Постанова № 35186649, 12.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. cправа№ 911/3538/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Коваленко В.В.

відповідача-1 - Колянчук А.І.

відповідача-2 - не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

на ухвалу господарського суду Київської області від 10.09.2013 р.

у справі №911/3538/13 (суддя - Горбасенко П.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест»

до 1. Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Плюс»

про визнання недійсними договорів та стягнення 6350,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест» (далі - позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Плюс» (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору іпотеки від 14.12.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О., який зареєстрований в реєстрі за № 2914, укладений між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Артпласт Інвест», визнання недійсним договору застави від 14.12.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О., який зареєстрований в реєстрі за № 2912, укладений між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Артпласт Інвест», визнання недійсним договору поруки № 5 від 01.11.2010 р., укладеного між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Артпласт Інвест» в забезпечення виконання кредитних зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 712-89 від 18.12.2007 р. та стягнення з ТОВ «Артпласт Плюс» 6 350,00 грн. витрат.

До свого позову ТОВ «Артпласт Інвест» подало клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, належне позивачу, в тому числі на будівлі та споруди корпусу № 4, що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, Новопетрівська сільська рада «Карат», промисловий майданчик, 2 (в літері «А» цегляна та залізобетонна будівля корпусу № 4 загальною площею 6 486,70 кв.м., в літ. «Б» КПП цегляне загальною площею 15,40 кв.м., цегляна огорожа № 1-3, вимощення № 1).

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2013 р. у справі № 911/3538/13 було задоволено зазначене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест» про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2013 р., Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що місцевим судом не було прийнято до уваги те, що майно, на яке позивач просить накласти арешт, добровільно на підставі договору іпотеки від 14.12.2010 р. було передано позивачем в іпотеку ПАТ «Енергобанк», а також те, що це майно є забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором № 712-89 від 18.12.2007 р., укладеним між ПАТ «Енергобанк» та ТОВ «Артпласт Плюс».

Розпорядженням в. о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 911/3538/13, розгляд справи призначено на 12.11.2013 р.

В засідання суду, призначене на 12.11.2013 р., представники відповідача-2 не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову, позивач зазначає, що 14.12.2010 р. з метою забезпечення виконання відповідачем-2 перед відповідачем-1 кредитних зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 20836 від 05.08.2008 р., договором про надання кредиту № 808-41 від 05.08.2008 р. та договором про відкриття кредитної лінії № 712-89 від 18.12.2007 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір іпотеки.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди корпусу № 4, що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, Новопетрівська сільська рада «Карат», промисловий майданчик, 2 (в літері «А» цегляна та залізобетонна будівля корпусу № 4 загальною площею 6 486,70 кв.м., в літ. «Б» КПП цегляне загальною площею 15,40 кв.м., цегляна огорожа № 1-3, вимощення № 1).

Крім того, з листа ТОВ «Артпласт Плюс» від 04.09.2013 р. вбачається, що відповідач-2 не веде господарської діяльності, в нього відсутні основні фонди та засоби виробництва, не отримує грошових коштів і, як наслідок, не виконує своїх зобов'язань за кредитними договорами № 712-89 від 18.12.2007 р., № 20-836 від 05.08.2008 р. та № 808-41 від 05.08.2008 р., укладеними з відповідачем-1.

Також позивач зазначає, що оспорювані правочини вчинені з порушенням норм чинного законодавства, з перевищенням повноважень представника позивача, у зв'язку з чим вважає, що ці правочини мають бути визнані судом недійсними.

Позивач вказує, що існує реальна загроза початку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно шляхом реєстрації за відповідачем-1 права власності.

А тому позивач стверджує, що у разі не накладення арешту на нерухоме майно позивача, яке є предметом іпотеки, існує реальна загроза втрати такого майна позивача, що в майбутньому зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі у випадку визнання недійсними оспорюваних правочинів.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р. зазначається, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. У разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК. В пункті 3 вказаної постанови зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Підсумовуючи викладене та беручи до уваги всі обставини справи, існує документально підтверджене припущення того, що відповідач-1 може почати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності спірного нерухомого майна, належного позивачу, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, внаслідок чого неможливо буде виконати рішення суду у випадку задоволення позову.

Також, вказане забезпечення позову відповідає вимогам ст. 67 ГПК України та фактично направлено на заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, що стосуються іпотечного майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції було правомірно задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Артпласт Інвест» про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 10.09.2013 р. у справі № 911/3538/13.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 10.09.2013 р. у справі №911/3538/13 - без змін.

2. Матеріали справи №911/3538/13 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран