Постанова № 35185573, 28.10.2013, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 р. Справа №818/7935/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколова В.М.

за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,

представника позивача - Гордієнко Л.В.,

представника відповідача - Куц О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОХИМ В" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Неохим В» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Неохим В»), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому з урахуванням уточнення до позовної заяви просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0000092206 від 11.10.2013 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 306531,75 грн., а саме: основного платежу 261645 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 44886,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0000232260/17594 від 04.04.2013 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27686,00 грн., а саме: за основним платежем 23168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4518 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0000242260/17717 від 04.04.2013 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 134630 грн. та штрафні санкції за суму завищення бюджетного відшкодування 28039 грн., всього на суму 162669 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що посадовими особами податкового органу в ході проведення перевірки сформовано хибні висновки, що не ґрунтуються на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку. Наполягав, що господарські операції між ТОВ «Неохим В» та ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Ін-Трейд», ТОВ «Квартал», ПП «Р.М.2010», ТОВ «Герафак», ТОВ «Профхім», ТОВ «Інтер-Синтез», ТОВ «Сілвер Груп» носили реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, придбані товари та послуги були використані для здійснення господарській діяльності.

Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах протиправними та такими, що прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав зазначених у письмовому запереченні на адміністративний позов (т.4 а.с. 1-3), та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що були прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно, об'єктивно проаналізувавши докази у справі, вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що ДПІ у м. Сумах було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Неохим В" результати якої викладено в акті №753/2260/36813241/12 від 11.03.2013 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Неохим В» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 (т.4 а.с. 42-131). На підставі наведеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах видано податкові повідомлення-рішення, а саме: №0000222260/17598 від 04.04.2013 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 418334,50 грн., за основним платежем 360110 грн., штрафних (фінансових) санкцій 58224,50 грн.; №0000232260/17594 від 04.04.2013 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27686,00 грн., за основним платежем 23168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4518 грн.; №0000252260/17597 від 04.04.2013 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012р. у розмірі 28096 грн.; №0000242260/17717 від 04.04.2013 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 134630 грн. та штрафні санкції на суму завищення бюджетного відшкодування 28039 грн., всього на суму 162669 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Неохим В" звернулось з первинною скаргою до Головного управління Міндоходів у Сумській області від 17 квітня 2013 року №17/04-2. Рішенням про результати розгляду первинної скарги Головного управління Міндоходів у Сумській області №1037/10/10-105-77/78 ск від 14.06.2013 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах: №0000232260/17594 від 04.04.2013 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27686,00 грн., а саме: за основним платежем 23168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4518 грн.; №0000242260/17717 від 04.04.2013 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 134630 грн. та штрафні санкції на суму завищення бюджетного відшкодування 28039 грн., всього на суму 162669 грн.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0000252260/17597 від 04.04.2013 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012р. у розмірі 28096 грн. в повному обсязі; №0000222260/17598 від 04.04.2013 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 418334,50 грн., а саме за основним платежем 360110 грн., штрафних (фінансових) санкцій 58224,50 грн. в частині основного платежу на суму 35868,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 8967,00 грн.

Відповідно до п. 5.1.2 Порядку направлення органами державної податкової служби повідомлень-рішень платникам податків, що затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 28.11.2012 за № 1236, у разі, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, то податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Ha зменшену суму податкового зобов'язання ДПІ у м. Сумах було видано податкове повідомлення-рішення №0000022206 від 20.06.2013 щодо збільшення суми грошового в'язання з податку на прибуток на загальну суму 373499,50 грн., а саме за основним платежем 324242 грн., штрафних (фінансових) санкцій 49257,50 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями ТОВ «Неохим В» звернулось з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України.

Відповідно до п. 78.1.5 ст. 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з поданням повторної скарги ДПІ у м. Сумах було проведено позапланову виїзну перевірку, результати якої викладено в акті №466/2204/33813241/49 від 27.08.2013 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Неохим В» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012».

За результатами позапланової перевірки було встановлено заниження податку на прибуток на суму 261645 грн., донараховано податку на додану вартість на суму 19376 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 134630,00 грн.

Підставами для прийняття оскаржених рішень послугували наступні обставини.

Посадовими особами податкового органу, за наслідками перевірки, серед іншого, сформовано висновки про завищення позивачем валових витрат на 59435,71 грн.

Так, між ТОВ «Неохим В» та ФОП ОСОБА_3 були укладені договори доручення №17/12-2007-RU від 17.12.2007, № 07/12-9-МД від 07.12.2009, № 21/08-2009-ВУ від 21.08.2009 (т. 2 а.с.63-82).

Згідно даних договорів ТОВ "Неохим В" - Довіритель, доручає ФОП ОСОБА_3 - Повіреному, здійснювати пошук покупців та укладати від імені та за рахунок ТОВ "Неохим В" договори з третьою збою Покупцем з метою реалізації продукції ТОВ "Неохим В".

