Ухвала суду № 35181824, 13.11.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/11112/13 Справа № 410/2846/12 Головуючий у 1 й інстанції - Борисова С.А. Доповідач - Максюта Ж.І. Категорія 45

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого - Максюти Ж.І.

суддів - Слоквенка Г.П., Осіяна О.М.

при секретарі - Кулику О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року

по цивільній справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Новоолександрівська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні майном,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2012 року позивачі звернулись до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні майном, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що в квітні 1973 року ОСОБА_5 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами. Рішенням виконавчого комітету Новоолександрівського сільського комітету народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 19.09.1990р. № 61, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 30.10.1990р. визнано право власності на житлові будинки громадян, у тому числі за ОСОБА_5.

У 1997 році ОСОБА_5 приватизувала земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, площею 0,25 га, та 0,01 га, отримала у тимчасове користування, про що їй був виданий Державний акт про право приватної власності на землю серії ДП № 017102.

02.04.2004р. ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого усе належне їй майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов'язки,

що належать їй на час посвідчення заповіту, та будуть належати на день смерті вона зі заповідає ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Після її смерті спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Ще за життя ОСОБА_5 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальніс тю «Агровектор Плюс» для виконання землевпорядних робіт з розроблення документації із землеустрою та файлу обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді, щодо вищезазначеної земельної ділянки.

В процесі виконання землевпорядних робіт виявилось, що площа земельної ді лянки, що належить ОСОБА_5 менше ніж зазначено у Державному акті, межові знакизнищено, на земельній ділянці ОСОБА_5 її сусідка, ОСОБА_4 відповідач по справі звела кілька нових споруд, без дозволу та згоди ОСОБА_5, же підтверджується Протоколом засідання постійної комісії з питань агропромислового комплексу, землекористування, екології, використання природних ресурсів, надзвичайних ситуацій Новоолександрівської сільської ради від 13.02.2012р.

Межі земельної ділянки ОСОБА_4 не співпадають з державним ак том на право приватної власності на земельну ділянку, а саме між капітальними будівлями ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) та ОСОБА_5 (АДРЕСА_3).

Отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку після померлої ОСОБА_5 позивачі на можуть, оскільки в ході збору документів для оформлення спадщини, виявилось, що на земельну ділянку ОСОБА_5 поземельна книга не відкривалась, кадастровий номер їй не надавався, що підтверджується листом Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 01.02.2012р. № 1023.

Таким чином, оформлення прав власності на спадкове майно ОСОБА_5 за позивачами неможливо без усунення перешкод у користуванні спадковим майном, шляхом зобов'язання Відповідача знести незаконно зведені на земельній ділянці, яка лежала ОСОБА_5 споруди, огорожі та інші об'єкти, з подальшим встановлен ням, та погодженням меж земельних ділянок, завершенням землевпорядних робіт з розроблення документації із землеустрою, реєстрації земельної ділянки шляхом відкриття поземельної книги, присвоєнням їй кадастрового номеру.

Просили суд визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,25га, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_3 у розмірі та у межах, визначених Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП Дн №017102; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,25га, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_3, у розмірі, та у межах, визначених Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП Дн №017102; усунути перешкоди ОСОБА_6, та ОСОБА_3 у користуванні майном, а саме - земельною ділянкою, загальною

площею 0,25га, розташованою на території Новоолександрівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_3, шляхом зобов'язання ОСОБА_4 знести туалет з навісом, площею 15,15 кв.м., під літ. «Г»,; літню кухню, площею 29,35 кв.м., під літ. «Б»; бетонну підмостку, шириною 0,5м.; гараж; звільнити самозахвачену частину земельної у розмірі 328 кв.м., що прилягає до межі земельних ділянок, за адресами АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, та зобов'язати ОСОБА_4 посприяти встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків між земельними ділянками, за вказаними адресами.

Крім того, просили суд стягнути з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати по справі, а саме: судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру у сумі 214,60 грн., судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру у сумі 107,30 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів у сумі 107,30 грн., судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 107,30 грн., плати за проведення судово-будівельної експертизи у сумі 2203,20 грн.; оплати за виконання топографо-геодезичних робіт ФОП ОСОБА_7 в сумі 5000,00 грн., оплати за телеграми в сумі 93,3б грн., а також послуг адвоката у сумі 40004,80 грн., всього стягнути 47 837,86 грн.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Новоолександрівська сільська рада Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні майном. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1А частку земельної ділянки , загальною площею 0,25 га, розташовану на території Новоолександрівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_3 у розмірах та межах визначених Державним актом на право приватної власності на землю ДП Дн № 017102. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1А частку земельної ділянки , загальною площею 0,25 га , розташовану на території Новоолександрівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_3 у розмірах та межах визначених Державним актом на право приватної власності на землю ДП Дн № 017102. В іншій частині позивних вимог відмовлено.

В іншій частині позивних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з апеляційною скаргою до апеляційного суду Дніпропетровської області, просили рішення суду скасувати в частині відмови в їх позовних вимогах, та задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення в цій частині є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.ть і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи,

перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає

вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.1973р. ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_8 житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с. 181).

Згідно довідки № 2829 від 17 березня 2009 року, виданої Новоолександрівською сільською радою Дніпропетровського району, Дніпропетровської області нумерацію будинку змінено з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_3

Рішенням Виконавчого комітету Новоолександрівської сільського комітету народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 19.09.1990р. № 61, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області від 30.10.1990р. №284 визнано право власності на житлові будинки громадян, у тому числі за ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_3 (а.с. 182-183).

У 1997 році ОСОБА_5 приватизувала земельну ділянку, площею 0.25га, та 0,01га, що підтверджується державним актом про право приватної власності на землю, серія ДП Дн№ 017102,та витягом з рішення Новоолександрівської сільської Ради народних депутатів Дніпропетровського району Дніпропетровської області № 84/113 від 31.07.1997р. (а.с.188).

02.04.2004р. ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого усе належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права, та обов'язки, що належать їй на час посвідчення заповіту, та будуть належати на день смерті вона заповідає ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в рівних частинах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, про що була видана копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.20).

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини,

В видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку позивачам було відмовлено, оскільки ними не надано нотаріусу документів, подання яких передбачено статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень», а саме витягу з Державного земельного кадастру.

Як вбачається з листа Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 01.02.2012р. №1023 Поземельна книга на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_5 на праві приватної власності не відкривалась, кадастровий номер їй не надавався (а.с.25)

Отримати необхідні документи спадкоємці не змогли, оскільки, вважають, що відповідачка по справі ОСОБА_4, власниця суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2, створює їм перешкоди у користуванні спадковою земельною ділянкою, оскільки вона знищила межові знаки між земельними ділянками, що унеможливлює отримати необхідні документи.

На підтвердження своїх доводів, та з метою з'ясування обставин на які вони посилаються, щодо порушення їх прав землекористування , судом була проведена судово-

будівельна експертиза від 10 червня 2013 року, за висновками якої - встановити загальну

фактичну площу земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_3 з урахуванням земельної ділянки під городом не представляється можливим у зв'язку з тим, що Державні акти на землю домоволодіння №41, 43, 45 старого зразку, без нанесення межевих знаків і не відображені на земельній ділянці. Експертом згідно геодезичної зйомки надані розміри і площі спірних ділянок тільки дворових частин ділянок для обслуговування будівель і споруд;

Межі суміжних земельних ділянок за адресами АДРЕСА_3,АДРЕСА_2 дворової частини не відповідають правовстановлюючим документам -Державним актам, актам приватизації

Згідно геодезичній зйомки фактична межа між домоволодіннями АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 не відповідає державним актам, самовільно захвачена земельна ділянка площею 58,6 кв.

У зв'язку з тим, що Державні акти складені по старому зразку в умовній системі координат, точної прив'язки не існує, відсутня точка від якої необхідно вести заміри, відсутні координати земельних ділянок прив'язаних до місцевості. Координати меж також відсутні в актах погодження меж.

