Рішення № 35208104, 11.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16906/13 11.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "УКРТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп"

про стягнення 179 493,18 грн. штрафу та пені

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Ткаченко О.О. за довіреністю № б/н від 29.08.2013 р.,

Васійчук Л.Ф. за довіреністю № б/н від 29.08.2013 р.

від відповідача: Безсмертний А.В. за довіреністю № б/н від 20.09.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "УКРТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп" (відповідач) про стягнення 179 493,18 грн. штрафу та пені з огляду на порушення відповідачем умов Договору № 1209000799 від 25.09.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем в повному обсязі та в строки, встановлені умовами Договору № 1209000799 від 25.09.2012 р., зобов'язань з поставки обладнання та зобов'язань щодо виконання робіт (демонтажу, монтажу, пусконалагоджувальні роботи, в т.ч. матеріали), у зв'язку з чим позивач нараховує відповідачу пеню та штраф, передбачені вказаним договором. При цьому при визначенні дати, з якої почалося прострочення виконання зобов'язання з поставки обладнання, а рівно і дати, з якої почалося прострочення виконання зобов'язання щодо виконання робіт, позивач виходив з того, що поставка обладнання відповідачем та прийняття його позивачем відповідно до видаткових накладних № 59, № 60 від 27.11.2012 р. фактично і є отриманням відповідачем дозволу від позивача на початок надання послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/16906/13 та призначено її розгляд на 23.09.2013 р. о 10:50 год.

23.09.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 05.09.2013 р. надійшов супровідний лист з додатками для долучення до матеріалів справи, серед яких: пояснення щодо "розпорядження (дозволу) на початок надання послуг"; копії виписок з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача станом на 18.09.2013 р.; власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

В судове засідання, призначене на 23.09.2013 р. представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 23.09.2013 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 05.09.2013 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.09.2013 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог. Позов підтримав у повному обсязі з урахуванням пояснень, поданих 23.09.2013 р. через відділ діловодства суду.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 23.09.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 р. відкладено розгляд справи на 21.10.2013 р. о 10:20 год.

27.09.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

В судове засідання, призначене на 21.10.2013 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 21.10.2013 р., подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого надав пояснення щодо умов спірного Договору № 1209000799 від 25.09.2012 р. та просив суд залишити позовну заяву без задоволення. Відзив на позовну заяву залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 21.10.2013 р., надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог. Позов підтримав з урахуванням пояснень, поданих 23.09.2013 р. через відділ діловодства суду. Зокрема, представник позивача зазначив, що письмове розпорядження (дозвіл) Замовника (позивача) на початок надання послуг, передбачене умовами Договору № 1209000799 від 25.09.2012 р., як окремий документ відсутнє. Разом з тим позивач стверджує, що факт здійснення відповідачем поставки обладнання та прийняття його позивачем шляхом підписання видаткових накладних № 59, № 60 від 27.11.2012 р. безумовно свідчить про погодження (надання дозволу) позивачем на початок надання послуг відповідачем (конклюдентні дії).

Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2013 р. заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, представник відповідача заперечує отримання від позивача жодного розпорядження (дозволу) на початок надання послуг, передбаченого умовами спірного договору, а отже строк виконання відповідачем його зобов'язань за договором не наступив. Крім того, умовами п. 2.6 спірного договору передбачено, що передача в монтаж відповідачу оприбуткованого позивачем обладнання оформлюється актом передачі обладнання в монтаж. Такий акт сторонами не складався та не підписувався. За таких обставин, у відповідача відсутній обов'язок щодо надання послуг з монтажу обладнання, позивачем не доведено порушення відповідачем строків виконання зобов'язань за договором, а отже, на думку відповідача, вимоги позивача про нарахування пені та штрафу є безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні, призначеному на 21.10.2013 р., представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 69, ч. 1 ст. 77 ГПК України та клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 21.10.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 11.11.2013 об 11:50 год.

