Ухвала суду № 35203970, 14.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/5981/13 Головуючий 1 інстанції - Гайдук Л.П. Справа № 638/5941/13-ц Доповідач - Ізмайлова Г.Н.

Категорія: сімейна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Ізмайлової Г.Н.

суддів - Коростійової В.І., Гуцал Л.В.

за участі секретаря - Остапович Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа - ВГІРФО Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про встановлення факту сумісного проживання однією родиною чоловіка та жінки без укладання шлюбу, визнання права власності на частину квартири, визнання договору дарування квартири частково недійсним, визнання права власності на внески,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним позовом.

Зазначив, що з ОСОБА_5, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 р., він перебував в фактичних шлюбних відносинах з 1978р. Після реєстрації шлюбу у 1980р., вони внесли перший пайовий внесок у житлово-будівельний кооператив «Роща-5» на ім`я дружини у розмірі 3450 руб., якій видано ордер на квартиру АДРЕСА_1. 30 січня 1984р. шлюб з ОСОБА_5 було розірвано і на той час ними було сплачено в ЖБК «Роща-5» 4059,00 руб., що становило ? частку вартості квартири.

Після розірвання шлюбу вони з ОСОБА_5 продовжували проживати однією сім`єю, мали спільний бюджет і вели спільне господарство. Розірвання шлюбу носило формальний характер, що було необхідним для збереження житла у квартирі АДРЕСА_2

Після введення в дію СК України до дня смерті ОСОБА_5 продовжували з нею проживати як чоловік і жінка однією сім`єю, що є підставою для визнання його спадкодавцем.

Виходячи з наступного, просив визнати за ним право власності на ? частину спірної квартири, як частку в спільному майні подружжя, визнавши в цій частині недійсним договір дарування квартири, за яким померла подарувала всю квартиру своїй дочці ОСОБА_2, а також визнати за ним право власності грошові вклади у ПАТ КБ «ПриватБанк», що знаходяться на рахунках ОСОБА_5 та які є їхньою спільною власністю, для чого встановити факт проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу до смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Відповідачі проти позову заперечували, пояснили, що ОСОБА_1 батько зловживав спиртними напоями і однією сім`єю з їхньою матір`ю не проживав.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2013 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд встановив факт сумісного проживання однією родиною чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_5 з 01 січня 2004 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 р., визнав за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири та в цій частині недійсним договір дарування квартири, а також визнав право власності на ? частину грошових коштів на банківських вкладах, відкритих на ім`я ОСОБА_5

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просять рішення скасувати:

- ОСОБА_1 просить встановити факт перебування з ОСОБА_5 в фактичних шлюбних відносинах з 1980 р., визнати за ним право власності на ? частину квартири, визнати в цій частині недійсним договір дарування квартири та витребувати ? частину із незаконного володіння ОСОБА_2;

- ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову. При цьому як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 посилаються на порушення судом норм матеріального і процесуального права та недоведеність обставин, які суд вважає доведеними.

Апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Судом установлено, що з 6 червня 1980 р. по 31 січня 1984 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі.

28 квітня 1984 р. на ім`я ОСОБА_5 Дзержинським РВК м. Харкова видано ордер на право зайняття трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 у м. Харкові на сім`ю у складі трьох чоловік, в тому числі на двох дітей - ОСОБА_2 і ОСОБА_4

Згідно довідки КО «Єдність» (правонаступника ЖБК «Роща-5») 22 червня 1982 р. ОСОБА_5, як членом ЖБК, сплачено пайовий внесок за вказану квартиру у розмірі 3450,00 руб., що при повній сумі всіх пайових внесків - 8197,31 руб. становило 42%.

На час розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 31 січня 1984р. було сплачено 50% всіх пайових внесків.

Згідно ст. 22 КнШС УРСР (в редакції 1969р.), який діяв на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визначаються рівними (ст.. 28 КнШС УРСР в редакції 1969р.).

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу належить ? частина спірної квартири у спільному сумісному майні подружжя, яке становило ? частину квартири.

Після розірвання шлюбу у 1984р. ОСОБА_1 і ОСОБА_5 продовжували перебувати у фактичних шлюбних відносинах проживаючи у спірній квартирі, а з 1 січня 2004р. після набрання чинності Сімейним Кодексом України - як чоловік і жінка однією сім`єю, що підтверджували свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інші.

Крім того, проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі від дня її отримання ОСОБА_5 підтверджено актами і довідкою КО «Єдність».

Наявність у ОСОБА_1 іншої квартири, яка була ним приватизована і продана в інтересах сім`ї, після чого у липні 2012 р. він зареєструвався у спірній квартирі, не є підставою для відмови у визнанні за ним власності на ? частину квартири.

Оскільки ОСОБА_1 проживав у спірній квартирі після розірвання шлюбу з ОСОБА_5, то він не пропустив строків позовної давності в правовідносинах щодо поділу спільного майна подружжя, про застосування якого відповідачами не надано заяви відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.

Визнаючи за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири, на підставі ч.1 ст.203, 215 ЦК України, суд обґрунтовано визнав в цій частині недійсним і договір дарування, за яким ОСОБА_5 09 грудня 2006 р. подарувала вказану квартиру ОСОБА_2 і про наявність якого ОСОБА_1 стало відомо після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

Встановивши факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 як чоловіка і жінки однією сім`єю з 01 січня 2004 р., суд обґрунтовано визнав за ОСОБА_1 право власності на ? частину нажитих у цей період грошових заощаджень, що знаходяться на рахунках померлої, відповідно до ч.1 ст.74 СК України.

В той же час факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловіка і жінки, при наявності спадкоємців першої черги, якою є дочка померлої ОСОБА_2, (ст.1261 ЦК України) не є підставою для визнання за позивачем права на спадкування.

З огляду на наведене, на підставі ст..308 ЦПК України судова колегія відхиляє апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і залишає рішення без зміни як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.209, 218, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 липня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий -

Судді -