Ухвала суду № 35195367, 08.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

08 листопада 2013 року Справа № 805/14057/13-а

приміщення суду за адресою: м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Ступар Ю.О., розглянувши заяву Державного підприємства «Макіїввугілля» м. Макіївка про відстрочення до 31.12.2016 року виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року в адміністративній справі № 805/14057/13-а за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

до відповідача: Державного підприємства «Макіїввугілля» м. Макіївка

про: стягнення податкового боргу зі сплати за землю у сумі 1196351,59 грн. з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують

за участю

представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шукост О.П. - за довір.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Макіїввугілля» м. Макіївка про стягнення податкового боргу зі сплати за землю у сумі 1196351,59 грн. з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнено з Державного підприємства «Макіїввугілля» м. Макіївка податковий борг зі сплати за землю з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують у сумі 1196351,59 грн. (один мільйон сто дев'яносто шість тисяч триста п'ятдесят одна гривня п'ятдесят дев'ять копійок).

29.10.2013 року ДП «Макіїввугілля» звернулось до суду з клопотанням про відстрочення до 31.12.2016 року виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року в адміністративній справі № 805/14057/13-а, в зв'язку з тяжким фінансовим становищем, а саме в зв'язку з тим, що знизився видобуток вугілля, зменшилася зольність вугілля, крім цього заявник зазначає, що на основному промисловому майданчику ВП «Шахта ім. Б.М. Бажанова» ДП «Макіїввугілля», яка приносить основну частину коштів, сталася аварія першої категорії, в зв'язку з чим погіршали виробничі та економічні показники. Також заявник зазначає, що не має достатніх коштів для своєчасного погашення заборгованості за податковими зобов'язаннями перед бюджетом, оскільки майно підприємства знаходиться у податковій заставі, а також на більшу частину коштів підприємства накладено арешт.

Представник заявника у судовому засіданні заяву про відстрочення виконання рішення суду підтримав, просив задовольнити її.

Позивач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, через канцелярію суду надав заяви, відповідно до яких просив суд розглянути заяву підприємства без участі свого представника, а також зазначив, що проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду не заперечує.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд зазначає, що відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку пов'язується з об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення в повному обсязі. Вказані обставини, можуть мати, як суб'єктивний так і об'єктивний характер, але повинні бути єдині в своїй суті - ускладнювати виконання рішення або робити його неможливим.

Слід зазначити, що рішення суду за своєю суттю є актом органу судової влади, який наділено силою закону, що робить його обов'язковим до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України. Іншими словами, набираючи законної сили судовий акт наділяється примусово-владним характером, що вимагає від сторін виконавчого провадження та органів державної виконавчої служби вжиття всіх необхідних заходів до його негайного, повного та належного виконання. За таких обставин надання боржнику розстрочення виконання судового рішення є виключною мірою оскільки може суттєво послабити його силу.

Водночас, оскільки заява про надання відстрочки виконання судового рішення розглядається за правилами кодексу адміністративного судочинства України, заявник повинен надати суду докази в підтвердження обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання рішення суду.

Тобто, на відповідача покладається обов'язок доказування перед судом наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду та доведення, що в ситуації, яка склалася присутній саме винятковий випадок, коли необхідно задовольнити заяву про розстрочення виконання постанови адміністративного суду.

Відповідач обґрунтовує заяву про відстрочення виконання постанови в зв'язку з тяжким фінансовим становищем на підприємстві, але не надає належних доказів (доказів на підтвердження обставин, викладених в заяві, а також виписок з банківських рахунків), які б підтверджували відсутність коштів на рахунках відповідача.

Суд зауважує, що лише саме твердження відповідача про його знаходження у складеному фінансовому становищі не є достатнім для прийняття рішення про розстрочення виконання судової постанови.

Приймаючи до уваги той факт, що спірні правовідносини стосуються сплати обов'язкових зборів та платежів до Державного бюджету України, а також виходячи з обставин справи, які полягають у порушенні підприємством встановлених законом загальнообов'язкових правил поведінки суб'єкта господарювання із сплати податків, що не залежить від результатів його господарської діяльності, адміністративний суд відхиляє заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду в повному обсязі, з наступним обґрунтуванням.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

За приписами п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (п.100.4 ст.100 ПК України).

В свою чергу вичерпний перелік обставин, що свідчить про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1235.

Відповідно до п. 100.9 ст. 100 ПК України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу стосовно загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівником (заступником керівника) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політки.

Пунктом 100.13 статті 100 ПК України встановлено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Так, Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 року №1263 (далі - Порядок), в пункті 1.4 закріплює, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними автоматизованої інформаційної системи, що ведеться органами державної податкової служби.

Суд зазначає, що а ні позивачем а ні відповідачем не надано суду доказів звернення відповідачем до органу Державної податкової служби про надання розстрочення або відстрочення сплати податкового боргу, а також рішення, яке може бути прийнято податковим органом за результатом розгляду такої заяви з урахуванням повноважень наданих Державному податковому органу.

Таким чином суд зазначає, що матеріали справи не містять ані доказів існування у відповідача обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення у нього податкового боргу, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1235, ані певного економічного обґрунтування, яке б свідчило про можливість погашення ним податкового боргу після 01.11.2014 року.

Також, в силу приписів чинного податкового законодавства відстрочення податкового боргу на строк, що виходить за межі одного бюджетного року вимагає обов'язкового погодження з Міністерством фінансів України, що в даному випадку також не має місця.

Крім цього суд зазначає, що здійснивши детальний правовий аналіз розглядуваних правовідносин в розрізі норм права, якими вони врегульовуються, адміністративний суд дійшов висновку про можливість застосування інституту відстрочення податкового боргу, виключно, в якості одного з можливих способів досудового врегулювання спору між платником податків та контролюючим органом на підставі укладеної між ними письмової угоди.

Зазначене обумовлено передусім особливостями встановленого на законодавчому рівні порядку прийняття рішення про відстрочення податкового боргу та сплати відстрочених сум та нарахованих процентів, які вказують на те, що вирішення питання відстрочення податкового боргу в судовому порядку фактично є перебиранням судом на себе функцій органів державної податкової служби, яке при цьому нівелює встановлений порядок сплати та контролю за сплатою відстрочених сум та нарахованих процентів, що з огляду на принципи адміністративного судочинства є недопустимим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства «Макіїввугілля» м. Макіївка про відстрочення до 31.12.2016 року виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року в адміністративній справі № 805/14057/13-а.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Макіїввугілля» м. Макіївка про відстрочення до 31.12.2016 року виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року в адміністративній справі № 805/14057/13-а - відмовити.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 08 листопада 2013 року в присутності представників сторін.

Повний текст ухвали складено та підписано 12 листопада 2013 року.

Ухвалу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Олішевська B.В.