Постанова № 35180625, 07.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа № 926/798/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Бойко С.М.

Галушко Н.А.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за № 14/2-1695 від 09.10.2013 р.

на рішення господарського суду Чернівецької області від 24.09.2013р.

у справі № 926/798/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»

про стягнення заборгованості 777509,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Бережко С.І.,

від відповідача - Мартинюк В.І.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 24.09.2013р. у справі №926/798/12 (суддя Марущак І.В.) стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (надалі - ПАТ «Чернівцігаз») на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») 151619,77 грн. пені, 136695,44 грн. штрафу, 2111 грн. інфляційних втрат, 83525,16 грн. 3% річних, 15228,11 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що 3% річних нараховані позивачем правомірно і підлягають до стягнення. При визначенні розміру інфляційних нарахувань, позивач невірно обрав період нарахування та неправильно визначив сукупний індекс інфляції, а тому інфляційні стягнено в розмірі, визначеному судом. Щодо пені та штрафу, суд зазначив про їх вірне нарахування позивачем, проте скористався своїм правом, передбаченим п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України і ч.3 ст. 551 ЦК України, та зменшив розмір штрафних санкцій на 57,3% (середній відсоток заборгованості суб'єктів господарювання за весь період нарахування відповідачу пені та штрафу).

Дане рішення оскаржив позивач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права та неповно дослідив істотні обставини, що мають значення у даній справі, у зв'язку з чим просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні пені та штрафу та прийняти нове рішення, яким задоволити в цій частині позовні вимоги повністю. Скаржник зазначив, зокрема, що суд не врахував особливості діяльності позивача. Відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не вважає винятковими обставинами, тому, відповідно, вони не можуть бути підставою для зменшення неустойки в розумінні ст.233 ГК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ПАТ «Чернівцігаз» подало до суду відзив на апеляційну скаргу від 05.11.2013р. №05/591, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відзиві відповідач зазначив, що суд правильно застосував норми права, які регулюють спірні правовідносини та вірно врахував обставини повного розрахунку між сторонами за основним зобов'язанням, важке фінансове становище відповідача та те, що заборгованість перед позивачем в нього виникла у зв'язку із несвоєчасною сплатою йому за спожитий газ кінцевими споживачами.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

16.03.2012р. між НАК «Нафтогаз України» (продавець, позивач у справі) та ПАТ «Чернівцігаз» (покупець, відповідач у справі) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 16-03-12/42-ПР (надалі - договір), відповідно до розділу 1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу (а.с. 13-20).

Згідно пунктів 3.6, 3.7 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідачу протягом березня - червня 2012 року природний газ у обсязі 5418,168 тис. куб. м на загальну суму 19012351,51 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.03.2012р., від 30.04.2012р., від 31.05.2012р., від 30.06.2012р., які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 23-26).

06.07.2012р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до положень договору щодо кількості та ціни газу (а.с. 21).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 70% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться в порядку, визначеному у п. 6.2. договору.

Згідно п. 6.2. договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання виконав із значним порушенням встановленого договором строку виконання та остаточно розрахувався за поставлений газ 06.02.2013 р. (а.с. 28-29).

Прострочення відповідачем оплати за переданий йому газ стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення пені, 7% штрафу, інфляційних втрат та 3% річних на підставі п.7.2 договору та ст. 625 ЦК України.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 612, 625 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору визначено, що в разі невиконання покупцем умов п. 6.1, 6.2 договору, він зобов'язується крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 3 ч.1 ст.83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 1 ст. 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18 передбачено, що господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В позовній заяві ПАТ «НАК «Нафтогаз України» відповідно до п. 7.2. договору надало розрахунок пені та штрафу, розмір яких становить 355414,37 грн. та 320430,02 грн., відповідно (а.с. 10-12).

Зменшуючи розмір штрафних санкцій на 57,34% в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з наступних обставин: 1) відповідачем була повністю сплачена сума основного боргу за договірними зобов'язаннями; 2) суб'єкти господарювання, які є кінцевими споживачами газу, невчасно та не в повному об'ємі сплачували відповідачу за газ, в зв'язку із чим відповідач не міг вчасно розраховуватись з позивачем в порядку, передбаченому Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу»; 3) в результаті коригування обсягів заборгованості суб'єктів господарювання перед відповідачем встановлено, що середній відсоток заборгованості за період нарахування відповідачу пені та штрафу за невиконання умов договору №16-03-12/42-ПР від 16.03.2012р. становить 57,34%. (а.с. 74); 4) згідно із звітом про фінансові результати за 2012p. (а.с.68-69), збитки відповідача по його діяльності за 2012р. складають 12950 тис. грн., в зв'язку із чим у відповідача не було можливості розрахуватись за газ із власних рахунків; 5) суми пені та штрафу надмірно великі порівняно із збитками позивача.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність зменшення розміру пені та штрафу із заявленого розміру до 151619,77 грн. (пеня) та 136695,44 грн. (штраф).

Стосовно доводів, наведених ПАТ «НАК «Нафтогаз України» в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині неповного стягнення пені та штрафу, із покликанням на порушення судом приписів ст.ст. 233 ГК України, 551 ЦК України та 83 ГПК України, судова колегія зазначає, що зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання скаржника на порушення судом даних норм є необґрунтованим. При цьому, судом першої інстанції вірно визначено винятковість випадку, а також враховано інші обставини, які мають значення при прийнятті рішення про зменшення розміру неустойки.

Перевіривши рішення місцевого господарського суду щодо стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 2111,00 грн. та 3% річних в розмірі 83525,16 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його законність і обґрунтованість в цій частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 24.09.2013р. у справі №926/798/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 11.11.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Бойко С.М.

суддя Галушко Н.А.