Рішення № 35199132, 29.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.10.2013 Справа № 22/6пн

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сковородіної О.М., судді Зекунова Е.В., судді Риженко Т.М.

при секретарі судового засідання: Стасюк О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Захарова М.М. довіреність від 03.01.2013р.

від відповідача: 1. ОСОБА_2 особисто

2. ОСОБА_2 довіреність від 13.06.2013р.

від третьої особи: 1. не з'явився

2. не з'явився

у справі за позовом: Вугледарської міської ради м. Вугледар

до відповідачів: 1. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

2. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3

за участю третьої особи: 1. Вугледарського міського відділу земельних ресурсів

2. Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»

м. Вугледар

про звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно зведених будівель та споруд

Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.09р. було скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.09р. та рішення господарського суду Донецької області від 27.01.09р. по справі № 22/6пн за позовом Вугледарської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, за участю третьої особи Вугледарського міського відділу земельних ресурсів про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, справа була направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність у відповідачів правоустановчих документів на спірну земельну ділянку. Позивач зазначав, що рішення міської ради № 15 від 30.07.1997р. «Про затвердження відведення земельної ділянки під об'єкт для видачі Державного акту на право постійного користування землею», яким СПД ОСОБА_3 під кафе було відведено земельну ділянку площею 0,0442га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, було скасовано. Також, вказував, на те, що у відповідачів відсутнє право власності на об'єкт нерухомого майна за договорами купівлі-продажу від 26.11.1996р. та 02.09.1997р., як слід - відсутнє й право користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, позивач просив суд зобов'язати відповідачів знести самовільно зведені внаслідок реконструкції будівлі та споруди та привести будівлю кафе, розташовану по АДРЕСА_1, у первісний стан (на момент придбання за договором купівлі-продажу від 26.11.1996р.)

22.05.2010р. господарським судом отримана заява про уточнення позовних вимог, в якій Вугледарська міська рада наполягала на:

1. зобов'язанні СПД ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221га, розташовану по АДРЕСА_1, від частини будівлі кафе 50/50, що належить відповідачу 1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997р., шляхом її зносу та вивозу;

2. зобов'язанні СПД ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221га, розташовану по АДРЕСА_1, від частини будівлі кафе 50/50, що належить відповідачу 2 на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.1996р., шляхом її зносу та вивозу;

3. зобов'язанні відповідачів знести самовільно зведені внаслідок реконструкції будівлі та споруди.

Суд розцінює заяву позивача від 22.05.2010р., як зміну предмету позову та розглядає її, як остаточно заявлені позовні вимоги, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд одразу зауважує про безпідставність посилань відповідача 2 про те, що вказані уточнення є незаконними, оскільки, підписані особами, які не мали на це відповідних повноважень, з огляду на таке.

Главою 17 Цивільного кодексу України та статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

В матеріалах справи наявні довіреності на представників Вугледарської міської ради, які відповідають вимогам діючого законодавства України та містять належні права представників, в тому числі, щодо зміни предмету позову (т.5, арк. справи 2).

Відповідачі, заперечуючи проти задоволення позову, посилались на те, що рішення міської ради від 30.07.1997р. № 15 "Про затвердження відведення земельної ділянки під об'єкт для видачі Державного акту на право постійного користування землею", яким СПД ОСОБА_3 під кафе було відведено земельну ділянку площею 0,0442га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, є чинним. Зауважували, що позивачем ігнорувались неодноразові звернення СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3 щодо врегулювання спірних земельних відносин в частині розподілу земельної ділянки між підприємцями, надання їм відповідного дозволу і висновку землевпорядних організацій та вирішення питання стосовно укладання відповідних договорів оренди (або купівлі-продажу) землі.

Вказували на правомірність користування спірною землею, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Вугледарської міської ради № 70 від 07.04.1999р. «Про закріплення території м. Вугледар за підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності».

Також, звертали увагу суду на те, що акт Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області від 25.07.06р. складений з порушенням вимог діючого законодавства, а саме: у ньому відсутня план-схема місця розташування земельної ділянки з зазначенням її площі та площі, на якій виявлено порушення. У відзиві зазначали, що претензій від органів державної влади та місцевого самоврядування, інших осіб з приводу будівництва прибудованого павільйону літнього кафе не надходило.

06.04.2010р. господарським судом отримано клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею адміністративної справи про визнання недійсним рішення Вугледарської міської ради № 5-16-10 від 27.02.07р. та визнання неправомірними дій останньої щодо залишення без розгляду звернень СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3 Дане клопотання було задоволено судом, про що свідчить ухвала від 19.04.10р. про зупинення провадження у справі № 22/6пн до розгляду адміністративної справи № К-38852/09.

Ухвалою від 08.02.2010р. судом до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучене Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» м. Вугледар (третя особа 2).