11.11.2013 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав заперечення на відзив, відповідно до яких вважає доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними, оскільки, хоча сторони і передбачили у Договорі наявність обов'язкового письмового дозволу на надання послуг, але позивач, прийнявши більшу частину послуг (більше 80% об'ємів послуг), наданих відповідачем без будь-яких умов та заперечень, фактично дозволив надання послуг за Договором, і подальше надання окремого письмового розпорядження на початок надання послуг не було доцільним, адже послуги фактично вже надавались.

Позивач звертає увагу, що лист № 1607/11 від 12.06.2013 р., який було додано до позовної заяви, є додатково вжитим позивачем заходом, що мав спонукати відповідача до надання послуг. При цьому вказаний лист, на думку позивача, не слід розцінювати як первинний дозвіл на початок надання послуг, оскільки послуги на момент направлення даного листа відповідачу вже були надані на 80% їх об'єму. Втім, навіть отримавши вказаний лист, відповідач не приступив та не виконав зобов'язання з поставки обладнання на суму 381600,00 грн., а таке позивач розцінює як порушення з боку відповідача однієї із засад цивільного законодавства - добросовісності (п.п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Позивач вважає, що добросовісність може за обставин даної справи анулювати чи виключати застосування правил, встановлених сторонами у Договорі.

В судове засідання, призначене на 11.11.2013 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2013 р. подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії реєстру листів по Броварському ЛВУМГ на 13.06.2013 р. Зазначеним реєстром позивач підтверджує направлення ним листа № 1607/11 від 12.06.2013 р. відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2013 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням письмових пояснень та заперечень на відзив, поданих через відділ діловодства суду 23.09.2013 р. та 11.11.2013 р. відповідно. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.11.2013 р. заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити позивачу в задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.11.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.09.2012 р. між Дочірньою компанією "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" в особі Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкт Груп" (Виконавець, відповідач) був укладений Договір № 1209000799 (далі - Договір).

Правонаступником Дочірньої компанії "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" є Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (позивач), створене відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 р. № 360-р "Про реорганізацію Дочірньої компанії "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2012 р. № 530 "Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" внаслідок реорганізації шляхом перетворення (п.п. 1.1, 1.2 Статуту Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ").

Відповідно п. 1.1 Договору Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (відповідач) зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами надати відповідно до умов Договору послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (ремонт ПВВГ на ГРС Рокитне Боярського ЛВУМГ із заміною замірних дільниць для забезпечення виконання вимог ДСТУ ГОСТ 8.586.1-5:2009) (далі - послуги), в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та технічної документації, а Замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

Адреса, за якою надаються послуги: Боярське ЛВУМГ: 08150, м. Боярка, Київської обл., вул. Маяковського, 49 (п. 1.2 Договору).

Ціну Договору сторони визначили у пункті 5.1 Договору, яка становить 17710806,52 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 2951801,87 грн., з якої:

- вартість матеріалів та послуг складає 716984,92 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 119497,49 грн.;

- вартість обладнання складає 16993821,60 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 2832303,60 грн.

У п. 2.1 Договору сторони узгодили, що передбачені Договором послуги Виконавець (відповідач) надає із своїх матеріалів, а також обладнання, поставку якого, як і початок надання послуг за цим Договором, Виконавець здійснює після отримання від Замовника (позивача) відповідного письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг.

Відповідно до п. 2.2 Договору Виконавець (відповідач) зобов'язується надати послуги протягом 270 календарних днів з дати отримання від Замовника (позивача) письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг та надати послуги з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку надання послуг, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 2). При цьому в Графіку надання послуг конкретні дати виконання робіт не визначені, а терміни виконання розраховуються по місяцях з дати отримання письмового розпорядження (дозволу) Замовника на початок надання послуг.

Згідно п. 2.3 Договору Виконавець має право на дострокове надання послуг за письмовим погодженням Замовника.

Обладнання, придбане Виконавцем за свій кошт, згідно Договору, та передане Замовнику може оплачуватись Замовником на підставі первинних документів (накладних, актів прийому-передачі тощо) (п. 2.5 Договору).

Згідно п. 2.6 Договору передача в монтаж оприбуткованого Замовником обладнання Виконавцю оформлюється актом передачі обладнання в монтаж.

Відповідно до п. 2.13 Договору Замовник має право не приймати від Виконавця обладнання, поставлене до моменту направлення Замовником відповідного письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг.

Після закінчення надання послуг Виконавець передає Замовнику змонтоване обладнання, шляхом оформлення акту здачі змонтованого обладнання (п. 2.14 Договору).

Згідно умов пунктів 4.2, 4.3 Договору здавання-приймання наданих послуг після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг, який складається і підписується Виконавцем та передається уповноваженим представникам Замовника.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за порушення строків надання послуг Виконавець (відповідач) сплачує Замовнику (позивачу) пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено порушення строку надання, за кожен день такого прострочення, а за прострочення надання послуг понад тридцять днів Виконавець (відповідач) додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості послуг, з яких допущено порушення. Сплата пені та/або додаткового штрафу не звільняє Виконавця від виконання зобов'язання.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначив, що згідно видаткових накладних № 59 та № 60 від 27.11.2012 р. відповідач поставив, а позивач прийняв обладнання на загальну суму 15635811,60 грн., а такі дії, на думку позивача, свідчать про фактичне отримання відповідачем дозволу від позивача на початок надання послуг з 27.11.2012 р.

Позивач зазначив, що згідно Графіка надання послуг (Додаток № 2) поставка обладнання мала відбутись протягом першого-третього місяців з дати отримання письмового дозволу Замовника на початок надання послуг, тобто, на думку позивача, з 27.11.2012 р. по 27.02.2013 р. (включно), а 28.02.2013 р. - є датою, з якої почалося прострочення виконання зобов'язання по поставці обладнання.

Позивач також зазначив, згідно Графіка надання послуг (Додаток № 2) виконання робіт (демонтаж, монтаж, пусконалагоджувальні роботи, в т.ч. матеріали) передбачалося поетапно, протягом другого-дев'ятого місяців з дати отримання письмового дозволу Замовника на початок надання послуг, тобто, на думку позивача, з 27.12.2012 р. по 27.08.2013 р. (включно), а 28.01.2013 р. - є датою, з якої почалося прострочення виконання зобов'язання з виконання зазначених робіт.

На твердження позивача, відповідач не виконав зобов'язання щодо поставки обладнання та зобов'язання з виконання робіт (надання послуг) у строк, передбачений Договором та Додатком № 2 до нього, оскільки:

- зобов'язання щодо поставки обладнання (як етап надання послуг) на суму 16993821,60 грн. (п. 5.1 Договору та Графіку надання послуг (Додаток № 2)), яке за даними позивача мало бути здійснене до 27.02.2013 р., станом на час звернення позивача з позовом до суду виконано відповідачем лише на суму 16612221,60 грн., тоді як на суму 381 600,00 грн. таке зобов'язання залишається невиконаним.

Зазначаючи вищенаведену суму невиконаного зобов'язання по поставці обладнання позивач виходив з наступного:

27.11.2012 року згідно видаткових накладних № 59 та № 60 від 27.11.2012 р. відповідач поставив обладнання на загальну суму 15635811,60 грн., яке позивач прийняв та оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 2198 від 25.12.2012 р.;

17.12.2012 року згідно видаткової накладної № 62 від 17.12.2012 р. відповідач поставив обладнання на суму 976410,00 грн., яке позивач прийняв та оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 2226 від 27.12.2012 р. (16993821,60 грн. - 15635811,60 грн. - 976410,00 грн. = 381 600,00 грн.).

- зобов'язання щодо виконання робіт (демонтаж, монтаж, пусконалагоджувальні роботи, в т.ч. матеріали) (як етап надання послуг), які мали виконуватися за даними позивача протягом грудня 2012 року - серпня 2013 року, станом на час звернення позивача з позовом до суду залишаються не виконаними на суму 627 361,84 грн.

14.06.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 (виx. № 3019/10 від 14.06.2013 р.), в якій вимагав виконати зобов'язання в натурі та сплатити штрафні санкції за прострочення надання послуг по Договору, проте відповіді від відповідача не отримав.

