Ухвала суду № 35193546, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/46463/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 24.10.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Запоріжзв'язоксервіс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013

у справі № 826/5801/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства „Запоріжзв'язоксервіс"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -

рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Запоріжзв'язоксервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 по 31.03.2012 та складено акт № 86/22-11/22116499 від 30.09.2012.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: №000392211 від 14.02.2013, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2987611, 25 грн.; №00040823009 від 29.06.2011, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 565150, 50 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1, пп. 11.2.3 п.11.2 ст. 11, пп. 8.1.1 п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п. 135.1, п. 135.5 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. 152.3, ст. 152, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.5, пп. 138.8.1, пп. 138.8.2, п. 138.8, пп. 138.10.2, п. 138.10, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.41, п. 201.10 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ „Максимус Софт Консалтинг" укладено договори: Договір № 0018/1 від 06.09.2010, предметом якого визначено роботи з об'єднання баз даних, Договір № 0019 від 01.10.2010, предметом якого є адміністрування та супроводження баз даних, Додаткова угода від 01.11.2010 про розірвання договору № 0019 від 01.10.2010; Договір про надання юридичних послуг № 0020 від 01.10.2010, також договори про розробку програмного забезпечення №0001 від 06.08.2012, №0002 від 06.08.2012, Договір № 0003 від 06.08.2012 про виконання робіт щодо експертизи вихідних кодів, та ряд договорів від 06.08.2012 про адміністрування та супроводження баз даних та на розробку програмного забезпечення.

Між Позивачем та ТОВ „Приміум Бізнес Асістенз" було укладено договори №01/09-2 від 01.09.2010 на виконання робіт щодо систематизації (листопідбірки) та переплетення документів, №27/09-1 від 27.09.2010 про надання маркетингових послуг, № 07/12-1 від 07.12.2010 про надання інформаційно-консультативних послуг, №02/12-2 від 02.12.2010 про надання послуг по генеральному прибиранню приміщень.

Бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно абз. 4 п. 198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Виконання умов зазначених договорів підтверджується податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт.

Суди попередніх інстанцій зробили висновок, що сама лише наявність податкової накладної не є достатньою підставою для включення платником податку на додану вартість сум цього податку до податкового кредиту.

Визначення законодавцем податкової накладної як звітного і одночасно розрахункового документа (абзац третій підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість") та як підстави для нарахування податкового кредиту (абзац перший підпункту 7.2.6 цього пункту) не означає нівелювання факту придбання або виготовлення платником податку товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, придбання (будівництва, спорудження) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності як юридичного факту, що разом із податковою накладною входить до юридичного складу, з наявністю якого у платника податку виникає право на податковий кредит.

Доказами факту придбання платником податку товарів (послуг) в оподатковуваних операціях відповідно до частини першої ст. 69 КАС України можуть бути будь-які фактичні дані, які б підтверджували, зокрема обставини щодо поставки (доставки, передачі тощо) покупцю товарів (надання послуг), оплати покупцем товарів (послуг), їх зберігання чи використання у власній господарській діяльності тощо.

Обставини щодо надання позивачу послуг не були встановлені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те що операції з поставки послуг, на які виписані податкові накладні, не відбулися і не використані в господарській діяльності - необґрунтований відповідними доказами.

Відповідно до п 86.8, ст. 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки, на підставі якого складені зазначені податкові повідомлення-рішення, вручені позивачу 03.09.2012, а податкові повідомлення-рішення прийняті 14.02.2013, тобто через півроку з моменту складання акта перевірки.

Таким чином, судам необхідно з'ясувати законність винесення податкових повідомлень - рішень тому, що відсутній наказ керівника Державної податкової інспекції про проведення перевірки.

Можливо винесення податкового повідомлення - рішення на підставі перевірки за постановою слідчого - передчасно.

Не встановлено судами попередніх інстанцій об'єм виконання угод або їх нікчемність, хоча Державна податкова інспекція посилається на те що угоди виконані частково.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу приватного акціонерного товариства „Запоріжзв'язоксервіс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 у справі № 826/5801/13-а задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства „Запоріжзв'язоксервіс" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013 у справі № 826/5801/13-а у справі № 826/5801/13-а скасувати.

Справу № 826/5801/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко