Рішення № 35184529, 04.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р.Справа № 922/4094/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" (м. Балаклія, Харківська обл.) до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Харків) про визнання недійсним рішення за участю представників сторін:

позивача - Шелехань М.В. (довіреність №281 від 25.04.2013 р.);

відповідача - Кірбаба О.М. (довіреність №9 від 21.02.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Балмолоко", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій просить суд визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 липня 2013 р. №166-к по справі №3/20-147-13 та зупинити виконання рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 липня 2013 р. №166-к по справі №3/20-147-13 на час вирішення справи як такого, що підлягає обов"язковому зупиненню на підставі ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2013 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі №922/4094/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14 жовтня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 жовтня 2013 р. розгляд справи було відкладено на 28 жовтня 2013 р.

28 жовтня 2013 р. за вх.№39734 до канцелярії суду від представника позивача надійшли доповнення до позову, які були долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 28 жовтня 2013 р. було оголошено перерву до 04 листопада 2013 р.

04 листопада 2013 р. за вх. №40607 до канцелярії суду від представника відповідача надійшли доповнення до відзиву на позовну заяву про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 липня 2013 року №166-к, прийнятого у справі №3/20-147-13, які були долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 04 листопада 2013 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні 04 листопада 2013 р. позовні вимоги не визнає, а застосування до позивача оспорюваним рішенням штрафу в сумі 68000 грн. обґрунтовує тим, що позивач розміщуючи інформацію щодо ємності на власних виробничих потужностях ТОВ "Балмолоко" молока пастеризованого масою нетто 920 г. жирністю 2,5% та 3,2% на зворотній стороні упаковки, замість лицьової поверхні, вводить споживачів в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неповних відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання, що є порушенням ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 липня 2013р. №166-к по справі №3/20-147-13 визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" (ідентифікаційний код - 37010632), поширюючи на упаковках молока пастеризованого 3,2% жиру та молока пастеризованого 2,5% жиру інформацію щодо місткості 0,920 кг на зворотному боці шрифтом, однаковим з основним текстом, вчинило порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неповних відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання. Відповідно до статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене пунктом 1 резолютивної частини цього подання, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" (ідентифікаційний код - 37010632) штраф у розмірі 68000,00 (шістдесят вісім тисяч) гривень. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" припинити порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачень статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", протягом 2-х місяців з дня отримання відповідного рішення адміністративної колегії територіально відділення, шляхом розміщення інформації стосовно місткості упаковок молока пастеризованого 3,2% жиру та молока пастеризованого 2,5% жиру, таким чином, що забезпечувати споживачу можливість правильного вибору продукту, про що письмово повідомити Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в 10-денний термін з дня припинення порушення.

Із оспорюваного позивачем рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 липня 2013р. №166-к по справі №3/20-147-13 вбачається, що зазначене рішення прийнято за результатами дослідження господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" на ринку виробництва (фасування) молока на предмет відповідності його діяльності вимогам ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" в частині фасування ним на власних виробничих потужностях молока пастеризованого під торговою маркою "Балмолоко" масою нетто 920 г. жирністю 2,5% та 3,2% щодо поширення інформації, що вводить споживачів в оману.

Зокрема, в рішенні №166-к від 25 липня 2013р. зазначено, що інформація стосовно маси на упаковках Молока пастеризованого жирністю 2,5% (Молоко пастеризоване 1) та Молока пастеризованого жирністю 3,2% (Молоко пастеризоване 2) ("Маса нетто 920 г") міститься в основному тексті на зворотній частині упаковки, а розмір шрифту, яким виконано напис, не відрізняється від шрифту, яким нанесено всю інформацію на зворотній бік упаковки, що ускладнює швидке ознайомлення покупців із зазначеною інформацією.

Також відповідачем в рішенні №166-к від 25 липня 2013р. зазначено, що порушенням конкурентного законодавства визнано не невідповідність дій Товариства нормам діючого законодавства в сфері маркування етикетки, а поширення інформації, що вводить в оману шляхом поширення неповних відомостей на етикетках товару внаслідок обраного способу їх викладення. Початком порушення є січень 2012 року, а саме - початок розповсюдження Товариством Молока пастеризованого 1 та Молока пастеризованого 2 в упаковках з інформацією, що вводить в оману. Доказами, які підтверджують вчинення Товариством порушення у вигляді недобросовісної конкуренції, є документи, що містяться в матеріалах справи.

При визначенні розміру штрафу відповідачем враховано наступне: порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції Товариством вчинено вперше, Товариство сприяло розгляду справи, Товариство не припинило порушення, Товариство не визнало факт вчинення порушення.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 липня 2013р. №166-к по справі №3/20-147-13 підлягає визнанню недійсним з огляду на нижчевикладене.

Згідно з частинами шостою і сьомою статті 121 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" рішення адміністративних колегій названого Комітету та його територіальних відділень приймаються відповідно від імені Антимонопольного комітету України або від імені його територіального відділення.

Розгляд справ за участю органів Антимонопольного комітету України здійснюється господарськими судами на загальних засадах рівності перед законом і судом та змагальності, визначених статтями 4-2 і 4-3 ГПК.

Відповідач як в рішенні, так і в запереченнях до позову повідомив, що позивач належним чином дотримується правових норм щодо маркування продукції. Разом із тим, зазначення інформації про вагу нетто продукту поряд із іншою інформацією про назву та склад продукту шрифтом, який не відрізняється за розміром від шрифту, яким викладено іншу інформацію, відповідач вважає за порушення прав споживачів, що передбачено ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а саме поширення інформації, що вводить в оману споживачів.

У статті 3 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" зазначено, що відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються цим Законом, Законом України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України.

Відповідно до ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Згідно зі статтею 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торговельних справах, зокрема, підлягають забороні вказівки чи ствердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести громадськість в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування чи кількості товарів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» інформація відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Пунктом 1 ст. 20 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» передбачено заборону особам, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів вводити в обіг, зокрема, неправильно марковані харчові продукти, а пункт 6 цієї статті регламентує, що вироблені в Україні харчові продукти повинні бути безпечними, придатними для споживання, правильно маркованими та відповідати технічним регламентам.

Обов'язкові вимоги до маркування продукції встановлені у ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої маркування має містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про молоко та молочні продукти", у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

маркування - інформація про молоко, молочну сировину та молочні продукти, нанесена на упаковку відповідно до вимог нормативно-правових актів і нормативних документів;

пакування - вміщення молочної сировини та молочних продуктів у тару чи пакувальний матеріал;

суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від форми власності, фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка здійснює виробництво, переробку та реалізацію молока, молочної сировини і молочних продуктів.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про молоко та молочні продукти", суб'єкти господарювання мають право: отримувати від відповідних державних органів у встановленому порядку необхідну інформацію, законодавчі та інші нормативно-правові акти з питань безпечності та якості продукції, що виробляється; звертатися за захистом порушених прав до суду відповідно до закону. Суб'єкти господарювання зобов'язані: додержувати вимог нормативних документів при виробництві молока, молочної сировини і молочної продукції, а також при їх зберіганні, транспортуванні та реалізації; забезпечувати додержання вимог санітарних та ветеринарно-санітарних норм і правил, а також за розпорядженнями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, здійснювати протиепідемічні та протиепізоотичні заходи з метою запобігання розповсюдженню захворювань, спільних для людей і тварин; забезпечувати контроль безпечності та якості продукції; вести в установленому законодавством порядку документацію, яка підтверджує безпечність та якість продукції; надавати необхідну для здійснення державного контролю і нагляду інформацію, документацію, зразки молока, молочної сировини, компонентів рецептури молочних продуктів для проведення лабораторних досліджень у кількості, передбаченій нормативно-правовими актами; виконувати інші обов'язки, встановлені законом; за наявності виробничих потужностей забезпечувати повну переробку молочної сировини, а в разі їх відсутності - реалізовувати підприємствам, які можуть її переробляти.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

етикетка - будь-яка бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи надписи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки (контейнера) з харчовими продуктами;

одиниця упаковки (контейнер) - будь-яка упаковка, включаючи обгортку, незалежно від матеріалу і форми, яка частково або повністю покриває харчовий продукт, для його постачання як окремої одиниці (контейнер може містити кілька упаковок);

стандарт - документ, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, яким встановлено для загального та систематичного використання правила, інструкції або характеристики продуктів, пов'язаних з ними процесів або послуг, додержання яких є обов'язковим. Стандарт не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами, та може включати або бути цілком присвячений вимогам щодо позначення, упаковки, маркування та етикетування продукту чи процесу, а також вимогам до термінології, яка вживається щодо процесу, продукту чи послуги;

технічний регламент - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, в якому зазначаються характеристики продукту чи пов'язані з ним процеси і методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, виконання яких є обов'язковим. Технічний регламент не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами, та може включати або бути цілком присвяченим вимогам щодо термінології, позначення, пакування, маркування та етикетування стосовно продукту, процесу чи методу виробництва;

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", харчові продукти, вироблені в Україні, повинні бути безпечними, придатними до споживання, правильно маркованими та відповідати санітарним заходам і технічним регламентам.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", забороняється обіг харчових продуктів, етикетування яких не відповідає цьому Закону та відповідним технічним регламентам. Усі харчові продукти, що знаходяться в обігу в Україні, етикетуються державною мовою України та містять у доступній для сприймання споживачем формі інформацію про:

1) назву харчового продукту;

2) назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - назву, повну адресу і телефон імпортера;

3) кількість нетто харчового продукту у встановлених одиницях виміру (вага, об'єм або поштучно);

4) склад харчового продукту у порядку переваги складників, у тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що використовувались у його виробництві;

5) калорійність та поживну цінність із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту;

6) кінцеву дату споживання "Вжити до" або дату виробництва та строк придатності;

7) номер партії виробництва;

8) умови зберігання та використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпечності та якості;

9) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні;

10) наявність чи відсутність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів (ГМО), що відображається на етикетці харчового продукту написом "з ГМО" чи "без ГМО" відповідно.

Пунктом 6 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 28.10.2010 р. N487 визначено, що вимоги до маркування харчових продуктів повинні забезпечувати надання споживачу необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про харчовий продукт.

У маркуванні, оформленні, рекламуванні харчових продуктів забороняється використання будь-якої інформації, яка вводить в оману споживача або містить інформацію щодо властивостей харчового продукту, яких у нього немає.

Маркування харчових продуктів повинно містити таку обов'язкову інформацію:

1) назву харчового продукту;

2) склад харчового продукту;

3) кількість окремих інгредієнтів (класу інгредієнтів) для випадків, що визначені в пункті 18 цього Технічного регламенту;

4) кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру;

5) часові характеристики придатності харчового продукту;

6) умови зберігання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов зберігання;

7) умови та рекомендації використання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов використання;

8) найменування та місцезнаходження і номер телефону виробника або гарячої лінії, фактичну адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - найменування та місцезнаходження і номер телефону імпортера;

9) найменування та місцезнаходження і номер телефону підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є виробник;

10) номер партії виробництва;

11) інформацію про генетично модифіковані організми в складі харчового продукту (відповідно до чинного законодавства);

12) інформацію щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні, якщо відсутність такої інформації може ввести в оману споживача;

13) поживну (харчову) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичну цінність (калорійність) виражену в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту;

14) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні;

15) позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності).

Відповідно до п. 19 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів затвердженого Наказом Держспоживстандарту України N487 від 28.10.2010 р., кількість харчового продукту зазначається у його маркуванні словами: "Об'єм ..."- в одиницях об'єму для рідких харчових продуктів (окрім олій, маргаринів м'яких, майонезів, молока питного, сметани, кефіру, меду); Маса нетто ..." - в одиницях маси для інших харчових продуктів, у тому числі для олій, маргаринів м'яких, майонезів, молока питного, сметани, кефіру, морозива, меду; "Кількість ..." для продукту, який реалізується поштучно.

Кількість харчового продукту в його маркуванні зазначається позначенням номінальної кількості харчового продукту із зазначенням граничнодопустимих відхилень від номінальної кількості, або зазначається нормативний документ, за яким їх установлено, або зазначається знак відповідності "е" згідно з чинним законодавством. Одиниці виміру кількості харчового продукту у його маркуванні вказуються в метричній системі мір і встановлюються чинними в Україні нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п. 20 та 21 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України N487 від 28.10.2010 р., маса нетто (об'єм) однієї упаковки харчового продукту, яка складається з двох і більше однакових упаковок окремо розфасованих харчових продуктів, кожна з яких однакової кількості, зазначається разом із позначенням кількості кожної окремої упаковки харчового продукту і загальної кількості таких упаковок. Масу нетто упаковки допускається не зазначати, якщо загальне число окремих упаковок можна чітко розрізнити і легко підрахувати ззовні через пакування, а умови, що масу нетто однієї окремої упаковки харчового продукту чітко видно ззовні. Маса нетто (об'єм) однієї упаковки харчового продукту, яка складається з двох і більше однакових упаковок окремо розфасованих харчових продуктів, кожна з яких не призначена для окремої реалізації, зазначається разом із позначенням загальної кількості таких окремих упаковок.

Згідно п. 31 Технічного регламенту щодо правил маркування харчових продуктів, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України N487 від 28.10.2010 р., назву харчового продукту необхідно зазначати на упаковці або етикетці (контретикетці, кольєретці, стікері, ярлику), доданій до нього, шрифтом не меншим ніж 2 мм, а всю іншу обов'язкову інформацію в маркуванні розфасованого харчового продукту, перераховану в пункті 6 цього Технічного регламенту, шрифтом не меншим ніж 0,8 мм.

Обов'язкову інформацію в маркуванні, передбачену пунктом 6 цього Технічного регламенту, треба розташовувати в помітному місці так, щоб вона була видимою і незмивною. У жодному разі ця інформація не повинна розміщуватись у прихованому, недоступному місці або затінюватись чи перекриватись іншими написами або графічними зображеннями.

Назву, кількість харчового продукту у його маркуванні розташовують в однаковій зоні видимості.

Визначення неправильно маркованого продукту дано у ст.1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», відповідно до якого харчовий продукт вважається неправильно маркованим, якщо:

- етикетка підроблена або вводить в оману;

- харчовий продукт продається під назвою іншого продукту;

- інформація на етикетці представлена недержавною мовою;

- харчовий продукт упакований, заповнений у тару або підготовлений таким чином, що це вводить в оману;

- етикетка харчового продукту не відповідає обов'язковим вимогам цього Закону щодо етикетування харчового продукту;

- етикетка містить слова, словосполучення або дані, які важко прочитати або зрозуміти звичайному споживачу за звичайних умов використання, показу та продажу товару;

- харчовий продукт піддавався дозволеній радіоактивній обробці у будь-якій формі з метою збереження та забезпечення безпечності харчового продукту, а інформація про назву та адресу виробника, який здійснив радіоактивну обробку, не зазначена на етикетці згідно з вимогами етикетування, що визначені у цьому Законі, за винятком нефасованого товару, який не має етикеток та інформація стосовно якого повинна супроводжувати обіг, зазначатися у супровідному документі, який засвідчує те, що нефасований харчовий продукт піддавався радіоактивній обробці.

Відповідно до п. 4.5.4 Позначення маси нетто, чи об'єму, чи кількості продукту. ДСТУ 4518-2008 «Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила.», кількість харчового продукту треба зазначати у встановлених одиницях вимірювання (вага, об'єм або поштучно). Для продуктів, в яких основний компонент знаходиться в рідкому середовищі (у сиропі, тузлуку, маринаді, розсолі, у фруктовому або овочевому соку, в бульйоні тощо), окрім загальної маси нетто необхідно зазначати масу основного продукту. Масу нетто і об'єм продукту потрібно зазначати в метричній системі мір та згідно з ДСТУ 3651.0. Для харчових продуктів, які продають „на вагу" (зважування в присутності споживача) масу нетто чи об'єм продукту дозволено не зазначати.

Відповідно до п. 5.5.2. ДСТУ 4518-2008 «Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила.», на молоко, молочні та кисломолочні продукти, а також йогурти, десерти, сиркові вироби наносять такі дані:

- назву продукту;

- масову частку жиру (%);

- назву і місцезнаходження (юридичну адресу, країну) номер телефону виробника, пакувальника, імпортера, експортера;

- товарний знак виробника (за наявності);

- номінальну масу нетто (г та/або кг), у тому числі наповнювача;

- склад продукту у порядку зменшення складників (компонентів), у тому числі харчові добавки (у разі їх застосування);

- біологічно активні добавки до їжі, інгредієнти продуктів нетрадиційного складу, джерела ГМО (у разі їх застосування);

- енергетичну цінність (калорійність) (в кДж і (або) ккал);

- поживну (харчову) цінність;

- метод теплового оброблення продукту (стерилізований, пастеризований, термізований, нетермізований) за наявності;

- дату виготовлення (годин або діб) або «Вжити до...». У разі, якщо строк придатності зазначено з урахуванням години, то дата виготовлення повинна складатися з години, числа, місяця, року;

- умови зберігання (температурний режим, відносну вологість повітря, освітлення);

- строк придатності (число, місяць, рік). Дозволено зазначати годину, число, місяць, рік;

- номер партії;

- способи та особливості приготування продукту (за наявності);

- призначення, умови застосовування, інформація щодо лікувально-профілактичного призначення та застереження щодо побічних ефектів (у разі наявності таких);

- позначення нормативного документа, згідно з яким виготовлений і може бути ідентифікований продукт;

- штриховий код;

- інформацію щодо сертифікації (за наявності).

Вимоги і положення зазначеного стандарту є рекомендованими.

При цьому жодним чином не зазначено, що ця інформація повинна міститись на лицьовій стороні етикетки. В п.4.5.1.1 ДСТУ 4518:2008 зазначено, що всі слова, які входять до складу знаків для товарів, як загальної так і власної назви харчового продукту, що наносять на споживчу тару (етикетку) повинні мати висоту літер не меншу, ніж 5мм. Інша інформація має бути нанесена шрифтом не меншим, ніж 0,8 мм.

Таким чином, на лицевому боці упаковки нанесено загальну назву продукту «Молоко», при цьому повну власну назву продукту «Молоко коров'яче питне пастеризоване 2,5% жиру» нанесено на зворотному боці упаковки (яка в стані розвернутої плівки міститься в правому верхньому куті). При цьому в одному блоці з назвою продукту (в одній зоні видимості) міститься його маса нетто, як це передбачено п. 19, 31 Технічного регламенту.

Згідно ДСТУ 2661:2010 молоко пастеризоване пакують масою нетто від 200г. до 2000г. у спожиткові пакування, в тому числі в пакети з поліетиленової плівки з внутрішнім чорним покриттям (п. 9.1.). Серед вимог, передбачених ДСТУ 2661:2010 до маркування молока питного є вказівка на обов'язковість зазначення маси нетто одиниці пакування, г (кг) або об'єм, см кількість нетто харчового продукту у встановлених одиницях виміру (вага, об'єм або поштучно); (дм3) (п. 8.1). Якихось особливих вимог до зазначення маси нетто (розміру шрифту, особливостей розташування напису тощо) зазначений акт не містить.

Відповідно до п. 31 Технічного регламенту до правил маркування харчових продуктів назву, кількість харчового продукту у його маркуванні розташовують в однаковій зоні видимості. Зазначена вимога Технічного регламенту з боку ТОВ "Балмолоко" виконана, назва продукту та його кількість знаходяться в однаковій зоні видимості з назвою продукту на зворотному боці упаковки.

Інформація щодо маси нетто на етикетках, які досліджувалися відповідачем, розміщена в тому ж місці, що й інформація щодо назви та інших характеристик товару, а тому стверджувати, що спосіб повідомлення споживачів саме про масу нетто товару шляхом приховування даної інформації, розміщення її в недоступному для споживача місці, є безпідставним.

В оспорюваному рішенні не вказано, яка висота цифр на упаковках молока пастеризованого 3,2% жиру та молока пастеризованого 2,5% жиру торгової марки "Балмолоко", якими зазначено ємність товару.

Однак, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики в своєму листі від 19.02.2009р. №1812-5-2/19 на адресу голови Ради підприємців при Кабінеті Міністів України щодо застосування ДСТУ 4518:2008 зазначив, що якщо при проведенні перевірок якості маркування харчових продуктів органами державного нагляду в межах своїх повноважень виникають питання щодо правильності маркування харчових продуктів, то дотримання виробником вимог ДСТУ 4518:2008 є доказом відповідності маркування законодавству, з яким мають рахуватись органи державного нагляду.

