Ухвала суду № 35194001, 06.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/76105/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Луцак А.В.,

та представників сторін:

позивача - Пістуна О.Д.,

відповідача - Перепелюка О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012

у справі № 2а-11712/12/2670

за позовом дочірнього підприємства "ЛК-Металургія" акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 0000102250.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з реальності операцій з поставки металопродукції позивачеві в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інтермет-ВС» (далі - ТОВ «Інтермет-ВС»), тоді як податковим органом не доведено існування обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

На вказані судові рішення ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів положенням пункту 198.3, 198.2, статті 198 Податкового кодексу України і дійсним обставинам справи та просить відмовити у задоволенні позову, скасувавши оскаржувані судові рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Підприємства з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інтермет-ВС» за період з 01.01.2011 по 31.01.2011.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 27.02.2012 № 20/22-10/24371818 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2012 № 0000102250, згідно з яким Підприємству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 144 306 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій, з причин незаконного включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, пред'явлених до сплати названим контрагентом у ціні поставленої металопродукції.

На обґрунтування зазначеного висновку ДПІ посилається на результати дослідження ланцюгу постачання цього товару, у ході відпрацювання якого було виявлено укладення між окремими постачальниками нікчемних договорів, здійснення фіктивних операцій, які не були опосередковані дійсним рухом активів.

Втім суди цілком обґрунтовано не погодилися із зазначеною правовою позицією відповідача по справі.

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення сприятливих наслідків у податковому обліку платника.

Втім, як вірно зазначили суди, у даному разі існування відповідних обставин податковою інспекцією не доведено.

Так, суди встановили, що на виконання договору поставки від 10.01.2011 № 01/10-1 ТОВ «Інтермет-ВС» (постачальник) поставив в адресу Підприємства (покупець) металопродукцію (листи, феросиліцій ФС-45, феромарганець ФМн-78) загальною вартістю 865 837,20 грн. Зазначені операції були оформлені складенням податкових накладних, видаткових накладних; транспортування продукції зі складу продавця (за адресою: м. Бориспіль, вул. Глібова, 7) на склад покупця (за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 107) здійснювалося автомобільним транспортом з оформленням товарно-транспортних накладних; факт оплати товару Підприємством підтверджується банківською випискою з його рахунку.

Наведені первинні документи були цілком об'єктивно розцінені судами як такі, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

ДПІ, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Заперечуючи проти права позивача на формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Інтермет-ВС», податкова інспекція фактично посилається на порушення, допущені третіми особами у ланцюгу постачання, а не позивачем безпосередньо.

За відсутності доказів наявності замкнутої схеми руху коштів між усіма постачальниками по ланцюгу та узгодженості їх дій, спрямованих на безпідставне отримання позивачем податкової вигоди, правовідносини інших суб'єктів господарювання (з якими позивач не перебував у фінансово-господарських правовідносинах) не можуть впливати ані на оцінку господарських операцій між кінцевим покупцем (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником, ані на порядок формування даних податкового обліку позивача.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з дотриманням вимог чинного законодавства усіма постачальниками по ланцюгу. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету та перебувають поза межами його впливу. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставин справи щодо обґрунтованості позовних вимог.

Доводи касаційної скарги були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті, цим доводами було надано правильну юридичну оцінку. Підстави для їх переоцінки у суду касаційної інстанції відсутні в силу статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником - державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

2. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2012 у справі № 2а-11712/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько