Постанова № 35206752, 05.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 листопада 2013 року 810/4909/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терраторг»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0000202301,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Терраторг» (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2013 № 0000202301.

Ухвалами суду від 09.10.2013 було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду до 05.11.2013.

05.11.2013 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Від представника відповідача, також надійшло до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та у порядку письмового провадження.

В обґрунтування письмових заперечень проти позову відповідач вказав, що угоди укладені між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту. Крім того, відповідач вказав, що позивачем не було надано до перевірки документів щодо відслідкування руху товарів від ТОВ «Сировинні ресурси» до ТОВ «Терраторг». У зв'язку із наведеним відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Предмет позову складають відносини між сторонами щодо винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 06.08.2013 №0000202301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83334,00 грн. та обставини, які є підставою для винесення цього рішення.

Так, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Сировинні ресурси» за період з 01.02.2013 по 28.02.2013, за результатами якої складено Акт перевірки від 11.07.2013 № 434/22-2/38183017.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.08.2013 №0000202301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 83334,00 грн. (надалі - оскаржуване рішення).

Із письмових заперечень відповідача та матеріалів справи слідує, що підставою для винесення оскаржуваного рішення була оцінка відповідачем як безтоварних господарських правовідносин між позивачем та «Сировинні ресурси» з купівлі-продажу.

Так, із матеріалів справи слідує, що 01.02.2013 року між позивачем та ТОВ «Сировинні ресурси» був укладений договір купівлі-продажу № 14 (надалі - Договір № 14). Предметом даного договору було прийняття та оплата товару (тушка курчат-бройлерів) у кількості, по найменуваннях і цінах, значних у накладних (товарно-транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару

На підтвердження виконання умов Договору № 14 представником позивача подано до суду завірені позивачем копії податкових накладних від 13.02.2013 № 15 та від 21.02.2013 № 24, а також копії видаткових накладних від 13.02.2012 № 88 та від 21.02.2013 № 89.

Натомість, позивачем ні під час проведення перевірки податковим органом, ні до суду не було подано банківських виписок, платіжних доручень чи будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували розрахунки позивача з ТОВ «Сировинні ресурси» за Договором № 14.

Також, Актом перевірки встановлено та позивачем не спростовано, що позивачем не було подано до перевірки жодних первинних документів, які б могли свідчити про товарність господарської операції, зокрема такі як довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, що могли б підтвердити транспортування товару, сертифікати походження товару, а також відомостей про наявність холодильних установ чи складських приміщень для зберігання м'яса (враховуючи специфіку товару яка поставлялась позивачу його контрагентом за Договором № 14).

У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку про відсутність виконання договору між позивачем та його контрагентом ТОВ «Сировинні ресурси».

Відповідачем по справі також було вказано на акт Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 21.06.2013 № 221/22-4/37563861 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Сировинні ресурси», щодо документального підтвердження господарських відносин із підприємствами-постачальниками, у томі числі і з ТОВ «Терраторг» (позивачем у справі). З обставин, встановлених вказаним актом слідує, що, зокрема, в періоді з 01.02.2013 по 28.02.2013 у ТОВ «Сировинні ресурси» були відсутні будь-які власні чи орендовані основні фонди, а саме складські приміщення для зберігання продукції тваринницького походження; до звірки не надано сертифікатів якості або походження товару, санітарно-гігієнічні висновки та інші документи, що підтверджують походження та якість товару; довіреностей та виписок з книг довіреностей на отримання товарів придбаних у постачальників; товарно-транспортних накладних на перевезення товару та інших документів (звітів, подорожніх листів, тощо) які б свідчили про дійсність придбання товару від постачальників.

Також суд звертає увагу, що позивач не надав суду ніяких документів, які підтверджували зберігання у позивача товару (враховуючи специфіку придбаного товару), придбаного у ТОВ «Сировинні ресурси» за договором № 14 чи використання такого товару для власних господарських цілей

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного, а саме щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Зазначені положення податкового законодавства дозволяють дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних, транспортних і т.д.), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи те, що у позивача відсутні такі документи як довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні та подорожні листи, що могли б підтвердити транспортування товару, сертифікати походження товару, а також відомостей про наявність холодильних установ чи складських приміщень для зберігання м'яса (враховуючи специфіку товару яка поставлялась позивачу його контрагентом за Договором № 14), суд дійшов висновку що господарська операція проведена між позивачем та його контрагентом ТОВ «Сировинні ресурси» є безтоварною, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.