Рішення № 35202686, 06.11.2013, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-3419/13

760/10132/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.

при секретарі: Слепусі О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх та неповнолітньої ОСОБА_3 інтересах, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх та неповнолітньої ОСОБА_3 інтересах, ОСОБА_4 про стягнення боргу, в якому просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 6 970 011, 56 грн. в межах вартості майна, отриманого у спадщину, відповідно до частини кожного з них у спадщині.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що 27 квітня 2011 року ОСОБА_2 уклала з ним договір позики, за згодою її чоловіка ОСОБА_11

За цим договором позики ОСОБА_2 отримала у борг у ОСОБА_1 796 540 грн., з виплатою процентів за користування грошовими коштами у розмірі 36%, та зобов'язувалася повернути їх у строк до 01 травня 2012 року. Договором була також передбачена пеня у розмірі 1,3% від простроченої суми за кожен день прострочки та виплата суми з урахуванням індексу інфляції.

01 вересня 2011 року між ним (позивачем) та ОСОБА_2 був укладений договір позики, за яким відповідач взяла у позивача у нього у борг кошти у сумі 1 737 721, 60 грн., що еквівалентно 218 000 доларів США, за згодою чоловіка ОСОБА_11, на строк до 01 вересня 2012 року, зі сплатою 39% річних за користування коштами.

Договором була також передбачена пеня у розмірі 1,3% від простроченої суми за кожен день прострочки та виплата суми з урахуванням індексу інфляції.

Сума боргу за договорами позики з нарахованими відсотками та пенею становить 6 970 011, 56 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_11 помер, після його смерті відкрилася спадщина.

Спадкоємцями ОСОБА_11 є його дружина ОСОБА_2, з якою він перебував у шлюбі і на момент укладення договорів позики, донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька ОСОБА_4

Позивач направив нотаріусу та спадкоємцям вимоги про задоволення вимоги кредитора щодо повернення позики, зобов'язання про повернення якої вважав спільною сумісною власністю подружжя, однак вони залишилася невиконаними, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися з позовом до суду.

Також позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 3 485 005, 65 грн. та заборгованість у розмірі 1 161 668, 56 грн., але в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину; стягнути з неповнолітньої ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, заборгованість у розмірі 1 161 668, 56 грн., але в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину, та стягнути з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 1 161 668, 56 грн., але в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2013 року у якості третіх осіб у справі були залучені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені у заяві про збільшення позовних вимог, та просив позов задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі та не заперечувала проти його задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав та просив у задоволені позову відмовити, посилаючись на відсутність доказів викладеної у позові обставини про те, що ОСОБА_2 брала кошти у борг в інтересах сім'ї, а тому вважав, що саме вона повинна відповідати за борговими зобов'язаннями.

Від третіх осіб до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши представників позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 27 квітня 2011 року було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 796 540 грн., а остання зобов'язувалася їх та нараховані проценти повернути до 01 травня 2012 року (а.с.7).

Пунктом 4 договору проценти за користування коштами встановлювалися у розмірі 36% річних.

Згідно з пунктом 8 договору у разі порушення строків повернення боргу ОСОБА_2 зобов'язувалася сплатити ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 1,3% від простроченої суми за кожний день прострочки.

Як вбачається з даних нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 28 квітня 2011 року (а.с.8) вона у повному обсязі отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 796 540 грн. за договором позики від 27 квітня 2011 року.

01 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 737 721, 60 грн., а остання зобов'язувалася грошові кошти еквівалентні 218 000 доларів США та нараховані проценти повернути до 01 вересня 2012 року (а.с.9).

Пунктом 4 договору проценти за користування коштами встановлювалися у розмірі 39% річних від позичених грошових коштів.

Згідно з пунктом 8 договору у разі порушення строків повернення боргу ОСОБА_2 зобов'язувалася сплатити ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 1,3% від простроченої суми за кожний день прострочки.

Як видно з даних свідоцтва про одруження (а.с. 10) ОСОБА_11 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 30 червня 2006 року.

З даних заяви про згоду подружжя від 10 червня 2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, вбачається, що ОСОБА_11 дав згоду своїй дружині ОСОБА_2 на укладання договору позики грошових коштів на будь-яку суму на умовах на її розсуд (а.с. 208).

З даних витягу з кримінального провадження (а.с. 238), довідок медичних клінік (а.с.а.с.239, 241), виписки із історії хвороби (а.с.240) видно, що кошти витрачалися на лікування ОСОБА_11

Відповідно до даних свідоцтва про смерть ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_11 25 березня 2013 року до нотаріуса звернулася його донька ОСОБА_4, що підтверджується даними свідоцтва про народження (а.с.158), з заявою про прийняття спадщини (а.с. 155).

05 грудня 2012 року нотаріусу подали заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11 ОСОБА_2, як дружина померлого (а.с.148) та неповнолітня ОСОБА_3, як донька померлого, що підтверджується даними свідоцтва про народження (а.с. 154), за згодою матері ОСОБА_2 (а.с.144).

З вимогами (претензіями) про обов'язок спадкодавця до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 звернулися кредитори спадкодавця: ОСОБА_5 (а.с. 165), ОСОБА_6 (а.с. 166), ОСОБА_7 (а.с. 167), ОСОБА_8 (а.с. 168), ОСОБА_9 (а.с. 171), ОСОБА_1 (а.с. 172), ОСОБА_10 (а.с. 173).

Судом встановлено, що 15 травня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 видано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину кожному на 1/3 частину 33,5% статутного фонду ТОВ «Укрторгконтракт-М» та пов'язаних з цією часткою корпоративних прав (а.с.а.с. 186, 190, 200).

Вартість спадкового майна, на яке видано кожне свідоцтво, становить 1 046,87 грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України підтвердженням укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Крім того, статтею 1050 ЦК України передбачено наслідки порушення договору позичальником. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 65 СК України дружина або чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно з ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідач ОСОБА_2 повністю визнала позовні вимоги.

Судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, пояснень сторін та заяв третіх осіб встановлено, що відповідач ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_1 грошові кошти, сума яких зазначена у договорах позики від 27 квітня 2011 року та 01 вересня 2011 року, за згодою свого чоловіка ОСОБА_11, для використання в інтересах сім'ї.

Сума боргу на ІНФОРМАЦІЯ_2 року за договором позики від 27 квітня 2011 року, з урахуванням 36% за користування коштами, 1,3 % за кожний день прострочення виконання зобов'язання і індексу інфляції, та за договором позики від 01 вересня 2011 року, з урахуванням 39% за користування коштами, 1,3 % за кожний день прострочення виконання зобов'язання та індексу інфляції становить 6 970 011,30 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с.а.с.49-52).

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Заяву кредитора було подано до спадкоємців, які прийняли спадщину, у визначений ст. 1281 ЦК України строк (а.с.а.с. 12-16).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, ? частину боргу, з урахуванням сум, обчислених згідно з умовами укладених в інтересах сім'ї договорів позики, потрібно стягнути з відповідача ОСОБА_2, а іншу ? частину - з спадкоємців чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_11 у рівних частках, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, з ОСОБА_2 потрібно стягнути заборгованість у розмірі 3 485 005, 65 грн. та заборгованість у розмірі 1 161 668, 56 грн., але в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину; стягнути з неповнолітньої ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, заборгованість у розмірі 1 161 668, 56 грн., але в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину, та стягнути з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 1 161 668, 56 грн., але в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів, пропорційно до частини задоволених вимог, потрібно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3 441 грн. (відповідно 2/3 частини від суми судового збору з ОСОБА_2, 1/6 частину з ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, 1/6 частину - з ОСОБА_4.).

Керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 60, 61, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 611, 625, 1046-1050, 1218, 1226, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 60, 65, 70 СК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх та неповнолітньої ОСОБА_3 інтересах, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 3 485 005 (три мільйони чотириста вісімдесят п'ять тисяч п'ять) грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1 161 668 (один мільйон сто шістдесят одну тисячу шістсот шістдесят вісім) грн. 56 коп., але в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1 161 668 (один мільйон сто шістдесят одну тисячу шістсот шістдесят вісім) грн. 56 коп., але в межах вартості майна, одержаного неповнолітньою ОСОБА_3 у спадщину після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1 161 668 (один мільйон сто шістдесят одну тисячу шістсот шістдесят вісім) грн. 56 коп., але в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та судовий збір у розмірі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.І. Кізюн