Ухвала суду № 35193947, 07.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/26471/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Цимбалюк М.Л.,відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно - механічний завод «Ісполін»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 р.

у справі №2а/1770/1219/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно - механічний завод «Ісполін»

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ливарно - механічний завод «Ісполін» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить у її задоволенні відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Фахівцями податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2007 р. по 01.08.2010 р., за результатами якої складено акт від 03.09.2010 р. №154/23/33522271.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали у завищенні товариством податкового кредиту на загальну суму 1 072 410,00 грн.

На підставі вказаного акта контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 р. №0000532340/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 608 615,00 грн., у т.ч. 1 072 410,00 грн. - за основним платежем, 536 205,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивач були залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 р. №0000532340/1 та від 29.12.2010 р. №0000532340/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з акта перевірки та було встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у відповідних періодах по господарським операціям з наступними контрагентами: ПП «Юнісеф», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП «Лайкост» та ПП «Велсі».

Даний висновок ґрунтується на тому, що оригінали податкових накладних по господарських операціях до перевірки не надані, а також відповідач посилається на те, що відносно посадових осіб ПП «Юнісеф», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», які реєстрували вказані підприємства та були їх директорами Рівненським міським судом у травні 2010 року було оголошено вирок про притягнення їх відповідальності за здійснення злочину, передбаченого ст. 205 КК України, а саме - фіктивне підприємництво, який набрав законної сили.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, чинне законодавство необхідною умовою для включення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість визначає факт придбання платником податку таких товарів із метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є безпосередньою підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що операції щодо отримання від ПП «Юнісеф» ремонтно-будівельних робіт оформлені актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на суму 21 960,60 грн., у т.ч. ПДВ - 3 660,05 грн. Розрахунки між сторонами не проведено.

Операції щодо отримання від ПП «Агроімпекс-Ресурс» товарно-матеріальних цінностей (плитка чавунна, кокс, чушка, сталь) оформлені накладними та податковими накладними на загальну суму 1 097 040,00 грн., у т.ч. ПДВ - 182 840,00 грн. Розрахунки між сторонами проведено частково, обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 675 900,00 грн.

Операції з отримання від ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон» товарно-матеріальних цінностей (чушка, кокс) оформлені накладними та податковими накладними на загальну суму 477 600,00 грн., у т.ч. ПДВ - 79 600,00 грн. Розрахунки між сторонами проведено частково, обліковується кредиторська заборгованість в розмірі 233 802,00 грн.

Операції з отримання від ПП «Лайкост» товарно-матеріальних цінностей (чушка, кокс, сталь, цегла, тельфер, феросиліцій, оздоблювальний камінь, плита чавунна, комп'ютер) оформлені накладними та податковими накладними на загальну суму 3 795 123,36 грн., у т.ч. ПДВ - 632 520,56 грн. Розрахунки між сторонами проведено повністю, у тому числі на 1 805 777,91грн. шляхом взаємозаліку.

Операції з отримання від ПП «Велсі» товарно-матеріальних цінностей (кокс, будматеріали, обладнання) оформлені накладними та податковими накладними на загальну суму 708 636,72 грн., у т.ч. ПДВ - 118 106,12 грн. Розрахунки між сторонами оплачено частково, обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 120 511,40 грн.

Попередні судові інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог та надаючи оцінку наявним у справі матеріалам, дійшли висновку, що господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей із ПП «Юнісеф», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «ТЕК «Транс Експо Регіон», ПП «Лайкост» та ПП «Велсі» не мали реального характеру.

Зокрема, суди вказали на те, що позивач не обґрунтував зв'язок придбаних у контрагентів товарів із власною господарською діяльністю, а саме - необхідність їх отримання для можливості провадження господарської діяльності та одержання відповідного прибутку. Також суди вказали на той факт, що позивачем жодним документальним доказом не підтверджено, що товари (роботи, послуги) у вказаних контрагентів були придбані ним для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, у своїх висновках суди зазначили про те, що документи, якими було оформлено спірні господарські операції були представлені до перевірки в копіях, з посиланням на те, що оригінали були вилучені органом досудового слідства у ході розслідування кримінальних справ.

На користь висновку про фіктивність господарської операцій позивача із названими контрагентами, на думку судів, також свідчила наявність вироку Рівненського міського суду у кримінальній справі №1-386/10 від 25-26 травня 2010 року, яким засуджено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у тому числі і за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання суб'єктів підприємницької діяльності - ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Юнісеф», ПП ОСОБА_9, ПП ОСОБА_14, ПП ОСОБА_11, ПП «Паритет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Груп» з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі, яким встановлено відсутність у вказаних суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання і продажу товару, а також підтверджено той факт, що зокрема, ПП «Юнісеф», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон» створювалися не з метою провадження господарської діяльності, а для конвертації безготівкових коштів в готівку.

У той же час, відповідно до положень п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч.4, 5 ст.11 Кодексу суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, наявність у всіх учасників правочинів спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (належної державної реєстрації як юридичних осіб та реєстрація платниками ПДВ), а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

Висновки про нереальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано спірний податковий кредит суди зробили без фактичного дослідження обставин, що стосуються такого питання, зокрема суди не дослідили підстави, порядок, зміст та обсяги виконання робіт (послуг) відповідно до умов договорів.

З урахуванням викладеного, суди повинні були витребувати у сторін докази, які підтверджували реальність або фіктивність спірних господарських операцій. Якщо сторонами таких доказів не надано або останні не були достатніми, суд керуючись приписами ч.4, 5 ст.11 КАС України зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують такі обставини.

Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, суди повинні вжити всіх заходів із витребування необхідних доказів, а не обмежуватись виключно доказами, що подані сторонами у справі.

Крім того, судам слід надати правової оцінки та визначитись із висновками стосовно наявності порушеної кримінальної справи № 1-161/11 по обвинуваченню ОСОБА_15 - виконавчого директора позивача, а також судово-економічних експертиз, якими досліджувалось, зокрема, питання правильності визначення позивачем податкового кредиту за період з вересня 2007 року по вересень 2008 року.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, відтак з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарно - механічний завод «Ісполін» задовольнити.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 р. у справі №2а/1770/1219/2011 скасувати.

Справу №2а/1770/1219/2011 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.