Постанова № 35187181, 28.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року Справа № 813/5197/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, в складі колегії суддів:

Головуючої - судді: Мричко Н.І.

Судді Москаля Р.М.

Судді Сидор Н.Т.

за участю секретаря судового засідання: Щура В.Р.

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідачів Здинянчина Р.Т., Цебрівського Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, -

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив:

- «визнати наказ Міністра внутрішніх справ України № 155 о/с від 26.02.2013 року про звільнення заступника начальника-начальника міліції громадської безпеки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області полковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ протиправним і вказаний наказ скасувати»;

- «поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області».

В подальшому, а саме 29.07.2013 року ОСОБА_1 на підставі ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України подав суду заяву про зміну позовних вимог, згідно з якою просив:

- «визнати наказ Міністра внутрішніх справ України № 155 о/с від 26.02.2013 року про звільнення заступника начальника-начальника міліції громадської безпеки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області полковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ протиправним і вказаний наказ скасувати»;

- «визнати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 284 о/с від 10.07.2013 року про звільнення заступника начальника ГУМВС - начальника міліції громадської безпеки ГУМВС полковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ протиправним і скасувати такий»;

- «поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника міліції громадської безпеки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області».

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачами положень Кодексу законів про працю України та Положення про порядок проходження служби рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Вказує на те, що на час винесення оскаржуваних наказів позивач перебував у відпустці та знаходився на лікуванні.

У судовому засіданні позивач та представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пояснення надали аналогічні до викладеного у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача - Міністерства внутрішніх справ України в судовому засіданні проти позову з урахуванням уточнень до такого заперечив повністю, з посиланням на безпідставність позовних вимог, просив суд у задоволенні позову відмовити. Спростовуючи позовні вимоги позивача, зазначив, що наказ Міністра внутрішніх справ України № 155 о/с від 26.02.2013 року про звільнення заступника начальника-начальника міліції громадської безпеки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області полковника міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ є правомірним, оскільки позивач на момент винесення вказаного наказу досягнув граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, а саме 55 років.

Представник відповідача Головного Управління внутрішніх справ України у Львівській області щодо позовних вимог заперечив з огляду на їх необґрунтованість, просив у задоволенні таких відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, заперечення представників відповідачів, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ Україні на посаді заступника начальника Головного управління МВС України у Львівській області - начальника громадської безпеки та мав присвоєне спеціальне звання - полковник міліції.

29.12.2012 року Міністром внутрішніх справ України виданий наказ № 1173 о/с «По особовому складу», згідно з яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ вирішено не продовжувати строк служби в органах внутрішніх справ понад граничний вік по Головному управлінню МВС України у Львівській області полковникові міліції ОСОБА_1 (М-856419), заступнику начальника Головного управління МВС України у Львівській області - начальнику громадської безпеки.

26.02.2013 року Міністром внутрішніх справ України виданий наказ № 155 о/с «По особовому складу», згідно з яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у відставку (зі зняттям з військового обліку) за п.65 «а» «за віком» полковника міліції ОСОБА_1 (М-856419), заступника начальника Головного управління МВС України у Львівській області - начальника громадської безпеки.

10.07.2013 року начальником ГУ МВСУ у Львівській області виданий наказ № 284 о/с «По особовому складу», згідно з яким звільнено з органів внутрішніх справ України у відставку за п.65 «а» (за віком) полковника міліції ОСОБА_1 (М-856419), заступника начальника Головного управління МВС України у Львівській області - начальника громадської безпеки з 10.07.2013 року.

Як вбачається зі змісту вказаних вище наказів, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України у відставку за п.65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, - за віком.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки визначений Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114.

На підставі підпункту «а» пункту 65 Положення особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

У відповідності до пункту 7 вказаного Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залежно від присвоєних їм спеціальних звань, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку, зокрема, полковники міліції та полковники внутрішньої служби - 50 років.

Пунктом 8 Положення передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років, зокрема, особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.

Отже, беручи до уваги вказані вище положення вбачається, що полковники міліції при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 Положення звільняються зі служби в запас на підставі пункту «а» пункту 65 Положення.

Станом на дати прийняття оскаржуваних наказів, ОСОБА_1, який перебував на службі в органах внутрішніх справ України у званні полковника, виповнилося 55 років.

Враховуючи досягнення позивачем граничного строку перебування на службі та відсутність рішення відповідача про продовження строку його служби в органах внутрішніх справ, відсутні правові підстави для поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України.

Таким чином позовні вимоги в частині поновлення на посаді - задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд вважає, що наказ № 115 о/с від 26.02.2013 року та наказ № 284 о/с від 10.07.2013 року є частково протиправними, з наступних мотивів.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.12.2012 року ОСОБА_1 подав на ім'я начальника ГУ МВСУ у Львівській області рапорт, в якому просив надати чергову відпустку за 2012 рік починаючи з 24.12.2012 року.

Згідно з наказом начальника ГУ МВСУ у Львівській області від 14.12.2012 року № 429 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 надано невикористану частину чергової відпустки за 2011 рік та чергову відпустку за 2012 рік, починаючи з 24.12.2012 року по 06.03.2013 рік.

У період часу з 05.03.2013 року по 19.07.2013 рік позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується наступними листками непрацездатності:

- Так, згідно з довідкою І-ї міської клінічної лікарні князя Лева м. Львів «про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС» від 29.04.2013 року, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 05.03.2013 року до 29.04.2013 року (а.с.29);

- згідно з довідкою Лікарня з поліклінікою ГУ МВСУ У Львівській області «про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС» від 30.04.2013 року, ОСОБА_1 звільнений від служби з 30.04.2013 року по 15.06.2013 року (а.с.30);

- згідно з довідкою № 20 2-го кардіологічного відділення «про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС» від 02.07.2013 року, ОСОБА_1 перебував у стаціонарі з 16.06.2013 року до 02.07.2013 року (а.с.31);

- згідно з довідкою Комунальної 7-ї міської лікарні від 19.07.2013 року № 73 виданої ОСОБА_1, вбачається, що такий з 02.07.2013 року був переведений з другого кардіологічного відділення Львівського обласного державного клінічного лікувально-діагностичного центру у відділення реабілітації хворих на інфаркт міокарду 7-ї міської лікарні м. Львова, де і знаходився по 19.07.2013 року, включно.

З огляду на викладене вище вбачається, що ОСОБА_1 у період з 24.12.2012 року по 06.03.2013 року перебував у відпустці, починаючи з 05.03.2013 року по 19.07.2013 рік знаходився на лікуванні.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України (надалі - КзПП), у якому визначені основні трудові права працівників.

Згідно з ч. 3 ст. 40 КзПП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ні загальним законом ні спеціальним законом не допускається розірвання трудових відносин, в даному випадку припинення публічної служби, в період тимчасової непрацездатності особи та перебування у відпустці.

Аналогічна правова позиція викладена в абзаці 2 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, де зазначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок.

Отже, судом встановлено, що винесення наказу № 155о/с від 26.02.2013 року та наказу № 284 о/с від 10.07.2013 року відбулося в період перебування ОСОБА_1 у відпустці та в період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням трудових прав позивача.

У відповідності до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачами при винесенні оскаржуваних наказів не дотримано положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановивши протиправність звільнення працівника та неможливість поновити його на роботі, суд керуючись ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, вважає за необхідне скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України № 155 о/с від 26.02.2013 року «По особовому складу» в частині дати видання такого, та наказ ГУ МВСУ у Львівській області № 284 о/с від 10.07.2013 року «По особовому складу» в частині дати звільнення ОСОБА_1

Окрім цього, для усунення ускладнень виконання судового рішення, суд на підставі ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом зобов'язання Міністра внутрішніх справ України та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області завершити процедуру звільнення полковника ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України з урахуванням висновків суду в частині дати звільнення полковника ОСОБА_1

У відповідності до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України № 155 о/с від 26.02.2013 року "По особовому складу" щодо звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (М-856419) заступника начальника Головного управління МВС України у Львівській області - начальника міліції громадської безпеки з органів внутрішніх справ України, в частині дати видання вказаного наказу.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 284 о/с від 10.07.2013 року "По особовому складу" щодо звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (М-856419) заступника начальника Головного управління МВС України у Львівській області - начальника міліції громадської безпеки з органів внутрішніх справ України, в частині визначення дати звільнення. Датою звільнення полковника ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України вважати перший день після закінчення відпустки, продовженої на строк тимчасової непрацездатності ОСОБА_1.

Зобов'язати Міністра внутрішніх справ України та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області завершити процедуру звільнення полковника ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України з урахуванням висновків суду в частині дати звільнення полковника ОСОБА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 04 листопада 2013 року.

Головуючий-суддя Мричко Н.І.

Суддя Москаль Р.М.

Суддя Сидор Н.Т.