Ухвала суду № 35193861, 12.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2013 р. м. Київ К/800/891/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Рубан Л.П.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року

у справі № 2а-4095/12/1070

за позовомПублічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»доМиронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів») звернулось з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення МДПІ № 0001082301 від 20.08.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року апеляційну скаргу МДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року у справі № 2а-4095/12/1070, з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що МДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ фірма "Агропроменерго" ЛТД за лютий 2012 року, за результатами якої складено акт № 125/22-011/00951770 від 06.08.2012 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. 185, 186, 187, 188, 189, 192, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 202, ст. 203, 215,216, 228 Цивільного кодексу України, встановлено вчинення нікчемних правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбані товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту за лютий 2012 року на суму 889648,47 грн., внаслідок чого завищено бюджетне відшкодування за березень 2012 року на суму 889648,47 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001082301 від 20.08.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2012 року в сумі 889648,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 444824,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Згідно абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України передбачена, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно зі ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у лютому 2012 року задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість по проведених розрахунках з ТОВ фірма "Агропроменерго" ЛТД на загальну суму 889648,47 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (Покупець) та ТОВ фірма "Агропроменерго" ЛТД (Постачальник) було укладено договір поставки № 2087/М від 03.02.2012 року (далі - Договір поставки), згідно з умовами якого, Постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, а покупець бере на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар

Відповідно до умов Договору поставки, строк поставки товару визначено до 31.07.2012 року та обумовлено, що товар має поставлятися силами Постачальника на об'єкт Покупця.

Також, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 03.02.2012 року до Договору поставки, згідно з якою визначено орієнтовну суму договору - 15000000,00 грн.

Крім того, між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оріль-Лідер» (виконавець) було укладено договір про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур) № 1523-Г від 08.07.2011 року.

За умовами вищевказаного договору, виконавець зобов'язується прийняти від замовника на сушку, очистку і зберігання зерно, забезпечити кількісне і якісне зберігання зерна та здійснити його очистку і сушку.

На виконання вимог зазначених договорів ТОВ фірма "Агропроменерго" ЛТД було поставлено на адресу ТОВ «Оріль-Лідер» товар (насіння соняшника), що підтверджується - податковими накладними, видатковими накладними та рахунками-фактурами.

Поставлений товар позивачем було оплачено в повному обсязі, що підтверджується реєстром документів, проведених по системі «Клієнт-Банк» у період з 13.02.2012 року по 03.03.2012 року.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Транспортування товару від ТОВ фірма "Агропроменерго" ЛТД на адресу ТОВ «Оріль-Лідер» здійснювалося транспортними засобами ТОВ фірма "Агропроменерго" ЛТД, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що для подальшого переміщення товару від ТОВ «Оріль-Лідер» на елеватор позивача були укладені договори транспортного перевезення товару, а саме: договір з ТОВ «Велес - Авто» № 113 від 01.02.2011 року; договір з ТОВ «Катеринопільський елеватор» № 1289-Г від 02.02.2011 року; договір з ТОВ «Транс-Сервіс-1» № 25/08/11-04 І від 25.08.2011 року.

Факт виконання договорів транспортного перевезення товару підтверджується матеріалами справи, зокрема - товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, звітами про рух автотранспорту (реєстрами перевезень) тощо.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Велес - Авто», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ТОВ «Транс-Сервіс-1» проведено по системі «Клієнт-Банк» що підтверджується реєстром документів, актами звірки.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України №996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зроблено висновок, що на час перевірки, Договір поставки укладений ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» з ТОВ фірма "Агропроменерго" ЛТД був сторонами виконаний належним чином, позивач отримав товар та повністю його оплатив.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов