Постанова № 35206818, 13.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2013 року № 826/12805/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе»до1. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, 2. Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, 3. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпростягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути на свою користь суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 718110 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі м. Києва звернувся до суду з запереченнями, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог, а також просив розглядати справу без його участі.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідачі явку своїх представників у судові засідання 03.09.2013, 03.10.2013, 15.10.2013 та 13.11.2013 не забезпечили, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.12.2010 позивачем направив поштою до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень-грудень 2008 року, за січень, квітень, липень, серпень, листопад та грудень 2009 року та за січень, лютий 2010 року з додатками.

Листом від 09.09.2010 № 19324/10/28-312 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відмовило позивачу у прийнятті вказаних уточнюючих розрахунків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як видно з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2011 у справі № 2а-10584/11/2670 за позовом ТОВ «Бауштоффе» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012, визнано неправомірними дії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо неприйняття уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із самостійним виправленням помилок за звітні (податкові) періоди: «лютий 2010 року» реєстр. № 237418 від 06.09.2010; «січень 2010 року» реєстр. № 237419 від 06.09.2010; «грудень 2009 року» реєстр. № 237420 від 06.09.2010; «листопад 2009 року» реєстр. № 237421 від 06.09.2010; «серпень 2009 року» реєстр. № 237422 від 06.09.2010; «липень 2009 року» реєстр. № 237423 від 06.09.2010; «квітень 2009 року» реєстр. № 237424 від 06.09.2010; «січень 2009 року» реєстр. № 237426 від 06.09.2010; «грудень 2008 року» реєстр. № 237427 від 06.09.2010; «листопад 2008 року» реєстр. № 237428 від 06.09.2010; «жовтень 2008 року» реєстр. № 237438 від 06.09.2010; «вересень 2008 року» реєстр. № 237439 від 06.09.2010, які стали підставою для заявлення позивачем повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 718110 грн., а також вказаною постановою визнано нечинним та скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, яке оформлено листом від 09.09.2010 № 19324/10/28-312.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, позивачем подано до податкового органу названі уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до яких сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість становила у розмірі 718110 грн. При цьому до матеріалів справи також долучено відповідні податкові накладні та виписки по рахунку позивача з відповідними відмітками банку.

За змістом ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Аналогічні положення викладені в ст. 200 ПК України.

Водночас, судом встановлено, що податковий орган не скористався наданим йому правом протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації на проведення перевірки позивача.

Зважаючи на викладене, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за вересень-грудень 2008 року, за січень, квітень, липень, серпень, листопад та грудень 2009 року та за січень, лютий 2010 року перед ТОВ «Бауштоффе» загалом становить 718110 грн., що не заперечувалось відповідачами.

При цьому, підставою даного позову є порушення передбаченого законом права позивача на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у визначені законом строки, у зв'язку з чим у позивача виникло право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

При цьому, Законом України «Про податок на додану вартість» виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться у залежність від подання податковим органом до органу держказначейства відповідного висновку. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.02.2013 у справі № К-3582/10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Крім того, вказаним рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України визначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Частиною першою ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

За таких обставин, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за вересень-грудень 2008 року, за січень, квітень, липень, серпень, листопад та грудень 2009 року та за січень, лютий 2010 року на загальну суму у розмірі 718110 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Бауштоффе» через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх запереченням.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких умов, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за вересень-грудень 2008 року, за січень, квітень, липень, серпень, листопад та грудень 2009 року та за січень, лютий 2010 року у розмірі 718110 грн.

Крім того, суд прийшов до висновку про присудження сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2294 грн. за рахунок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, як суб'єкта владних повноважень внаслідок дій якого було допущено порушення прав та інтересів позивача.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57-Б, код ЄДРПОУ 35290201) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за вересень-грудень 2008 року, за січень, квітень, липень, серпень, листопад та грудень 2009 року та за січень, лютий 2010 року у розмірі 718110 грн. (сімсот вісімнадцять тисяч сто десять гривень 00 коп.).

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто гривень 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 38745056) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України або прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя К.С. Пащенко