Постанова № 35182922, 08.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

08 листопада 2013 р. справа № 820/9612/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Полухіна А.В.,

представника прокуратури - Панової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області, третя особа - Прокуратура Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави на стороні відповідача про визнання протиправними дій, скасування припису та претензій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області, третя особа - Прокуратура Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави на стороні відповідача, в якому з урахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області з проведення її посадовими особами обстеження земельної ділянки та складання акту перевірки № 1258/01-03/07-11 від 19.09.2013 р.;

- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області зі складання її посадовими особами розрахунків шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами, затверджених першим заступником Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області В. Бручиковим 26.09.2013 р. на загальну суму 3041007,77 грн.;

- визнати протиправним та скасувати припис № 07-25/362 від 25.09.2013 р., у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. N 877-V, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. N 1264-XII, наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. N 429;

- визнати протиправними та скасувати претензії від 26.09.2013 р. за №№ 246-251, у зв'язку з їх невідповідністю вимогам Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. N 1264-XII, Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 р. N 187/98-ВР , Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 р. N 962-VI та скасувати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі проведеної з 18.09.2013 р. по 19.09.2013 р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ФОП ОСОБА_1 Державною екологічною інспекцією у Харківській області були складені: припис № 07-25/362 від 25.09.2013 р., претензії від 26.09.2013 р. за №№ 246-251 та розрахунки шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами, на загальну суму 3041007,77 грн. Позивач вважає дії відповідача по проведенню обстеження земельної ділянки та складання акту перевірки № 1258/01-03/07-11 від 19.09.2013 р. та вказаних розрахунків неправомірними, а зазначений припис та претензії такими, що підлягають скасуванню. Позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані припис, претензії та розрахунки складені на законних підставах та відповідають чинному законодавству України, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач, представник позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача та представник прокуратури в судове засідання прибули, проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець з 25.09.2012 р. та здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору оренди нежилого приміщення, укладеного з ФОП ОСОБА_6 01.12.2012 р. (а.с. 11, 15-17). Позивач є платником єдиного податку, має ліцензію Міністерства екології та природних ресурсів України серії НОМЕР_2 на збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини (відходів гумових, у тому числі зношених шин) (а.с. 13).

На підставі наказу про здійснення позапланового заходу (перевірки) ФОП ОСОБА_1 від 17.09.2013 р. № 1258/01-03 та направлення на проведення позапланового заходу у період з 18.09.2013 р. по 19.09.2013 р. держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області була проведена перевірка позивача, за результатами якої складено акт № 1258/01-03/07-11 від 19.09.2013 р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2., в якому зазначено про виявлені під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства (а.с. 115-128).

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, держінспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області було складено припис № 07-25/362 від 25.09.2013 р. та претензії від 26.09.2013 р. за №№ 246-251 разом з розрахунками шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача по проведенню обстеження земельної ділянки позивача та складання акту перевірки № 1258/01-03/07-11 від 19.09.2013 р., суд зазначає, що при проведенні перевірки судом були встановлені певні порушення відповідачем порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання під час здійснення ними господарської діяльності Держекоінспекція здійснює на підставі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. № 464 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009 р. за № 18/16034.

Відповідно до ч. 11 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Як було встановлено судом, в день проведення перевірки, а саме 18.09.2013 р., ОСОБА_1 знаходилась поза межами м. Харкова, та була проти проведення перевірки без її участі. Отже, відповідачем було проведено перевірку за відсутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Згідно пояснень позивача, направлення на проведення перевірки ОСОБА_1 отримала 19.09.2013 р. у приміщенні Державної екологічної інспекції у Харківській області, вже після проведення обстеження земельної ділянки позивача. Отже, направлення на проведення перевірки ОСОБА_1 отримала після проведення відповідачем перевірки, що також є грубим порушенням порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Також, як вбачається з наявного в матеріалах справи направлення на проведення позапланового заходу, зазначено невірну адресу, за якою позивач не здійснює свою господарську діяльність, а саме: АДРЕСА_2, замість вірної адреси: АДРЕСА_1 (а.с. 113).

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Як було встановлено судом, в останній день перевірки, а саме 19.09.2013 р., позивачу не було надано можливості ознайомитись з актом та підписати його, зазначивши про свої зауваження щодо здійснення позапланового заходу. Акт перевірки був надісланий позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, в акті обстеження засміченої земельної ділянки, доданого до акту перевірки (а.с. 46-47), поставили свої підписи директор департаменту контролю Харківської міської ради, УІМ Жовтневого РВХМУ ГУМВС України в Харківській області та держінспектор Державної екологічної інспекції у Харківській області, хоча в направленні та акті на проведення перевірки серед осіб, уповноважених на здійснення вказаного заходу, було зазначено лише держінспектора Державної екологічної інспекції у Харківській області.

Згідно ч. 2, 4 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) може здійснюватися комплексно кількома органами державного нагляду (контролю), якщо їхні повноваження на здійснення чи участь у комплексних заходах передбачені законом. Такі заходи проводяться за спільним рішенням керівників відповідних органів державного нагляду (контролю). Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Таким чином, директор департаменту контролю Харківської міської ради та УІМ Жовтневого РВХМУ ГУМВС України в Харківській області, беручи участь у проведенні перевірки позивача, перевищили свої повноваження, оскільки законом прямо не уповноважено вказаних осіб на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначено їх повноважень під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо протиправності дій відповідача по проведенню обстеження земельної ділянки позивача та складання акту перевірки № 1258/01-03/07-11 від 19.09.2013 р.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції у Харківській області № 07-25/362 від 25.09.2013 р. (а.с. 51-52), суд зазначає наступне.

Так, пунктом 2 вказаного припису зобов'язано позивача одержати позитивний висновок державної екологічної експертизи на основний вид діяльності ФОП ОСОБА_1 зі збору, заготівлі, утилізації (переробки) відходів.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу», здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлений Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.07.1995 р. № 554.

Суд зазначає, що діяльність позивача не віднесена до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, оскільки в результаті діяльності позивача не утворюються ані побутові відходи (відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення), ані промислові відходи (побічні продукти, що отримані на всіх технологічних етапах виробництва основного продукту та не використовуються як вторинна сировина на даному підприємстві), а використані автомобільні шини до них не належать, з огляду на приписи Державного класифікатора відходів та СанПіН 2.2.7.029-99.

Отже, вимога припису щодо зобов'язання позивача здійснити екологічну експертизу є необґрунтованою та неправомірною.

Пунктом 3 припису позивача зобов'язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 р. № 317 затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, до якого у сфері енергетики та переробної промисловості належать, зокрема, теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Згідно Технічних умов комплексів по переробці твердих органічних відходів (ТУ У 29.5-30227030-001:2009), який використовує позивач у своїй діяльності, номінальна теплова потужність теплосилової установки становить ЗО кВт (а.с. 77).

Отже, вимога припису щодо зобов'язання позивача отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є необґрунтованою та неправомірною.

Пунктом 4 припису позивача зобов'язано забезпечити тимчасове розміщення (зберігання) відходів у відповідності до вимог екологічної безпеки. Державна екологічна інспекція у Харківській області у своєму приписі посилається на статтю 33 Закону України «Про відходи», в якій зазначено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 1 Закону України «Про відходи», зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; збирання і заготівля відходів як вторинної сировини - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, прийманням, зберіганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалізацією і постачанням таких відходів переробним підприємствам на утилізацію, а також надання послуг у цій сфері.

Виходячи із аналізу законодавчих норм, слід зазначити, що термін «розміщення відходів» включає такі визначені операції з переліку операцій з видалення відходів, визначених Базельською конвенцією про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням 1989 року та Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 р. № 1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів», а саме:

- D1 Поховання в землі чи скидання на землю (наприклад на звалище тощо);

- D2 Обробка ґрунту (наприклад біохімічний розклад рідких чи мулових відходів у ґрунті тощо);

- D3 Закачування на глибину (наприклад вприскування відходів відповідної консистенції у свердловини, соляні куполи чи природних резервуарів тощо);

- D4 Скидання у поверхневі водойми (наприклад скидання рідких або мулових відходів у котловани, ставки чи відстійні басейни тощо);

- D5 Скидання на спеціально обладнані звалища (наприклад скидання в окремі відсіки з прокладкою і поверхневим покриттям, які ізолюють їх один від одного і від навколишнього середовища, тощо);

- D6 Скидання у водойми, крім морів/океанів;

- D7 Скидання у моря/океани, в тому числі поховання на морському дні;

- D12 Постійне зберігання (наприклад у спеціальних контейнерах у шахті тощо).

Таким чином, до розміщення відходів віднесено захоронення відходів (операції D1-D7) та зберігання відходів (операція D12, яка означає постійне (остаточне) зберігання відходів, а не тимчасове).

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що різниця у термінах «розміщення відходів» та «зберігання відходів» полягає у тому, що розміщені відходи назавжди або практично на невизначений довготривалий строк будуть захороненні або займуть певне місце на поверхні, а відходи, що тимчасово зберігаються, згодом можуть бути передані на утилізацію або видалення, і зазначені остаточні операції, можливо, будуть проведені в інших місцях та іншими суб'єктами господарювання. Отже, тимчасове зберігання відходів не є розміщенням відходів у розумінні статті 1 Закону України «Про відходи», дані поняття не можна ототожнювати.

Крім того, суд зазначає, що діяльність позивача взагалі пов'язана з безвідходним виробництвом. Отже, вимога припису щодо зобов'язання позивача забезпечити тимчасове розміщення (зберігання) відходів у відповідності до вимог екологічної безпеки є необґрунтованою та неправомірною.

Пунктом 5 припису позивача зобов'язано отримати дозвіл та затвердити ліміти на утворення і розміщення відходів. Як зазначалось вище, діяльність позивача пов'язана з безвідходним виробництвом, а отже, дозвіл на утворення і розміщення відходів не потрібен.

Суд також зазначає, що пунктом 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1218, встановлено, що до категорій власників, які звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів, належать власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Оскільки позивач є власником відходів як вторинної сировини, який провадить статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, суд вважає вимогу припису щодо зобов'язання позивача отримати дозвіл та затвердити ліміти на утворення і розміщення відходів необґрунтованою та неправомірною.

Пунктом 6 припису позивача зобов'язано налагодити ведення первинного поточного обліку відходів по формі 1 - ВТ. Відповідно до п. 3 Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 р. № 342, первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

Як зазначалось вище, оскільки позивач не займається діяльністю, в результаті якої утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара, вимога припису щодо зобов'язання позивача налагодити ведення первинного поточного обліку відходів по формі 1 - ВТ є необґрунтованою та неправомірною.

Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 р. № 2034, встановлює єдині правила ведення державного обліку та паспортизації відходів, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, діяльність яких пов'язана з утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними.

Оскільки діяльність позивача пов'язана з безвідходним виробництвом, суд вважає пункт 7 припису, яким позивача зобов'язано провести паспортизацію та інвентаризацію відходів, та пункт 9 припису, яким позивача зобов'язано ліквідувати засмічення земельних ресурсів відходами, необґрунтованими та неправомірними.

Пунктом 8 припису позивача зобов'язано надати до Держекоінспекції завірені належним чином документи щодо водопостачання та водовідведення підприємства на господарчо-питні та виробничі потреби. З цього приводу суд зазначає, що Комплекс КПВ - 2 не включає до свого складу основи капітального будівництва, та не потребує під час експлуатації використання електроенергії, водопостачання і каналізації, тому вказаний пункт припису є необґрунтованим.

Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис Державної екологічної інспекції у Харківській області № 07-25/362 від 25.09.2013 р. є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог визнати протиправними та скасувати претензії від 26.09.2013 р. за №№ 246-251 та визнати протиправними дії відповідача зі складання розрахунків шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами, на загальну суму 3041007,77 грн., суд зазначає наступне.

Оскільки Державною екологічною інспекцією у Харківській області при проведенні перевірки було встановлено засмічення позивачем земельних ресурсів відходами, відповідачем 26.09.2013 р. були складені претензії, якими позивачу пропонувалось відшкодувати заподіяну державі шкоду, а саме претензії:

- № 246 на суму 103927,10 грн. за засмічення земельних ресурсів відходами деревини площею 11,9136 м2 та об'ємом 16,67904 мЗ;

- № 247 на суму 563509,83 грн. за засмічення земельної ділянки залишками спалених шин площею 43,065 м2 та об'ємом 68,904 мЗ;

- № 248 на суму 183562,14 грн. за засмічення земельної ділянки залишками спалених шин площею 33,668 м2 та об'ємом 3,3668 мЗ;

- № 249 на суму 335305,69 грн. за засмічення земельної ділянки металобрухтом площею 30,75 м2 та об'ємом 46,125 мЗ;

- № 250 на суму 1462966,52 грн. за засмічення земельної ділянки відпрацьованими шинами 83,853 м2 та об'ємом 100,6236 мЗ;

- № 251 на суму 391736, 49 грн. за засмічення земельної ділянки відпрацьованими шинами 29,9376 м2 та об'ємом 62,868965 мЗ (а.с. 51, 55, 59, 63, 67, 71).

Також, до кожної претензії відповідачем було складено розрахунок шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами (а.с. 53, 57, 61, 65, 69, 73).

При визначенні заподіяної позивачем шкоди відповідач користувався Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149, згідно якої засмічення земель - це наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.

Суд також зазначає, що в процесі виробничої діяльності позивач не використовував інші предмети та матеріали, ніж ті, які необхідно використовувати згідно технологічного регламенту.

У своїй діяльності, згідно статті 17 Закону України «Про відходи», з метою переробки відходів, позивач використовує Комплекс КПВ - 2, який виготовлено у відповідності до вимог Технічних умов ТУ У 29.5-30227030-001:2009. Цей комплекс включає в себе герметичну, ізольовану від зовнішнього середовища з'єднань систему трубопроводів і запірної арматури технологічну лінію. Даний комплекс призначений для переробки твердих органічних відходів (відпрацьованих автомобільних покришок та камер, гумових шлангів, транспортерних стрічок, відходів полімерів, деревини тощо) в альтернативні види палива. Переробка ґумово-технічних відходів (у т.ч. відпрацьованих автомобільних покришок, попередньо порізаних на крупні частини, що забезпечують хороший прохід парогазової суміші) базується на принципі термічної обробки (піроліз), а саме нагрів сировини без доступу повітря. В процесі такої обробки отримується продукція: рідка фракція (пічне паливо альтернативне ТУ У 24.1-30227030-003:2009) (а.с. 78); напівкокс (вуглець технічний ТУ У 24.1-2644705912-002:2006) (а.с. 80), який використовується в якості твердого палива, пігментів, модифікаторів, наповнювачів; газ, який використовується для підтримання технологічного процесу; металобрухт, який використовується для подальшої переробки на метал. Готовою продукцією, яка відпускається споживачам, є пічне паливо альтернативне, напівкокс (вуглець технічний), металобрухт.

Згідно статті 1 Закону України «Про відходи», відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно Державного класифікатора відходів № 005-96, матеріал - первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу; продукція - результат діяльності або виробничих процесів, має корисні властивості і призначений для використання споживачем.

Таким чином, на території земельної ділянки, на якій здійснює свою діяльність позивач, відсутні відходи, сторонні предмети та матеріали, крім тих що позивач використовує в процесі виробничої діяльності.

Оскільки дії відповідача по проведенню обстеження земельної ділянки позивача, складання акту перевірки та припису є протиправними, враховуючи, що діяльність позивача пов'язана з безвідходним виробництвом, суд дійшов висновку, що претензії від 26.09.2013 р. за №№ 246-251 та розрахунки шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами, на загальну суму 3041007,77 грн., є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає необхідним вказати на те, що відповідачем у наданих до суду запереченнях не надано достатніх доказів в обґрунтування заперечень.

Таким чином, відповідачем в порушення вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, не обґрунтовано правомірність вчинених дій та прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Харківській області, третя особа - Прокуратура Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави на стороні відповідача про визнання протиправними дій, скасування припису та претензій - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області з проведення її посадовими особами обстеження земельної ділянки та складання акту перевірки № 1258/01-03/07-11 від 19.09.2013 р.

Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Харківській області зі складання її посадовими особами розрахунків шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої засміченням земельних ресурсів відходами, затверджених першим заступником Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області В. Бручиковим 26.09.2013 р. на загальну суму 3041007,77 грн.

Визнати протиправним та скасувати припис № 07-25/362 від 25.09.2013 р., у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. N 877-V, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. N 1264-XII, наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. N 429.

Визнати протиправними та скасувати претензії від 26.09.2013 р. за №№ 246-251, у зв'язку з їх невідповідністю вимогам Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. N 1264-XII, Закону України "Про відходи" від 05.03.1998 р. N 187/98-ВР , Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 р. N 962-VI та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 13.11.2013 р.

Суддя Сагайдак В.В.