На виконання даних угод сторонами були підписані акти виконаних робіт (т.2 а.с. 83-90). З даних актів вбачається, що за сприяння ФОП ОСОБА_3 позивачем було укладено договори поставки продукції, виробленої ТОВ "Неохим В" наступним контрагентам - ЗАТ «Екос-1» (Російська Федерація), ТОВ «Поліконтракт» (Республіка Молдова), ОДВ «Тавер» (Республіка Беларусь), ЗАТ «БелХімСервіс» (Республіка Беларусь), ТОВ «РимТЕМ» (Республіка Беларусь), Фірма «PPH Stanlab», Фірма «PH Global».

На підтвердження виконання своїх зобов'язань ФОП ОСОБА_3, позивачем надано копії листів-замовлень (т. 2 а.с. 130-137) про погодження відвантаження на адресу контрагентів певної кількості продукції, виробленої ТОВ "Неохим В".

Однак, на вимогу суду представником позивача не надано доказів проведення ФОП ОСОБА_3 роботи з виконання договорів доручення: листування з контрагентами позивача, звіти про проведення аналізу ринку та інше. Крім того, в договорах, укладених з вищезазначеними контрагентами не міститься посилання на їх укладення за сприяння повіреного - ФОП ОСОБА_3

Крім того, відповідно до акту перевірки ТОВ "Неохим В" за попередній період, № 188/2314/33813241/4 від 19.01.2011, встановлено що позивач мав сталі стосунки з ЗАТ «Екос-1» (Російська Федерація), ЗАТ «БелХімСервіс» (Республіка Беларусь), ОДВ «Тавер» (Республіка Белорусь), Фірма «PPH Stanlab», Фірма «PH Global». Дані обставини викладені в акті позапланової перевірки ТОВ "Неохим В" від 27.08.2013 за № 466/2204/33813241/49 та не були спростовані в ході судового розгляду даної справи.

З огляду на викладені обставини, у суду відсутні підстави вважати, що витрати понесені позивачем при оплаті послуг ФОП ОСОБА_3 пов'язані з його господарською діяльністю.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32. ст.1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В свою чергу п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 1 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В свою чергу п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені норми, враховуючи висновок про відсутність зв'язку понесених позивачем витрат на оплату послуг ФОП ОСОБА_3, посадовими особами податкового орану цілком правомірно було сформовано висновок про завищення позивачем валових витрат в сумі 59435, 71 грн. (в т.ч.: 4 кв. 2010 року - 47072, 47 грн.; 1 кв. 2011 року - 12363 грн.) внаслідок чого донараховано податку на прибуток в сумі 14900,00 грн.

Також в ході перевірки посадовими особами податкового органу було встановлено, що ТОВ «Неохім В» отримувало послуги від ФОП ОСОБА_6 з миття ємностей на загальну суму 70370,00 грн.

Зазначені правовідносини засновані на договорі №04/01-11 від 04 січня 2010 року (т. 2 а.с. 138).

На виконання зазначеного договору ФОП ОСОБА_6 були виконані роботи про що підписані акти приймання-передачі виконаних послуг: №8 від 30.11.2010, №9 від 31.12.2010, №1 від 31.01.2011, №2 від 28.02.2011, №3 від 31.03.2011 (т. 2 а.с. 139-144).

Грошові кошти сплачені в повному обсязі, що підтверджується видатковими-касовими ордерами (т. 2 а.с. 145-156).

Право здійснювати господарську діяльність з миття цистерн та кубічних ємностей ФОП ОСОБА_6 підтверджується свідоцтвами про сплату єдиного податку на 2010 - 2011 роки (т. 2, а.с. 57-58).

Крім того, на вимогу суду, представником позивача надано бухгалтерські довідки ТОВ «Неохим В» (т. 2 а.с. 159-181), в яких містяться дані про промиті ФОП ОСОБА_6 автоцистерни та ємності із зазначенням дати промивки, мети промивки та виду продукції, що в них перевозився із зазначенням отримувача.

Варто зазначити, в ході перевірки було встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Неохім В» є постачання хімічної продукції. Дані обставини підтверджуються висновками посадових осіб податкового органу, викладені в акті перевірки.

Таким чином суд дійшов висновку, що отримання послуг з промивання автоцистерн та ємностей від ФОП ОСОБА_6 безпосередньо пов'язано із здійсненням позивачем господарської діяльності та підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32. ст.1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 1 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

В свою чергу п. 138.2. ст.. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку про безпідставність зменшення ТОВ «Неохим В» валових витрат на суму 70370,00 грн., що були сплачені ФОП ОСОБА_6 за надані послуги.

В ході перевірки була також встановлено, що за період з 01.10.2010 по 31.03.2011 позивачем було отримано послуг фільтрації води на загальну суму 162750 грн. без ПДВ від фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м. Конотоп, і.н. НОМЕР_2, платник єдиного податку).

Зазначені правовідносини засновані на договорі №25 від 01.10.2009 (т.2 а.с. 183). Згідно даного договору ФОП ОСОБА_4 надав позивачеві послуги з фільтрації води.

В ході перевірки посадовими особами податкового органу були сформовані висновки, що потреба у фільтрації води в цілому підтверджується, але витрати понесені ТОВ «Неохим В» на послуги фільтрації значно перевищують витрати на амортизацію обладнання, у разі його придбання підприємством замість отримання відповідних послуг. Крім того, в актах виконаних робіт не міститься інформація про ступінь очистки води та не підтверджується відповідними сертифікатами якості.

