Рішення № 35198588, 08.11.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/1999/13-ц

Номер провадження 2/404/1232/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року Кіровський районний суд м.Кіровограда

в складі: головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба в справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Служба у справах дітей Іллічівської міської ради про відібрання дитини та встановлення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. Просить визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним в квартирі АДРЕСА_2. Відібрати дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ОСОБА_2 та передати йому.

На обґрунтування позову зазначив, що 01.08.2003 р. він одружився з відповідачем. Від шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3. З 20.11.2011 р. шлюбні відносини між ним та відповідачем припинились в зв'язку з відсутністю порозуміння щодо принципів життя та виховання дитини. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.11.2012 р. шлюб між ними розірвано. В листопаді 2011 р. відповідач забрала доньку і уїхала в невідомому напрямку. Його донці ОСОБА_3 вже виповнилось 6 років. Йому не відомо чи подані документи до школи його колишньою дружиною. З приводу зникнення матері і дитини він звертався до Кіровського ВМ Кіровоградського МВ у Кіровоградській області з заявою. В Інтернеті знайшов фото його доньки з браслетом на руці, який видають відпочивальникам у Єгипті. В Інтернеті також було знайдено фото доньки, яка знаходиться в Московській області РФ. Дозвіл матері на виїзд його доньки за межі України він не давав. За таких обставин знаходження його доньки в іншій країні є незаконним, а вивезення на відпочинок до Єгипту протиправним, всупереч його згоди. В обґрунтування позовних вимог послався на ст.ст. 161, 163 Сімейного кодексу України.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Кіровограда від 15.05.2013 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Службу у справах дітей Іллічівської міської ради (а.с. 103).

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Через канцелярію суду надала письмові заперечення, згідно яких просила справу розглянути у її відсутності та в задоволенні позову просить відмовити (а.с. 33-35, 170-171).

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Тимоховська Т.М., в судовому засіданні пояснила, що оскільки відповідач ОСОБА_2 з дитиною не проживають в м.Кіровограді, служба не може надати відповідний висновок щодо розв'язання спору.

Представник Служби у справах дітей Іллічівської міської ради в судове засідання не з'явився. В листі № 937/01-18 від 04.09.2013 р. начальник служби зазначив, що скласти висновок органу опіки та піклування про доцільність відібрання дитини ОСОБА_3 та встановлення її місця проживання не виявляється можливим, оскільки за адресою АДРЕСА_1 відповідач з дитиною не проживають (а.с. 162).

Свідок ОСОБА_6, дружина позивача, в судовому засіданні пояснила, що за проханням чоловіка стала переписуватися з відповідачем в соціальній мережі. Відповідач повідомила, що мешкає в Москві.

Свідок ОСОБА_7, попередня дружина позивача, в судовому засіданні пояснила, що відповідач з дитиною мешкають в м.Іллічівськ. Вони спілкуються по скайпу. ОСОБА_3 ходить в дитячий садочок, весела, добре одіта.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо надання доказів і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і такі докази подаються сторонами, однак доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази повинні бути належними та допустимими, як того вимагають ст.ст. 58, 59, ЦПК України.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

При розгляді справ про визначення місця проживання дитини слід виходити з положень Конституції України, норм Сімейного Кодексу, Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, що набула чинності для України 27.09.1991 року, Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, прийнятої ООН.

Згідно з статтею 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

За правилами ч. 1 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

У свою чергу, ч. 2 ст. 161 СК України чітко визначено, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.08.2003 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.11.2012 р. розірвано (а.с 4).

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).

Згідно довідки від 08.05.2012 р., засвідченої начальником КРЕП № 10, за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 з листопада 2011 р. не проживають (а.с. 8).

При розгляді справи встановлено, що після припинення фактичних сімейних відносин стосунки між позивачем та відповідачем значно погіршилися. Відповідач забрала доньку та не повідомляє де знаходиться дитина. Місце її знаходження не було встановлено і в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших доказів, які стосуються справи.

Як пояснила в судовому засіданні представник Служби у справах дітей Кіровоградської міської ради відповідно до вимог п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866, заява одного із батьків щодо визначення місця проживання дитини подається до служби у справах дітей за місцем проживання дитини. Оскільки ОСОБА_3 не мешкає в м.Кіровограді служба не може надати висновок щодо розв'язання спору.

За адресою зазначеною відповідачем в письмових запереченнях, АДРЕСА_1, ОСОБА_2 з донькою не проживають, що підтверджується листом Служби у справах дітей Іллічівської міської ради (а.с. 126) та протоколом допиту свідка ОСОБА_8 (а.с. 172).

Таким чином, під час розгляду справи встановити місце проживання ОСОБА_2 та надати оцінку умовам проживання дитини виявилося неможливим, оскільки відповідач приховує фактично місце свого перебування.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до Принципу 6 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Тобто, для розлучення малолітньої дитини, якою є ОСОБА_3, з матір'ю ОСОБА_2 необхідна наявність виняткових обставин, що передбачені ч. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України.

Всупереч вимогам закону позивач не обґрунтував вимоги про визначення місця проживання малолітньої дочки з ним та не надав доказів, що мають місце обставини, які передбачені ч.2 ст.161 Сімейного кодексу України.

Дослідивши всі докази в їх сукупності, суд враховуючи вік та стать дитини, виходячи з принципу 6 Декларації прав дитини, не вбачає підстав для визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1.

Вимога позивача щодо відібрання дитини не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 163 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що «Інші особи» - це особи, в сім'ї яких виховується дитина. Ними можуть бути тітка, дядько, двоюрідні сестра, брат, а також сусіди чи інші сторонні особи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ст. 163 СК України, на яку посилається позивач обґрунтовуючи вимогу про відібрання дитини, не застосовується до виниклих правовідносин, оскільки позовні вимоги заявлені до матері дитини, а не до інших осіб, в сім'ї яких виховується дитина.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ЗУ «Про охорону дитинства», Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р., ст.ст. 151, 153 Сімейного кодексу України, ст.ст.10, 60, 208, 212-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Служба в справах дітей виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, Служба у справах дітей Іллічівської міської ради про відібрання дитини та встановлення місця проживання дитини - відмовити.

Судові витрати залишити по понесеним позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда