Ухвала суду № 35193898, 12.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року м. Київ К/800/12104/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року

у справі № 2а/0470/2566/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принц»

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Принц» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Принц») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано частково протиправними дії відповідача та визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення - рішення № 0005132302 від 12.01.2012 року в частині суми збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 79 037,00 грн. та нарахування штрафної санкції у розмірі 19 759 грн. 25 коп. В іншій частині - в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Принц» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 19.10.2011 року № 2285/23-2/20252169.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 161 576 грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 701 215 грн., п.п. 4.2.7 п. 4.2 ст. 4, п. 8.1 ст. 8, п. 9.1 ст. 9, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №637 від 05.12.2004 року, а саме: не оприбуткування готівки в книзі обліку розрахункових операцій на суму 1485,37 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №0002762302 від 04.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 161 576 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 394 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення-рішення податковим органом скасовано в частині 33095,50 грн. основного платежу і 8274,00 грн. застосованої штрафної санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення №0005132302 від 12.01.2012 року, яким позивачу нараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 128 480,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 32 120,00 грн.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до частини 5 зазначеної статті, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Принц» та ПП «Будівельний крепіж» було здійснено господарські операції, відповідно до умов яких позивач отримав від контрагента товарно-матеріальні цінності (пальне).

Факт поставки пального ПП «Будівельний крепіж» ТОВ «Принц» підтверджується матеріалами справи, зокрема - податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Використання ТОВ «Принц» придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивачем здійснюється діяльність з оптової торгівлі твердим рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібна торгівля пальним.

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов