № 5011-39/12570-2012 містять докази, відповідно до яких 11.03.2011 р. позивачем було направлено відповідачу претензію від 10.03.2011 р., що була отримана останнім 15.03.2011 р. Відповідно до даної претензії, позивач вимагав сплати відповідачем протягом 7 днів з дня її отримання суми роялті за перший квартал 2010 р. у розмірі 58 141, 70 доларів США.

Листом № 44/865 від 31.03.2011 р. відповідач повідомив позивача про те, що момент здійснення такої оплати ще не настав, оскільки продукція, виготовлена відповідачем відповідно до умов Ліцензійного договору, була передана ТОВ «Інфамед» без оплати з боку вказаної особи. Так як у Ліцензійному договорі передбачено здійснення оплати за кожну одиницю реалізованої продукції, відповідач вважає, що відсутні підстави для оплати лише поставленої, не проданої, продукції.

Також, судом встановлено, що 20.08.2012 р. позивачем направлено відповідачу лист-вимогу про погашення боргу від 13.08.2012 р., яка була отримана останнім 23.08.2012 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Даний лист містив вимогу про сплату відповідачем на користь позивача протягом 7 днів з дня його отримання суми роялті за перший квартал 2010 р. у розмірі 56 578, 90 доларів США.

Жодної відповіді на лист-вимогу позивача про погашення боргу від 13.08.2012 р. відповідачем надано не було. Даний факт не заперечувався сторонами.

Більше того, станом на час звернення позивачем до суду та на час розгляду даної справи сплата роялті за використання знака для товарів і послуг відповідачем здійснена не була, оскільки доказів зворотного суду надано не було.

Водночас, в процесі розгляду справи судом отримано докази від 3-ї особи про сплату відповідачу суми коштів за поставлену останнім продукцію, марковану знаком для товарів і послуг «Окомістин» у 1 кварталі 2010 р. відповідно до умов Договору № INF-2 від 04.10.2008 р. у розмірі 1 445 482, 76 грн.

Так як умовою для сплати роялті відповідно до п. 5.2. Ліцензійного договору є реалізація Ліцензіатом продукції, маркованої знаком для товарів і послуг «Окомістин», то фактична сплата 3-ю особою суми коштів в розмірі 1 445 482, 76 грн. на користь відповідача (Ліцензіата) за поставлену продукцію, марковану знаком для товарів і послуг «Окомістин», беззаперечно свідчить про реалізацію продукції відповідачем у цій частині, а тому, враховуючи вимоги п. 5.2. Ліцензійного договору, є підставою для сплати роялті від кожної одиниці такої продукції, маркованої знаком для товарів і послуг «Окомістин».

Оскільки відповідно до умов Ліцензійного договору розмір роялті за 1 флакон по кожному виду упаковки складає 2,00 грн., а сума коштів, сплачених 3-ю особою, еквівалентна 146 008, 36 одиницям товару (1 445 482, 76 : 9, 90 (вартість одиниці товару) = 146 008, 36), то сума роялті, що повинна бути сплачена на користь позивача внаслідок реалізації маркованої знаком для товарів і послуг «Окомістин» продукції, становить 292 016, 72 грн. (146 008, 36 х 2 = 292 016, 72 грн.).

Так як Постановою Київського апеляційного господарського суду стягнуто з відповідача 12 815, 00 грн. роялті за реалізовану останнім продукцію у 1 кварталі 2010 р., що відповідає 63 434, 25 грн. фактично оплаченого 3-ю особою товару відповідно до товарно-транспортної накладної від 24.02.2010 р., вимога про стягнення даної суми коштів з відповідача в якості роялті за використання знаку для товарів і послуг «Окомістин» шляхом маркування відповідної продукції не була заявлена позивачем.

За таких обставин, сума роялті за реалізовану продукцію, марковану знаком для товарів і послуг «Окомістин», становить 279 201, 72 грн. (292 016, 72 грн. - 12815, 00 грн. = 279 201,72 грн.), що відповідає позовній вимозі позивача стосовно частини поставленої відповідачем продукції, від поставки якої останнім отримано дохід.

Отже, позовна вимога стосовно стягнення з відповідача 279 201, 72 грн. роялті внаслідок реалізації продукції, маркованої знаком для товарів і послуг «Окомістин», є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому, відповідно, підлягає задоволенню.

Стосовно ж стягнення з відповідача суми роялті у розмірі 184 745, 28 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Роялті, виходячи з його правової природи, - вид ліцензійної винагороди за право використання об'єкта інтелектуальної власності, що виплачуються ліцензіатом ліцензіару у вигляді періодичних або поточних відрахувань, які встановлюються як фіксовані ставки.

