Рішення № 35184534, 11.11.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2013 р. Справа № 926/952/13

За позовом Чернівецької обласної ради, м. Чернівці

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Чернівці

про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення заборгованості - 43525,76 грн.

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - Єлєніч М.О., представник за довіреністю від 02.01.2013 р.

від відповідача - ОСОБА_3, представник за довіреністю від 05.11.2013 р.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька обласна рада звернулась до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовом про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення заборгованості у розмірі 43525,76 грн., з яких 42044,52 грн. заборгованості з орендної плати за період з квітня по липень 2013 року, 1225,67 грн. пені та 255,67 грн. 3% річних.

Свій позов позивач обґрунтовує обставинами, пов'язаними з неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди нежитлових приміщень від 01.09.2001, з подальшими внесеними до нього змінами.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.09.2013 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 26.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.09.2013 р., у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 08.10.2013 р.

У судовому засіданні неодноразово оголошували перерви, востаннє у судовому засіданні 07.11.2013 р. оголошено перерву до 11.11.2013 р.

11.11.2013 р. до господарського суду Чернівецької області надійшло заперечення на позовну заяву в яких представник відповідача вказує на те, що викладені позивачем у позовній заяві обставини не відповідають реальному стану справ, є бездоказовими і необґрунтованими, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову. Крім того, представником відповідача подано до канцелярії суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи та копія квитанції про сплату.

У судовому засіданні 11.11.2013 р. оголошено перерву до 14:00 год. 11.11.2013 р.

Після перерви, господарським судом Чернівецької області від представника позивача отримано додаткові пояснення на предмет спору.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях. Поряд з цим, заперечував проти задоволення клопотань представника відповідача про призначення судово-економічної експертизи, залишення позову без розгляду. Крім того, просив відмовити з задоволенні усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та продовження терміну розгляду справи мотивуючи це тим, що дане клопотання є необґрунтованим. Представник позивача вказує на той факт, що справа слухається вже два місяці а підстави для продовження строку розгляду спору в порядку ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України відсутні оскільки, немає будь-яких виняткових обставин, які б могли утруднити розгляд спору.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив задовольнити подане ним клопотання про призначення судово-економічної експертизи та усні клопотання про залишення позову без розгляду, відкладення розгляду справи з продовження строку розгляду спору на 15 днів та припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10891,10 грн.

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення по справі судово-економічної експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Представник відповідача просить поставити на вирішення експертизи питання про правильність визначення розміру орендної плати позивачем в даному господарському провадженні відповідно до умов договору оренди нежитлових приміщень від 01 вересня 2001 року, укладеного між Чернівецькою обласною радою і приватним підприємцем ОСОБА_1

Згідно ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у призначенні такої експертизи за клопотанням представника відповідача належить відмовити, оскільки на вирішення експертам запропоновано питання, яке не потребує спеціальних знань та таке, яке можна вирішити шляхом дослідження зібраних у справі доказів.

Щодо усного клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів, які обґрунтовують неправомірність позовних вимог позивача.

Згідно ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш ніж на п'ятнадцять днів.

У вирішенні питання про те, чи є той чи інший випадок винятковим, слід враховувати обставини конкретної справи, її складність, кількість учасників судового процесу, їх місцезнаходження, обсяг доказів, що підлягають оцінці господарським судом, тощо.

Представник відповідача у своєму усному клопотанні просить продовжити термін розгляду справи на 15 днів для надання додаткових доказів, які обґрунтовують неправомірність позовних вимог позивача.

Поряд з цим, представник відповідача ні в усному клопотанні, ні в судовому засіданні не вказав які саме додаткові докази можуть бути надані і яке значення вони мають для розгляду справи по суті. Крім того, представник позивача заперечує проти продовження строку розгляду спору вказуючи при цьому на те, що спір розглядається вже близько двох місяців, а також те, що відповідач, на думку представника позивача, недобросовісно користується наданими йому процесуальними правами, що призводить до затягування процесу розгляду справи.

З огляду на викладене суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про продовження терміну розгляду спору та відкладення розгляду справи.

Щодо усного клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, суд встановив наступне.

Позовна заява підписана заступником голови Чернівецької обласної ради В.М. Манілічем.

Із наданого представником позивача розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 02.09.2013 р. №93-в "Про щорічну відпустку голови обласної ради" встановлено, що на час щорічної додаткової оплачуваної відпустки здійснення повноважень голови обласної ради покладено на заступника голови обласної ради Маніліча Валентина Михайловича.

З огляду на вищевикладене, відсутні будь-які підстави ставити під сумнів повноваження особи яка підписала позовну заяву, у зв'язку з чим, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити за необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

01.09.2001 р. між Чернівецькою обласною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення (Договір).

Матеріалами справи підтверджується, що до Договору вносилися зміни, шляхом укладення додаткових договорів від 01.10.2002 р., 01.06.2003 р., 01.04.2004 р., 01.11.2005 р., 01.10.2008 р., 01.02.2009 р., 31.07.2009 р., 01.01.2011 р. та 31.05.2012 р.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, дослідивши договір оренди нерухомого майна та відповідні додаткові зміни до нього, суд встановив, що даний договір із відповідними змінами є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевказане, договір оренди нерухомого майна від 01.09.2001 р. та відповідні зміни до нього є дійсними.

Пунктом 1.1. Договору (в редакції у відповідності до Змін №5 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.10.2008 р., та Змін №9 до договору оренди нежитлового приміщення від 31.05.2012 р.) сторони визначили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (підвальні приміщення чотирьохповерхової будівлі) (надалі - Майно) загальною площею 378,6 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що є на балансі обласної ради. Вартість майна визначена згідно звіту про оцінку майна і становить 763265,00 грн. Майно передається в оренду під розміщення закладу громадського харчування - кафе із здійсненням продажу товарів підакцизної групи.

Факт передачі відповідачеві в оренду підвальних приміщень підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2001 р.

Термін дії договору у відповідності до п. 6.2. договору (в редакції у відповідності до Змін №9 до договору оренди нежитлового приміщення від 31.05.2012 р.) сторонами визначено до 01.06.2014 р.

Відповідно до п.п. 3.1 Договору (в редакції у відповідності до Змін №9 до договору оренди нежитлового приміщення від 31.05.2012 р.) орендна плата визначена на підставі Положення про порядок розрахунку і використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і складає 10453,50 грн.

Із матеріалів справи встановлено, що розмір орендної плати визначений на підставі Положення про порядок розрахунку і використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області затвердженого рішенням 10-ї сесії обласної ради VI скликання від 31.05.2012 №54-10/22.

Згідно з п.п 3.3. Договору (в редакції у відповідності до Змін №8 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2011 р.) Орендар щомісячно до 30 числа поточного місяця самостійно нараховує та сплачує орендну плату у розмірі нарахувань за поточний місяць. Розмір орендної плати за кожен місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції, опублікований в місяці сплати. При цьому, в платіжному дорученні вказується сума орендної плати та сума ПДВ окремо.

У відповідності до розрахунку заборгованості долученого позивачем до матеріалів справи, заборгованість відповідача за період з квітня по липень 2013 р. становить 42044,42 грн., в тому числі: за квітень 10505,85 грн, за травень 10505,85 грн., за червень 10505,85 грн., за липень 10516,36 грн.

Перевіривши правильність нарахування орендної плати, судом встановлено, що вона є обґрунтованою та відповідає вимогам п.п. 3.1., 3.3. Договору оренди та Положенню про порядок розрахунку і використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області затвердженого рішенням 10-ї сесії обласної ради VI скликання від 31.05.2012 №54-10/22

Як встановлено судом на основі матеріалів даної справи, відповідач всупереч взятих на себе договірних зобов'язань, орендну плату в період з квітня по липень 2013 р. не сплачував, що призвело до виникнення у нього заборгованості в розмірі 42044,42 грн.

Позивач на юридичну адресу відповідача направляв лист-претензію від 08.08.2013 р. №01-14/39-792 про сплату суми заборгованості з орендної плати. Однак, зазначена претензія залишилась відповідачем без відповіді.

Відповідно до частин першої та п'ятої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Представником відповідача в процесі розгляду справи подано копію квитанції №186 від 06.11.2013 р. як доказ часткового погашення відповідачем боргу після порушення провадження у справі.

Однак, ознайомившись з даною квитанцією, суд прийшов до висновку, що вона не може слугувати підставою припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10891,10 грн., з огляду на наступне.

В графі квитанції №186 від 06.11.2013 р. "призначення платежу" вказано "ОСОБА_1; АДРЕСА_1; оплата за оренду приміщення за дог. б/н від 04.07.2011 р.".

