Рішення № 35204317, 04.11.2013, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 0430/1989/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кривошеї С. С.

при секретарі Труняковій А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 травня 2005 року ОСОБА_2 отримала від неї позику в розмірі 1000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 7993 гривні, що підтверджується розпискою відповідача.

Оскільки відповідач була не в змозі вчасно повернути заборговані кошти, вона кожного разу відтягувала строк повернення боргу, не вимагала його повернення, в усній формі дозволяючи повернути його пізніше.

У 2008 році ОСОБА_2 частково сплатила суму боргу у розмірі 1500 гривень та залишилася їй винною 6493 гривні.

Через тривалий час наприкінці березня 2010 року вона повідомила відповідачку про те, що дає їй ще один місяць для повернення суми боргу до 30 квітня 2010 року

У зазначений термін ОСОБА_2 їй суму боргу не повернула, тому вона була змушена звернутися до прокуратури м.Першотравенськ та до Першотравенського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області для прийняття заходів реагування до боржниці, але їй було надіслано відповідь, що дана справа не підвідомча правоохоронним органам і порекомендовано звернутися до суду.

Вона є інвалідом першої групи і через це не може вчасно належним чином захистити свої права. Саме через свій важкий стан здоров'я не вимагала вчасного повернення боргу, надавала відповідачці додатковий строк для його повернення.

Вважає, що у відповідність до ст.625 ЦК України ОСОБА_2 повинна сплатити на її користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 5% щомісячно на суму боргу за період часу з травня 2005 року по червень 2012 року, а саме 6493 гривні - суму основного боргу + 584,37 гривень (інфляційне збільшення) + 30018,43 (% за договором позики), а всього стягнути 37095,8 гривень.

13 травня 2013 року позивачка уточнила свої позовні вимоги прохала суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь за період часу з травня 2005 року по травень 2013 року - 40358,1 гривні, відповідно до розрахунку: 6493 гривні - суму основного боргу + 600,17 гривень (інфляційне збільшення) + 33264,93 (% за договором позики).

Крім того позивач прохала суд стягнути на її користь з відповідача 40000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона зазнала як моральних страждань, через хвилювання, так і матеріальних втрат у зв'язку з тим, що не маючи достатніх коштів не змогла провести газифікацію будинку в якому проживає, крім того у зв'язку з хвилюванням у неї на нервовому грунті виникли ряд захворювань.

Також прохала суд поновити їй строк звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з тим, що вона є інвалідом 1 групи та має низку тяжких захворювань, а тому часто хворіє та перебуває на стаціонарному лікуванні, як в лікувальних закладах м.Першотравенська так і лікувальних закладах м.Дніпропетровська.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, направила суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та прохала суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судових засідання позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона дійсно 17 травня 2005 року позичила у ОСОБА_1 1000 доларів США, які зобов'язалася повернути через три місяці, тобто не пізніше 17 серпня 2005 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного інтересу. Загальний строк позовної давності встановлено тривалістю у три роки, відповідно до ст..257 ЦК України. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто ОСОБА_1 була вправі вжити відповідних заходів по стягненню з неї суми боргу лише в межах визначеного ст..257 ЦК України строку загальної позовної давності, тобто до 17 серпня 2008 року.

Приблизно в червні 2008 року вона частково повернула позивачці борг в сумі 1500 гривень, а тому у відповідність до ст.264 ЦК України строк позовної давності перервався, і почав знову обліковуватися з моменту часткового повернення суми боргу.

Таким чином, новий встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк в межах якого позивачка могла звернутися до суду з вимогою про повернення боргу сплив у червні 2011 року.

Вважає, що стягнення з неї боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків неможливе, у відповідність до ст.266 ЦК України, згідно якої зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Посилання позивачки на ту обставину, що вона є інвалідом першої групи і тому не мала можливості вчасно звернутися до суду, вважає неспроможними, так як ОСОБА_1 є інвалідом першої групи з 17 квітня 1996 року, але це їй не завадило вчасно в рамках строку позовної давності в квітні 2010 року звернутися до прокуратури м.Першотравенська та до Першотравенського МВ ГУМВС з заявами про притягнення її до відповідальності, а тому незрозуміло чому вона не змогла звернутися до суду.

Прохала суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі у зв'язку зі спливом позовної давності.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідність до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 цього ж Кодексу - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідність ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що між сторонами 17 травня 2005 року було укладено договір займу, згідно якого ОСОБА_1 дала в борг ОСОБА_2 1000 доларів США, з виплатою 5 % щомісячно строком на три місяці, що в судовому засіданні визнала відповідач.

У червні 2008 року ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 1500 гривень в рахунок погашення суми позики.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня. Коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких невизначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( частина 1 та 5 статті 261 ЦК України.)

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

При зазначених вище умовах строк позовної давності був перерваний в червні 2008 року та почав свій перебіг заново і закінчився у відповідність до ст. 257 ЦК України в червні 2011 року, тоді як до суду ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості по договору позики звернулася лише 01 серпня 2012 року, але враховуючи, що позивачка, починаючи з травня 2011 року до моменту звернення до суду майже постійно перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, у зв'язку з онкозахворюванням та захворюванням опорно-рухаючого апарату, та є інвалідом першої групи, суд вважає за необхідне поновити їй строк звернення до суду, визнавши причини його пропуску поважними.

Відповідно до ст.524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Договором позики передбачено виплату 5% щомісячно, а тому відсотки за користування сумою позики за 2005 рік, за 7 місяців та 14 днів становить: 1000 доларів США Х 37,25% = 372,5 долари США.

За період з 01 січня 2006 року по 01 червня 2008 року відповідач користувалася коштами 29 місяців, а тому сума відсотків за зазначений період становить 1000 доларів США х (29 х 5%) = 1450 доларів США.

Відповідно до пояснень відповідачки вона в червні 2008 року сплатила на користь ОСОБА_1 1500 гривень, що на той час, відповідно до курсу НБУ - 482,20 гривень за 100 доларів США, становило 311 доларів США.

Так як точна дата повернення коштів не встановлена суд проводить розрахунок, приймаючи, що датою виплати є 01 червня 2008 року, а тому сума відсотків за користування грошовими коштами за період часу з 01 червня 2008 року по травень 2013 року складає 2067 доларів США, відповідно до розрахунку: 1000 - 311= 689 х (5% х 60 місяців).

Загальна сума відсотків за користування позикою становить 3889,5 долари США ( 372,5 + 1450 + 2067), що в гривневому еквіваленті на час постановлення рішення, у відповідність до курсу встановленого НБУ, складає 31077 гривень 11 копійок.

Індекс інфляції ( індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а цінив Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Відповідно до норми ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні, тому правових підстав для нарахування індексу інфляції в даному випадку немає.

Обговорюючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 сум відшкодування моральної шкоди, спричиненої неналежним виконанням зобов'язання, суд приходить до висновку, що дані вимоги задоволенню не підлягають так як не передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 необхідно стягнути 5505 гривень 11 копійок, що є еквівалентом 689 доларів США, в рахунок основного боргу по договору позики та 31077 гривень 11 копійок, еквівалент 3889,5 доларів США, - відсотки за користування сумою позики.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5505( п'ять тисяч п'ятсот п'ять) гривень 11 копійок - основного боргу, що є еквівалентом 689 доларів США та відсотки за користування позикою в сумі 31077 ( тридцять одна тисяча сімдесят сім) гривень 11 копійок, а всього стягнути 36582 ( тридцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят дві) гривні 22 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 365 (триста шістдесят п'ять ) гривень 82 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. С. Кривошея