З огляду на викладені обставини, посадовими особами податкового органу зроблено висновок щодо відсутності зв'язку послуги ФОП ОСОБА_4 з господарською діяльністю позивача, внаслідок чого зменшено валові витрати на 162750,00 грн. (за 4 кв. 2010 року - 101500,00 грн., за 1 кв. 2011 року - 61250,00 грн.).

Разом з тим, на переконання суду такі висновки є необґрунтованими з огляду на наступне.

На виконання умов зазначеного вище договору сторонами були складені акти про виконання послуг з очистки води: від 31.10.2010; від 31.11.2010; від 30.12.2010; від 31.01.2011 від 28.02.2011 (т. 2 а.с. 164-188).

Оплата наданих послуг здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується копією банківських виписок (т. 2 а.с. 189-194).

Копіями свідоцтв про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_4 підтверджується його право на здійснення господарської діяльності з очищення та розподілення води (т. 2, а.с. 195-196).

Крім того, для підтвердження фактичного отримання послуги з очистки води, позивачем надано копія специфікації з вимірами до якості товару, що виробляється з використанням води (т. 2 а.с 197-200), копія протоколу випробувань № 333 щодо показників води (т.2 а.с. 201-202).

Також позивачем надана бухгалтерська довідка щодо калькулювання вартості продукції з врахуванням витрат на фільтрацію води з додатками (т. 2 а.с. 203-239).

Варто зазначити, що в цілому, посадовими особами податкового органу не заперечується використання позивачем фільтрованої води для виробництва хімічної продукції. Крім того, в ході судового розгляду справи на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку було підтверджено надання ФОП ОСОБА_4 позивачеві послуг з очистки води та використання ТОВ «Неохим В» даної води у власній господарській діяльності.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням положень п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.32. ст.1 цього ж Закону, п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст.1 ПК України; п. 138.2. ст. 138 ПК України (зміст яких наведено вище), суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків посадових осіб податкового органу про завищення ТОВ «Неохим В» валових витрат на суму 162750,00 грн. (4 кв. 2010 року - 101500,00 грн., 1 кв. 2011 року - 61250,00 грн.).

Також в ході перевірки посадовими особами податкового органу сформовані висновки про безпідставне зменшення суми валових витрат на загальну суму 193600 грн. щодо виконання договору оренди автоцистерн між ТОВ "Неохим В" та ФОП ОСОБА_5, що призвело до донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 44832,00грн.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ФОП ОСОБА_5 на підставі договору б/н від 24.11.2009 (т. 2 а.с. 24), відповідно до умов якого позивач отримав в тимчасове платне користування транспортні засоби:

- сідловий тягач - Е, марки ЗИЛ, МОДЕЛЬ 441610 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

- н/причіп-цистерна.харч-Е, марки ОДАЗ, модель 9370, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- н/причіп-цементовоза-Е; марки ТЦ, модель 10А, 1992 року випуску, шасі НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_5;

- н/причіп-цементовоза-Е,марки ТЦ, модель 11, 1987 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6;

- н/причіп-цистерна небез.-Е, марки ПР, 1980 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7.

Зазначені транспортні засоби були передані згідно актів приймання-передачі від 24.11.2009 (т. 2 а.с. 242-246).

При цьому посадовими особами податкового органу сформовано висновок що позивачем було порушено п. 5.1; п.п. 5.2.1 п. 5.2 ; п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що обґрунтовується відсутністю записів у журналі про фіксування відомостей з перетину контрольного пункту, а також відсутністю на 100% пов'язаністю з господарською діяльністю,оскільки поставки хімічної продукції відбувались не кожний день.

Однак такі висновки посадових осіб податкового органу є необґрунтованими та носять характер довільного припущення, будучи непідтвердженими первинними документами з огляду на наступне.

Згідно інформації, викладеній в акті перевірки, дані транспортні засоби використовувались для внутрішніх перевезень по території ПАТ «Сумихімпрм», де також знаходиться підприємство позивача (адреса: м. Суми, вул. Харківська п/о 12), а саме для транспортування хімічної продукції та стічних вод.

Дані обставини підтверджуються: договорами купівлі продажу сірчаної кислоти між позивачем та ПАТ «Сумихімпром» № 21-2301 від 23.01.2012; № 21-502 КР від 05.01.2012; № 21-3012 КР від 30.12.2012; договором про надання послуг з нейтралізації стічних вод № 02/515 від 02.03.2012 (т. 3 а.с. 1-19).

Послуги ФОП ОСОБА_5 надані в повному обсязі, про що підписані акти приймання-передачі наданих послуг (т. 3 а.с. 20-41).

Оплата здійснена в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунках у банку позивача (т. 3 а.с. 42-119).

Виїзд та рух орендованих автомобілів здійснювався на підставі подорожніх листів, опис яких міститься в матеріалах справи (т. 3 а.с 115-136).

Таким чином, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що господарська операція з оренди вантажних автомобілів між позивачем та ФОП ОСОБА_5 носила реальний характер та була виконана в повному обсязі, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, розумінні п. 1.32. ст.1; п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст.1; п. 138.2. ст. 138 ПК України, зміст яких наведено вище, позивач цілком правомірно сформував валові витрати за рахунок коштів сплачених ФОП ОСОБА_5 за надані послуги з оренди вантажного автотранспорту.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку про безпідставність зменшення ТОВ «Неохим В» валових витрат на суму 70370,00 грн., що були сплачені ФОП ОСОБА_6 за надані послуги.

