Рішення № 35189334, 11.11.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" листопада 2013 р.Справа № 924/1336/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Приватного підприємства „Торговий дім ПОЛЯКОВ", м. Черкаси

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Волочиськ, Хмельницька область

про стягнення 2 326,29 грн., з яких 2 100,00 грн. сума основного боргу, 226,29 грн. - 20% річних

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 2 326,29 грн., з яких 2 100,00 грн. сума основного боргу, 226,29 грн. - 20% річних за невиконання відповідачем договору поставки №3417 від 05.04.2013р.

Представник позивача в засідання суду 11.11.2013р. не прибув, проте 28.10.2013 р. направив на адресу суду клопотання за вих.№406 від 24.10.2013 р., відповідно до якого просить суд розгляд справи провести без участі представника позивача згідно поданих документів.

Представник відповідача в засідання суду 11.11.2013р. не прибув, витребуваного судом письмового відзиву на позов не надав, будь-яких письмових заяв чи клопотань до суду від останнього до суду не надходило. Ухвали суду направлялись відповідачу за його місцезнаходженням згідно реєстру поштових відправлень суду №05-24/10190 від 18.10.2013р., №05-24/10650 від 30.10.2013р.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що неявка в судове засідання господарського суду представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою відкладення справи на іншу дату.

Тому, для уникнення зловживання процесуальними правами, враховуючи, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення сторін про слухання справи в суді, суд вважає за доцільне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст.75 ГПК України за наявними документами.

Судом також взято до уваги клопотання позивача про розгляд справи по суті без участі його представника в судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується із вимогами ст. ст. 22, 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Приватне підприємство „Торговий Дім Поляков", м. Черкаси як юридична особа зареєстроване 10.12.2002р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №136437 серія А01, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №679166 серія АА від 27.08.2012р.

ОСОБА_1, м. Волочиськ як фізична особа-підприємець зареєстрований 11.03.2009р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2.

05.04.2013р. між ПП „Торговий Дім Поляков" (постачальник) та між ФОП ОСОБА_1 (продавець) був укладений Договір поставки №3417, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, надалі по тексту „товар", а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного договору відповідно до виписаних накладних (п.п.1.1 договору).

Згідно п.п.1.2, 2.1, 2.2 договору визначено, що сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни.

Якість товару, що поставляється, повинна відповідати показникам і характеристикам, затвердженим державними стандартами й технічними умовами України, зазначеними в документах про відповідність товару (сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності). Реєстраційні номери сертифікатів відповідності вказуються Постачальником у документах згідно з якими передається товар Покупцю. Термін придатності товару встановлюється з моменту його виготовлення.

Згідно п.п.4.2 договору передбачено, що покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару.

Вказаним договором передбачено, при порушенні покупцем п.4.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року, крім цього, збитки від інфляції та 20% річних від суми боргу за весь час прострочення. (п.п.5.2 договору).

На виконання умов договору по видатковій накладній №КК-0065463 від 16.04.2013р. позивачем проведено поставку товару на загальну суму 2 906,34 грн. із відміткою про отримання товару відповідачем. Відповідач частково розрахувався із позивачем на загальну суму 806,34 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості. Решта боргу в сумі 2 100,00 грн. залишилась непогашеною.

Оскільки відповідач зобов'язання по договору не виконав, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача 2 100,00 грн. боргу та 226,29 грн. 20% річних згідно поданих розрахунків.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір поставки №3417 від 05.04.2013р., відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання вчасно проводити розрахунки за отриманий товар, проте в повному обсязі не виконав взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2 100,00 грн.

Оскільки доказів про сплату відповідачем боргу в сумі 2 100,00 грн. суду не подано, суд вважає вимогу про стягнення вказаної суми із відповідача правомірною та такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, також 226,29 грн. 20% річних за період прострочення з 30.04.2013р. по 09.10.2013р. із врахуванням проведених відповідачем проплат, а саме: 27.05.2013р. - 169,20 грн., 10.06.2013р. - 200,00 грн., 09.09.2013р. - 237,14 грн., 30.09.2013р. - 200,00 грн.

Згідно ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, нарахування 20% річних від суми боргу за весь час прострочення оплати було передбачено п.п.5.2 договору поставки №3417 від 05.04.2013р. та підтверджується розрахунком річних. Судом перевірено нарахування 20% річних в сумі 226,29 грн. та приймається до уваги як таке, що обраховано правильно в межах допустимої суми.

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 2 326,26 грн., з яких 2 100,0 грн. основного боргу та 226,29 грн. 20% річних.

Згідно вимог ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Торговий дім ПОЛЯКОВ", м. Черкаси до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Волочиськ, Хмельницька область про стягнення 2326,29 грн., з яких 2 100,00 грн. сума основного боргу, 226,29 грн. - 20% річних задовольнити.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „Торговий дім ПОЛЯКОВ", м. Черкаси, вул. Чехова, 41 (код ЄДРПОУ 32268131) 2100,00 грн. (дві тисячі сто гривень 00 коп.) сума основного боргу, 226,29 грн. (двісті двадцять шість гривень 29 коп.) - 20% річних, 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 3 прим.:

1- до справи;

2 - позивачу (вул. Чехова, 41, м. Черкаси, 18030) - проста коресп.;

3 - відповідачу (АДРЕСА_1) - проста коресп.