Ухвала суду № 35201010, 04.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"04" листопада 2013 р. Справа № 817/2947/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" вересня 2013 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельна фірма "Діброва-Зв'язок" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби форми "Р" № 0001972342 від 08.05.2013 року.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області просить скасувати вказану постанову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ст. 197 КАС України.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Рівному проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВТФ "Діброва-Зв'язок" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Лантабуд" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 247/22-200/2256347 від 22.04. 2013 року (а.с. 15-20), що містить висновок про порушення позивачем п.44.1 ст.44 розділу 1, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України - завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ в розмірі 11625 грн., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС форми "Р" № 0001972342 від 08 травня 2013 року позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 17437,50 грн., з яких 11625,00 грн. - за основним платежем, 5812,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Лантанбуд" товарно-матеріальних цінностей.

Судом першої інстанції встановлено, що контрагент ТОВ "Лантанбуд" на час правовідносин із позивачем володів необхідною право- та дієздатністю для вчинення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Лантанбуд" у жовтні 2011 року укладено усний договір купівлі-продажу кабелю МКСБ4*4*1.2. На виконання договору ТОВ "Лантанбуд" поставило позивачу матеріальні цінності на загальну суму 69747,80 грн., у тому числі - ПДВ - 11624,63 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.10. 2011 року на загальну суму 69747,80 грн., у т.ч. ПДВ - 11624,63 грн.; податковою накладною № 5 від 04.10. 2011 року на загальну суму 69747,80 грн., у т.ч. ПДВ - 11624,63 грн. Вказана податкова накладна включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2011 року та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (а.с. 51, 53).

Придбані матеріальні цінності отримані позивачем, що відображено у бухгалтерській довідці № 10/11 за жовтень 2011 року (а.с. 54). Розрахунки за отриманий товар проведені згідно платіжного доручення № 246 від 12 жовтня 2011 року (а.с. 50).

Перевезення матеріальних цінностей від ТОВ "Лантанбуд" до місця здійснення субпідрядних робіт здійснене автотранспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортною накладною серія 07ДДТ № 07978 від 13.10. 2011 року (а.с. 52).

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п. 201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ "Лантанбуд" кабелю та отримання доходу від його використання підтверджується письмовими доказами. Так, між позивачем та ТзОВ "Шляхове будівництво "Альтком" укладено договір субпідряду на виконання робіт, в ході яких використано кабель, рух (надходження та списання) якого підтверджується бухгалтерською довідкою № 4/13 за квітень 2013 року та актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за квітень 2013 року (а.с. 37-40, 56-57, 58-70). Вказані роботи оплачені замовником (а.с. 41-44).

Окремо слід зазначити, що підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, така позиція не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання його таким.

Доводи податкового органу про те, що правочин позивача з ТОВ "Лантанбуд" порушує публічний порядок та направлений на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість внаслідок незаконного формування податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси у справі № 1-КП/1522/9/12 від 20.02. 2013 року в справі, що не набрав законної сили, не може бути взятий до уваги, оскільки він не доводить вини та умислу на заподіяння шкоди майну держави у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені ТзОВ ВТФ "Діброва-Звязок" та ТОВ "Лантанбуд".

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту. Обов'язок позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язаннями по сплаті податків до бюджету контрагентами - постачальниками законодавчо не визначений. Чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" вересня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) Є.В.Одемчук

(підпис) С.М. Шевчук

З оригіналом згідно: суддя _______ А.Ю.Бучик

Роздруковано та надіслано:

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельна фірма "Діброва-Зв'язок" вул.Курчатова,18 а,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023