Серед іншого в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Нехим В» здійснювало експортні операції з реалізації жирних кислот до Польщі, а саме Фірмі «PH GLOBAL». По даним експортним операціям встановлено заниження задекларованих ТОВ "Неохим В" показників у рядку 04.1 Декларацій з податку на прибуток всього у сумі 55220 грн., в тому числі за І квартал 2011 року у сумі 55220 грн, та декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 05.1 - за 4 квартал 2011 року - 12980 грн., 1 кв. 2012 - 36080 грн., 2 кв. 2012 року - 279 840,00 грн.

Такі висновки сформовані з огляду на те, що за розрахунками посадових осіб податкового органу, собівартість реалізованої продукції була більшою, аніж вартість її реалізації. При цьому, з посиланням на п. 1.32., п. п. 5.2.1. п. 5.2.; п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», посадові особи податкового органу дійшли висновку, що така діяльність не була направлена на отримання доходу, відповідно не може бути визнана господарською, відтак витраті, сформовані в ході такої діяльності не відносяться до складу валових витрат.

Суд не може погодитись з наведеними доводами посадових осіб податкового органу з огляду на наступне.

Між позивачем та фірмою PH Global (Польща) укладено контракт № 25/12-10 від 25.12.2009 (т. 2 а.с. 39-40). Згідно умов даного контракту позивач здійснював поставку жирних кислот (код ТН ЗЕД 3823199000). До даного контракту було складено специфікацію та укладено ряд додаткових угод (т. 2 а.с. 41-52).

Ціна реалізації товару за договором становила від 330 до 400 EUR за 1 тону. Враховуючи зміну курсу валют, ціну товару було переглянуто двічі: згідно із доповненням № 6 від 01.03.2011, ціну реалізації було збільшено з 330 до 350 євро за 1 тону та 30 травня 2012 року сторонами було укладено додаткову угоду за якою ціна становила 400 євро за 1 тону.

Варто зазначити, що відповідно до п. 4 Наказу ДПА України № 984 від 22.12.2010 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок) передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В свою чергу п. 6 Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки відсутній аналіз фінансового результату кожної поставки товару, що здійснювався позивачем на адресу PH Global (Польща) із наданням висновків щодо збитковості таких операцій.

При цьому в ході проведення позапланової перевірки ТОВ «Неохім В», результати якої викладені в акті від 27.08.2013 за № 466/2204/33813241/49 зазначено, що визначити націнку по кожній окремій партії товару з урахуванням калькуляції виготовленої продукції не можливо, відповідні розрахунки в період перевірки не надані, у зв'язку з чим висновки планової перевірки, викладені в акті від 11.03.2013 за № 753/2260/36813241/12 залишені без змін.

Таким чином, висновки посадових осіб податкового органу про збитковість господарських операцій між ТОВ «Неохим В» та PH Global (Польща) не підтверджені первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Варто зазначити, що відповідно до вимог п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу, п.п. 14.1.56 п. 14.1. ст. 14 ПК України встановлено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Позивач здійснюючи реалізацію товарів PH Global (Польща) отримував відповідний дохід від такої діяльності, у зв'язку з чим вона носить характер господарської.

Варто зауважити, що відповідно до п.п. 14.1.71. п. 14.1. ст. 14 ПК України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Посадовими особами податкового органу не проведено аналіз вартості товарів, що поставлялись позивачем на адресу PH Global (Польща) на предмет їх відповідності рівню звичайних цін в розумінні наведеної норми. Таким чином, можна стверджувати, що ціна реалізованого позивачем товару відповідає рівню ринкових цін.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Неохим В» оприбутковано сировину, матеріали та ін. хімічну продукцію отриману від таких постачальників: ТОВ ВТФ «Авіас», ПП «Ін-Трейд», ТОВ «Квартал», ПП «Р.М.2010», ТОВ «Герафак», ТОВ «Профхім», ТОВ «Інтер-Синтез»; ТОВ «Сілвер Груп», ТОВ «Ресурс ЛТД-1».

Посадові особи ДПІ у м. Сумах дійшли висновку, що проведені операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, в ході перевірки не підтверджено факт отримання таких ТНЦ у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, заявок на транспортування, талонів замовника, дорожніх листів, та ін. До перевірки також не надано сертифікати відповідності на отриману продукцію. В ході перевірки було встановлено, що вищезазначені Постачальники фактично товарно-матеріальні цінності для ТОВ «Неохим В» не поставляли.

Надаючи правову оцінку правомірності формування позивачем валових витрат по господарським операціям із зазначеними вище контрагентами суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, з урахуванням їх тривалості в часі, частково врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податковим кодексом України.

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1., пункту 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В свою чергу, відповідно до вимог п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138, витрати операційної діяльності включають, зокрема собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

З огляду на викладені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування валових витрат підприємства, а саме понесення платником податку певних витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції.

