Рішення № 35181529, 06.11.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/7804/13-ц

2/243/3012/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Профатило П.І.,

при секретарі Каліух К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2013 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ПАТ «Український бізнес банк» з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з тих підстав, що відповідно до договору про надання кредиту та поруки № 14.162.522 від 11.12.2008 року, позивач надав кредит відповідачу у розмірі 9410,23 грн. на споживчі цілі строком користування з 12.12.2008 року по 11.12.2010 року, зі сплатою відсотків у розмірі 35% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Банк взяті на себе зобовязання за кредитним договором виконав у повному обсязі, однак відповідач зобовязання, покладені на неї договором не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 08.08.2013 року у сумі 18010,05 грн., яка складається з наступного :

- 8544,89 грн. заборгованість за кредитом;

- 8607,54 грн. заборгованість за відсотками;

- 857,62 грн. - штрафні санкції.

Просить суд, стягнути з відповідача суму заборгованості по кредитному договору та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, однак до суду надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, однак до суду надала заперечення в якому позовні вимоги визнала частково, просила суд не застосовувати до неї штрафні санкції, передбачені п. 9.6, 9.7 та 9.8 кредитного договору, оскільки вона сумлінно сплачувала заборгованість за кредитним договором по квітень 2009 року, а потім у неї змінилося матеріальне становище, оскільки тяжко захворіла її мати, яка померла в листопаді 2009 року. Цього ж року в жовтні тяжко захворів її чоловік ОСОБА_3, якому в грудні 2010 року було встановлено 2 групу інвалідності. В березні 2011 року тяжко захворіла вона сама. При укладанні договору кредиту, вона не знала та не могла знати, що так суттєво зміниться її становище, внаслідок якого вона не зможе своєчасно сплачувати кредит та відсотки по ньому. Також вказала, що вона уклала шлюб та після укладання шлюбу їй було присвоєно прізвище ОСОБА_3. Просила суд справу розглянути у її відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Зі свідоцтва про укладення шлюбу, вбачається що 14.08.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, внаслідок чого ОСОБА_4 присвоєно прізвище ОСОБА_3.

11.12.20078 року, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір про надання кредиту та поруки № 14.162.522, за яким останній було передано 9410,23 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 35% річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом та комісійну винагороду з кінцевим терміном повернення кредиту 11.12.2010 року.

Відповідно до частини 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавеиь) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлений договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач отримала у позивача кредит в розмірі 9410,23 грн., що нею визнається.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі своє зобовязання за кредитним договором щодо сплати процентів та суми кредиту не виконує, в наслідок чого станом на 08.08.2013 року має заборгованість у сумі 18010,05 грн., яка складається з наступного :

- 8544,98 грн. заборгованість за кредитом;

- 8607,54 грн. заборгованість за відсотками;

- 857,62 грн. - штрафні санкції.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобовязаний погашати суму кредиту (частину) на рахунок зазначений в договорі, в строки згідно умов цього договору та сплачувати банку нараховані проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник повинен сплачувати відсотки. Згідно ст. 530 ЦК України, зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк. Договором оговорено строки погашення кредиту, однак відповідач не виконав ці умови договору. Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 банк має право у разі несплати простроченої заборгованості терміном 30 днів, стягнути з боржника штраф у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до п.п. 9.6, 9.7, 9.8 договору, у разі неповернення боржником кредитних коштів або несплати поручителем суми поруки у строки, встановлені договором, з наступного календарного дня на суму простроченої заборгованості банк має право нарахувати пеню, яка нараховується від простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня, період прострочки, у разі сплати поручителем платежів за боржника згідно висунутій вимоги банка, боржник сплачує поручителю штраф у розмірі 50% сплаченої суми. Сплата штрафних санкцій по договору не звільняє винну особу від виконання основних зобовязань по договору.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012року, положення частини третьої ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача. Істотними обставинами можна вважати, зокрема ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові , але й інші інтереси сторін. що заслуговують на увагу.

Відповідачем заявлялось клопотання про незастосування вимог п.п 9.6,9.7,9.8 та надано докази, які свідчать про обставини, що мають істотне значення для зменшення судом розміру неустойки.

Враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень другого читання преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне .виконання грошових зобов'язань», згідно яких вимога-про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК Українку засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати Із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює ЇЇ дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що і огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством і врахуванням критерії справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має,підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту З мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № "15-рп-/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно, до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо ній значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема шодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012року, положення частини третьої ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача. Істотними обставинами можна вважати, зокрема ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові , але й інші інтереси сторін. що заслуговують на увагу.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України, можна вважати, зокрема ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до приписів розумності і справедливості на кредитора покладається обовязок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобовязання, але у всякому разі не сприяти їх збільшенню. Невиконання кредитором цього обовязку також може бути підставою для зменшення судом розміру збитків та неустойки, що стягуються з боржника, що передбачено частиною 2 ст. 616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Враховуючи, що про порушення зобовязання банк знав, оскільки декілька разів виставляв претензії до відповідача, та останній раз про порушення зобовязань відповідачем дізнався 12.10.20012 року, коли відповідач здійснила черговий платіж, а до суду звернулася лише у серпні 2013 року, до цього будь яких заходів щодо стягнення заборгованості не приймав, чим сприяв збільшенню розміру неустойки за кредитним договором, враховуючи те, що відповідач сплатила заборгованість за кредитом у сум 6226 грн., що підтверджено відповідними квитанціями (а.с. 54-57, 62-63), однак не за графіком, як цього вимагають умови договору, оскільки змінилося її сімейне становище: тяжка хвороба матері та її смерть, тяжка хвороба її чоловіка, що підтверджено відповідними довідками (а.с. 65-79, 84-102), суд, виходячи з засад цивільного судочинства, а саме розумності та справедливості, вважає можливим на підставі частини 2 ст.616 ЦК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки (штрафу), що підлягає стягненню, приходить до переконання, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості 18010,05 грн., яка складається з: 8544,98 грн. заборгованість за кредитом; 8607,54 грн., заборгованість за відсотками; 857,62 грн. - штрафні санкції, підлягають задоволенню частково, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором станом на 08.08.2013 року в розмірі 17152,43 грн.: з яких заборгованість за кредитом 8544,89 грн., заборгованість за процентами 8607,54 грн. (а.с. 6).

Що стосується вимог позивача шодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 5% від суми зобовязань, то суд приходить до переконання, що в даній частині позовних вимог слід відмовити, при цьому суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 сплатила суму заборгованості за кредитом у розмірі 6226 грн., її сімейне становище: тяжку хворобу її чоловіка, матері та її самої, а також ту обставину, що ОСОБА_1 22.11.2010 року зверталася до відповідача з заявою про зменшення розміру відсотків та штрафних санкцій у звязку зі змінами сімейного становища (а.с. 64).

Також у відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 грн..

Керуючись ст. ст. 526, 527,530, 554 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 213, 214, 215, 224-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: Донецька область, м. Словянськ, провул. Челябінський, 7, на користь публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк», що розташований: м. Донецьк, вул. Артема, 125, на рах. 3739006 в ПАТ «Український бізнес банк», МФО 334969, ЄДРПОУ 19388768, заборгованість за договором про надання кредиту та поруки № 14.162.522 від 11.12.2008 року в сумі 17152 (сімнадцять тисяч сто пятдесят дві) грн. 42 коп., з яких: заборгованість за кредитом 8544,89 грн., заборгованість за процентами 8607,54 грн., а також судовий збір по справі в сумі 229,40 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду

Донецької області ОСОБА_6