БТІ у поясненнях вказувало на те, що згідно висновку про реєстрацію домоволодіння від 27.08.1996р. об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за Центром молодіжних ініціатив «Україна» на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.1991р. Згідно реєстраційно-інвентарної справи будівля кафе по АДРЕСА_1 площею 14,5кв.м. зареєстрована за відповідачем 1 та ОСОБА_4 (по Ѕ частки кожному) на підставі договору купівлі-продажу. Технічною інвентаризацією від 09.06.04р. та від 14.03.08р. робітниками БТІ було виявлено самовільну реконструкцію кафе, за результатами яких загальна площа об'єкту нерухомості склала 107,5кв.м., а площа забудови - 167,4кв.м.

Також, судом була задоволена заява позивача про вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом заборони державному реєстратору виконавчого комітету Вугледарської міської ради Донецької області приймати рішення щодо припинення державної реєстрації СПД ОСОБА_2, з підстав викладених в ухвалі господарського суду Донецької області від 12.04.2013р.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

26.11.1996р. між Малим підприємством молодіжних ініціатив «Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого Мале підприємство молодіжних ініціатив «Україна» продало, а ОСОБА_3 купив будівлю літнього кафе загальною площею 14,5кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

02.09.1997р. між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 купили будинок кафе у рівних частках кожен загальною площею 14,5кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 07.09.2007р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 02.09.1997р. задоволені позовні вимоги та визнано договір купівлі-продажу кафе, розташованого в АДРЕСА_1, недійсним в частині продажу 1/2 частини будівлі кафе ОСОБА_4, з моменту його вчинення.

На підставі рішення Вугледарської міської ради №15 від 30.07.1997р. «Про затвердження відведення земельної ділянки під об'єкт для видачі Державного акту на право постійного користування землею» було узгоджено технічний паспорт земельної ділянки відповідача 2, затверджено відведення земельної ділянки приватному ОСОБА_3 під кафе "50/50" площею 0,0442га за адресою: АДРЕСА_1, та було вирішено питання щодо надання приватному підприємцю ОСОБА_3 Державного акту на право постійного користування землею.

16.02.2007р. Вугледарський міський відділ земельних ресурсів звернувся до міського голови з клопотанням про скасування вищевказаного рішення Вугледарської міської ради у зв'язку з тим, що приватний підприємець ОСОБА_3 не мав права на отримання земельної ділянки у постійне користування.

Рішенням Вугледарської міської ради 27.02.2007/5-16-10 було скасовано рішення від 30.07.1997р. №15 "Про затвердження відведення земельної ділянки під об'єкт для видачі Державного акту на право постійного користування землею".

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області було проведено перевірку з питань дотримання земельного законодавства приватним підприємцем ОСОБА_2, на підставі якої складено акт від 25.07.2006р. У наведеному акті зазначено, що приватним підприємцем ОСОБА_2 використовується земельна ділянка загальною площею 0,0221га для експлуатації будинку кафе в АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 02.09.1997р. № 483853 без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, без одержання документа, що посвідчує право власності на ній та його державної реєстрації, що є порушенням ст.125, ст.126 Земельного кодексу України.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто, прав власників земельних ділянок (п. 1.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», далі Постанова).

Тобто, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Главою 15 Земельного кодексу України (в редакції 2001р.) та ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції 1990р.) визначено два види користування землею: право постійного користування земельною ділянкою та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент набуття права власності відповідачем 2 на будівлю літнього кафе) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Статтею 125 Земельного кодексу України (в редакції 2001р.) та ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990р.) визначені підстави виникнення користування земельною ділянкою, а саме одержання користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Вугледарської міської ради №15 від 30.07.1997р., яким було затверджено відведення земельної ділянки під об'єкт для видачі державного акту на право постійного користування землею ПП ОСОБА_3, було скасовано рішенням Вугледарської міської ради 27.02.2007/5-16-10.

Отже, акт на право постійного користування земельною ділянкою (або інший правовстановлюючий документ) у СПД ОСОБА_3 відсутній.

Таким чином, можно зробити висновок про те, що відповідачами не оформлено право на користування земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства.

Водночас, приписи законодавчих актів України встановлюють, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою, без зміни її цільового призначення, у тих же розмірах, що і у попереднього власника, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Разом з цим, ст. 22 Закону України «Про основи містобудування», забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що відповідачами здійснювались будівельні роботи (реконструкція) літнього кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, що не була надана останнім у користування, будівництво (реконструкція) було проведено без відповідної документації, яка дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, а тому що вказані будівельні роботи (реконструкція) слід кваліфікувати як самочинне будівництво.

Дані обставини підтверджуються матеріалами технічної інвентаризації від 09.06.04р. та від 14.03.08р., зі змісту яких вбачається, що робітниками БТІ було виявлено самовільну реконструкцію кафе, за результатами яких загальна площа об'єкту нерухомості склала 107,5кв.м., а площа забудови - 167,4кв.м. (т.5 арк. справи 24-45).

Крім того, факт проведеної самовільної реконструкції будівлі літнього кафе по АДРЕСА_1 підтверджується й висновками експертних досліджень, виконаних фахівцями Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, призначеної в межах даної справи.