Надаючи правову оцінку правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям із зазначеними вище контрагентами суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, з урахуванням їх тривалості в часі, частково врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так п 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Разом з тим, в ході судового розгляду справи такі висновки посадових осіб податкового органу були спростовані з огляду на наступне.

Щодо правовідносин позивач з ТОВ ВТФ "Авіас", відносно яких в актах планової та позапланової перевірки містяться суперечливі дані.

Так між позивачем та ТОВ ВТФ "Авіас" укладено договір на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 553/121 від 15 грудня 2010 року (т.1 а.с. 154-166).

Згідно видаткової накладної №2495/121 від 09.03.2011 (т. 1 а.с. 171) у ТОВ ВТФ "Авіас", отримано бензин А-95 у кіл-ті 2500л на суму 22750 грн., в т.ч. ПДВ 3791,67 грн. Пальне отримувалось водіями ТОВ "Неохим В" на підставі талонів. Відповідно до наданих до перевірки шляхових листів, зазначене пальне було залите на заправці безпосередньо до баків автомобілів. Оплата вартості пального була здійснена в повному обсязі платіжним дорученням № 71 від 09.03.2011 на суму 22750 грн. (т. 1 а.с. 172) На суму ПДВ, що сплачено у складі вартості товару було видано податкову накладну № 71/121 від 09.03.2011 (т. 1, а.с. 173).

Згідно видаткової накладної № СК-0004824 від 04.10.2010 (т. 1 а.с. 168) ТОВ ВТФ "Авіас", отримано дизпальне у кількості 3000 л. на суму 19800 грн., в т.ч. ПДВ 3300 грн. Пальне отримувалось водіями на підставі талонів. Відповідно до наданих до перевірки шляхових листів, зазначене пальне було залите на заправці безпосередньо до баків автомобілів. Оплата вартості пального була здійснена в повному обсязі платіжним дорученням № 1326 від 27.09.2010 на суму 19800 грн. (т. 1 а.с. 169). На суму ПДВ, що сплачено у складі вартості товару було видано податкову накладну № 4347/32 від 27.09.2010 (т.1 а.с. 170).

Позаплановою перевіркою від 27.08.2013 встановлено, що ТОВ «Неохим В» отримує виписки по картках в періоди обслуговування та проводить звірку з роздрукованими чеками про відпуск бензину на АЗС по кількості отриманого бензину, зазначеному в чеках. Чеки водіями надаються до звітів, проводиться списання палива у відповідності з наданими чеками. Дана операція не потребувала товарно-транспортної накладної. На підставі наведеного на сторінці 33 акту позапланової перевірки від 27.08.2013, посадовими особами ДПІ у м. Сумах сформовано висновок про скасування донарахувань з податку на прибуток по взаєморозрахунках з ТОВ «Авіас».

Разом з тим не скасовано донарахування з податку на додану вартість за березень 2011р. (стор. 81), де зазначено, що за відсутності ТТН по ТОВ «ВТФ «Авіас» не можливо пов'язати операцію з господарською діяльністю ТОВ «Неохим В». Однак на переконання суду такі висновки суперечать положенням п.п. 4,6 Порядку, зміст яких зазначений вище.

Окремо варто зауважити, що по ряду господарських операцій правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податків, а тільки встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна і шляховий лист не є документами первинного бухгалтерського обліку підтверджуючими обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, з урахуванням обставин встановлених в судовому засіданні щодо підтвердження реальності господарської операції позивача з ТОВ «ВТФ «Авіас», що власне не заперечувалось посадовими особами податкового органу під час проведення позапланової перевірки, суд дійшов висновку про безпідставне зменшення податкового кредиту з ПДВ по даним господарським операціям.

В ході проведення перевірки посадовими особами податкового органу також сформовано висновки про безтоварність господарських операцій по ряду контрагентів з огляду на наступне.

На підставі договору №218 від 29.03.2011 (т. 1 а.с. 174-175) ТОВ "Інтер-Синтез" було поставлено ТОВ "Неохим В" товар, перекис водню 60 % 01.04.2011 у кількості 19920 кг на суму 95616,00 грн. з ПДВ. відповідно до видаткової накладної ВН №РН-040101 від 01.04.2011 (т. 1 а.с. 176). Оплата вартості товару була здійснена в повному обсязі на умовах попередньої оплати згідно платіжного доручення № 319 від 28.03.2011 на суму 100000 грн. (т. 1 а.с. 177). На суму ПДВ 16666,67 грн., що сплачено у складі вартості товару, було видано податкову накладну № 159 від 28.03.2011 (т. 1 а.с. 178). Однак, не зважаючи на те, що податкова накладна видана на всю суму попередньої оплати 100000,0грн. в т.ч. ПДВ 16667,67 грн., посадовими особами ДПІ у м. Сумах заперечується лише право ТОВ "Неохим В" на частину податкового кредиту у сумі 15936 грн.

Так, під час планової перевірки не було враховано товарно-транспортну накладну №ТТН-000516 від 01.04.2011 (т. 1 а.с. 179) на перевезення зазначеного товару ТОВ СП ПКФ "ВВВ" та відповідний акт виконаних робіт №ОУ-0000208 від 02.04.2011 (т. 1 а.с. 180).

В акті позапланової перевірки від 27.08.2013 зазначену товарно-транспортну накладну було досліджено, але зазначено, що вона не має юридичної сили через відсутність обов'язкових реквізитів, а саме: відсутність адреси завантаження, відсутність реквізиту відпуск дозволив, водій - експедитор, кількість місць вантажу, маси вантажу і номерів контейнерів, що прийняті до перевезення.

Однак, на переконання суду такі висновки посадових осіб є хибними з огляду на наступне.

В силу ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Необхідне зазначити, що надані товарно-транспортні накладні містять усі обов'язкові реквізити, необхідні для надання первинному документу юридичної сили та доказовості, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як зазначалось вище, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податків, а тільки встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна і шляховий лист не є документами первинного бухгалтерського обліку підтверджуючими обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

На переконання суду найважливішим є те, що в ході перевірки не викликало сумнівів факт отримання та використання зазначеного товару у господарській діяльності. Перевіркою фактично було підтверджено, що зазначений товар використано для виготовлення розбавленого перекису водню в періоді з 22.04.2011 по 20.05.2011.

Придбаний товар реалізовано в кількості 4812 кг в т.ч.: 17.05.2011 в кількості 2400 кг контрагенту «Фабрика Комбі» на суму 18959,04 грн. з ПДВ. Видаткова накладна № 699 від 18.05.2011; 648 кг контрагенту «Гадячсир» на суму 4860,00 грн. з ПДВ. Видаткова накладна № 715 від 19.05.2011; 400 кг контрагенту «Новохим» на суму 2479,99 грн. з ПДВ. Видаткова накладна № 729 від 19.05.2011; 800 кг контрагенту «ОСОБА_7» на суму 4960,00 грн. з ПДВ. Видаткова накладна № 732 від 17.05.2011; 60 кг контрагенту «Рось Ромни» на суму 420,05 грн. з ПДВ. Видаткова накладна № 746; 504 кг контрагенту «Бастіон груп» на суму 3881,00 грн. з ПДВ. Видаткова накладна № 762.

Дані обставини встановлені і ході перевірки, викладені в акті та не заперечувались сторонами.

Крім того варто звернути увагу, що товарно-транспортна накладна виписана в момент відвантаження товару - одночасно з видатковою накладною 01.04.2011, акт виконаних транспортних послуг підписаний 02.04.2011 одразу після повернення автомобіля, що перевозив зазначений вантаж з м. Борислав Львівської області до м. Суми.

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що господарська операція між позивачем та ТОВ "Інтер-Синтез" носила реальний характер та була виконана в повному обсязі, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

ТОВ "Неохим В" на підставі договору №102 від 27.07.2009 (т. 1 а.с. 197) була придбана сода каустична від контрагента ТОВ «Герафак» в кількості 15000 кг на суму 72000 грн. з ПДВ. Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору, поставка товару здійснюється за рахунок Продавця. Місце поставки - склад Покупця. Товар був фактично отриманий за видатковою накладною №РН-0001120 від 01.10.2010 - сода каустична гранул., у кількості 15 тн. на суму 72000 грн., в т.ч. ПДВ 12000 грн. (т. 2 а.с. 198). Товар оплачено в повному обсязі згідно до платіжного доручення № 1267 від 20 вересня 2010 р. в сумі 96000 грн. (т. 1 а.с. 199) На суму ПДВ 16000 грн., що сплачено у складі вартості товару, було видано податкову накладну № 958 від 20.09.2010 (т.1 а.с. 200), зазначена податкова накладна віднесена до складу податкового кредиту з ПДВ за вересень 2010 року, який знаходиться поза межами перевіряє мого періоду.

Варто зазначити, що про порушення податкового законодавства в частині податку на додану вартість ДПІ у м. Суми посилається на те, що податковий кредит по зазначеній операції було сформовано на підставі податкової накладної №1022 від 06.10.2010. При цьому, помилково зазначає, що товаром у зазначеній накладній є сода каустична. Зазначене не відповідає дійсності, так як за податковою накладною №1022 від 06.10.2010 було отримано хлорпарафин ХП-470 на загальну суму 75620,00 грн., в т.ч. ПДВ 12603,33 грн.

Придбана сода каустична була повністю реалізована в подальшому контрагентам, що підтверджується видатковими накладними, дослідженими в судовому засіданні та наявними в матеріалах справи (т. 1 а.с. 206-221).

Таким чином, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що господарська операція між позивачем та ТОВ «Герафак» носила реальний характер та була виконана в повному обсязі, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

В ході судового розгляду справи також встановлено, що на підставі договору №2303 від 01.03.2011 (т. 1 а.с. 222) ТОВ "Неохим В" було придбано у контрагента ТОВ «Профхім» вапно хлорне в кількості 3000 кг. на суму 16500 грн. з ПДВ. Додатковою угодою № 1 до договору від 02.03.2011 (т.1 а.с. 223) передбачено, що доставка товару здійснювалась за рахунок постачальника на склад покупця у м. Суми. Зазначена додаткова угода не була врахована під час перевірки. Товар оплачено в повному обсязі згідно до платіжного доручення № 1 від "11" березня 2011 р. в сумі 16500 грн. (т. 1 а.с. 224). На суму ПДВ, що сплачено у складі вартості товару було видано податкову накладну № 76 від 11.03.2011 (т.1 а.с. 226).