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідачем не вказано за який саме термін оренди сплачена орендна плата. Крім того, з наданої представником позивача довідки від 11.11.2013 р. №01-11/11-1158, встановлено що сплачені відповідачем кошти зараховано на погашення заборгованості згідно з рішенням господарського суду Чернівецької області від 02.07.2013 р. у справі №926/439/13.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що сплачено квитанцією орендну плату по договору б/н від 04.07.2011 р. в той час як судом розглядається спір про стягнення заборгованості по договору оренди нежитлового приміщення від 01.09.2001 р.

У зв'язку з вищевказаним, суд відмовляє в задоволенні усного клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10891,10 грн.

Щодо твердження представника відповідача про зобов'язання позивача зарахувати у залік вартість здійснених відповідачем невід'ємних поліпшень об'єкту оренди, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п 5.1.2., 5.2.8. Договору (в редакції у відповідності до Змін №4 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2005 р.) орендодавець зобов'язаний зараховувати кошти, витрачені Орендарем на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого приміщення, на підставі погодження та надання ним підтверджуючих документів, відповідно до пункту 5.2.8. цього Договору, в рахунок майбутніх розрахунків (у т. ч. за викуп орендованого приміщення, визначеного у п. 1.1. цього Договору) між Орендарем та Орендодавцем. Про бажання та спосіб здійснення заліку коштів, витрачених Орендарем на здійснення невід'ємних поліпшень, Орендар зобов'язується письмово повідомити Орендодавця з наданням наступних документів:

- погодженої Орендодавцем проектної документації на проведення поліпшень орендованого нерухомого майна;

- підтверджуючі фінансові документи про проведення невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна;

- аудиторського висновку щодо підтвердження фінансування Орендарем здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна;

- довідки про загальну суму витрат, понесених Орендарем у зв'язку з здійсненням поліпшень.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що ані відповідачем ані його представником не надано жодного належного доказу, який би підтверджував факт виконання певних робіт у розумінні 5.1.2., 5.2.8. Договору, у зв'язку з чим, вищевказані твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, відповідачем не подано жодних належних доказів в підтвердження факту виконання в повному обсязі своїх договірних зобов'язань в частині сплати орендної плати у відповідності до умов Договору зі змінами, а відтак позивачем правомірно заявлено позов в частині стягнення з відповідача 42044,42 грн. основного боргу за період з квітня по липень 2013 р.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).

Згідно ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини другої Змін №3 від 01.04.2004 до договору оренди нежитлових приміщень, за несвоєчасне внесення орендної плати, від суми недоїмки нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, що узгоджується з вимогами частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, перевіривши правильність нарахування, судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 1225,67 грн. пені за період з 01.05.2013 р. по 30.08.2013 р. та 255,67 грн. трьох процентів річних за період з 01.05.2013 р. по 30.08.2013 р. на суму основного боргу, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення пені та трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про розірвання договору та звільнення займаного приміщення, суд зазначає наступне.

Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін, рішенням господарського суду у випадках невиконання іншою стороною умов цього договору або на інших підставах, передбачених чинним законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як встановлено судом, відповідач не сплачував орендну плату протягом трьох місяців (квітень-липень 2013 року), тим самим порушив вимоги укладеного договору та чинного законодавства, що є підставою для розірвання договору оренди нежитлових приміщень від 01.09.2001 року.

Відповідно до частини 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із частиною 1 ст. 27 Закону "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, вимога про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно є законною, обґрунтованою та такою, що також підлягає задоволенню.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду у судовому порядку у розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д, -

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити в задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

2. Відмовити в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

3. Відмовити в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі.

4. Позов задовольнити.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) заборгованість по орендній платі - 42044,42 грн., три проценти річних від суми боргу - 255,67 грн., пеню - 1225,67 грн. та 2867,50 грн. судового збору на розрахунковий рахунок: Обласний бюджет, р/р 34229999700001 у ГУДКСУ в Чернівецькій області м. Чернівці, МФО 856135, ЄДРПОУ 37836095.

6. Розірвати Договір оренди нежитлових приміщень від 01 вересня 2001 року між Чернівецькою обласною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

7. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) повернути Чернівецькій обласній раді підвальні приміщення по АДРЕСА_1.

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Повне рішення складено 13.11.2013 р.

Суддя М.О. Гурин