При цьому, роялті розраховується у відповідні періоди у вигляді функції від економічної користі або результату комерційного використання ліцензії (одиниць продукції, послуг, продажу продукту, прибутку).

Відтак, сторони Ліцензійного договору домовились (п. 5.2 договору), що починаючи з 01.05.2008 р. Ліцензіат сплачує Ліцензіару роялті від кожної одиниці реалізованої продукції, позначеної товарним знаком (флакон, упаковка), шляхом щоквартальних перерахувань на рахунок Ліцензіара не пізніше 5 банківських днів після підписання обома сторонами Акту про обсяги реалізації продукції та суми роялті.

Таким чином, розмір роялті як вид ліцензійної винагороди за Ліцензійним договором обумовлений певним економічним результатом - отриманням Ліцензіатом (ПрАТ «ФФ «Дарниця») коштів від контрагента за передання останньому продукції, позначеної знаком для товарів і послуг «Окомістин».

Судом встановлено факт часткової сплати 3-ою особою на користь відповідача суми коштів у розмірі 1 445 482, 76 грн. за поставлену відповідачем продукцію, позначену знаком для товарів і послуг «Окомістин». Таким чином, не оплаченою 3-ою особою на користь відповідача є поставлена останнім продукція, позначена знаком для товарів і послуг «Окомістин», на суму 914 489, 14 грн. (2 359 971, 90 грн. (сумарна вартість поставленої відповідачем продукції) - 1 445 482, 76 грн.(вартість оплаченої 3-ю особою продукції) = 914 489, 14 грн.). Даний факт не заперечується учасниками судового провадження. Сума коштів у розмірі 914 489, 14 грн. еквівалентна 92 373, 64 одиницям товару, що був поставлений відповідачем 3-ій особі (914 489, 14 грн. : 9,90 грн. (вартість одиниці товару) = 92 373, 64 од.), та, відповідно, складає 184 745, 28 грн. роялті у випадку реалізації відповідачем такої продукції.

Однак, оскільки оплата поставленої відповідачем 3-ій особі продукції, маркованої знаком для товарів і послуг «Окомістин» у розмірі 914 489, 14 грн. не була здійснена останнім, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач реалізував продукцію на вказану суму 3-й особі, оскільки доходу від такої поставки відповідачем фактично отримано не було.

З огляду на вищевикладене, враховуючи позицію суду щодо отримання доходу Ліцензіатом як умови сплати роялті за Ліцензійним договором, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення суми роялті у розмірі 184 745, 28 грн.

Така позиція суду ґрунтується також на тому що, позивач просить суд стягнути з відповідача вказану вище суму коштів в якості роялті з підстав того, що розрахунок 3-ї особи з відповідачем за поставлену продукцію, марковану знаком для товарів і послуг «Окомістин» є подією, яка може не настати через банкрутство ТОВ «Інфамед», у зв'язку з чим строк оплати роялті за Ліцензійним договором є невизначеним, та внаслідок чого позивач відповідно до ст. 530 ЦК України надіслав відповідачу лист-вимогу про сплату роялті протягом 7 днів з моменту отримання такого листа.

Однак подані сторонами судового процесу документи свідчать про визнання ПрАТ «ФФ «Дарниця» кредитором ТОВ «Інфамед» у справі про банкрутство останнього на суму, яка повністю відповідає сумі заборгованості останнього перед ПрАТ «ФФ «Дарниця» за поставлену продукцію, марковану знаком для товарів і послуг «Окомістин» за Договором № INF-2 від 04.10.2008 р.

Згідно з приписами ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Відтак у суду відсутні підстави вважати, що строк (термін) виконання зобов'язання у вигляді сплати роялті за кожну одиницю реалізованої продукції, позначеної знаком для товарів і послуг «Окомістин» відповідно до п. 5.2. Ліцензійного договору є не встановленим, так як знаходиться у прямій залежності від конкретної події - отриманням доходу Ліцензіатом.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на ту обставину, що ПрАТ «ФФ «Дарниця» є кредитором ТОВ «Інфамед» на суму, що включає заборгованість за Договором № INF-2 від 04.10.2008 р., а також встановлену судом обставину, що позивачем самостійно подано суду документи, які підтверджують існування заборгованості 3-х осіб (контрагентів) перед 3-ю особою у даній справі (ТОВ «Інфамед»), суд не вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що оплата заборгованості ТОВ «Інфамед» перед відповідачем є подією, що може не настати, оскільки фактично є такою, що може настати у зв'язку з задоволенням вимог ПрАТ «ФФ «Дарниця» як кредитора ТОВ «Інфамед» у справі про банкрутство останнього, а тому, відповідно, у суду відсутні підстави вважати, що строк виконання зобов'язання за Ліцензійним договором є не встановленим.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача роялті у розмірі 184 745, 28 грн.

