Рішення № 35208119, 07.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р.Справа № 922/3740/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський про стягнення 2407692,87 грн. за участю представників сторін:

позивача - Ященка Р.Ю., довіреність № 14-51 від 22.03.2013 р.;

відповідача - Страхова О.С., довіреність від 09.10.2013 р.; Богомолова О.О.,

довіреність б/н від 22.07.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський, на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу №116 від 30.09.2011 року на суму основного боргу у розмірі 1973500,23 грн., інфляційні витрати у розмірі 9150,24грн., три відсотки річних у розмірі 33889,44 грн., пеню у розмірі 167825,14 грн., 7% штрафу у розмірі 223327,82 грн., а також віднести на відповідача судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.09.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 17.09.2013 року.

13 вересня 2013 року у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір інфляційних витрат, 3% річних та розмір штрафних санкцій, з посиланням на те, що це надасть можливість підприємству виконати свої договірні зобов`язання, а також провести перерахунок суми основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 вересня 2013 року було відкладено розгляд справи на 15 жовтня 2013 року.

25 вересня 2013 року позивач надав заперечення щодо зменшення неустойки, в яких зазначив, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України, та підставою для зменшення неустойки.

15 жовтня 2013 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи та надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15 жовтня 2013 року було оголошено перерву до 22 жовтня 2013 року.

22 жовтня 2013 року представник відповідача надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з хворобою.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року було відкладено розгляд справи на 29 жовтня 2013 року.

29 жовтня 2013 року відповідач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29 жовтня 2013 року було оголошено перерву до 01 листопада 2013 року.

01 листопада 2013 року відповідач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

01 листопада 2013 року представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

01 листопада 2013 року представник відповідача проти позову заперечував, просив надати час для звірки розрахунків між сторонами та звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду спору № 922/3740/13 на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 листопада 2013 року задоволено заяву представника відповідача про продовження строку розгляду спору. Продовжено строк розгляду спору за межі, передбачені ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15-ть календарних днів по 19 листопада 2013 р. Розгляд справи відкладено на 07 листопада 2013 року.

07 листопада 2013 року представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представники відповідача заперечували проти суми основного боргу та штрафних санкцій, посилаючись на те, що позивачем не враховано часткові оплати відповідачем основного боргу, просили суд зменшити розмір пені на 85,0 %.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач) та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" (відповідач) був укладений договір № 116, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується поставити відповідачу імпортований природний газ в період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплачувати його на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору позивач протягом жовтня 2011 року - грудня 2012 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 3359,708 тис. куб м. на загальну суму 4398529,70 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 25.12.2012 р., від 30.11.2012 р., від 31.12.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Позивач вказує на те, що відповідач здійснив оплату природного газу лише частково.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач частково погоджується з сумою основної заборгованості за грудень 2012 року в розмірі 1 939 822,74 грн., з посиланням на те, що сума 33 677,49 грн. була сплачена ним у серпні 2013 року.

Факт оплати відповідачем у серпні 2013 року основної заборгованості в сумі 33 677,49 грн. був підтверджений позивачем у судовому засіданні 07 листопада 2013 року.

За приписом ст.526 Цивільного Кодексу України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 1939822,74 грн. заборгованості правомірна та обгрунтована, тому підлягає задоволенню.

В іншій частині в стягненні 33677,49 грн. слід відмовити як беспідставно заявленої.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов*язання за певний період і вони є невід*ємною складовою суми основного боргу.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних витрат, встановив, що вони розраховані невірно, без врахування листа ВСУ від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012) від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», в якому зазначено, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

З наданих до позову розрахунків, позивач проводить розрахунок інфляційних за період жовтень 2012 р. - січень 2013 р. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за договором виникла у листопаді 2012 р., а з позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтобаз України» звернулося до господарського суду - 04.09.2013 р.

З офіційних повідомлень Державної статистики України вбачається, що індекси споживчих цін (індекси інфляції) у березні, квітні, червні 2013 р. становили 100,0 %, у травні, червні, серпні 2012 р. - 99,7 %, у липні 2012 р. - 99,8 %, травні 2013 р. - 100,1 %, листопаді 2012 р., лютому, липні 2013 р. - 99,9 %, грудні 2012 р., січні 2013 р. - 100,2 %. Зазначені показники не були враховані позивачем при розрахунку інфляційних втрат.

Розрахунок суми заборгованості із урахуванням встановленого індексу інфляції повинен здійснюватися згідно приписів вищевказаного Інформаційного листа Вищого господарського суду України, а саме за весь час прострочення ( листопад 2012 р. - серпень 2013 р., тобто на час звернення до суду), який свідчить про відсутність збільшення суми боргу з урахуванням інфляції, а відповідно відсутність збитків у позивача від інфляційних процесів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 9150,24 грн. інфляційних витрат як безпідставно заявленої.

Відповідач заперечує проти суми нарахованих позивачем 3 % річних, пені та штрафу.

Відповідач не згоден з нарахованими позивачем штрафними санкціями за зобов*язанням жовтня 2012 року, оскільки позивач не врахував своєчасну оплату відповідачем основної заборгованості.

Відповідно до умов договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

Пунктом 3.3. договору сторони встановили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.4. договору, вказаний акт приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином, сторони дійшли згоди та акт приймання-передачі газу за спожитий у жовтні 2012 р. газ був підписаний без зауважень сторін та скріплені їх печатками у наступній редакції: на суму 470 271,19 грн. від 25 грудня 2012 року.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, та воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, підписання зазначеного акту є підставою для виникнення зобов'язання у відповідача щодо остаточних розрахунків.

Враховуючи те, що природний газ був спожитий у жовтні, проте акт підписаний між сторонами 25 грудня 2012 року, період прострочки починається з наступного дня після підписання акту, тобто з 26.12.2012 р. мало місце прострочення платежу.

Однак, позивач за зобов*язанням жовтня 2013 року помилково нараховує відповідачу штрафні санкції за період прострочення з 15.11.12 р. по 27.12.12 р.

При цьому, заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, що був поставлений у жовтні 2012 р. відповідно до договору була погашена в повному обсязі ще до підписання Акту приймання-передачі газу від 25 грудня 2012 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, в графі "призначення платежу" яких зазначено:"попередня плата за газ для населення за жовтень 2012 р. згідно договору № 116 від 30.09.2011р." та "плата за газ для населення за жовтень 2012 р. згідно договору № 116 від 30.09.2011 р.".

Судом перевірені розрахунки 3 % річних, пені та штрафу за весь спірний період та встановлено, що позивачем за жовтень та грудень 2012 року розрахунки зроблені невірно.

Суд вважає обгрунтованим проведений відповідачем розрахунок штрафних санкцій за вказаний період.

Отже, нарахування за зобов*язанням жовтня 2012 р. 3% річних, пені, штрафу є безпідставним, за зобов*язанням грудня 2012 року штрафні санкції складають: пеня - 139 776, 19 грн., 3% річних - 28279,64 грн., штраф - 139405,05 грн.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 30563,84 грн. 3% річних підлягає задоволенню як правомірна.

В стягненні 3325,60 грн. слід відмовити, як зайво нарахованих.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 85,5 %.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 85,5 %, посилаючись на те, що зобов"язання відповідача не виконувалось з об"єктивних причин, а саме у зв"язку з важким фінансовим становищем підприємства відповідача, яке виникло з причин, які не залежали від відповідача.

Неможливість своєчасного виконання своїх зобов'язань перед позивачем відповідач обгрунтовує тим, що Державою не виконуються постанови Кабінету Міністрів України № 190 від 22.02.2006 р. та № 517 від 11.06.2012 р. Про порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету, місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. На цей час затримка субвенцій на погашення різниці в тарифах продовжується, що унеможливлює своєчасну оплату відповідачем боргу за отриманий газ.

Відповідно до довідки про фінансовий стан ПКП «Тепломережі», що додана до матеріалів справи, станом на 01.09.2013 р. заборгованість з державного бюджету з різниці в тарифах складає 3 169, 2 тис. грн., що значно перевищує розмір боргу відповідача за поставлений природний газ. В той же час Первомайський район Харківської області визнаний Кабінетом Міністрів України депресивним районом із дуже низькими доходами населення та високим рівням безробіття. Основним споживачем газу в місті Первомайський (80-83%), є населення яке із за низьких доходів та високого рівня безробіття не в змозі своєчасно оплачувати надані послуги з теплопостачання

Крім того з початку опалювального сезону 2012-2013 років ПАТ HAK «Нафтогаз України» ввів нову методику визначення природного газу для населення затверджену наказом Міністерства палива та енергетики від 15.07.2010 р. № 288, яка суперечить чинним нормативним документам по питанню визначення об'ємів відпущеної теплової енергії та ціноутворенню. За цією Методикою підприємство - відповідач має сплачувати частину природного газу, витраченого на втрати тепла для населення за тарифом госпрозрахункових організацій, який складає 64,11%, а газ для населення коштує 1 309,20 грн. і компенсація від держави надходить лише за ціною газу для населення. Таким чином фактично позивачем додатково здійснюється навантаження на тарифи для населення, яке за грудень 2012 лише за рахунок застосування вказаної методики збільшилося на 750 тис. грн.

В той же час відповідачем активно приймаються міри, щодо погашення заборгованості за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 р. по договору № 166, тобто, за цим самим договором за період по якому вже частково стягувалась заборгованість згідно рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/4891/12. Зазначене підтверджується також трьохстороннім Договором про проведення розрахунків між підприємствами, які надають послуги з теплопостачання та постачальниками природного газу для погашення заборгованості за використаний природний газ із застосуванням фінансових казначейських векселів між HAK «Нафтогаз», Департаментом житлово-комунального розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації та ПКП «Тепломережі», відповідно до якого загальна сума заборгованості складає 1 939 822,74 грн.

Позивач заперечує проти зменшення розміру пені з посиланням на те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий стан не є винятковим випадком в розумінні п. 3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню. Крім того, позивач зазначив, що у відповідності до звіту про фінансові результати за перше півріччя 2013 рік за невиконання зобов"язань контрагентами, в даному випадку, таких, як підприємство відповідача, чистий збиток компанії складає 10561296 грн.

Судом встановлено, що сплата штрафних санкцій у повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а і інші інтереси, зокрема, можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та надання теплової енергії і послуг з теплопостачання населенню міста Первомайський.

Судом також встановлено винятковість обставин у даній справи, що пов'язано з тим, що прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через скрутний фінансовий стан відповідача, що підтверджено балансом підприємства, з якого вбачається, що сума збитків на початок 2013 року становила 9030 грн., а станом на 30.09.13 р. збільшилася і становить 14 316,2 грн.; несвоєчасне відшкодування різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, а також, несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам, яким надаються пільги та субсидії і яка, у разі її надходження, негайно перераховувалась на рахунок позивача в якості оплати за отриманий газ за спірним договором. Зазначене встановлено на підставі довідок, відповідно до яких, станом на 01.10.13 р. року загальний борг населення за надані послуги з централізованого теплопостачання перед відповідачем склав 8383,5 грн., в тому числі: бюджетних організацій - 27,6 тис. грн., населення -7520,2 тис. грн., заборгованість із бюджету по компенсації пільг та субсидій - 572,6 тис. грн.; станом на 01.11.13 р. сума заборгованості державного бюджету на покриття збитків, викликаних невідповідністю діючих тарифів на теплову енергію для населення фактичними витратами підприємства становить 3 658,7 тис. грн., які були досліджені судом.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з посиланням на тяжкий фінансовий стан підприємства, враховуючи часткову оплату відповідачем боргу, відсутність провини відповідача щодо неналежного виконання свого зобов"язання за договором, перевищення розміру штрафних санкцій над сумою заборгованості та нерозмірність штрафних санкцій наслідкам правопорушення, приймаючи до уваги заперечення позивача, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права та про задоволення клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу на 85 %, стягнути з відповідача на користь позивача 22679,41 грн. пені та 23783,82 грн. штрафу.

В стягненні 145145,73 грн. пені та 199544 грн. штрафу слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

На підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530, 610, 611 ЦК України, ст.ст.193,198, 233 ГК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська область, м. Первомайський, мікрорайон 1/2, дитячий садок № 9, код 31679569, р/р № 26004300250917 в Філії Харківського обласного Управління Ощадбанку м. Харкова, МФО 351823) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р № 26002301921 в АТ "Ощадбанк", код банку 300465) 1939822,74 грн. основного боргу, 30563,84 грн. 3% річних, 22679,56 грн. пені, 23783,82 грн. штрафу та 45602,85 грн. судового збору.

В стягненні 33677,49 грн. основного боргу, 9150,24 грн. інфляційних витрат, 3325,60 грн. 3% річних, 145145,73 грн. пені, 199544 грн. штрафу відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.11.2013 р.

Суддя Смірнова О.В.