Тож з огляду на порушення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за Договором, позивач вважає, що у відповідності до п. 8.1 Договору відповідачу підлягають до нарахування пеня та штраф, про стягнення яких з відповідача позивач і звернувся з даним позовом до суду.

В ході розгляду даного спору по суті позивач зазначив, що письмове розпорядження (дозвіл) на початок надання послуг, передбачене умовами Договору, як окремий документ відсутнє, проте факт здійснення відповідачем поставки обладнання та прийняття його позивачем шляхом підписання видаткових накладних № 59, № 60 від 27.11.2012 р. свідчить про погодження (надання дозволу) позивачем на початок надання послуг відповідачем (конклюдентні дії).

Позивач також вважає, що хоча сторони і передбачили у Договорі наявність обов'язкового письмового дозволу на надання послуг, але позивач, прийнявши більшу частину послуг (більше 80% об'ємів послуг), наданих відповідачем достроково (в порядку п. 2.3 Договору) без будь-яких умов та заперечень, фактично дозволив надання послуг за Договором, і подальше надання окремого письмового розпорядження на початок надання послуг не було доцільним, адже послуги фактично вже надавались.

При цьому позивач наполягає, що доданий до позовної заяви лист № 1607/11 від 12.06.2013 р. є додатково вжитим позивачем заходом, що мав спонукати відповідача до надання послуг, а також, що наведений лист не слід розцінювати як первинний дозвіл на початок надання послуг, оскільки послуги на момент направлення даного листа відповідачу вже були надані на 80% їх об'єму.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на неотримання ним від позивача жодного розпорядження (дозволу) на початок надання послуг, передбаченого умовами Договору, а отже строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, на думку відповідача, не наступив.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини 2 наведеної статті, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

Аналіз змісту вищенаведених умов Договору № 1209000799 від 25.09.2012 р. (п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 5.1 Договору, Додаток № 2 до Договору) свідчить, що фактично між сторонами в письмовій формі укладений змішаний договір, який містить елементи договорів поставки та послуг, а тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфу 3 глави 54 та глави 63 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним робіт та їх оплати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як свідчать матеріали справи, сторони не заперечують укладення між ними в письмовій формі Договору № 1209000799 від 25.09.2012 р. та досягнення між ними згоди щодо усіх його істотних умов, в т.ч. і щодо строків поставки обладнання та надання послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (ремонт ПВВГ на ГРС Рокитне Боярського ЛВУМГ із заміною замірних дільниць для забезпечення виконання вимог ДСТУ ГОСТ 8.586.1-5:2009).

Так, відповідно до п. 2.1 Договору сторони узгодили, що передбачені Договором послуги відповідач надає із своїх матеріалів, а також обладнання, поставку якого, як і початок надання послуг за цим Договором, Виконавець здійснює після отримання від Замовника (позивача) відповідного письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг.

Відповідно до п. 2.2 Договору Виконавець (відповідач) зобов'язується надати послуги протягом 270 календарних днів з дати отримання від Замовника (позивача) письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг та надати послуги з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку надання послуг, який є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 2).

Таким чином, необхідною умовою як для поставки обладнання відповідачем (Виконавцем), так і для початку надання останнім послуг за Договором, сторони чітко визначили отримання від позивача (Замовника) відповідного письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг.

Сторони також чітко визначили, що відлік строку виконання відповідачем (Виконавцем) свого зобов'язання за Договором (надання послуг протягом 270 календарних днів з обов'язковим дотриманням Графіку надання послуг (Додаток № 2)) починається з дати отримання від позивача (Замовника) письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг.

Отже, відлік строку виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором з дотриманням Графіку надання послуг (Додаток № 2) слід починати з наступного дня після вчинення юридично значимої дії - отримання відповідачем від позивача письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг.