Враховуючи вище наведене надати категоричний висновок не представляється можливим;

Також експортом був зроблений висновок,у пункті 3 експертного висновку, що на суміжних земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 виявлено порушення будівельних норм і правил при будівництві будівельних споруд. Самозахвачена земельна ділянка між домоволодіннями АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 становить - 58,6 кв.м., в т.ч. на подвірї - 13,9 кв.м.

Аналізуючи зроблені експертом висновки, стосовно поставлених на його вирішення питань, колегія суддів приходить до висновку, що вказані висновки мають суттєві протиріччя, які позивачами під час розгляду справи не усунуті.

Таким чином, питання щодо усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою можливо вирішити тільки після вирішення питання, щодо відновлення меж між суміжними земельними ділянками по АДРЕСА_4,АДРЕСА_3,АДРЕСА_2

Відмовляючи у задоволені позову районний суд правильно та обґрунтовано вказав на те, що позивачами не надано суду належних та допустимих доказів щодо відновлення межі приватизованих земельних ділянок органами місцевого самоврядування. Вимоги щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою є похідною від вирішення питання щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про судову практику застосовування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно зі ст.158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району/області відносно спірного питання не приймалось.

Також відмовляючи у задоволені позову районний суд правильно послався на те, що

спірні питання на теперішній час урегульовані Наказом Державного комітету із

земельних ресурсів (Держкомзем) України N 376 від 18.05.2010 р., яким затверджена Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, якою визначено механізм встановлення (відновлення), меж земельних ділянок на місцевості

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків,їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (п.4.1 Інструкції).

Відповідно до вимог частини 3, та 5 ст. 158 ЗК України - органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Таким чином, вимоги позивачів про зобов'язання відповідачки посприяти відновленню твердих меж, а також відновленню межових знаків між земельними ділянками за адресами АДРЕСА_3,АДРЕСА_2 в селі Новоолександрівка, Дніпропетровського району/області - є безпідставними, а тому районним судом обґрунтовано відмовлено у їх задоволені.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та тлумачення норм діючого законодавства у сфері земельних правовідносин, та незгоди з висновками суду по оцінці доказів.

Так, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про незаконність дій відповідачки з приводу самозахвату частини, належної їм земельної ділянки, шляхом самовільно побудованих літньої кухні та туалету, оскільки, як вже було зазначено вище, питання про відновлення порушених прав землекористування позивачів можливо вирішувати тільки після відновлення твердих меж між спірними земельними ділянками.

А крім цього, слід зазначити, що літня кухня, площею 29,35 кв. м. під літ. Б, а також бетонна підмостка, шириною 0,5 м буди побудовані до 1975 року і внесені в господарську книгу, так само як і вбиральня- літ.В, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Свідоцтвом про право на спадщину 06 березня 1990 року, виданого на ім'я ОСОБА_9, та технічним паспортом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за 2002 рік, який було виготовлено для укладання договору довічного утримання від 04 лютого 2003 року , з якого вбачається, що дерев'яний паркан розташований на бетонному фундаменті по всій довжині та ширині дворової частини, а також побудовані на цьому фундаменті літня кухня та туалет, що фактично підтверджується фото матеріалами, які наявні в матеріалах цивільної справи (а.с.109-115)

Вказані спірні будівлі існували і на час отримання ОСОБА_5 Державного акту про право власності на земельну ділянку, спору щодо меж між її земельною ділянкою та сусідньою земельною ділянкою ОСОБА_9 на час отримання Державного акту про право власності на землю не існувало, що підтверджується актом встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність громадянці ОСОБА_5 (а.с.13), з наявними їх особистими підписами у цьому акті, а тому твердження позивачів про порушення їх права землекористування, як спадкоємців ОСОБА_5 є необґрунтованим.

Не підлягають задоволенню вимоги позивачів про стягнення з відповідача на їх користь

понесених ними судових витрат, оскільки в частині позовних вимог саме до відповідача

позивачам було відмовлено.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягали застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженнями в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 -відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: