Постанова № 35182081, 13.11.2013, Центрально-Міський районний суд м. Горлівки

04.11.2013 Суддя: Зайченко С. В.

Справа № 253/6592/13-а

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2013 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі:

головуючої судді Зайченко С. В.

при секретарі Бабець О. В. Мусіченко С.М.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Центрально-міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому зазначає, що згідно довідки обласної медико-соціальної експертної комісії за №090896 від 25 вересня 2007 року йому, ОСОБА_3 безстроково встановлена третя група інвалідності.

Враховуючи наведене йому відповідно до норм ст. 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991р. (з послідуючими змінами та доповненнями) Центрально-Міське управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради (відповідач) повинен нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

В звязку з цим позивач звернувся з обґрунтованою, відповідно до діючого законодавства, заявою до відповідача.

Відповідач в відповіді за №2949/27.05 від 30.04.2013р. визнає, що дійсно така компенсація передбачена в вказаних розмірах, але посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 62, 63 «Закону - № 796-ХІІ» та ст.ст. 95, 116, 117 Конституції України в задоволенні заяви позивача відмовив повідомивши його про те, що йому 26.12.2012р. виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 90,00грн.

Вищезазначені обставини і стали підставою звернення позивача до суду з позовними вимогами:

Ухвалити судове рішення яким стягнути з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради на мою, ОСОБА_3, користь щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 4446 гривень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та вище зазначене.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що він не заснований на законі,надав письмові заперечення.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі в їх сукупності, прийшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що Управлінням праці та соціального захисту населення Центрально-міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради 26.12.2012 року позивачу як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3 групи інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачено щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 90 грн.

Відповідач у запереченні на позов зазначив, що розмір допомоги на оздоровлення у 2012 році був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Встановлено, що позивач отримав за 2012 рік щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто в розмірі 90 грн.

Відповідно ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 групи інвалідності у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Згідно ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку допомоги на оздоровлення мають враховуватися вимоги Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на те, що при призначенні позивачу допомоги на оздоровлення відповідач керувався саме нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», а не підзаконним нормативним актом спростовується запереченнями відповідача, з яких вбачається, що допомога на оздоровлення призначена позивачу у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки іншого розміру допомоги на оздоровлення у 2012 році (на час призначення позивачу допомоги) Кабінет Міністрів України не встановлював.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу 7 «;Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано правомірними повноваження Кабінету Міністрів України, як державного органу, що має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, на визначення механізму реалізації законів України, в тому числі встановлення порядку та розмір соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частини першої, другої та третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2,3,6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 року № 3 - рп/2012 встановлено, що нормативно - правові акти Кабінету міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно - правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Проте, на час призначення позивачу допомоги на оздоровлення за 2012 рік Кабінет Міністрів України не приймав відповідної постанови щодо порядку та розміру виплати такої допомоги у 2012 році, а тому відповідач повинен був керуватися вимогами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не постанова Кабінету Міністрів України N 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Крім того, розмір виплат, передбачений вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України, не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру, кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні часи Законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» на відповідні роки. При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

Отже, відповідач, здійснивши призначення та виплату позивачу допомоги на оздоровлення за 2012 році у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", порушив права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", положення якого мають пріоритет, були чинними на момент призначення позивачу допомоги на оздоровлення за вказаний у позові період, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Таким чином відповідач повинен виплатити позивачу щорічну компенсацію на оздоровлення за 2012 рік як інваліду 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат в сумі 4446,00грн. виходячи із розрахунку: 1134,00грн.(розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати з 01.12.2012р.) х 4 (кількість мінімальних заробітних плат) - 90,00грн. (виплачена сума) = 4446,00грн.

Керуючись ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Центрально-міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити.

Стягнути з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської Ради на користь ОСОБА_3 щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік у розмірі 4446 гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Центрально Міський районний суд міста Горлівки Донецької області. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: С. В. Зайченко