Заперечення відповідача стосовно втрати позивачем права на отримання винагороди (роялті) у зв'язку із втратою чинності Ліцензійним договором не приймаються судом до уваги у зв'язку з таким.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 1110 Цивільного кодексу України, ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.

Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з гл. 50 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється: виконанням, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю виконання, смертю фізичної особи, ліквідацією юридичної особи.

Таким чином, оскільки серед підстав припинення зобов'язання відсутня така підстава, як втрата чинності договору, враховуючи приписи ст. 526 Цивільного кодексу України, а також те, що позовною вимогою є оплата роялті за використання знаку для товарів і послуг «Окомістин» за 1 квартал 2010 р., тобто за період дії Ліцензійного договору, у суду відсутні підстави вважати дані заперечення відповідача обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства.

Заперечення відповідача стосовно недоведеності права власності на знак для товарів і послуг «Окомістин» на момент подання позовної заяви у даній справі також не приймаються судом до уваги у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.03.2012 р. у справі № 20/95-58/599 за позовом Мегаінфарм ГмбХ (Megainpharm GmbН) до закритого акціонерного товариства «Фармацевтична фірма» «Дарниця», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфамед» про стягнення 58 141, 70 долара США встановлено, що рішенням Державного департаменту інтелектуальної власності від 10.04.2008 р. в офіційному бюлетені «Промислова власність» опубліковано відомості про передачу Мегаінфарм ГмбХ (Megainpharm GmbН) права власності на знаки відповідно до свідоцтв України №№ 49568, 49569, 49570 та внесено зазначені відомості до Державного реєстру свідоцтв України. Дата реєстрації - 25.04.2008р.

Відповідно до рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 07.12.2010 р. в офіційному бюлетені "Промислова власність" було опубліковано відомості про передачу на користь ОСОБА_8 за заявою власника свідоцтв - Мегаінфарм ГмбХ права власності на знаки згідно свідоцтв України №№49568, 49569, 49570 та внесено зазначені відомості до Державного реєстру свідоцтв України. Дата реєстрації - 27.12.2010р.

Відтак, позивач у період з 25.04.2008р. по 27.12.2010р. був власником свідоцтва України № 49569 від 16.05.2005р. на позначення «Окомістин», яке зареєстроване для товарів 5 класу: антисептичні засоби; фармацевтичні препарати; ліки для людини; очні краплі.

Таким чином, факт наявності права власності позивача на знак для товарів і послуг «Окомістин» протягом спірного періоду, а саме 1 кварталу 2010 р., встановлений у рішенні Господарського суду м. Києва від 12.03.2012 р. у справі № 20/95-58/599, що не потребує повторного доказування у даній справі.

Оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого права, порушення якого відбулось у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Ліцензійним договором стосовно сплати роялті за використання знаку для товарів і послуг «Окомістин» протягом 1 кварталу 2010 р., суд вважає, що встановлення факту наявності чи відсутності права власності на знак для товарів і послуг «Окомістин» саме станом на час подання даної позовної заяви до суду не має жодного правового значення для вирішення даної справи по суті.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, враховуючи, що доказів спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач не навів, а заперечення останнього спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, то вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми роялті в розмірі 279 201, 72 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Судові витрати позивача про сплату судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Фармацевтична фірма «Дарниця» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13, ідентифікаційний код 00481212) на користь компанії Мегаінфарм ГмбХ (Megainpharm GmbH) (Австрія, 9082, Марія Верт, Вертерзі-Зюдурфенштр. 163 к. 5, реєстраційний код FN 242375 і/Austria, 9082 Maria Wцrth, Wцrthrsee-Sьduferstr. 163 c 5, registered in the Company Register under the number FN 242375 i) заборгованість у розмірі 279 201 (двісті сімдесят дев'ять тисяч двісті одна) грн. 72 коп. та судовий збір в розмірі 5 584 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 03 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 13.11.2013 р.

Судді: Ю.В. Картавцева (гол.)

Р.В. Бойко

К.В. Полякова