Ухвала суду № 35188489, 13.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року справа №805/11098/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г.,

секретар судового засідання Святодух О.Б.,

за участю сторін :

від позивача: Синельников Р.О.,

від відповідача: Лапшенков Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р. у справі № 805/11098/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цивільбуд" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001622202 від 22.07.2013 року, яким за порушення пп.7.4.1.п.7.4.,пп.7.5.1.п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 38 347,50 грн. в тому числі, за основним платежем - у розмірі 30 678,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 7 669,50 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р. позов задоволено повністю.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 13529021, місцезнаходження: 83050, м. Донецьк, пров. Орєшкова, буд. 18, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №834454. Позивач зареєстрований у якості платника податку на додану вартість з 28.08.1997 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом №200135125 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Цивільбуд» з питання дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам та розрахункам з АТ «Промкомплект» (код ЄДРПОУ 24126941) за період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року, про що складно відповідний акт перевірки від 02.07.2013р. №1/22-01/13529021. Згідно висновку вказаного акта перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся (за липень 2010р.), на загальну суму 30 678,00 грн. На підставі акта перевірки від 02.07.2013р. №1/22-01/13529021 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 22.07.2013р. №0001622202, яким за порушення пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 38 347,50 грн., у томі числі, за основним платежем - у розмірі 30 678,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 7 669,50 грн.

Із акта перевірки від 02.07.2013р. №1/22-01/13529021 вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення стали порушення норм діючого законодавства в процесі діяльності з контрагентами АТ «Промкомплект» (ЄДРПОУ 24126941). Перевіряючими зазначено, що підприємством ТОВ «Цивільбуд» перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини державного бюджету України, тобто, вчинені правочини відповідають визначенню нікчемних.

Судом першої інстанції були досліджені докази, які надані позивачем, а саме договір поставки №16/06 від 16.06.2010р., укладений між Акціонерним товариством «Промкомплект», у якості постачальника, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цивільбуд», у якості покупця. Постачальник зобов'язується в обумовлені строки передати у власність покупця обладнання, в асортименті та кількості відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість товару згідно з умовами договору. Поставка здійснюється на умовах DDP Правил Інкотермс 2000. Також надано специфікацію №1 від 16.06.2010р., платіжне доручення №37 від 07.07.2010 р. на загальну суму 184 064,02 грн., у тому числі 30 677,34 грн. ПДВ, а також відповідний рахунок-фактура №СФ-06147 від 16.06.2010р., видаткову накладну №РН-08123 від 25.08.2010р. та податкову накладну від 07.07.2010р. №7040 на суму податку на додану вартість 30 677,34 грн., інструкцію по монтажу та експлуатації із відміткою про дату продажу 25.08.2010р. та гарантійні талони з відміткою від АТ «Промкомплект» дата продажу 25.08.2010р.

Відповідно до частини 3 ст.228 Цивільного кодексу України, яка була чинна на момент проведення перевірки позивача, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до частини 1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про не достатність доказів на підтвердження недійсності договору поставки №16/06 від 16.06.2010р., що укладений між позивачем та АТ «Промкомплект».

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків контрагентом за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні договору №16/06 від 16.06.2010р. мети на ухилення від сплати податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено поняття податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна є в наявності і відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», при проведенні перевірки податковий орган не встановив будь-яких недоліків податкових накладних.

Виходячи з сукупності досліджених доказів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про реальність господарських операцій з АТ «Промкомплект» і відповідно спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки викладені в судовому рішенні не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р. у справі № 805/11098/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цивільбуд" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р. у справі № 805/11098/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 13 листопада 2013 року, повний текст буде виготовлений 18 листопада 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.