Рішення № 35184165, 11.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15212/13 11.11.13

За позовом Приватного акціонерне товариство "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ"

до відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА"

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства "Лігобуд"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Воздвиженський"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 6 497,94 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Крашеніннікова М. І.- представник за довіреністю

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи: Савченко С.М. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА" страхового відшкодування в розмірі 905,36 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воздвиженський" страхового відшкодування в розмірі 5592,58 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі Договору страхування № АТК 212495 від 20.05.2011 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на ремонт пошкодженого автомобіля марки Рено д/н АА7729КН, а тому позивачем відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу КАМАЗ 5511 д/н 19059КМ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача 1, позивачем було направлено відповідачу 1 регресну вимогу про сплату страхового відшкодування в рамках оціненої шкоди та до відповідача 2 (ТОВ "Воздвиженський"), як власника автомобіля КАМАЗ 5511 д/н 19059КМ в сумі фактичного розміру шкоди, яка не відшкодовується відповідачем 1. Враховуючи, що відповідачами не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказані суми в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 року порушено провадження по справі № 910/15212/13, розгляд справи призначено на 23.09.2013 року.

20.09.2013 року представник відповідача 2 через відділ діловодства суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки на момент ДТП транспортний засіб КАМАЗ 5511 д/н 19059КМ був переданий в оренду ПАТ «Лігобуд» .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - Приватне акціонерне товариство "Лігобуд", продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 14.10.2013 року.

В судовому засіданні 14.10.2013 представник позивача подав заяву про заміну належного відповідача 2 по справі з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воздвиженський" на Приватне акціонерне товариство "Лігобуд". Подана заява обґрунтована тим, що відповідно до Договору оренди транспортних засобів від 11.01.2012 року, транспортний засіб КАМАЗ 55111 № 19059 КМ передано в оренду Приватному акціонерному товариству "Лігобуд", а отже, саме орендар транспортного засобу має нести відповідальність за завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки.

Ухвалою суду від 14.10.2013 замінено відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Воздвиженський" на належного відповідача 2 Приватне акціонерне товариство "Лігобуд"; розгляд справи відкласти на 11.11.2013 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Воздвиженський".

Представник позивача в судове засідання 11.11.2013 з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та надав письмові пояснення на позов, в яких зазначив, що ТОВ "Воздвиженський" не спростував той факт, що Шибівський І. М. (винуватець ДТП) працював у ТОВ "Воздвиженський" водієм. Також позивач вказав, що оскільки страхове відшкодування не може перевищувати вартості матеріального збитку, то з урахуванням франшизи передбаченої полісом, страхова виплата відповідача 1 має становити 14 099,92 грн.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, проте через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому зазначив, що ні сума матеріального збитку у сумі 14609,92 грн., завданого власнику автомобіля Рено д/н АА7729 внаслідок пошкодження при ДТП, ні сума 19664,00 грн., яку вимагає стягнути позивач, не перевищує встановленого законом і договором страхування ліміту страхової суми 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Таким чином, вимоги позивача про відшкодування відповідачем 2 відновлювального ремонту в сумі 19954,00 грн., який не пов'язаний з ДТП (звіт № 1635/947 з оцінки транспортного засобу від 27.02.2012 року) та виник не внаслідок порушення Шибівським І. М. Правил дорожнього руху України, і не перевищує встановленого законом і договором страхування ліміту страхової суму 50 тисяч гривень на одного потерпілого, є безпідставним і необґрунтованим.

Третя особа в судове засідання 11.11.2013 з'явилася та надала усні пояснення суті справи.

Представник відповідача-1 відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення що свідчать про отримання відповідачем-1 ухвал суду 10.08.2013, 04.10.2013 та 24.10.2013.

Таким чином, ухвали суду надіслані за вказаною адресою вважається врученими відповідачеві 1 належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача 1, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.11.2013 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

20.05.2011 між АТ "Просто-страхування" (змінило назву на ПАТ "Просто-страхування") та ТОВ "Гранд Ленд" укладено Договір № 212495 добровільного страхування транспортних засобів (надалі - Договір), за яким був застрахований автомобіль Рено д/н АА7729 КН.

Згідно ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до довідки Управління державної автомобільної інспекції Головного управління в м. Києві станом на 17.02.2012 року у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Рено д/н АА7729 КН, під керуванням Мирона С. В. та автомобіля КАМАЗ 5511 д/н 19059КМ, під керуванням водія Шибівського І. М.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.03.2012 у справі № 3-1665/12 Шибівський І. М. 17.02.2012 року о 18:40 в м. Києві по Південному шляхопроводу, керуючи автомобілем Камаз, д.н.з. 190-59 КМ під час випередження недотримався безпечного інтервалу до автомобіля Рено, д.н.з. АА7729КН, що рухався в попутному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п. 13.3. Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим Шибівського І.М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. у дохід держави.

Згідно п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Судом встановлено, що з дотриманням вимог п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ТОВ «Гранд Ленд» до позивача подано заяву про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 1635/947 від 27.0.2012 з оцінки транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Рено д/н АА7729КН внаслідок пошкодження при ДТП складає 14609,92 грн.

Вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля після ДТП від 17.02.2012 згідно звіту № 1635/947 від 27.0.2012 з оцінки транспортного засобу та ремонтної калькуляції склала 19739,74 грн.

Як вбачається з наряду-замовлення СПД Гарбуз О. В. № ГА-0000826 від 27.03.2012 разом із рахунком-фактурою № ГА-0001784 від 08.06.2012 вартість відновлювального ремонту становить 19964,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Розглянувши заяву ТОВ «Гранд Ленд» про виплату страхового відшкодування, позивач на підставі страхового акту від 29.03.2012 року та додаткового страхового акту від 12.06.2012 року до страхового акту від 29.03.2012 року та розрахунків суми страхового відшкодування до них, виходячи з заказу наряду № ГА-0000826 від 27.03.2012 року, рахунку-фактури №ГА-0001784 від 08.06.2012 року та враховуючи звіт № 1635/947 з оцінки транспортного засобу від 27.02.2012 року, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 19692,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.04.2012 року №10040 та від 15.06.2012 року №17966, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Пунктом 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільним кодексом України у ч. ч. 1, 2 ст. 1187 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб - автомобіль КАМАЗ 5511 д/н 19059КМ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Рено д/н АА7729КН, на момент ДТП заходився у ПАТ "Лігобуд" в оренді, що підтверджується Договором оренди транспортних засобів від 11.01.2012 укладеним між ТОВ «Воздвиженський» (орендодавець) та ПАТ «Лігобуд» (орендар), Додатком № 1 до договору та актом прийому-передачі від 11.01.2012.

Разом з тим, цивільно-правова відповідальність будь-яких осіб, які експлуатують автомобіль КАМАЗ 5511 д/н 19059КМ на законних підставах, була застрахована у відповідача-1 на підставі договору (полісу) № АА/7658897 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АА/7658897, франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) складає 510,00 гривень.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 993, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», після виплати страхового відшкодування у розмірі 19692,50 грн., до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, якою є ПАТ «Лігобуд» (орендар).

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що відповідно до висновку про вартість, викладеного у звіті ФОП «Кацара Юлія Василівна» про визначення вартості матеріального збитку від 27.02.2012 року №1635/947, вартість заподіяного власнику транспортного засобу Рено, державний номер АА7729КН, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріального збитку складає 14609,92 грн.

Враховуючи те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17.02.2012 року в м. Києві за участю транспортного засобу Камаз, державний номер 190-59КМ, цивільно-правова відповідальність відповідача-2 застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта», то відповідач-1, з урахуванням положень п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», несе відповідальність за сплачене позивачем страхове відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, в межах суми оціненої шкоди у розмірі 14609,92 грн.

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача-1 надіслано регресні вимоги про виплату страхового відшкодування від 20.06.2012, від 20.09.2012 року, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 19692,50 грн.

На заяви позивача відповідач-1 не відреагував, але за твердженням позивача перерахував на його користь грошові кошти у розмірі 13194,56 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача-1 відшкодування шкоди у порядку регресу у розмірі 905,36 грн. (14609,92 грн. (розмір оціненої шкоди) - 13194,56 грн. (сума часткової сплати) - 510, 00 грн. (франшиза).

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до абз. 5. п. 8 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року№02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди», виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою, а не звільнення від відповідальності винної особи. У зв'язку з цим господарський суд не повинен відмовляти в позові про стягнення шкоди безпосередньо з винної особи.

Судом встановлено, що відповідно наряду-замовлення СПД Гарбуз О. В. № ГА-0000826 від 27.03.2012 разом із рахунком-фактурою № ГА-0001784 від 08.06.2012 вартість відновлювального ремонту становить 19964,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що різниця між оціненою шкодою, згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 27.02.2012 року №1635/947 у розмірі 14609,92 грн., та фактичним розміром фактичних витрат на ремонт механічних пошкоджень, отриманих транспортним засобом Рено Клео, державний номер АА7729КН, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 19962,50 грн., складає 5592,58 грн.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 1194 Цивільного кодексу України, обов'язок зі сплати позивачу різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням лежить на відповідачі-2.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача-2 на користь позивача різниці між розміром завданої шкоди та розміром страхового відшкодування у розмірі 5592,58 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 17.02.2012 року в м. Києві за участю транспортного засобу Камаз, державний номер 190-59 КМ, є обґрунтованою та доведеною суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду сторонами у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази відповідачами-1, -2 не спростовані.

Поряд з цим, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідачів -1, -2 судовий збір у сумі 1 720,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України, покладаються судом на відповідачів-1, -2, як сторін, внаслідок неправомірних дій яких виник спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерне товариство "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вулиця Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) суму страхового відшкодування у розмірі 905,36 грн. (дев'ятсот п'ять гривень 36 коп.) та судовий збір у розмірі 278,52 грн. (двісті сімдесят вісім гривень 52 коп.)

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лігобуд" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 60 літера А; ідентифікаційний код 25273532) на користь Приватного акціонерне товариство "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вулиця Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) суму страхового відшкодування у розмірі 5592,58 грн. (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 58 коп.) та судовий збір у розмірі 1441,98 грн. (одна тисяча чотириста сорок одна гривню 98 коп.)

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання

повного тексту рішення 13.11.2013

Суддя О.А. Грєхова