Так, висновком № 4468/23 від 07.12.2012р. були визначені технічні характеристики будівлі кафе розташованої за адресою: АДРЕСА_1, станом на 1991р., 1996р. і 1997р. та встановлено належність об'єкта, як нерухомості. Також, було вказано, що у вказаній будівлі була проведена реконструкція.

Зі змісту висновку № 1986/24 від 20.08.2013р., вбачається, що будівля кафе по АДРЕСА_1 була реконструйована (перебудована). Відокремити реконструйовану частину будівлі кафе від основної, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_2, без нанесення їй (будівлі) шкоди не є можливим.

Тобто, проведена відповідачами самочинна реконструкція будівлі кафе змінила характеристики будівлі літнього кафе, яку було придбано відповідачами на підставі договорів купівлі-продажу. Отриманий в результаті такої реконструкції (здійсненої самочинно, без відповідних дозволів та відповідної проектно-кошторисної документації без виділення земельної ділянки) об'єкт нерухомості не є об'єктом щодо якого відповідачі первісно мали належне правоволодіння.

Заперечення відповідачів щодо недійсності таких висновків судом не приймаються до уваги, оскільки, доказів того, що об'єкт знаходиться у первісному стані (як-то на момент придбання), СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3, під час розгляду справи, не надано.

Крім того, неспроможними є твердження відповідача 1 про те, що відповідач 2 не має відношення до проведення реконструкції та, як слід, зайняття земельної ділянки, оскільки, щодо первісно існуючій будівлі літнього кафе, яка розташована по АДРЕСА_1, відповідачі були спільними власниками, а тому, на останніх розповсюджуються приписи глави 26 Цивільного кодексу України, якою, в тому числі врегульовані межі здійснення прав спільної власності.

Відповідно до частини 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Разом з цим, відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, знесення нерухомості, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або, як що будівельні роботи відбувались з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), відбувається за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати, як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо здійснення такої перебудови.

Отже, з урахуванням викладеного суд зауважує, що відповідачи за тривалий час розгляду даної справи (з 2008р.), не усунули порушення, які виникли під час самовільної реконструкції будівлі кафе, та не привели вказане майно до первісного стану (як-то на момент придбання спірного майна СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3).

Така бездіяльність відповідачів, в розумінні ст. 13 Цивільного кодексу України, свідчить про зловживання цивільними права, чим порушуються права інших осіб (позивача, який діє в інтересах територіальної громади).

Враховуючи викладене, норми діючого законодавства України, надані документи та пояснення представників сторін, у суду відсутні підстави вважати дії відповідачів щодо самовільного проведення реконструкції спірного майна (збільшення площі будівлі кафе) та, як слід, користування спірною земельною ділянкою правомірними та такими, що ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до вимог Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

За наведених вище обставин, суд вважає позовні вимоги Вугледарської міської ради до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, за участю третіх осіб: Вугледарського міського відділу земельних ресурсів, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" про звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно зведених будівель та споруд, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача 2 про те, що дана справа не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки, СПД ОСОБА_2 знаходиться в стадії припинення, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до приписів ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, вказаною нормою чітко визначений порядок та строк припинення суб'єкта господарювання.

Проте, відповідачем 1 під час розгляду даної справи не надано належних доказів суду (як-то інформація з єдиного державного реєстру) про припинення суб'єкта господарювання СПД ОСОБА_2, у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому в теперішній час не можна вважати, що відповідач 2 має статус такого, що припинився.

Таким чином, заперечення СПД ОСОБА_2 є недоведеними, та, як слід такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі положень Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 22,33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Вугледарської міської ради до відповідачів: 1. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, 2. Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, за участю третіх осіб: 1. Вугледарського міського відділу земельних ресурсів, 2. Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» м. Вугледар про звільнення земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно зведених будівель та споруд.

Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ІНН НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221га, розташовану по АДРЕСА_1, від частини будівлі кафе 50/50, що належить СПД ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.1997р., шляхом її зносу та вивозу.

Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_3; ІНН НОМЕР_2) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221га, розташовану по АДРЕСА_1, від частини будівлі кафе 50/50, що належить СПД ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.1996р., шляхом її зносу та вивозу.

Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ІНН НОМЕР_1) та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_3; ІНН НОМЕР_2) знести самовільно зведені внаслідок реконструкції будівлі та споруди.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ІНН НОМЕР_1) на користь Вугледарської міської ради (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. 30 річчя Перемоги, 16; ЄДРПОУ 24164968) витрати за: проведення незалежної судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 1104,45грн., сплату державного мита в розмірі 51,00грн, сплату за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59,00грн.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_3; ІНН НОМЕР_2) на користь Вугледарської міської ради (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. 30 річчя Перемоги, 16; ЄДРПОУ 24164968) витрати за проведення незалежної судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 1104,45грн., сплату державного мита в розмірі 51,00грн, сплату за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59,00грн.

Повний текст рішення підписаний 04.11.2013р.

Рішення набирає законної сили 15.11.2013р.

Рішення може бути оскаржено в Донецькій апеляційний господарській суд згідно розділу ХІІ ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Суддя Е.В. Зекунов

Суддя Т.М. Риженко