Ухвала суду № 35190333, 31.10.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/4606/13-а

31.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Сидоренко Д.В. ) від 18.06.2013 по справі № 801/4606/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський морський порт "Камиш-Бурун" (вул. Орджонікідзе, буд.1-в, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98310)

до Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул.Борзенко буд. 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 червня 2013 року у справі № 801/4606/13-а адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський морський порт «Камиш-Бурун» до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС від 28.03.2013 року № 0000432300. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулась Керченська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим, яка просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 18 червня 2013 року та у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник посилається на порушення судом першої інстанції вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України в частині розподілу судових витрат по справі. Також податкова інспекція посилається на те, що позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ віднесені суми ПДВ за податковими накладними постачальників, що не включені до Єдиного реєстру податкових накладних. Заяви зі скаргами на постачальників надішли до декларації з ПДВ за грудень 2012 року а не за завітні податкові періоди, у якому податкові накладні виписані - у жовтні та листопаді 2012 року.

Разом із апеляційною скаргою заявник заявив клопотання про заміну відповідача по справі у зв'язку із проведеною реорганізацією органів ДПС.

Клопотання Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про заміну відповідача по справі судовою колегією задоволено, здійснено заміну відповідача по справі а саме: Державну податкову інспекцію у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із зменшенням позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 76271 грн., про що було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року № 0000472203.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту від 15.03.2013 року № 422/22.03/30411181 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченський морський порт «Камиш-Бурун» (код за ЄДРПОУ 30411181) з питання правомірності формування податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012р.», яким було встановлено віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, нарахованого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, підтверджених податковими накладними, які не зареєстровані у ЄРПН, в результаті чого завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) в сумі 76271 грн.

З акту перевірки вбачається, що вказане порушення було встановлено податковою інспекцією по наступним податковим накладним постачальників:

- по податковим накладним ТОВ «Євромирторг» № 86 від 05.10.2012 року, № 87 від 05.10.2012 року (податковий період жовтень 2012 року), які не включені до Реєстру податкових накладних;

- по податковим накладним ТОВ «Даєм» № 184 від 30.11.2012 року, № 217 від 31.11.2012 року (податковий період листопад 2012 року), які не включені до Реєстру податкових накладних.

Факт правомірності виписки вказаних податкових накладних та реальності вчинення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Євромирторг» та ТОВ «Даєм» податковою інспекцією не спростовується та не є предметом спору по даній справі.

Суть спірних правовідносин полягає у тому, чи правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за податковий період грудень 2012 року суми ПДВ за податковими накладними ТОВ «Євромирторг» № 86 від 05.10.2012 року (сума ПДВ 18755,86 грн.), № 87 від 05.10.2012 року (сума ПДВ 25078,05 грн.) та ТОВ «Даєм» № 184 від 30.11.2012 року (сума ПДВ 32437,31 грн.), № 217 від 31.11.2012 року (сума ПДВ 37245,30 грн.) які виписані у податкових періодах жовтень-листопад 2012 року, не включені до ЄРПН але заява зі скаргою на постачальників була скерована позивачем разом із Декларацією за грудень 2012 року, в той час як податкова інспекція вважає, що таку заяву та скаргу позивач повинен був надати разом із деклараціями за жовтень та листопад 2012 року.

Спірні правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Таким чином, відсутність факту реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі та у разі порушення продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі - не надає право платнику податку (покупцю) на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту саме у звітному періоді, у якому така податкова накладна була виписана.

Матеріалами справи достовірно встановлено, і це не спростовується податковою інспекцією, що позивач не включав до податкового кредиту суми ПДВ за вищевказаними податковими накладними за податкові періоди жовтень-листопад 2012 року, а відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковий період грудень 2012 року, подавши разом із Декларацією за грудень 2012 року відповідну заяву та скаргу на своїх постачальників.

У даному випадку судова колегія не вбачає підстав до висновку про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, оскільки Кодексом не заборонено платнику податків надавати відповідну заяву та скаргу у будь-якому наступному податковому періоді.

При цьому судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто позивач мав право включити до податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ за вказаними податковими накладними протягом 365 календарних днів з дати їх складання, що й було ним зроблено.

Судова колегія зазначає, що податковою інспекцією неправильно застосовані положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та безпідставно ототожнено «покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника» із його обов'язком це зробити саме у податковому періоді, у якому податкова накладна була виписана.

При таких обставинах справи судова колегія не вбачає підстав до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розподілу судових витрат по справі, а саме: в частині прийняття рішення про стягнення судового збору на користь позивача шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим ДПС, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу УІ Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судові витрати із Державного бюджету України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягають стягненню шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Аналогічну думку висловив Вищий адміністративний суд України у листі від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2013 по справі № 801/4606/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська