Рішення № 35199180, 07.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа № 911/3639/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лубнифарм",

37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Петровського, 16

до Фізичної особи - підприємця Войтенко Андрія Васильовича,

08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Миру, 1, кв. 62

про стягнення 43 019,15 грн.

за участю представників:

позивача - Лук'янова Ю.В. (довіреність від 11.10.2013 № 383);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства "Лубнифарм" (далі - позивач) до Фізичної особи - підприємця Войтенко Андрія Васильовича (далі - відповідач) про стягнення 43 019,15 грн., з яких: 41 385 грн. - основний борг, 830,24 грн. - пеня, 82,77 грн. - інфляційні втрати та 721,12 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди приміщення від 30.12.2010 № 329-11/4.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.10.2013.

У судове засідання 10.10.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 29.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 22606 від 30.10.2013) позивачем подано письмові пояснення до позовної заяви, в яких, по суті, заявлено про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 42 936,38 грн., що складаються з: 41 385 грн. основного боргу, 830,24 грн. пені та 721,12 грн. 3% річних.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 42 936,38 грн., з яких: 41 385 грн. - основний борг, 830,24 грн. - пеня та 721,12 грн. - 3% річних, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У судове засідання 29.10.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 07.11.2013.

У судовому засіданні 07.11.2013 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.11.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (частина 1 стаття 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений між Відкритим акціонерним товариством "Лубнифарм" (далі - орендар) та Фізичною особою - підприємцем Войтенком Андрієм Васильовичем (далі - суборендар) договір оренди приміщення від 30.12.2010 № 329-11/4 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 74 загальною площею 80,0 м2 (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору передача приміщення в оренду і його повернення здійснюється на підставі акту прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін, не пізніше 11 календарних днів з моменту підписання Договору або з моменту його припинення.

Пунктами 4.1. - 4.3. Договору передбачено, що орендна ставка за 1 м2 приміщення в місяць становить 50,00 грн. (з ПДВ - 60,00 грн.). Оплата орендних платежів здійснюється на підставі виставлених орендодавцем рахунків за час користування приміщенням, з моменту передачі приміщення орендареві і до моменту повернення приміщення орендареві по акту прийому-передачі. Орендар компенсує орендодавцю витрати, пов'язані з експлуатацією приміщення та будівлі, в якій воно розташовано та оплачує їх. Платежі, передбачені пунктами 4.1., 4.2. Договору, орендар зобов'язаний проводити щомісячно на підставі рахунків орендодавця, протягом 5 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, в якому мало місце споживання послуг.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з пунктами 3.1. Договору, договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 04.02.2013.

Додатковою угодою до Договору № 1 від 04.02.2013 сторони дійшли згоди про продовження терміну дії Договору до 30.04.2013.

Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов Договору, позивач за актом прийому-передачі від 31.10.2010 передав, а відповідач прийняв майно, що визначене Договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однак, як встановлено судом за наявними матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором. Так, орендна плата, що мала бути сплачена за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, не сплачена в повному обсязі.

У результаті порушення орендарем зобов'язань за Договором, за ним утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 41 385,02 грн.

На підтвердження наявності вказаної заборгованості, позивачем до матеріалів справи додано копії банківських виписок як доказів того, що відповідачем протягом дії Договору сплата орендних платежів за Договором здійснювалась частково.

Разом з тим, до матеріалів справи подано рахунки-фактури за спірний період, які, як зазначає позивач, надіслані відповідачеві та вказане підтверджує поданими до матеріалів справи копіями реєстрів відправленої відповідачу кореспонденції.

При розгляді вказаних обставин справи, судом враховано правову позицію Верховного Суду України, що викладена в постанові від 29.09.2009 у справі № 37/405, де встановлено, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані послуги.

Згідно з частиною 1 статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем з орендних платежів становить 41 385,02 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до пункту 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача у сумі 41 385,02 грн. зі сплати орендних платежів не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 41 385,02 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Позивач на підставі пункту 9.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 830,24 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та встановив, що вказаний розрахунок є невірним, позивачем надмірно нарахована пеня у розмірі 286,00 грн. і вказана позовна вимога, у цій частині, задоволенню не підлягає.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних в розмірі 721,12 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 10 388,41 грн. 3 % річних підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 41 385,02 грн. основного боргу, 721,12 грн. 3% річних та 544,24 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовна вимога в частині стягнення пені у розмірі 286,00 грн. задоволенню не підлягає.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Войтенка Андрія Васильовича (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Миру, 1, кв. 62, ідентифікаційний номер 2682312692) на користь Відкритого акціонерного товариства "Лубнифарм" (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Петровського, 16, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00480951) 41 385 (сорок одна тисяча триста вісімдесят п'ять) грн. 02 коп. основної заборгованості, 721 (сімсот двадцять одна) грн. 12 коп. 3% річних, 544 (п'ятсот сорок чотири) грн. 24 коп. пені та 1 705 (одна тисяча сімсот п'ять) грн. 75 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 12.11.2013.

Суддя С.О. Саванчук