При цьому суд не погоджується з доводами позивача, згідно яких факт здійснення відповідачем поставки обладнання та прийняття цього обладнання позивачем шляхом підписання видаткових накладних № 59, № 60 від 27.11.2012 р. безумовно свідчить про погодження (надання дозволу) позивачем на початок надання послуг відповідачем з 27.11.2012 р. Таку поведінку відповідача та позивача останній відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України вважає конклюдентними діями - звичайною за таких обставин поведінкою особи, з якої ясно випливає намір (бажання) особи здійснити правочин на заздалегідь відомих умовах.

Вищенаведені доводи позивача суд вважає безпідставними, оскільки вони не узгоджуються з умовами Договору та вимогами чинного законодавства. Так, суд враховує, що між сторонами укладений договір в письмовій формі, який містить відповідний, погоджений сторонами, перелік умов, в т.ч. і щодо строків поставки обладнання та надання послуг, тоді як приписи ч. 2 ст. 205 ЦК України стосуються випадку вчинення сторонами правочину, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, та такий правочин вчиняється в усній формі.

Більш того, аналіз змісту умов Договору, зокрема пункту 2.13, свідчить, що поставка обладнання не є письмовим розпорядження (дозволом) на початок надання послуг. Так, відповідно до наведеного пункту Договору позивач має право не приймати від відповідача обладнання, поставлене до моменту направлення позивачем відповідного письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг.

Суд також не вважає підставними доводи позивача про те, що хоча сторони і передбачили у Договорі наявність обов'язкового письмового дозволу на надання послуг, але позивач, прийнявши більшу частину послуг (більше 80% об'ємів послуг), наданих відповідачем достроково (в порядку п. 2.3 Договору) без будь-яких умов та заперечень, фактично дозволив надання послуг за Договором, і подальше надання окремого письмового розпорядження на початок надання послуг не було доцільним, адже послуги фактично вже надавались. При цьому суд виходив з наступного.

Як визначено частиною 1 статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що за умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору, Додатку № 2 до Договору, необхідною умовою як для поставки обладнання відповідачем (Виконавцем), так і для початку надання останнім послуг за Договором, сторони чітко визначили отримання від позивача (Замовника) відповідного письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг. При цьому Договір не містить умови про недоцільність надання такого розпорядження (дозволу) з огляду на фактичне надання відповідачем у певних обсягах послуг за Договором до моменту отримання будь-яких розпоряджень (дозволів) Замовника (позивача). Дійсно, пунктом 2.3 Договору передбачено, що Виконавець (відповідач) має право на дострокове надання послуг за письмовим погодженням Замовника (позивача), при цьому сторони не заперечують, що відповідач скористався таким своїм правом та 27.11.2012 р. до моменту отримання будь-яких розпоряджень (дозволів) позивача здійснив часткове надання послуг шляхом поставки частини обладнання на суму 15635811,60 грн. (видаткові накладні № 59 та № 60 від 27.11.2012 р.). Разом з тим, за умовами п. 2.13 Договору, позивач мав право не приймати від відповідача обладнання, поставлене до моменту направлення позивачем відповідного письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг. Однак, таким своїм правом позивач не скористався та прийняв спірне обладнання до моменту направлення відповідачу письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг. Втім такі дії позивача за умовами Договору жодним чином не звільняють його від направлення відповідачу письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг, навіть і за умови надання послуг відповідачем у певних обсягах, враховуючи, що з таким письмовим розпорядженням (дозволом) умови Договору пов'язують відлік строку виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором. До того ж сам позивач зазначив, що включення до Договору умови про наявність письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг пов'язано з необхідністю підготовки позивача до прийняття послуг, здійснення організаційних заходів (допуск транспорту на територію позивача, визначення відповідальних працівників, організація прийняття та перевірка якості обладнання, послуг, планування строків оплати тощо).

За встановлених обставин, суд прийшов до висновку, що для встановлення початку строку виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, а рівно, для встановлення початку прострочення відповідачем своїх зобов'язань за Договором з урахуванням Графіку надання послуг (Додаток № 2), необхідно дослідити факт отримання відповідачем від позивача письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг.

Позивач у наданих суду письмових поясненнях від 23.09.2013 р. щодо "розпорядження (дозволу) на початок надання послуг" зазначив, що таке письмове розпорядження (дозвіл) на початок надання послуг як окремий документ відсутнє.

У наданих суду 11.11.2013 р. заперечення на відзив відповідача, позивач зазначив, що доданий до позовної заяви лист № 1607/11 від 12.06.2013 р. є додатково вжитим позивачем заходом, що мав спонукати відповідача до надання послуг, а також, що наведений лист не слід розцінювати як первинний дозвіл на початок надання послуг, оскільки послуги на момент направлення даного листа відповідачу вже були надані на 80% їх об'єму.

В свою чергу, відповідач згідно відзиву на позовну заяву стверджує, що не отримував від позивача жодного розпорядження (дозволу) на початок надання жодних послуг (абз. 11 стор. 2 відзиву).

Судом досліджено, що в матеріалах справи наявний лист позивача до відповідача № 1607/11 від 12.06.2013 р. "Про виконання договору" (додаток № 9 до позовної заяви) наступного змісту: "Керуючись п. 2.2 договору № 1209000799 від 25 вересня 2012 р., надаємо дозвіл на початок надання послуг, передбачених укладеним договором. Виконання договору просимо почати з 17 червня 2013 р., з обов'язковим отриманням погодженого "Графіку надання послуг", який є невід'ємною частиною договору".

Як випливає зі змісту Договору, він не містить умов щодо порядку надання "письмового розпорядження (дозволу) на початок надання послуг" (у який строк, у вигляді листа (рекомендованого з повідомленням про вручення) чи телеграми, факсу, якого саме змісту тощо), проте не дивлячись на це, вищенаведений лист № 1607/11 від 12.06.2013 р. суд вважає "письмовим розпорядженням (дозволом) на початок надання послуг" в розумінні умов Договору № 1209000799 від 25.09.2012 р.

Будь-які інші документи, які б в розуміння умов Договору вважались би "письмовим розпорядженням (дозволом) на початок надання послуг", позивач не вказав та до матеріалів справи не залучив.

При цьому підстави вважати лист № 1607/11 від 12.06.2013 р. додатково вжитим позивачем заходом, що мав спонукати відповідача до надання послуг, як на цьому наполягає позивач, повністю відсутні.

В ході розгляду даного спору по суті позивач залучив до матеріалів справи докази направлення ним вищенаведеного листа відповідачу, зокрема, реєстр листів по Броварському ЛВУМГ на 13.06.2013 р., який містить відтиск штемпеля підприємства зв'язку про відправлення 14.06.2013 р.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять докази направлення 14.06.2013 р. позивачем відповідачу листа № 1607/11, яким позивач фактично надав дозвіл на початок надання послуг за Договором, та враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень у межах однієї області (Д + 3-4 дні, де Д - день подання в об'єкті поштового зв'язку поштового відправлення до пересилання або опускання простого листа до поштової скриньки до початку виїмки), підставним є висновок суду про отримання відповідачем листа № 1607/11 не пізніше 18.06.2013 р. При цьому при врахуванні наведених строків пересилання поштових відправлень суд виходив з Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 р. № 1149 (із змінами та доповненнями), а також з приписів Наказу УДППЗ "Укрпошта" від 23.03.2010 р. № 148 "Про встановлення нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів".

Таким чином, з урахуванням п. 2.2 Договору, відповідач зобов'язаний надати послуги протягом 270 календарних днів (з обов'язковим дотриманням Графіку надання послуг (Додаток № 2)) з 19.06.2013 р. - наступного дня після 18.06.2013 р.

Згідно Графіка надання послуг (Додаток № 2) поставка обладнання мала відбутись протягом першого-третього місяців з дати отримання письмового дозволу Замовника на початок надання послуг, т.т. за встановлених судом обставин з 19.06.2013 р. по 19.09.2013 р. (включно), а відповідно, 20.09.2013 р. - є датою, з якої почалося прострочення виконання зобов'язання по поставці обладнання.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання щодо поставки обладнання на суму 16993821,60 грн. (п. 5.1 Договору та Графіку надання послуг (Додаток № 2)) станом на час розгляду спору по суті виконано відповідачем лише на суму 16612221,60 грн., тоді як на суму 381600,00 грн. таке зобов'язання залишається невиконаним.