Чинні законодавчі акти України не встановлюють способи та форми подання інформації про харчовий продукт, які б одночасно засвідчували правильність маркування, а тому твердження відповідача про те, що відомості про ємність товару та його вагу повинні містити на лицьовій стороні етикетки, оскільки розміщення їх на зворотній стороні є неповною інформацією через спосіб її викладення та введення в оману споживачів не ґрунтується на нормах чинного законодавства, відповідно застосування до позивача штрафної санкції є неправомірним.

Суд вважає, що відповідач не довів, що спосіб, обраний позивачем відповідно до закону щодо викладення інформації про вагу нетто продукту вводить в оману споживача цього продукту.

Суд зазначає, що аналогічна думка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.05.2012 р. по справі №5004/2458/11.

Також Антимонопольний комітет України визначив процедуру дослідження ринку в своєму інформаційному листі №60/01 від 25.04.2012р., проте, в оскаржуваному рішенні не зазначено номеру наказу на проведення опитування, уповноважених відповідальних осіб, номеру договору з відповідними суб'єктами господарювання, які спеціалізуються на проведенні соціологічних досліджень, не затверджене коло питань, голови опитувальної групи, термінів проведення опитування, похибки опитування, висновків та факту їх закріплення тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Жодним нормативно-правовим актом України не визначено повноважень Антимонопольного комітету України проводити вибіркові опитування з наданням їм доказового навантаження. Адже із вказаних анкет (що додані до матеріалів справи) неможливо встановити, які зразки надавалися респондентам для огляду, де це відбувалося, за яких обставин, кому надавалися зразки (інтереси, вік тощо респондента), скільки часу надавалося респондентам для їх огляду тощо. Крім того, оскільки суб'єкти на проведення соціологічних досліджень мають бути спеціалізованими, то і працівники територіальних відділень Антимонопольного комітету України мають теж володіти спеціальними знаннями і навичками, мати відповідну освіту, перебувати в штаті установи, та права і обов'язки їх мають бути закріплені у відповідній посадовій інструкції.

Статтею 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.

Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, відповідач не довів ті обставини, що ТОВ "Балмолоко" повідомляло невизначеному колу осіб, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання, в рішенні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 липня 2013 р. №166-к по справі №3/20-147-13 не спростовано правомірності обраного позивачем способу подання інформації про кількість продукту (щодо розміщення на зворотному боці етикетки та обраного шрифту) відповідно до вимог чинного законодавства, та не доведено, що цей спосіб подачі інформації на етикетці продукту може ввести в оману споживачів з урахуванням наявності широкого кола виробників аналогічного продукту у схожих упаковках.

Також суд не вбачає поширення Товариством з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" інформації, що вводить в оману в розумінні ст.15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Стосовно вимоги позивача про зупинення виконання рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 липня 2013 р. №166-к по справі №3/20-147-13 на час вирішення справи як такого, що підлягає обов"язковому зупиненню на підставі ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ч. 1 ст. 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ); за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 липня 2013 р. №166-к по справі №3/20-147-13.

Суд зазначає, що визнання господарським судом повністю або частково недійсним рішення Антимонопольного комітету України чи його органів з підстав, зазначених у частині першій статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не є перешкодою для проведення відповідним органом нової перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження ринку тощо з метою усунення порушень чи недоліків, які потягли за собою визнання рішення недійсним. За результатами такої перевірки можливе прийняття іншого рішення, яке, в свою чергу, в разі незгоди з ним заінтересованих осіб може бути оскаржено ними в установленому порядку.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно відношенню розміру задоволених вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись Законами України "Про захист економічної конкуренції", "Про безпечність та якість харчових продуктів", "Про захист від недобросовісної конкуренції", ДСТУ 4518-2008 "Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила.", Технічним регламентом до правил маркування харчових продуктів, ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25 липня 2013р. №166-к по справі №3/20-147-13.

Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, площа Свободи, 5, Держпром, 6 під"їзд, 1 поверх; код ЄДРПОУ 22630473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балмолоко" (64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Тимірязєва, буд. 6; код ЄДРПОУ 37010632) судові витрати по справі в сумі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.