Зазначений товар в повному обсязі використано у господарській діяльності ТОВ "Неохим В", а саме реалізовано 3000 кг., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (т. 1 а.с. 228-231).

Таким чином, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що господарська операція між позивачем та ТОВ «Профхім» носила реальний характер та була виконана в повному обсязі, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до договору №2203-1 від 22 березня 2010 року (т. 1 а.с. 138-140) ПП «Ін-трейд» на адресу позивача 14.10.2010 було поставлено вапно хлорне в кількості 7000 кг та суму 36400,00 грн. з ПДВ. Видаткова накладна №РН-0000613 від 14.10.2010 (т.1 а.с. 141).

Товар був оплачений в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення № 1296 від 22.09.2010 на суму 52000 грн. (т.1 а.с. 142). На суму ПДВ - 8666,67 грн., що сплачено у складі вартості товару було видано податкову накладну № 22093 від 22.09.2010 (т.1 а.с. 143).

Перевіркою підтверджено транспортування товару згідно товарно-транспортної накладної від 14.10.2010 (т.1 а.с. 144).

Однак, не зважаючи на те, що податкова накладна видана на всю суму попередньої оплати 8666,67 грн. ДПІ у м. Сумах заперечує лише право ТОВ "Неохим В" на частину податкового кредиту у сумі 6066 грн.

Зазначений товар ТОВ "Неохим В" в повному обсязі використано в господарській діяльності, а саме реалізовано 7000 кг., що підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 145-163).

Таким чином, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що господарська операція між позивачем та ПП «Ін-трейд» носила реальний характер та була виконана в повному обсязі, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

ТОВ "Неохим В" від контрагента ТОВ «Квартал» отримано тринатрійфосфат технічний в кількості 5000 кг. на суму 27499,98 грн. з ПДВ., що підтверджується видатковою накладною № РН - 0000640 від 08.10.2010 (т.1 а.с. 240). Товар оплачено в повному обсязі згідно до платіжного доручення № 1316 від 23.09.2010 в сумі 27499,98 грн. (т.1 а.с. 241). На суму ПДВ, що сплачено у складі вартості товару, було видано податкову накладну № 664 від 23.09.2010 (т.1 а.с. 242).

Перевіркою було підтверджено транспортування товару згідно товарно-транспортної накладної від 08.10.2010 (т.1 а.с. 244).

Назначений товар в повному обсязі використано в господарській діяльності TOB "Неохим В", а саме: реалізовано 5000 кг., що підтверджено видатковими накладними, наявними в матеріалах справи (т. 1 а.с. 246-248).

Таким чином, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що господарська операція між позивачем та ТОВ «Квартал» носила реальний характер та була виконана в повному обсязі, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

ТOB "Неохим В" 01.10.2010 придбано товар - ємкість 1 м. куб. від контрагента ПП «P. М. 2010» в кількості 14 штук на суму 10500,00 грн. з ПДВ. Дана обставина підтверджується видатковою накладною № 2610 від 01.10.2010 (т. 2 а.с. 1). Також позивачем придбано товар - ємкість 1 м. куб. від контрагента ПП «P. М. 2010» в кількості 10 штук на суму 7500,00 грн. з ПДВ. Товар оплачено в повному обсязі згідно до платіжного доручення № 1329 від 28 вересня 2010 р. в сумі 37500 грн. (т.2 а.с. 2). На суму ПДВ, що сплачено у складі вартості товару було видано податкову накладну № 733 від 28.09.2010 (т.2 а.с. 4).

Перевіркою було підтверджено транспортування товару згідно товарно-транспортної накладної від 13.11.2010 (т.2 а.с. 5), однак посадовими особами податкового органу сформовано висновок про порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної, у зв'язку з чим, позивача позбавлено права на нарахування валових витрат та податкового кредиту та ПДВ.

Однак, як зазначалось вище, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податків, а тільки встановлюють права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна і шляховий лист не є документами первинного бухгалтерського обліку підтверджуючими обставини придбання і продажу товарно-матеріальних цінностей.

Придбаний товар було використано в господарській діяльності, а саме частково реалізовано, а частково використаний для зберігання продукції власного виробництва, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними документами: договорами поставки, вантажно-митними деклараціями, оборотно-сальдовими відомостями (т.2 а.с.7-24).

Таким чином, в судовому засіданні було достовірно встановлено, що господарська операція між позивачем та ПП «P. М. 2010» носила реальний характер та була виконана в повному обсязі, що підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Також позивачем придбано ємність 1 м3 від контрагента ТОВ «Сільвер-Груп» в кількості 36 штук на суму 30600,00 грн. з ПДВ. Дана обставина підтверджується видатковою накладною № 1805/910 (т.2 а.с. 3). Товар оплачено в повному обсязі згідно до платіжного доручення № 363 від 19 травня 2011 р. (т.2 а.с. 24). На суму ПДВ, що сплачено у складі вартості товару було видано податкову накладну № 910 від 18.05.2011 (т.2 а.с. 25).

Товар використано в господарській діяльності, а саме:

- 12 штук реалізовано контрагенту РРН "Stanlab", що підтверджується контрактом №7 від 12.01.2010 (т.2 а.с. 26-30), ВМД № 009584 (т. 2 а.с. 31-32). Ємності реалізовані разом з продукцією (собівартість 8500,00 грн. без ПДВ);

- 12 штук контрагенту РРН "Stanlab". Видатковий документ ВМД № 010638 (т. 2 а.с. 33-34). Ємності реалізовані разом з продукцією (собівартість 8500,00 грн. без ПДВ);

- 1 штука реалізовано контрагенту ТОВ «Санпласт» на суму 950,00 грн. з ПДВ. Видаткова накладна № 1531 (т.2 а.с. 35);

- 9 штук контрагенту ВАТ «Нижньодніпровський прокатний завод». Видаткова окладна № 001532 (т.2 а.с. 36). Ємності реалізовані разом з продукцією (собівартість 6375,00 грн. без ПДВ).

- 2 штуки переміщено з групи «Товари на складі» у групу «Інвентарна тара» (115 рах.), що підтверджено оборотно-сальдовими відомостями (т.2 а.с. 37-38).

Серед іншого, в ході перевірки, посадовими особами податкового органу були сформовані висновки про безпідставне формування позивачем суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 66667,00 грн., по операціям з придбання цементу у ТОВ "Ресурс ЛТД-1".

Так представник відповідача наполягав, що ТОВ "Неохим В" було безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 66667,00 грн., що сплачена у складі вартості товару ТОВ "Ресурс ЛТД-1".

Свою позицію обґрунтовує тим, що у ТОВ "Неохим В" відсутні об'єктивні причини для придбання та подальшого зберігання цементу (відсутні земельна ділянка, власні виробничі та офісні приміщення та інше). Відсутня інформація щодо можливого проведення ремонтів у орендованих приміщеннях, та у такому випадку узгодження таких робіт з орендодавцем.

При цьому у посадових осіб податкового органу відсутні зауваження щодо фактичного виконання даної господарської операції та підтвердження її первинними документами.

Господарські операції позивача з ТОВ "Ресурс ЛТД-1" хронологічно відбувались наступним чином:

Разом з тим, на переконання суду, такі посилання не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2009 (т.2 а.с. 53-55) ТОВ "Неохим В" отримав в оренду нежитлове приміщення за адресою: вул. Харківська, п/в 12 площею 1500 кв.м. За умовами п. 2.1.3 договору оренди, ТОВ "Неохим В" повинен утримувати орендоване майно в належному стані шляхом проведення ремонту.

Відповідно до ст. 776. Цивільного кодексу України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, узгодження поточного ремонту приміщення з Орендодавцем діючим законодавством не передбачено.

Таким чином, посилання ДПІ у м. Сумах на необхідність узгодження ремонту з Орендодавцем, суперечить діючому законодавству.

Крім того, в процесі перевірки були надані письмові пояснення, що зазначений товар придбавався, в т.ч. з метою перепродажу. До пояснень було долучено договір купівлі-продажу зазначеного товару третій особі.

Але, зазначені пояснення не були враховані під час укладання акту перевірки, що призвело до висновку про відсутність зв'язку з господарською діяльністю фактів придбання цементу.

Крім того, спірні господарські операції були предметом аналізу посадових осіб податкового органу в ході проведення документальних позапланових перевірок. За насідками таких перевірок були складені довідки від 15.10.2012 за № 3187/15-520/33813241 (т. 3 а.с. 137-172), а також від 14.12.2012 за № 4227/15-520/33813241 (т. 3 а.с. 173-241). Згідно висновків даних перевірок, податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Ресурс ЛТД-1" сформований правомірно.

Таким чином, придбання цементу було пов'язано з господарською діяльністю ТОВ "Неохим В", а саме як з продажем цього цементу, так і з використанням його для ремонту орендованого приміщення.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0000092206 від 11.10.2013 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 289396,75 грн., а саме основного платежу - 246745,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 42651,75 грн.; податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0000232260/17594 від 04.04.2013 щодо збільшення ТОВ "НЕОХИМ В" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27686,00 грн., а саме: за основним платежем - 23168,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4518,00 грн. та податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0000242260/17717 від 04.04.2013 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 134630,00 грн. та штрафних санкцій на суму завищення бюджетного відшкодування - 28039,00 грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, тобто в сумі 2213,71 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОХИМ В" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Сумах № 0000092206 від 11.10.2013 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 289396,75 грн., а саме основного платежу - 246745,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 42651,75 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Сумах № 0000232260/17594 від 04.04.2013 щодо збільшення ТОВ "НЕОХИМ В" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27686,00 грн., а саме: за основним платежем - 23168,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4518,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0000242260/17717 від 04.04.2013 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 134630,00 грн. та штрафних санкцій на суму завищення бюджетного відшкодування - 28039,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України, в особі Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (40000, Сумська область, м. Суми, площа Покровська, буд. 2, код ЄДРПОУ 38724743) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОХИМ В" (40012, Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 33813241) судовий збір шляхом його безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сумах в розмірі 2213,71 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) В.М. Соколов

Повний текст постанови складено 01.11.2013 року.

З оригіналом згідно

Суддя В.М. Соколов