Разом з цим, судом досліджено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 02.09.2013 р. (підтверджується реєстраційним штампом відділу діловодства Господарського суду міста Києва № 16906/13 від 02.09.2013 р.).

При цьому позовні вимоги про стягнення з відповідача, зокрема, 58766,40 грн. пені на підставі п. 8.1 Договору за порушення відповідачем строків поставки обладнання, позивач фактично заявив за період з 28.02.2013 р. по 31.07.2013 р., який знаходиться поза межами встановленого судом початку прострочення виконання зобов'язання по поставці обладнання, а тому в цій частині позовних вимог позивачу належить відмовити повністю. Разом з тим судом встановлено, що вимоги про стягнення пені на підставі п. 8.1 Договору за порушення відповідачем строків поставки обладнання на суму 381600,00 грн. за період з 20.09.2013 р. позивачем не заявлялись.

Враховуючи наведене, суд також відмовляє позивачу в задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 26712,00 грн. 7% штрафу на підставі п. 8.1 Договору, оскільки станом на час звернення позивача з даним позовом до суду (02.09.2013 р.), в тому числі і з відповідною вимогою про стягнення штрафу, відповідач фактично ще не прострочив поставку обладнання понад тридцять днів, як це передбачено пунктом 8.1 Договору.

Згідно Графіка надання послуг (Додаток № 2) виконання робіт (демонтаж, монтаж, пусконалагоджувальні роботи, в т.ч. матеріали) передбачалося поетапно, протягом другого-дев'ятого місяців з дати отримання письмового дозволу Замовника на початок надання послуг, т.т. за встановлених судом обставин з 19.07.2013 р. по 19.03.2014 р. (включно), а отже тільки з 20.03.2014 р. почнеться прострочення відповідачем зобов'язання з виконання зазначених робіт (у разі невиконання цього зобов'язання в строк).

З огляду на наведене, твердження позивача стосовно прострочення відповідачем зобов'язання з виконання робіт (демонтаж, монтаж, пусконалагоджувальні роботи, в т.ч. матеріали) станом на час звернення з даним позовом до суду, а рівно і станом на час розгляду спору по суті, є недоведеним позивачем та повністю спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

За таких обставин, суд повністю відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення 56373,07 грн. пені за період з 28.01.2013 р. по 26.07.2013 р. та 37641,71 грн. 7% штрафу за прострочення зобов'язання з виконання робіт (демонтаж, монтаж, пусконалагоджувальні роботи, в т.ч. матеріали).

Таким чином, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що станом на час розгляду справи по суті позивач належними засобами доказування довів факт порушення відповідачем строків виконання своїх зобов'язань за Договором та додатками до нього, то відсутні підстави для нарахування відповідачу передбачених пунктом 8.1 Договору пені та штрафу, а отже в позові належить відмовити повністю.

Частиною 2 статті 44 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його оплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені приписи 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору при відмові в позові покладаються на позивача.

При цьому судом враховано, що наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 3478 від 31.07.2013 р. підтверджує сплату позивачем судового збору в сумі 4736,86 грн. Враховуючи ціну даного позову в розмірі 179493,18 грн., підставним є висновок про внесення позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Зокрема, належало сплатити судовий збір в сумі 3589,86 грн., тоді як фактично позивачем сплачено 4736,86 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України порядок повернення судового збору встановлюється законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначені підстави повернення судового збору, серед яких - зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 наведеного Закону).

Враховуючи наведене, судовий збір в сумі 1147,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 3478 від 31.07.2013 р., підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", при цьому оригінал зазначеного платіжного доручення залишається в матеріалах справи. Судовий збір в сумі 3589,86 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству "УКРТРАНСГАЗ" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) з Державного бюджету України 1147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень 00 коп.) судового збору, сплачених платіжним дорученням № 3478 від 31.07.2013 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2013 р.

Суддя Гумега О.В.