Рішення № 35201242, 13.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18801/13 13.11.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»ДоПриватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут»Простягнення 8 621,41 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаНіколенко О.А.Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (далі - Відповідач) про стягнення 8 621,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.10.2013 р.

11.10.2013 р. через канцелярію суду надійшов лист від МТСБУ №7/2-28/27621 від 08.10.2013 р. з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ по полісу №АВ/6774432.

30.10.2013 р. від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, до якого у тому числі, додана копія постанови Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.2012 р. у справі №3/421/1441/12.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.10.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 13.11.2013 р.

12.11.2013 р. через канцелярію суду від представника позивач надійшли письмові пояснення по справі, за змістом яких останній просив суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 8 621,41 грн.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду документи та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2011 р. між позивачем та Лубінець Н.В. укладено договір добровільного страхування №06/0633350/0402/11, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останньої, що не суперечать чинному законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, автомобілем «Nissan», державний реєстраційний номер АЕ 3033 СМ.

31.05.2012 р. о 18 годині 00 хвилин Филенко В.М., керуючи транспортним засобом автомобілем «Chevrolet», державний реєстраційний номер АЕ 2147 ЕМ, рухаючись по пр. Кирова у м. Дніпропетровську, при зміні в районі вул. Свердлова напрямку руху ліворуч, не переконався в безпеці свого маневру, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Nissan», державний реєстраційний номер АЕ 3033 СМ, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, що підтверджується довідкою ВДАІ м. Дніпропетровська при УМВС України в м. Дніпропетровськ від 04.07.2012 р. №9014273.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.2012 р. у справі №3/421/1441/12 водія Філенко Валерія Миколайовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту №13/06/12/1 про оцінку автомобіля «Nissan», державний реєстраційний номер АЕ 3033 СМ, складеного 13.06.2012 р. спеціалістом оцінювачем Нечепорук О.О. (кваліфікаційне свідоцтво №4486 від 22.07.2006 р.), вартість матеріального збитку, завданого власникові «Nissan», державний реєстраційний номер АЕ 3033 СМ, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 7 870,32 грн.

Страховим актом №0401/06/5327/81208 від 18.07.2012 р. пошкодження транспортного засобу марки «Nissan», державний реєстраційний номер АЕ 3033 СМ, внаслідок ДТП, що сталося 18 годині 00 хвилин по пр. Кирова у м. Дніпропетровську, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 9 621,41 грн.

На підставі страхового акту, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 9 621,41 грн., що підтверджується платіжним дорученням №036572 від 23.07.2012 р. та відомістю виплат за період з 18.07.2012 р. по 18.07.2012 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, позивач зазначає, що до нього перейшло в межах суми 9 621,41 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Філенко В.М., у вчиненні спірного ДТП встановлена у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність Філенко В.М. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобілю «Chevrolet», державний реєстраційний номер АЕ 2147 ЕМ, застрахована - відповідачем згідно із полісом №АВ/6774432.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент ДТП та направлення позивачем заяви про виплату відшкодування страхового) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «Chevrolet», державний реєстраційний номер АЕ 2147 ЕМ застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АВ/6774432, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Заявою №2013-07/08СКП від 06.06.2013 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 9 621,41 грн.

Останній відповіді на заяву у визначені п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) строки не надав, відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Тобто, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто спеціальним законам, який застосовується до спірних правовідносин, зокрема ст. 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а саме у даному випадку, вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту експерта, а не рахунками СТО.

Крім того, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. За змістом ст. 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визнання яких містяться в п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 р. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998 р. №16.

Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

При цьому, документи виконавця робіт по відновленню транспортного засобу (рахунок, акт виконаних робіт тощо) не можуть вважатися належним підтвердженням розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу.

Матеріалами справи (звіт №13/06/12/1) підтверджено, що розмір відновлювального ремонту автомобіля «Nissan», державний реєстраційний номер АЕ 3033 СМ внаслідок спірного ДТП становить 7 870,32 грн.

Полісом №АВ/6774432, передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №АВ/6774432 підлягає зменшенню на 1 000,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №АВ/6774432 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 6 870,32 грн. (7 870,32 грн. вартість відновлювального ремонту згідно звіту експерта - 1000,00 грн. франшизи).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 6 870,32 грн.

В іншій частині заявлено до стягнення страхового відшкодування необхідно відмовити з огляду положень ст. 29 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, А; ідентифікаційний код 31093336) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) суму страхового відшкодування у розмірі 6 870 (шість тисяч вісімсот сімдесят) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1 371 (одна тисяча триста сімдесят одна) грн. 05 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2013 р.